Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №214/982/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8945/26 Справа № 214/982/25 Суддя у 1-й інстанції - Євтушенко О. І. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 214/982/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Заборський Олександр Валентинович, на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2026 року, яке ухвалено суддею Євтушенком О.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2025 року ОСОБА_1 завернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Тернівським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області від 11 квітня 2006 року, відповідний актовий запис № 221, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_1 .

Батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Станом на теперішній час батьки ОСОБА_1 розлучені та проживають у різних країнах.

З початку військової агресії російської федерації на території України ОСОБА_1 та її матір – ОСОБА_3 вимушені були евакуюватись до іншої країни - Чеської Республіки, де і перебувають дотепер.

Після отримання ОСОБА_1 атестату про повну загальну середню освіту, позивачка змушена продовжувати знаходитись у Чеській Республіці, так як військова ситуація в країні не змінилась. У Чеській Республіці ОСОБА_1 та її мати - ОСОБА_3 , мають місце проживання у хостелі, який розташований у АДРЕСА_1 , на підставі договору на проживання за реєстровим номером 611-604-2/2024. Вартість щомісячного проживання на одну особу у двомісній кімнаті становить 4 220 чеських крон, що підтверджується Договором на проживання.

У 2023 році ОСОБА_1 вступила до вищого навчального закладу Чеської Республіки для отримання професії і здобуття освіти.

Відповідно до довідки з місця навчання від 11 грудня 2024 року, виданої Технічним університетом у м. Брно, ОСОБА_1 навчається в академічному році 2024/2025 на 2-му курсі на очній формі навчання за програмою бакалаврату «Економіка підприємства» на факультеті підприємництва Технічного університету в Брно. Академічний рік 2024/2025 починається 01 вересня 2024 року і закінчується 31 серпня 2025 рок. Стандартний термін навчання за навчальною програмою становить 3 роки. Навчання надається безкоштовно. Навчання триватиме три роки до закінчення третього академічного року, тобто до 30 червня 2026 року.

Відповідно до договору на проживання, укладеного між позивачем та Технічним університетом у м. Брно, ОСОБА_1 орендує у гуртожитку навчального закладу для тимчасового проживання на навчальний рік одне ліжко-місце/кімнату з основним обладнанням. Вартість щомісячного проживання у гуртожитку становить 4 867 чеських крон.

Загалом позивач щомісячно витрачає 9 087,00 чеських крон на проживання та навчання на території Чеської республіки.

У зв`язку з наведеним прозивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання як повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі у розмірі 10 751,95 грн щомісячно до досягнення нею 23-річного віку або до закінчення навчання, залежно від того, яка з цих обставин настане раніше, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 270 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2026 року позовні вимоги задоволено, вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання, як повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, в твердій грошовій сумі у розмірі 10 751,95 грн, щомісячно, починаючи стягнення з 28 січня 2025 року та до досягнення нею 23-річного віку, але не більше, ніж до припинення навчання.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 211 грн20 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесених нею судових витрат 3 270 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивачки.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції в цій справі неправильно застосовано ст.ст.199,200 СК України, оскільки суд не встановив належним чином реальний обсяг потреб ОСОБА_1 , не перевірив фактичність заявлених витрат, не перевірив чинність договорів, не встановив, чи дійсно позивачка не має жодних інших джерел доходу, не дослідив питання можливого отримання нею соціальної допомоги, стипендії, тимчасової допомоги в Чеській Республіці, можливості часткової зайнятості, матеріальної участі матері, а також не визначив реальну платоспроможність відповідача з урахуванням його інвалідності, медичних витрат та соціального становища.

Також зазначає, що суд першої інстанції поклав в основу висновків про розмір потреб позивачки договори на проживання, які не підтверджують належним чином існування відповідних правовідносин на момент звернення до суду, на момент розгляду справи та на період, за який суд присудив аліменти. При цьому, деякі договори, долучені позивачем, вже втратили строк дії. У самих договорах були зазначені конкретні строки їх дії, однак суд не надав цим обставинам належної правової оцінки, не встановив, чи існували ці договори у спірний період, чи були вони пролонговані, чи укладались нові договори, чи були фактично здійснені платежі за ними, а також чи могли такі договори бути належною підставою для стягнення аліментів у заявленому розмірі. Разом з тим, один із договорів, які долучались позивачем і використовувались для обґрунтування розміру витрат на проживання, взагалі не мав номера або не містив достатніх ідентифікуючих реквізитів, які дозволяли б безсумнівно встановити його належність, чинність, період дії, сторони, предмет, фактичне виконання та зв`язок саме з витратами ОСОБА_1 .

