Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №213/2266/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2266/26

Номер провадження 2/213/1679/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого – судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №213/2266/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 07 січня 2022 року відповідач уклав кредитний договір № 115354695 з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» у формі електронного документу з використанням електронного підпису та отримав у кредит грошові кошти у розмірі 9 000,00 грн шляхом перерахування на картковий рахунок. Згодом відповідач отримав додаткові транші. Відповідно до договору факторингу від 30 грудня 2024 року право вимоги первісного кредитора до відповідача прийняв ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Відповідно договору факторингу від 30 вересня 2025 року, укладеного між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» і ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», позивач набув право вимоги до відповідача і з цих підстав звертається до суду для захисту своїх прав, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 37 956,01 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Представник відповідача надав відзив, згідно з яким позовні вимоги не визнає. Вважає, що позивачем не доведено передачу прав вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до позивача з огляду на те, що реєстри боржників складаються лише з трьох аркушів, у них відсутні фрагменти тексту, інформації щодо переходу права вимоги не засвідчені підписами та печатками.

Крім того, посилається на те, що строк кредитування – 14 днів, дата повернення кредиту – 21 січня 2022 року, продовження строку кредитування позивачем не доведено. Проте проценти відповідачу нараховувалися протягом 1 146 днів, що не відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Також зазначає, що протягом строку кредитування 14 днів ОСОБА_1 було надано 18 500,00 грн. Розмір процентів за цей період становить 647,50 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео» ОСОБА_1 було сплачено за кредитним договором 90 712,00 грн, що перевищує розмір наданих коштів – 45 800,00 грн. При цьому умовами договору передбачено розмір кредитного ліміту – 29 900,00 грн. Будь-яких додаткових угод позивачем не надано. Вважає такі умови несправедливими.

Крім того, вважає розмір витрат на професійну правничу допомогу завищеним, неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Просить відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Відповідь на відзив.

Позивач надав відповідь на відзив, згідно з якою вважає заперечення відповідача проти позову необґрунтованими. Зазначає, що витяги з реєстрів боржників містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином, відповідно до встановлених форм договорів факторингу. Реєстри прав вимоги до договорів факторингу містять інформацію, яка відповідно до законодавства України належить до таємниці фінансової послуги. Така інформація включає деталі щодо боржників, їхніх зобов`язань, а також персональні дані боржників, які захищені Законом України «Про захист персональних даних». Тому сторона, яка уклала договір факторингу, не має права надавати повний реєстр прав вимоги третім особам.

Також вважає, що проценти нараховано правомірно. Посилається на те, що після отримання відповідачем додаткових траншів з огляду на часткове внесення відповідачем грошових коштів у рахунок погашення тіла кредиту розмір заборгованості з тіла кредиту становить 29 254,44 грн. Всі нарахування за договором здійснювалися в межах погоджених умов кредитного договору.

Зазначає, що у позивача наявні правові підстави для стягнення відсотків як за правомірне користування кредитними коштами, так і за неправомірне (у порядку ст. 625 ЦК України).

Крім того, не погоджується з думкою представника відповідача про необґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу та вважає необґрунтованим розмір витрат на правничу допомогу, які відповідач просить стягнути на свою користь з позивача.

Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання.

25 травня 2026 року позовна заява надійшла до суду.

29 травня 2026 року судом отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

05 червня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Витребувано докази.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Інших заяв/клопотань від учасників справи не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом.

07 січня 2022 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено електронний договір кредитної лінії № 115354695, за умовами якого товариство зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту – 29 900,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

Пунктом 1.2 договору передбачено, що сума кредитного ліміту – це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

Відповідно до п. 1.3 договору кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 9 000,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернуто до 21 січня 2022 року.

Згідно з пунктами 1.4-1.6 договору позичальник в будь-який час протягом дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання.

Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів), отриманих протягом всього строку дії договору.

Позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту за кожним траншем та до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання.

Відповідно до п.1.7 договору кредитна лінія надається строком на 14 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі – дисконтний період), а саме до 21 січня 2021 року.

Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за такою формулою: Z = 30 - (Х – Y), де: Z – кількість днів, на які продовжується дисконтний період; Х – поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень дисконтного періоду; Y – дата ініціації (день місяця) продовження дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця). При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується дисконтний період, дорівнює 30 днів. (п. 1.8 договору).

Відповідно до пп. 1.9.1-1.9.2 п. 1.9 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти, які нараховуються в такому порядку: виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 91,25 % річних, що становить 0,25 % від суми кредиту за кожний день користування ним; - за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 451,81 % річних, що становить 1,24 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Пунктами 1.10, 1.11 договору визначено, що позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду (в термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду. Основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі, якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах п. 1.12. договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати, визначеної за правилами п.1.12.1. договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання).

Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору), зокрема на такій умові: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (пп. 1.12.1 п. 1.12 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.8. та п. 1.12.1. договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Відповідно до п. 5.3. договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Витяг з виписки по рахунку відповідача, витребуваний у АТ «УКРСИББАНК» за клопотанням позивача, підтверджує, що 07 січня 2022 року кредитодавцем перераховано на платіжну картку ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 9 000,00 грн.

Цим же ж витягом також підтверджується перерахування кредитодавцем на рахунок відповідача додаткових траншів, зокрема 09 січня 2022 року в сумі 1 000,00 грн, 11 січня 2022 року – 1 000,00 грн, 14 січня 2022 року – 6 300,00 грн, 18 січня 2022 року – 400,00 грн, 19 січня 2022 року – 800,00 грн, 26 січня 2022 року – 400,00 грн, 27 січня 2022 року – 6 000,00 грн, 31 січня 3 700,00 грн, 01 лютого 2022 року – 900,00 грн, 15 лютого 2022 року – 3 000,00 грн16 лютого 2022 року – 400,00 грн, 20 лютого 2022 року – 300,00 грн.

30 грудня 2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) укладено договір факторингу № МВ-ТП/15.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.п. 1.3. договору факторингу № МВ-ТП/15 від 30 грудня 2024 року визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з п. 1.4. договору факторингу №МВ-ТП/15 від 30 грудня 2024 року «борг» означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитним договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.

Відповідно до п. 1.5. договору факторингу реєстр прав вимоги – означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Реєстр прав вимог має містити перелік кредитних договорів (номер, дата), дані боржників (ПІБ, РНОКПП), розмір (суму) прав вимог, що відступаються за цим договором, розмір (суму) фінансування.

Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу № МВ-ТП/15 від 30 грудня 2024 року фактор (ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

30 грудня 2024 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» складено та підписано реєстр прав вимоги, за яким передані (відступлені) права вимоги, зокрема до відповідача за кредитним договором № 115354695 від 07 січня 2022 року. Сума заборгованості, зазначена в реєстрі, – 33 787,60 грн (тіло кредиту – 29 253,54 грн, проценти – 4 534,06 грн).

Згідно з розрахунком ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» сума наданих за договором № 115354695 кредитних коштів становить 45 800,00 грн, останній додатковий транш надано 14 вересня 2022 року, сума здійснених відповідачем платежів становить 90 712,00 грн.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» здійснено нарахування процентів за користування кредитом за період з 31 грудня 2024 року по 25 лютого 2025 року у сумі 4 168,41 грн.

30 вересня 2025 року між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 30/0925-01, на підставі якого позивач набув права грошової вимоги до боржників, зокрема до відповідача за кредитним договором № 115354695 від 07 січня 2022 року на суму 37 956,01 грн (тіло кредиту – 29 253,54 грн, проценти – 8 702,47 грн).

На підтвердження цієї обставини позивачем надано витяг з реєстру прав вимоги №1 від 30 вересня 2025 року, складеного на виконання умов договору факторингу.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов`язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 цієї статті Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За приписами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з кредитного договору.

Частиною першою статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).

Частиною 1 ст.1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Відповідачем не надано заперечень щодо того, що він в електронному режимі підписував кредитний договір.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля сторін правочину.

Отримання кредитних коштів відповідачем також не оспорюється.

Водночас у відзиві представник відповідача посилається на непідтвердження набуття позивачем права вимоги до відповідача, оскільки не надано реєстри прав вимоги до договорів факторингу повного змісту.

