Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №216/7579/25 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 216/7579/25

Номер провадження 2/213/1874/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого – судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 216/7579/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, предметом якого є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 101986329 від 18 березня 2024 року в розмірі 16 878,16 грн. Як на підставу позову позивач посилається на те, що відповідач уклав кредитний договір з ТОВ «МІЛОАН» і зобов`язався виконувати умови договору, повернути кошти, сплатити відсотки за їх користування та комісію, але не виконав свого обов`язку з повернення кредиту, має заборгованість. 29 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем укладено договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ/Т, тому, отримавши право вимоги до відповідача, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звертається до суду для захисту своїх прав.

Процесуальні дії у справі.

16 червня 2026 року позовна заява, передана за підсудністю, отримана судом.

22 червня 2026 року прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

Заяв та клопотань від сторін не надходило.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом.

18 березня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про споживчий кредит №101986329. За умовами договору відповідач отримав кредит у розмірі 5 200,00 грн строком на 105 днів, проценти за користування кредитом протягом пільгового (15 днів з дати видачі кредиту) періоду – 1,7 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду, протягом поточного періоду (90 днів) – 2,3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду. Останній день строку кредитування – 01 липня 2024 року.

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 *00.

Відповідно до п. 2.3.1.1 договору позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що позичальнику доступна така можливість відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені п. 2.3 договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту в розмірі, що визначається змістом додатку/додаткової угоди, що підписується позичальником у зв`язку з пролонгацією, та певну частку заборгованості за договором (якщо передбачено додатком/додатковою угодою). Комісія за управління та обслуговування кредиту нараховується в момент підписання додатку/додаткової угоди. Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування і максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці. Умовами додатку/додаткової угоди, що підписується сторонами у зв`язку з пролонгацією, можуть передбачатися інші (індивідуальні) умови пролонгації, не передбачені цим пунктом. Якщо позичальник здійснює продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування (пролонгацію), проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено/поновлено пільговий період, нараховуються за ставкою, визначеною п.1.5.2 договору, якщо інше не буде встановлено додатком/додатковою угодою, що підписується у зв`язку з пролонгацією.

Договір укладений шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Підписавши договір, відповідач зобов`язався його виконувати.

ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання з надання кредитних коштів виконало у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням.

Позичальник в порушення вимог кредитного договору свої зобов`язання за цим договором не виконав, що потягло за собою виникнення простроченої заборгованості за кредитом.

29 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №110-МЛ/Т, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» відступило позивачу право вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором № 101986329 від 18 березня 2024 року (запис № 346 в реєстрі боржників до договору відступлення прав вимоги). Заборгованість відповідача перед первісним кредитором на момент відступлення права вимоги становить 16 878,16 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 4 680,00 грн, заборгованість за процентами – 11 678,16 грн.

Після набуття права вимоги за договором №101986329 позивачем не здійснювалося нарахування процентів.

Згідно з наданими позивачем документами загальний розмір заборгованості за кредитом становить 16 878,16 грн: з яких: заборгованість за тілом кредиту – 4 680,00 грн, заборгованість за процентами – 11 678,16 грн.

Наявність заборгованості відповідачем не спростовано.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов`язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Норми права, які застосовує суд.

За нормами ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 цієї статті Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з кредитного договору.

Частиною першою статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Законом України «Про споживче кредитування» законодавець залишив за кредитодавцем можливість встановлення комісії під час укладення кредитних договорів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною 5, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5 %; протягом наступних 120 днів – 1,5 %.

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору з ТОВ «МІЛОАН», порушення ним взятих на себе зобов`язань. Також підтверджено відступлення права вимоги до відповідача первісним кредитором позивачу.

Відповідачем не спростовано факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та користування ними.

При визначенні розміру заборгованості суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості первісного кредитору, який містить відомості про щоденні нарахування, складові заборгованості та їхній розмір.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, жодного доказу щодо сплати ним кредитних коштів в повному обсязі не надав, наявність заборгованості не спростовано.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 4 680,00 грн, за комісією – 520,00 грн.

При вирішенні питання про доцільність стягнення заборгованості за процентами суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо – можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу – позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже – і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін – на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника – обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.

Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність – обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.