Крім того вказує, що суд першої інстанції мав перевірити, чи продовжувала ОСОБА_1 навчання у 2025/2026 академічному році, чи була вона студенткою на момент ухвалення рішення, чи не припинялось навчання, чи не було академічної відпустки, відрахування, переведення, зміни форми навчання, чи дійсно навчання тривало саме до 30 червня 2026 року. Суд зазначив орієнтовну дату завершення навчання, однак не дав належної оцінки тому, що надана довідка стосувалась академічного року 2024/2025, тоді як рішення ухвалювалося у 2026 році, а аліменти присуджені з 28.01.2025 року і фактично до припинення навчання. Суд не мав права присуджувати аліменти на підставі неповних або застарілих доказів щодо навчання, особливо коли стягнення здійснюється за тривалий період і створює значну заборгованість для відповідача.

Апелянт наголошує на тому, що інформація про заробітну плату відповідача стосувалася лише окремого періоду - жовтня, листопада та грудня 2024 року. Така інформація сама по собі не доводить, що відповідач був працевлаштований і отримував такий самий дохід на момент ухвалення рішення у травні 2026 року. Суд не встановив, чи продовжував відповідач працювати у ТзОВ «БАДМ», який був його дохід у 2025 та 2026 роках, чи не припинилися трудові відносини, чи не змінився режим роботи у зв`язку зі станом здоров`я.

Суд першої інстанції врахував договір оренди земельної ділянки та зазначив, що відповідач отримує 5 443 грн щомісячно. Однак сам договір оренди не є доказом фактичного отримання коштів. Для встановлення реального доходу необхідно було дослідити платіжні документи, банківські надходження, податкові відомості або інші докази фактичної сплати орендної плати. Також суд не врахував, що земельні ділянки, на які посилався позивач, розташовані у Херсонській області, тобто в регіоні, щодо якого об`єктивно існують обставини, пов`язані з воєнним станом, складністю користування земельними ділянками, можливою неможливістю їх фактичної обробки, користування або отримання регулярного доходу. Сам факт права власності на земельну ділянку не означає наявності ліквідного щомісячного доходу. Суд першої інстанції не перевірив реальність, регулярність і доступність таких доходів, а лише арифметично об`єднав різні джерела, не врахувавши їх природу, сталість, соціальне призначення та реальну можливість використання для сплати аліментів.

Також апелянт посилається на те, що у матеріалах справи відсутня повна оцінка доходів матері, її соціальних виплат, можливого працевлаштування, допомоги в Чеській Республіці, майнового стану, можливості брати участь в утриманні доньки, розміру фактичної допомоги, яку вона надає, а також обсягу витрат, які реально несе.

Зазначає, що розмір аліментів у твердій грошовій сумі повинен бути обґрунтований конкретними доказами та мотивами. Суд першої інстанції задовольнив позов у розмірі 10 751,95 грн щомісячно, однак не навів переконливого, детального та арифметично зрозумілого обґрунтування саме цієї суми.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на переконання позивача, апеляційну скаргу представника відповідача – залишити без задоволення.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено та з матеріалів справи убачається, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Тернівським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області 11 квітня 2006 року, актовий запис № 221, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_1 .

Батьками ОСОБА_1 у свідоцтві про народження зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (том 1 а.с.10).

Судом також встановлено, що після виїзду з території України у зв`язку з введенням воєнного стану ОСОБА_1 разом із матір`ю ОСОБА_3 проживає на території Чеської Республіки. З 2024 року місцем їх проживання є хостел, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується аналізом змісту відповідної довідки про проживання та договором на проживання № 611-604-2/2024, наявними в матеріалах справи (том 1 а.с.11-18).

Відповідно до довідки з місця навчання, виданої Технічним університетом у м. Брно, ОСОБА_1 навчається на другому курсі за програмою бакалаврату «Економіка підприємства» за денною формою навчання. Нормативний строк навчання становить три роки, а орієнтовна дата його завершення – 30 червня 2026 року, що підтверджується аналізом змісту відповідної довідки навчального закладу (том 1 а.с.22).