Суд не погоджується з такими аргументами з огляду на таке.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Таким чином, укладаючи відповідний договір факторингу, сторони визначають конкретний перелік зобов`язань, право вимоги за якими переходять до нового кредитора.

З метою визначення переліку таких зобов`язань сторони складають та погоджують відповідний реєстр, який є документальним підтвердженням переходу права вимоги за відчужуваними договорами.

До позову додано витяги з реєстрів прав вимоги до договорів факторингу № МВ-ТП/15 та № 30/0925-01, де боржником зазначено відповідача. Витяги містять ідентифікуючі ознаки кредитного договору, суму та складові заборгованості, що відступається.

Суд зазначає, що витяг не є повним копіюванням документа, а лише виділяє та відтворює певну частину, яка містить потрібну інформацію.

Тому твердження представника відповідача про те, що витяги з реєстрів боржників не містять підписів сторін договору факторингу, є необґрунтованими.

Таким чином, позивачем надано суду докази того, що він отримав на підставі договорів факторингу право вимоги до відповідача за договором № 115354695 від 07 січня 2022 року.

Разом з тим, інші доводи, викладені у відзиві, заслуговують на увагу.

Так, судом перевірено строки дії договору та нарахування процентів.

При цьому суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо – можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу – позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже – і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін – на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника – обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.

Під час розгляду справи встановлено, що згідно з п. 5.2 договору строк дії договору – 14 днів (п. 1.7 договору), цей строк може бути продовжено на підставі п. 1.8 договору (продовження дисконтного періоду шляхом здійснення позичальником оплати всіх нарахованих процентів) та п. 1.12.1 договору (автоматично, у зв`язку з невиконанням позичальником обов`язку з повернення основної суми кредиту).

Договір укладено 07 січня 2022 року, строк дії договору – до 21 січня 2022 року.

Вирішуючи питання про доцільність задоволення позовних вимог, суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості первісного кредитору, який містить відомості про щоденні нарахування, складові заборгованості та їхній розмір, здійснення відповідачем платежів.

За період з 07 січня 2022 року по 21 січня 2022 року первісним кредитором нараховано проценти в сумі 487,25 грн. 21 січня 2022 року ОСОБА_1 здійснено платіж у сумі 4 200,00 грн, з яких 487,25 грн спрямовано на проценти, 3 712,75 грн – в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином, 21 січня 2022 року відповідачем виконано умову для продовження дисконтного періоду, передбачену п. 1.8 укладеного ним договору.

Згідно з умовами договору дисконтний строк продовжено на 30 днів – з 22 січня 2022 року по 20 лютого 2022 року включно. За цей період первісним кредитором нараховано проценти в сумі 8 684,97 грн. 05 лютого 2022 року відповідачем сплачено 5 545,00 грн, з яких 3 743,64 грн спрямовано на проценти, 1 801,36 грн – на тіло кредиту. 18 лютого 2022 року відповідачем сплачено 3 989,00 грн: 3 988,11 грн – проценти, 0,89 грн – тіло кредиту. Отже за період з 22 січня 2022 року по 20 лютого 2022 року включно відповідачем сплачено проценти в загальній сумі 7 731,75 грн.

Пунктом 1.10 договору передбачено, що позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду (в термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду.

Як встановлено судом, останній день дисконтного періоду з урахуванням продовження його строку – 20 лютого 2022 року, за період з 22 січня 2022 року по 20 лютого 2022 року включно розмір нарахованих процентів становить 8 684,97 грн, відповідачем за цей період сплачено в рахунок процентів 7 731,75 грн, розмір заборгованості за процентами станом на 20 лютого 2022 року становить 953,22 грн.

Таким чином, відповідачем не виконано передбачені п. 1.8 договору умови для продовження строку дисконтного періоду.

Тому на підставі п. 1.12.1 договору зобов`язання з повернення основної суми боргу перенесено на 90 днів з дня закінчення дисконтного періоду, а саме: з 21 лютого 2022 року по 21 травня 2022 року.

При цьому умовами договору не передбачено пролонгації строку кредитування більше, ніж на 90 днів, а отже, не передбачено і нарахування процентів за правомірне користування кредитом поза межами цього строку.

