Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №211/10446/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9181/26 Справа № 211/10446/25 Суддя у 1-й інстанції - Гонтар А.Л. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 191/6934/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.,

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хархан Оксана Володимирівна, на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2026 року, яке ухвалене суддею Гонтар А.Л. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 04 червня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2025 року ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 73275435 від 15 жовтня 2024 року в розмірі 19 338 грн, та за кредитним договором № 8568752 від 15 жовтня 2024 року у розмірі 16 200 грн.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем умов кредитних договорів про повернення кредитних коштів в обумовлені строки.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» загальну суму заборгованості 13 550 грн, яка становить заборгованості за кредитним договором № 73275435 від 15 жовтня 2024 року, що виникла станом на 09 вересня 2025 року, у сумі 7 350 та заборгованість за кредитним договором № 8568752 від 15 жовтня 2024 року у сумі 6 200 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у сумі 1 154 грн 52 коп.

В решті позову відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитними договорами 73275435 від 15 жовтня 2024 року з ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та № 8568752 від 15 жовтня 2024 року з ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» щодо повернення кредитів та відсотків за їх користування знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду і не був спростований відповідачем, а тому суд задовольнив позовні вимоги частково не погодившись із розрахунком позивача лише в частині комісії та неустойки.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та стягнути з ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь відповідача понесені судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі.

Також, скаржник вказує на те, що позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідач укладав вказані договори. Визначення даних сум в кредитному договорі не свідчить про отримання саме в цьому розмірі кредиту відповідачем і виконання кредитодавцем своїх зобов`язань по договорах. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту та користування ним, а укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві не є належними доказами існування боргу.

Також апелянт посилається на те, що звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив про те, що 14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, а 21 лютого 2025 року додаткову угоду № 48 до договору, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Проте, наявна в матеріалах справи копія договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року не містять всіх сторінок договору, що позбавляє суд дослідити їх зміст у повному обсязі та встановити дійсні умови вказаних договорів, за якими, як стверджує позивач, відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 73275435 від 15 жовтня 2024 року, за кредитним договором № 8568752 від 15 жовтня 2024 року року укладеним між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем, а тому позивач не має права вимагати від відповідача сплати заборгованості за вказаними правочинами. Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» оплати за договорами факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року. Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача за правочинами, які є предметом розгляду у даній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу представника відповідача - залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Згідно ч.ч.1,3 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 жовтня 2024 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 73275435 (кредитний договір 1).

Крім того, 15 жовтня 2024 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 8568752 (кредитний договір 2).

Підписавши кредитний договір 1, кредитний договір 2 із супутніми до них документами, відповідач ОСОБА_1 погодився з умовами договорів та правилами надання споживчих кредитів від ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження №61-7203св20).

Тому суд виснував, що зазначені договори є чинними та підлягають виконанню сторонами.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитними договорами, позичальник свої зобов`язання у погоджені сторонами строки не виконав, суму кредиту та відсотки за користування, комісію не сплатив.

Факт отримання коштів, підтверджено у відповіді представника банку ПУМБ № КНО-07.8.5./7530 БТ від 05 травня 2026 року, згідно з яким зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 випущена банківська платіжна картка НОМЕР_1 . 15 жовтня 2024 року о 12:55:18 проведена операція з переказу коштів у сумі 6 000 грн, о 13:05:09 також переказана сума 5 000 грн (а.с.117).

Згідно з наданим ТОВ «ФК «ЄАПБ» розрахунком, загальна сума заборгованості відповідача станом на 09 вересня 2025 року за кредитним договором № 73275435 від 15 жовтня 2024 року становить 19 338 грн, з яких: 6 000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 450 грн - сума заборгованості за відсотками; 900 грн - заборгованість за комісією; 11 988 грн - штраф, пеня (а.с.19).

14 червня 2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21 , відповідно до умов якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, які зазначені в реєстрі (а.с.13-17).

Відповідно до реєстру боржників № 44 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 73275435 від 15 жовтня 2024 року у сумі 19338 грн.

Згідно з наданим ТОВ «ФК «ЄАПБ» розрахунком, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 8568752 від 15 жовтня 2024 року становить 16 200 грн, з яких: 5 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 14,50 грн - сума заборгованості за відсотками; 10 000 грн - сума заборгованості за пенею, 1 185,5 грн - комісія (а.с.36).

14 червня 2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, зазначеним в реєстрі (а.с.31- 34).

Відповідно до реєстру боржників № 43, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 8568752 від 15 жовтня 2024 року у сумі 16 200 грн.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частин 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неналежним чином виконував зобов`язання за кредитними договорами, на підтвердження належного виконання відповідачем зобов`язань, він доказів не надав.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, який узгоджується із матеріалами справи та приписами законодавства.

Суд першої інстанції правильно встановив, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не були повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказах.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хархан Оксана Володимирівна, - залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 03 вересня 2026 року.

Головуючий

Судді