У зв`язку з навчанням у Технічному університеті м. Брно, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 на період навчання проживає у студентському гуртожитку. Під час канікул позивачка проживає разом із матір`ю за адресою хостелу у АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору на проживання № 611-604-2/2024 вартість проживання у зазначеному хостелі становить 8 440 чеських крон на двох осіб. Враховуючи, що у хостелі проживають ОСОБА_1 та її мати ОСОБА_3 , витрати на проживання, які припадають на позивачку, становлять 4 220 чеських крон на місяць (том 1 а.с.17).

Крім того, на період навчання ОСОБА_1 проживає у м. Брно та орендує місце для проживання у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 . Вартість проживання становить 4 867 чеських крон на місяць (а.с.28).

Також судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12 ААА за № 079244 від 22 вересня 2020 року, встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 65 % (а.с.64).

Відповідно до довідки витребуваної судом з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, відповідь № 1316029 від 24 квітня 2025 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 отримував дохід з ТзОВ «БАДМ» у виді заробітної плати в період з жовтня 2024 року до грудня 2024 року, а саме: у жовтні 2024 року – 4 292,68 грн, у листопаді 2024 року – 15 453,06 грн, у грудні 2024 року – 13 736,59 грн, з урахуванням суми податку (а.с.93).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач ОСОБА_2 є власником п`яти об`єктів нерухомого майна, а саме: квартири загальною площею 45,1 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 ; земельної ділянки площею 5,5998 га (кадастровий номер 6521882500:09:023:0034); земельної ділянки площею 0,0257 га (кадастровий номер 6521882500:01:069:0002); земельної ділянки площею 0,25 га (кадастровий номер 6521882500:01:068:0002); земельної ділянки площею 5,6002 га (кадастровий номер 6521882500:09:023:0032.

Крім того, відповідно до зазначених відомостей, земельна ділянка площею 5,6002 га (кадастровий номер 6521882500:09:023:0032) 29.05.2024 передана відповідачем ОСОБА_2 у строкове платне користування строком на 10 років із правом пролонгації, дата закінчення дії договору - 29 травня 2034 року (а.с.103-104).

Відповідно до змісту договору оренди землі від 29 травня 2024 року, разом із актом приймання-передачі земельної ділянки, яка надається в оренду, укладеного із ОСОБА_2 як орендодавцем, та ОСОБА_4 як орендарем, ОСОБА_4 передано в оренду земельну ділянку загальною площею 5,6002 га, яка розташована на території Високопільської ОТГ Бериславського району Херсонської області за межами с. Нововознесенське, кадастровий номер 6521882500:09:023:0032.

Згідно з умовами зазначеного договору орендна плата за користування земельною ділянкою становить 5 443 грн на місяць та підлягає сплаті орендарем у порядку та строки, визначені договором. (том 1 а.с.179-188).

Відповідно до довідки ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 07 серпня 2026 року, відповідь № 0400-010406-7/150155, відповідач ОСОБА_2 отримує пенсію за віком у розмірі 15 224,46 грн щомісячно (том 1 а.с.148-150).

Крім того, згідно з відповіддю ГУ ПФУ в Дніпропетровській області № 0400-010406/7/33219 від 24 лютого 2026 року встановлено, що відповідач ОСОБА_2 отримує страхові виплати за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності (регресні виплати), у розмірі 13 637,20 грн, щомісячно (том 1 а.с.191-192).

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача аліментів в сумі 10 751,95 грн суд першої інстанції виходив з доведеності позивачкою позовних вимог, а також можливості відповідачем їх сплачувати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, однак не може у повній мірі погодитись з визначеною судом сумою аліментів.

Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

У частині першій статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Тож стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Так Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі №644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Колегія суддів вважає встановленим той факт, що у зв`язку з навчанням позивачка потребує матеріальної допомоги, яку мають надавати як мати позивачки, так і відповідач.

Вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу на повнолітню доньку, яка продовжує навчатися, суд першої інстанції не встановив наявності обставин, які б перешкоджали ОСОБА_2 у виконанні його батьківських обов`язків стосовно його повнолітньої дочки.

Із матеріалів справи вбачається, що донька відповідача будь-якого доходу не має (зокрема вона не отримує стипендію), не має можливості працювати у зв`язку із денною формою навчання, а також те, що вона перебуває на повному утриманні матері, чого відповідачем не спростовано.

Таким чином, враховуючи те, що витрати на утримання дитини батьки повинні нести порівну, вказані витрати є доведеними.

Проте, визначаючи розмір аліментів в сумі 10 751,95 грн суд першої інстанції не звернув увагу на наступне.