Згідно з п. 5.3 договору проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду), є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином судом встановлено, що нарахування первісним кредитором процентів за правомірне користування кредитом з 22 травня 2022 року по 30 грудня 2024 року та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» з 31 грудня 2024 року по 25 лютого 2025 року не відповідає умовам договору щодо строку такого нарахування (з урахуванням пролонгації).

Після спливу визначеного договором строку кредитування права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, проценти, нараховані з 22 травня 2022 року, є процентами за понадстрокове користування кредитом в порядку ст. 625 ЦК України.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що позивач має правові підстави заявляти вимогу про стягнення як процентів за правомірне користування кредитом, так і за неправомірне – після закінчення строку кредитування.

Разом з тим, суд зазначає, що стягнення процентів у порядку ч.2 ст.625 ЦК України у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону. тому такі проценти не підлягають стягненню.

За період з 21 лютого 2022 року по 21 травня 2022 року включно первісним кредитором нараховано проценти в сумі 1 407,99 грн. Тому з урахуванням заборгованості за процентами станом на 20 лютого 2022 року в сумі 953,22 грн розмір процентів станом на 21 травня 2022 року становить 2 361,21 грн (1 407,99 + 953,22).

За період з 21 лютого 2022 року по 21 травня 2022 року включно відповідачем сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитом 11 115,02 грн, з яких на проценти спрямовано 2 410,81 грн, на тіло кредиту – 8 704,21 грн.

Отже, станом на 21 травня 2022 року відповідачем здійснено переплату процентів на суму 49,60 грн (2 361,21 – 2 410,81). Тому така сума має бути спрямована в рахунок погашення тіла кредиту.

Вирішуючи питання про наявність заборгованості за тілом кредиту, суд враховує, що умовами договору (п. 1.4) передбачено надання додаткових траншів лише протягом дисконтного періоду дії договору.

Як встановлено судом, останнім днем дисконтного період було 20 лютого 2022 року.

Станом на 20 лютого 2022 року загальна сума отриманих відповідачем кредитних коштів становить 33 200,00 грн, в рахунок погашення тіла кредиту відповідачем сплачено 14 219,21 грн. Таким чином, заборгованість за тілом кредиту станом на 21 травня 2022 року мала становити 18 980,79 грн (33 200,00 – 14 219,21). З урахуванням переплачених станом на 21 травня 2022 року процентів у сумі 49,60 грн розмір заборгованості за тілом кредиту станом на 21 травня 2022 року становить 18 931,19 грн (18 980,79 – 49,60).

При цьому чергові транші, надані з 21 лютого 2022 року (після закінчення дисконтного періоду), суд не бере до уваги та не враховує при розрахунку, оскільки надання таких траншів суперечить умовам договору, а саме пункту 1.12 договору, згідно з яким факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором.

Оскільки дисконтний період закінчився 20 лютого 2022 року, з 21 лютого 2022 року мала бути заблокована можливість отримання додаткового траншу.

Після закінчення дії договору (з 22 травня 2022 року ) відповідачем у рахунок погашення заборгованості здійснено платежі на загальну суму 63 968,96 грн, з яких 61 641,71 грн враховано в рахунок погашення процентів, а 2 327,25 грн – тіла кредиту.

Оскільки сума здійснених відповідачем після закінчення дії договору платежів (63 968,96 грн) більша, ніж встановлена судом сума заборгованості (18 931,19), відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

При цьому суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Щодо розподілу судових витрат.

У зв`язку із відмовою в позові понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору покладаються на позивача.

Крім того, відповідач просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до приписів ст. 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи та підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підставі п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати покладаються на позивача.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат відповідача на правничу допомогу підтверджується належними доказами. Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності від позивача не надійшло.

Представником позивача заявлено про неспівмірність витрат на правничу допомогу.

Надаючи оцінку переліченим послугам правничої допомоги, враховуючи думку представника позивача про неспівмірність витрат на правничу допомогу, суд вважає, що відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн відповідатиме принципу розумності та реальності витрат.

Отже з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 76-81, 89, 95, 137, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», адреса:

бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м. Київ, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач – ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник відповідача – ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 28 серпня 2026 року.

Головуючий суддя В.В. Попов.