Під час розгляду справи встановлено, що кредит надано на 105 днів, дата остаточного погашення заборгованості – 01 липня 2024 року.

Пунктом 2.3.1 договору визначено умови щодо пролонгації строку кредитування за умови вчинення позичальником дій, передбачених розділом 6 Правил, зокрема сплати комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі, що передбачений додатковою угодою/договором.

При цьому умовами договору не передбачено автоматичної пролонгації.

Доказів укладення між відповідачем та первісним кредитором додаткової угоди/договору до кредитного договору щодо продовження строку кредитування позивачем не надано.

Умови п. 7.1. договору, згідно з якими у разі невиконання сторонами договору на дату остаточного погашення заборгованості своїх зобов`язань за договором – договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, суд вважає неправомірними з огляду на те, що сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України.

Тобто зазначення у договорі умови, згідно з якою проценти за "користування кредитом" нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Викладене узгоджується з висновками, викладеними у постанові в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Тому суд вважає, що нарахування прострочених відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування є безпідставним.

Після спливу визначеного договором строку кредитування права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Умова кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати проценти за користування кредитом поза межами строку кредитування не відповідає нормам законодавства, а тому є нікчемною.

Позивачем позовні вимоги в порядку ст. 625 ЦК України не заявлено.

Згідно з наданим розрахунком первісного кредитора проценти нараховані за період з 19 березня 2024 року по 16 липня 2024 року. При цьому нарахування процентів за період з 02 липня 2024 року по 16 липня 2024 року є неправомірним та не відповідає умовам договору.

Крім того, суд не може погодитися з розміром нарахованих процентів з огляду на таке.

Кредитний договір укладено 18 березня 2024 року, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Перехідні положення законопроекту застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Тобто з 24 грудня 2023 року та протягом перших 120 днів (по 21 квітня 2024 року включно) розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %, протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року включно) – 1,5 %, з 20 серпня 2024 року – 1%.

Згідно з розрахунком проценти нараховувалися: з 19 березня 2024 року по 17 квітня 2024 року – за зниженою процентною ставкою (1,7 %); з 18 квітня 2024 року до 16 липня 2024 року– за стандартною процентною ставкою (2,3 %).

Нарахування процентів у таких розмірах до 21 квітня 2024 року не суперечить нормам законодавства.

Тому суд погоджується з розміром нарахованих процентів за період з 19 березня 2024 року по 21 квітня 2024 року. Сума нарахованих процентів за цей період становить 2 941,12 грн, відповідачем у рахунок погашення заборгованості з процентів сплачено 520,00 грн. тому сума заборгованості за цей період становить 2 421,12 грн (2 941,12 – 520,00).

Проте нарахування процентів з 22 квітня 2024 року за ставкою 2,3 % в день не відповідає вимогам п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування.

Тому суд розраховує заборгованість за укладеним договором, виходячи із законодавчо встановлених обмежень щодо розміру максимальної денної процентної ставки. При цьому судом розрахунок здійснюється у межах визначеного договором строку кредитування – по 01 липня 2024 року, з урахуванням внесення платежів на погашення тіла кредиту.

З 22 квітня 2024 року по 01 липня 2024 року (71 день) розмір нарахованих процентів має становити 4 984,20 грн (4 680,00 х 1,5 % х 71).

Загальний розмір заборгованості з процентів за період з 19 березня 2024 року по 01 липня 2024 року має становити – 7 405,32 (2 421,12 + 4 984,20). Саме цей розмір підлягає стягненню з відповідача.

Тому позовні вимоги про стягнення процентів підлягають частковому задоволенню.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 12 605,32 грн, що складається з заборгованості за кредитом – 4 680,00 грн, заборгованості за процентами – 7 405,32 грн, комісії – 520,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1 809,05 грн (74,68%).

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір здійснених позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується належними доказами.

Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності від відповідача не надійшло.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 974,40 грн (74,68%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 89, 95, 137, 141, 158 ч.7, 258-259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 101986329 від 18 березня 2024 року в розмірі 12 605 (дванадцять тисяч шістсот п`ять) грн 32 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 4 680,00 грн, заборгованість за процентами – 7 405,32 грн, комісія – 520,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 809,05 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 974,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1 корп. 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач – ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 01 вересня 2026 року.

Головуючий суддя В.В. Попов