Так, при визначенні розміру аліментів, необхідно взяти до уваги матеріальне становище платника аліментів, а також те, що утримання дитини на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на батьків, а також те, що дитина, яка продовжує навчання, безсумнівно потребує принаймні мінімальних витрат на власне утримання.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції вказав, що з урахуванням встановлених судом доходів відповідача, наявності у нього нерухомого майна та доходу від передачі земельної ділянки в оренду, а також відсутності належних доказів перебування на його утриманні інших осіб, визначений судом першої інстанції розмір аліментів - 10 751,95 грн не є надмірним та відповідає як потребам повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, так і матеріальним можливостям відповідача.

Колегія суддів не може погодитись з таким висноком суду першої інстанції, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо працевлаштування відповідача на момент ухвалення оскаржуваного рішення, на що останній звертав увагу в апеляційній скарзі.

При цьому з наявних в матеріалах справи доказів можливо встановити, що відповідач має стабільний дохід лише у вигляді пенсії за віком, яка станом на травень 2025 року становила 15 224,46 грн, та страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності (регресні виплати), розмір яких, станом на травень, становить 13 637,20 грн (том 1 а.с.148-150,188).

Посилання суду першої інстанції на те, що відповідно до договору оренди землі від 29 травня 2024 року, орендна плата за користування земельною ділянкою становить 5 443 грн на місяць є помилковим, оскільки відповідно до умов вказаного договру оренди земельної ділянки, орендна плата в розмірі 5 443 грн вноситься орендарем за сільськогосподарський рік.

Таким чином, ухвалюючи рішення, місцевий суд неналежним чином оцінив зазначені докази у справі, а тому дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання саме у сумі 10 751,95 грн.

При цьому, сам факт наявності у відповідача у власності квартири загальною площею 45,1 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 ; земельної ділянки площею 5,5998 га (кадастровий номер 6521882500:09:023:0034); земельної ділянки площею 0,0257 га (кадастровий номер 6521882500:01:069:0002); земельної ділянки площею 0,25 га (кадастровий номер 6521882500:01:068:0002); земельної ділянки площею 5,6002 га (кадастровий номер 6521882500:09:023:0032, на переконання колегії суддів, не може безумовно свідчити про можливість ОСОБА_2 сплачувати аліменти у визначеній судом сумі.

Відповідач по справі, як у своєму відзиві на позовну заяву, вказував на те, що не заперучує сплачувати щомісяця аліменти на навчання в сумі 2 000 грн.

Однак, колегія суддів звертає увагу відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18 (провадження 61-22317св19), згідно з якими, інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

На думку колегії суддів, наведені вище обставини справи та докази, які їх підтверджують, викладені в апеляційній скарзі аргументи щодо необхідності зменшення суми сплачуваних аліментів, свідчать про наявність достатніх підстав для зменшення призначеної оскаржуваним рішенням суми стягнутих аліментів, із врахуванням також і того, що будь-яких доказів існування у матері позивачки джерел доходу позивач суду не надала і судом такі обставини не були встановлені.

Враховуючи, що донька відповідача є повнолітньою, продовжує навчання та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги, беручи до уваги, що відповідачем на надано належних та достатніх доказів неможливості сплачувати більшу, ніж запропонована ним сума у 2 000 грн, а також приймаючи до уваги те, що відповідно до ст.141 СК України, ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, колегія суддів з урахуванням того, що розмір призначених аліментів у цьому випадку має бути не більш як достатнім для розумного задоволення потреб дитини і не повинен призводити до обмеження матеріальних прав, інтересів та потреб відповідача, із врахуванням обставин справи, вважає, що аліменти у розмірі 6 000 грн щомісячно, з урахуванням підтвердженого документально доходу відповідача в розмірі 28 861,66 грн (пенсія - 15 224,46 грн + страхові виплати 13 637,20 грн = 28 861,66 грн), будуть достатніми для належного утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, відповідатиме реаліям сьогодення та забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів.

При цьому колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги представника відповідача про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів у зв`язку з продовженням навачання, оскільки після досягнення повноліття позивачка продовжила навчання, з 2024 року є здобувачем освіти за денною формою навчання, в результаті чого позбавлена можливості офіційно працевлаштуватись та забезпечувати себе самостійно, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За вказаних обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення зміні з вищевказаних підстав.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Заборський Олександр Валентинович, задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2026 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання з 10 751,95 до 6 000 (шість тисяч) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: