Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №990/148/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

Іменем України

03 вересня 2026 року

м. Київ

справа №990/148/26

адміністративне провадження № П/990/148/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

головуючого судді - Бевзенка В. М.,

суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кірсенко А.І.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Марущак А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження як суд першої інстанції справу № 990/148/26 за позовом ОСОБА_1 до Дорадчої групи експертів, про визнання протиправним та скасування рішення,-

У С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог

30.04.2026 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) через підсистему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції (далі - Суд) з позовом до Дорадчої групи експертів (далі - відповідач-1, Дорадча група, ДГЕ), в якому, з урахуванням заяви про усунення недоліків від 13.05.2026 на виконання ухвали Суду від 05.05.2026 про залишення позовної заяви без руху, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ДГЕ № 1.9, оформлене протоколом від 20.12.2025 № 20 "Про невідповідність кандидата на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей" (далі - оскаржуване рішення, рішення № 1.9. від 20.12.2025).

IІ. Зміст позовних вимог та виклад аргументів учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, рішення ДГЕ № 1.9. від 20.12.2025 підлягає скасуванню відповідно до приписів частини тридцять другої статті 102 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII (далі - Закон № 2136-VIII) оскільки у ньому відсутні мотиви, з яких відповідач дійшов відповідних висновків.

На думку позивача, в рішенні № 1.9. від 20.12.2025 відповідач не навів мотивів відхилення пояснень кандидата, які надавалися ним письмово та під час співбесіди, стосовно обставин, які викликали у ДГЕ сумніви у відповідності кандидата критерію високих моральних якостей. ОСОБА_1 вважає, що оскаржуване рішення прийнято упереджено, недобросовісно та без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття оскаржуваного рішення.

Також позивач наводить доводи щодо ігнорування відповідачем, поданої ним заяви про відвід членам ДГЕ.

Позиція відповідача у справі

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог та просив Суд відмовити у їх задоволенні.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що здійснюючи оцінювання ОСОБА_1 , як кандидата на посаду судді Конституційного Суду України, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією України та законами України, використовуючи свої повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та безсторонньо (неупереджено).

За позицією відповідача, оцінюючи кандидата ОСОБА_1 на відповідність критерію високих моральних якостей, ДГЕ застосувала стандарт «обґрунтованого сумніву», як це передбачено положеннями статті 108 Закону № 2136-VIII) та Методології оцінювання моральних якостей і рівня компетентності у сфері права (частина третя статті 2). При цьому, ДГЕ детально вмотивувала, на підставі яких фактичних даних в органу оцінювання виникли обґрунтовані сумніви у відповідності ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей, у зв`язку із чим останнього визнано таким, що не відповідає відповідному критерію для цілей відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України.

Окремо ДГЕ зауважила, що нормами статті 102 Закону № 2136-VIII установлено виключні підстави та умови, за яких особі надано право на оскарження рішень Дорадчої групи (склад Дорадчої групи, який ухвалив відповідне рішення, був неповноважним; рішення не підписано будь-ким із складу членів Дорадчої групи, які брали участь у його ухваленні; рішення не містить мотивів, з яких Дорадча група дійшла відповідних висновків), що цілком кореспондує дискреційним повноваженням відповідача при здійсненні конкурсного відбору кандидатів на посади суддів Конституційного Суду України. Натомість, доводи позивача зводяться виключно до незгоди із висновками ДГЕ стосовно невідповідності його критерію високих моральних якостей, а не щодо відсутності у цьому рішенні мотивів, з яких ДГЕ дійшла таких висновків.

На переконання відповідача, підстави для задоволення позову відсутні, оскільки спірне рішення відповідає усім вимогам законодавства, прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Зокрема, відповідач доводить, що рішення містить мотиви, з яких Дорадча група дійшла відповідних висновків, а наведені в позові доводи їх не спростовують.

IІI.Рух справи та процесуальні дії у справі

30.04.2026 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) через підсистему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції (далі - Суд) з позовом до Дорадчої групи експертів (далі - відповідач-1, ДГЕ), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2, ОСОБА_2 ), в якому просив скасувати рішення ДГЕ № 1.9, оформлене протоколом від 20.12.2025 № 20 "Про невідповідність кандидата на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей" (далі - оскаржуване рішення, рішення № 1.9. від 20.12.2025).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: Бевзенко В.М. - головуючий суддя, судді: Берназюк Я.О., Стародуб О.П.

Відповідно до приписів частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Суд ухвалою від 05.05.2026 позовну заяву залишив без руху, надав позивачеві строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом: уточнення позивачем заявленої позовної вимоги про скасування рішення ДГЕ № 1.9, оформлене протоколом від 20.12.2025 № 20, з урахуванням імперативних положень пункту 2 частини першої статті 5 КАС України та пункту 2 частини другої статті 245 КАС України; уточнення складу відповідачів, вимог та обґрунтувань до відповідача-2; надання документа про сплату судового збору в сумі 1064,96 грн, а у випадку наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, повідомити про такі підстави і надати належним чином оформлений документ (його копію), підтверджуючий ці підстави; надання Суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 05.05.2026 позивачем 13.05.2026 через підсистему "Електронний суд" подав до Суду заяву про усунення недоліків. У вказаній заяві позивач уточнив позовні вимоги до ДГЕ відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України та пункту 2 частини другої статті 245 КАС України. Таким чином просив визнати протиправним скасувати рішення № 1.9. від 20.12.2025. Окрім того у вказаній заяві, зазначив що ОСОБА_2 у позовній заяві була зазначена помилково. У зв`язку з чим позовні вимоги до неї не заявляються. Також до вказаної заяви долучив документ про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн (квитанція про сплату № 1876-0405-4039-7551 від 13.05.2026). Окрім того у вказаній заяві висловив прохання поновити строк звернення до суду, оскільки такий пропущений з поважних причин. В обґрунтування причин пропуску строку звернення до Суду зазначив, що оскаржуване рішення № 1.9. від 20.12.2025, отримано ним лише 02.04.2026, що підтверджується наданими до позовної заяви доказами. Зазначає, що до цього моменту не мав можливості ознайомитися з повним текстом рішення, його мотивами та обсягом викладених у ньому висновків, що унеможливлювало належне формування правової позиції та підготовку. обґрунтованого адміністративного позову. Звертав увагу, що резолютивна частина рішення була оприлюднена на офіційному вебсайті орієнтовно у січні 2026 року, однак точну дату її оприлюднення встановити неможливо у зв`язку з відсутністю на вебсайті відповідних відомостей про дату публікації. Оприлюднення лише резолютивної частини рішення не забезпечує можливості реалізації права на ефективний судовий захист, оскільки не містить мотивів прийняття рішення, які є визначальними для формування предмета та підстав позову. Таким чином, без отримання повного тексту рішення з викладенням його мотивів позивач був об`єктивно позбавлений можливості виконати вимоги статей 160, 161 КАС України та подати належним чином оформлену позовну заяву. Наголошує, що отримання повного тексту рішення відбулося лише після його звернення до суду, що свідчить про об`єктивну неможливість реалізації права на судовий захист у межах встановленого строку без вини позивача. Після отримання рішення 02.04.2026 протягом розумного строку (30.04.2026) звернувся до суду. Враховуючи наведене просив поновити строк звернення до суду із вказаним позовом.

Суд ухвалою від 20.05.2026 вирішив, зокрема: визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до ДГЕ про визнання протиправним та скасування рішення та поновити цей строк; відкрити провадження у цій справі; здійснювати розгляд справи у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. 18 червня 2026 року о 14 год 30 хвилин.

04 червня 2026 року відповідач через підсистему "Електронний суд" подав до Суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову.

06 червня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" подав до Суду клопотання про витребування доказів.

08 червня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" подав до Суду відповідь на відзив відповідача. Суть доводів відповіді на відзив зводиться до такого: відзив не спростовує головного доводу позову; відповідач фактично намагається доповнити мотивування оскаржуваного рішення новими поясненнями, які відсутні у рішенні № 1.9. від 20.12.2025; недостатність мотивування не може бути усунута шляхом подальшого викладення нових пояснень у відзиві; відповідач не спростував доводів позивача про те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам частини 32 статті 102 Закону № 2136-VIII та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №990/199/24.

08 червня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" подав до Суду додаткові пояснення у справі. У вказаних поясненнях зазначив, що після подання позову ним 06.05.2026 отримано постанову Верховного Суду від 01.04.2026 року у справі №487/6363/21. На думку позивача, зазначена постанова має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки в ній Верховний Суд досліджував поширену щодо позивача інформацію про передачу та неповернення гаража АГК «Парма», яка використовувалась при формуванні сумнівів у доброчесності позивача. У підсумку ОСОБА_1 просив врахувати при розгляді цієї справи постанову Верховного Суду від 01.04.2026 у справі №487/6363/21 як додатковий доказ про спростування висновку ДГЕ щодо невідповідності ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей.

09 червня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" подав до Суду заяву про участь у судовому засіданні, призначеному на 18.06.2026 о 14 год 30 хв у режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою Суду від 10.06.2026 задоволено заяву позивача про його участь у судовому засіданні, призначеному на 18.06.2026 о 14 год 30 хв в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Миколаївської області.

11 червня 2026 року відповідач через підсистему "Електронний суд" подав до Суду заперечення проти відповіді на відзив.

18.06.2026 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Суду клопотання про зупинення провадження у справі, у якому просив зупинити провадження у справі № 990/148/26 до закінчення розгляду Касаційним цивільним судом Верховного Суду касаційних скарг ОСОБА_1 у справі № 487/5705/16-ц та поновити провадження після набрання законної сили судовими рішеннями Касаційного цивільного суду Верховного Суду за результатами розгляду зазначених касаційних скарг.

18.06.2026 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Суду клопотання про зупинення провадження у справі, у якому просив зупинити провадження у справі № 990/148/26 до закінчення розгляду Миколаївським апеляційним судом справи № 487/5705/16-ц та поновити провадження після набрання законної сили судовим рішенням Миколаївського апеляційного суду у справі № 487/5705/16-ц.

18.06.2026 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Суду клопотання про зупинення провадження у справі, у якому просив зупинити провадження у справі № 990/148/26 до набрання законної сили судовим рішенням Миколаївського апеляційного суду у справі №487/5705/16-ц.

18.06.2026 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Суду клопотання про зупинення провадження у справі, у якому просив зупинити провадження у справі № 990/148/26 до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 15.06.2026 про кримінальне правопорушення, передбачене статтею 384 Кримінального кодексу України.

18.06.2026 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Суду клопотання про зупинення провадження у справі, у якому просив зупинити провадження у справі № 990/148/26 до завершення розгляду судових проваджень, безпосередньо пов`язаних із кримінальними провадженнями № 12020155030000108 та № 12020155030000831.

18.06.2026 відповідач через підсистему «Електронний суд» надіслав до Суду заяву у якій висловив заперечення щодо поданого ОСОБА_1 клопотання про витребування доказів.

18.06.2026 Суд протокольною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

У судовому засіданні 18.06.2026 оголошено перерву до 14 год 30.07.2026 для постановлення ухвали за поданими позивачем клопотаннями про зупинення провадження у цій справі.

27.07.2026 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Суду додаткові пояснення у справі.

Ухвалою Суду від 28.07.2026 задоволено заяву позивача про його участь у судовому засіданні, призначеному на 30.07.2026 о 14 год в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою Суду від 30.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 990/148/26.

Наступне судове засідання у цій справі, призначено на 03.09.2026 о 14 годині.

24.08.2026 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Суду додаткові пояснення у справі. Окрім цього, просив судове засідання, призначене на 03.09.2026 о 14 год проводити у режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою Суду від 26.08.2026 задоволено заяву позивача про його участь у судовому засіданні, призначеному на 03.09.2026 о 14 год в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Миколаївської області.

ІV. Обставини справи

Рішенням від 02.06.2025 № 25 Рада суддів України оголосила новий конкурс на дві вакантні посади судді Конституційного Суду України та про початок прийняття заяв (з доданими до них документами) осіб, які виявили намір обіймати посаду судді Конституційного Суду України, з 03.06.2025 по 02.07.2025 включно.

02 липня 2025 року ОСОБА_1 подав до Ради суддів України заяву для участі в конкурсі на посаду судді Конституційного Суду України.

Рішенням Ради суддів України від 22.07.2025 № 29 установлено відповідність осіб, які виявили намір обіймати посаду судді Конституційного Суду України, вимогам, установленим Конституцією України та Законом України «Про Конституційний Суд України», серед яких ОСОБА_1 допущено до конкурсного відбору на посаду судді Конституційного Суду України.

30 липня 2025 року ДГЕ отримала від Ради суддів України документи судді Господарського суду Миколаївської області у відставці ОСОБА_1 для участі у конкурсі на посаду судді Конституційного Суду України .

Дорадча група здійснила розгляд, перевірку та аналіз документів кандидата на посаду судді Конституційного Суду України Ткаченка О.В., його письмових пояснень, інформації, отриманої від органів державної влади, від громадських організацій, державних реєстрів, баз даних, а також відомостей, отриманих від Національного агентства з питань запобігання корупції та Національного антикорупційного бюро України.

6 грудня 2025 року ДГЕ провела співбесіду з Кандидатом, метою якої, зокрема, було спростування сумнівів щодо відповідності ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей.

06 грудня 2025 року ДГЕ провела співбесіду з ОСОБА_1 , метою якої, зокрема, було спростування сумнівів щодо відповідності кандидата критерію високих моральних якостей, викладених у рішеннях ДГЕ «Про невідповідність кандидата на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей» від 23.03.2024 № 1.21, «Про невідповідність кандидата на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей» від 07.11.2024 та «Про невідповідність кандидата на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей» від 28.01.2025 № 1.28.

20 грудня 2025 року ДГЕ провела засідання (протокол № 20), на якому, здійснивши оцінювання відповідності кандидата на посаду судді Конституційного Суду України Ткаченка О.В. критерію високих моральних якостей, ухвалила рішення № 1.9. про те, що кандидат на посаду судді Конституційного Суду України Ткаченко О.В. для цілей відбору на посаду судді Конституційного Суду України на конкурсних засадах не відповідає критерію високих моральних якостей.

Зі змісту рішення ДГЕ № 1.9. від 20.12.2025 вбачається, що підставою для висновку про невідповідність кандидата ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей слугували такі обставини:

- невиконання ОСОБА_1 судового рішення у справі № 487/5705/16-ц, яке набрало законної сили;

- розгляд та ухвалення кандидатом, як суддею, рішення у справі № 6/193/09 за участі АГК «Парма», що може свідчити про ухвалення судового рішення в умовах конфлікту інтересів ;

- незазначення кандидатом інформації у деклараціях доброчесності судді щодо притягнення його до адміністративної відповідальності;

- зловживання кандидатом правами при зверненні із повідомленням до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- подання неточних і недостовірних відомостей у майнових деклараціях щодо права користування та розпорядження суднами на підставі відповідних довіреностей, а також відомостей щодо вартості автомобіля, який належить кандидату.

Не погодившись з рішенням відповідача № 1.9. від 20.12.2025, ОСОБА_1 звернувся до Суду з цим позовом.

V. Правове регулювання спірних правовідносин

Статтею 148 Конституції України встановлено, що до складу Конституційного Суду України входять вісімнадцять суддів Конституційного Суду України.

Президент України, Верховна Рада України та з`їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Відбір кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України здійснюється на конкурсних засадах у визначеному законом порядку.

Відповідно до приписів статті 101 Закону № 2136-VIII відбір кандидатур на посаду судді Конституційного Суду здійснюється на конкурсних засадах у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною четвертою статті 101 Закону № 2136-VIII установлено, що підготовку питання щодо розгляду на конкурсних засадах кандидатур на посаду судді Конституційного Суду з`їздом суддів України здійснює Рада суддів України.

З метою сприяння суб`єктам призначення суддів Конституційного Суду в оцінюванні моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидатів на посаду судді Конституційного Суду утворюється Дорадча група експертів (частина перша статті 102 Закону № 2136-VIII).

Відповідно до частини другої статті 102 Закону № 2136-VIII ДГЕ здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону та Положення про Дорадчу групу експертів, яке розробляє та затверджує Дорадча група.

Положення про Дорадчу групу експертів (далі - Положення) затверджене протоколом № 1 засідання Дорадчої групи від 12.11.2023 року (зі змінами, затвердженими протоколом № 10 від 30.05.2024 ).

Згідно з частиною двадцять п`ятою статті 102 Закону № 2136-VIII до повноважень Дорадчої групи належить: 1) розроблення та ухвалення Положення про Дорадчу групу; 2) розроблення та ухвалення методології оцінювання моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидатів на посаду судді Конституційного Суду. Дорадча група розробляє методологію оцінювання моральних якостей і рівня компетентності у сфері права з урахуванням кращих міжнародних стандартів і практик (у тому числі щодо відбору суддів Європейського суду з прав людини, суддів Суду справедливості Європейського Союзу тощо); 3) розгляд, перевірка та аналіз документів кандидата на посаду судді Конституційного Суду, надісланих до Дорадчої групи, включно з конфіденційною інформацією і персональними даними, отримання іншої інформації, необхідної для здійснення повноважень Дорадчою групою, від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, громадян України, інших осіб; 4) звернення до кандидатів на посаду судді Конституційного Суду, а також будь-якої юридичної, фізичної особи, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб, будь-яких інших осіб, які є власниками або розпорядниками інформації, із запитом про надання пояснень, документів чи інформації з метою оцінювання моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидатів на посаду судді Конституційного Суду; 5) проведення співбесіди із кандидатами на посаду судді Конституційного Суду відповідно до Положення; 6) оцінювання моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидатів на посаду судді Конституційного Суду; 7) ухвалення вмотивованого рішення про оцінку відповідності моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидатів на посаду судді Конституційного Суду стосовно кожного кандидата, складання списку оцінених кандидатів та подання їх суб`єктам призначення; 8) здійснення інших повноважень, визначених цим Законом.

За приписами частини тридцять другої статті 102 Закону № 2136-VIII рішення Дорадчої групи у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України (про оцінювання кандидатів на посаду судді Конституційного Суду за критеріями високих моральних якостей та визнаного рівня компетентності у сфері права) може бути оскаржене в судовому порядку та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад Дорадчої групи, який ухвалив відповідне рішення, був неповноважним;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Дорадчої групи, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить мотивів, з яких Дорадча група дійшла відповідних висновків.

Відповідно до частини першої статті 105 Закону № 2136-VIII оголошення про початок конкурсного відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду оприлюднюється на офіційному веб-сайті відповідно Президента України, Верховної Ради України, Ради суддів України не пізніше ніж за дев`яносто днів до дня закінчення строку повноважень або досягнення граничного віку перебування на посаді судді Конституційного Суду, або не пізніше двадцяти днів з дня виникнення вакансії на посаду судді Конституційного Суду в разі, якщо повноваження судді Конституційного Суду припинено чи його звільнено з посади з підстав, передбачених статтею 1491 Конституції України. У разі одночасного виникнення більше ніж однієї вакансії на посаду судді Конституційного Суду конкурсний відбір кандидатур може бути оголошений і проведений відповідним суб`єктом призначення на посаду судді Конституційного Суду на всі вакантні посади.

Особи, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду і відповідають установленим Конституцією України та цим Законом вимогам до Судді, протягом тридцяти днів з дня оприлюднення оголошення про початок конкурсного відбору подають відповідно до конкурсної комісії, Апарату Верховної Ради України, Ради суддів України документи, передбачені частиною другою статті 105 Закону № 2136-VIII.

Статтею 106 Закону № 2136-VIII установлено, що впродовж двадцяти днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною другою статті 105 цього Закону, конкурсна комісія, Комітет, Рада суддів України перевіряють комплектність документів, поданих особами, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду. Помилки і неточності, виявлені в поданих особою документах, якщо їх наявність не є перешкодою для розуміння змісту зазначених відомостей, не є підставою для відмови у допуску до конкурсного відбору.

На підставі поданих документів конкурсна комісія, Комітет, Рада суддів України встановлює відповідність осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду, визначеним Конституцією України та цим Законом вимогам до Судді (щодо громадянства, володіння державною мовою, віку, освіти і стажу), після чого ухвалюють рішення про допуск або про відмову в допуску до конкурсного відбору. Якщо особа, яка виявила намір обійняти посаду судді Конституційного Суду, відповідає визначеним Конституцією України та цим Законом вимогам, але не подала всі необхідні документи, визначені частиною другою статті 10-5 цього Закону, чи подала їх із помилками та неточностями, які не є підставою для відмови у допуску до конкурсного відбору, конкурсна комісія, Комітет, Рада суддів України надає такій особі додатковий строк для подання та виправлення відповідних документів, який не може перевищувати десяти робочих днів. У разі неподання або невиправлення відповідних документів протягом наданого додаткового строку конкурсна комісія, Комітет, Рада суддів України, залежно від характеру та змісту таких документів, ухвалює стосовно такої особи рішення про допуск або відмову у допуску до конкурсного відбору.

Рішення конкурсної комісії, Комітету, Ради суддів України про допуск або про відмову в допуску до конкурсного відбору стосовно осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті відповідно Президента України, Верховної Ради України, Ради суддів України не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Не пізніше трьох днів після ухвалення рішення про допуск кандидатів на посаду судді Конституційного Суду до конкурсного відбору конкурсна комісія, Апарат Верховної Ради України, Рада суддів України надсилають копії документів, поданих кандидатами на посаду судді Конституційного Суду, до Дорадчої групи для оцінки моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидатів на посаду судді Конституційного Суду та надання списку кандидатів, оцінених Дорадчою групою.

Фізичні особи, а також громадські об`єднання з дня оприлюднення рішення про допуск до конкурсного відбору мають право надсилати до конкурсної комісії, Комітету, Ради суддів України та Дорадчої групи інформацію та матеріали щодо відповідності або невідповідності певного кандидата або кандидатів на посаду судді Конституційного Суду встановленим Конституцією України та цим Законом вимогам до судді Конституційного Суду.

Конкурсна комісія, Комітет, Рада суддів України та Дорадча група можуть врахувати таку інформацію та матеріали під час проведення конкурсного відбору.

При цьому інформація та матеріали, отримані від анонімних джерел, а також інформація та матеріали, джерела походження яких встановити неможливо, конкурсною комісією, Комітетом, Радою суддів України та Дорадчою групою не враховуються під час проведення конкурсного відбору.

Відповідно до статті 107 Закону № 2136-VIII стосовно всіх кандидатів, допущених до конкурсного відбору, проводиться спеціальна перевірка у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання корупції».

Результати спеціальної перевірки враховуються під час проведення конкурсного відбору.

Конкурсна комісія, Апарат Верховної Ради України, Рада суддів України невідкладно, але не пізніше наступного дня, надсилають до Дорадчої групи довідку про результати спеціальної перевірки кандидата на посаду судді Конституційного Суду.

У разі виявлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про кандидата, які не відповідають визначеним законом вимогам для зайняття посади, участь такого кандидата у конкурсному відборі вважається припиненою.

Згідно із статтею 108 Закону № 2136-VIII Дорадча група у строк не більше чотирьох місяців з дня отримання від конкурсної комісії, Комітету, Ради суддів України всіх документів, поданих кандидатами на посаду судді Конституційного Суду, розглядає та вивчає подані документи, результати спеціальної перевірки, іншу інформацію та матеріали, отримані Дорадчою групою у процесі здійснення нею своїх повноважень, а також проводить співбесіду із кандидатами на посаду судді Конституційного Суду.

Упродовж п`ятнадцяти днів з дня проведення співбесіди з усіма кандидатами Дорадча група оцінює моральні якості кожного кандидата на посаду судді Конституційного Суду.

Упродовж п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення щодо оцінки відповідності всіх кандидатів критерію високих моральних якостей Дорадча група оцінює рівень компетентності у сфері права кожного кандидата на посаду судді Конституційного Суду.

Обговорення кандидатів проводиться Дорадчою групою в закритому режимі.

Дорадча група може ухвалити рішення про проведення оцінки відповідності кандидатів критерію високих моральних якостей та визнаного рівня компетентності у сфері права в один етап.

При оцінюванні моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидата Дорадча група керується наступним:

1) кандидат на посаду судді Конституційного Суду може вважатися таким, що відповідає критерію високих моральних якостей, лише якщо він є доброчесним, а також стосовно нього немає обґрунтованих сумнівів щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу;

2) кандидат на посаду судді Конституційного Суду вважається таким, що відповідає критерію визнаного рівня компетентності у сфері права, якщо кандидат володіє необхідними знаннями для виконання повноважень судді Конституційного Суду;

3) оцінювання спирається на інформацію без часових або територіальних обмежень;

4) кандидат не відповідає цим критеріям у разі доведення невідповідності або наявності обґрунтованих сумнівів у відповідності;

5) будь-який висновок чи оцінка національного або міжнародного органу щодо кандидата не є наперед визначальними та обов`язковими для Дорадчої групи.

Норми частини четвертої статті 108 Закону № 2136-VIII визначають, що Дорадча група за результатами оцінки високих моральних якостей кандидатів на посаду судді Конституційного Суду ухвалює вмотивоване рішення щодо оцінки відповідності кожного кандидата.

За критерієм високих моральних якостей кандидати отримують оцінку «відповідає» або «не відповідає».

У разі отримання від Дорадчої групи оцінки «не відповідає» за критерієм високих моральних якостей кандидат вважається таким, що не пройшов відповідний етап конкурсного відбору на посаду судді Конституційного Суду з дня оприлюднення Дорадчою групою відповідного рішення. У рішенні стосовно такого кандидата Дорадча група зазначає, що для цілей відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду на конкурсних засадах кандидат не відповідає критерію високих моральних якостей.

Стосовно кандидатів, які отримали оцінку «не відповідає» за критеріями високих моральних якостей або визнаного рівня компетентності у сфері права, Дорадча група оприлюднює лише резолютивну частину рішення, без наведення мотивів, які стали підставою для його ухвалення. Повний текст рішення із мотивуванням оприлюднюється Дорадчою групою на письмову вимогу кандидата, який отримав оцінку «не відповідає» (частина сьома статті 108 Закону № 2136-VIII).

Поряд з цим, Протоколом № 2 засідання Дорадчої групи від 04.12.2023 року ухвалено Методологію оцінювання моральних якостей і рівня компетентності у сфері права (далі - Методологія).

Стаття 2 Методології визначає, що критерій «високі моральні якості», передбачений статтею 10-8 Закону, визначається Дорадчою групою при оцінюванні через компоненти, які перераховані у пунктах а та b цієї частини нижче:

а: «Доброчесність»: Дорадча група вважає Кандидата таким, що відповідає компоненту доброчесності, якщо він є незалежним, чесним, неупередженим, непідкупним, сумлінним, дотримується етичних норм та демонструє бездоганну поведінку в професійній діяльності та особистому житті. Дорадча група розуміє ці терміни/показники таким чином:

І. Незалежність - самостійність у прийнятті рішень, здатність ухвалювати самостійні рішення в умовах тиску, що може здійснюватися в різних формах;

ІІ. Чесність - правдивість у професійній діяльності й повсякденному житті;

ІІІ. Неупередженість - відсутність негативної або позитивної, заздалегідь сформованої суб`єктивної думки, відношення проти кого-, чого-небудь, здатність ухвалювати безсторонні, справедливі, об`єктивні рішення попри наявність симпатій, антипатій, суспільної думки;

ІV. Сумлінність - старанне, ретельне і відповідальне виконання своїх обов`язків, що свідчить про добросовісність професійної діяльності особи;

V. Кандидат не відповідає показнику незалежності, чесності, неупередженості, сумлінності, зокрема, у разі наявності обґрунтованих сумнівів, що такий Кандидат, перебуваючи на теперішній або будь-якій попередній посаді діяв відповідно до вимог законодавства, правил професійної етики (вимог академічної доброчесності), інших етичних норм щодо незалежності, чесності, неупередженості, сумлінності;

VІ. Непідкупність - здатність бути стійким та безкорисливим у протидії матеріальному та іншим формам впливу під час прийняття рішень. Кандидат не відповідає показнику непідкупності, якщо він вчиняв корупційні правопорушення або правопорушення, пов`язані з корупцією, порушував інші антикорупційні обмеження та зобов`язання;

VІІ. Дотримання етичних норм та прояв бездоганної поведінки в професійній діяльності та особистому житті - неухильне дотримання особою професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки, як під час здійснення професійної діяльності, так і поза її межами, що формує довіру суспільства до такої особи. Кандидат не відповідає показнику дотримання етичних норм, зокрема, у разі наявності обґрунтованих сумнівів, що такий Кандидат, перебуваючи на теперішній або будь-якій попередній посаді, діяв відповідно до правил професійної етики, доброчесної поведінки та інших етичних норм;

VІІІ. Кандидат не відповідає показнику дотримання бездоганної поведінки в професійній діяльності та особистому житті, якщо він вчиняв будь-які неналежні дії або веде спосіб життя, що робить його недостойним займати посаду судді Конституційного Суду України, може завдати шкоди авторитету Конституційного Суду України або викликає обґрунтовані сумніви щодо того, чи відповідатиме (відповідає) такий Кандидат етичним стандартам, включаючи утримання від будь-яких проявів дискримінації як визначено у статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні";

IX. Не лише наявність, але і видимість або сприйняття доброчесності Кандидата з боку об`єктивного спостерігача ураховуються Дорадчою групою відповідно до міжнародних стандартів при Оцінюванні.

b. «Законність джерел походження майна», «відповідність рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам», «відповідність способу життя кандидата його статусу»:

І. Джерела походження майна Кандидата є законними, рівень життя Кандидата або членів його сім`ї відповідає їхнім задекларованим та законним доходам, а спосіб життя Кандидата відповідає його статусу, якщо відсутні обґрунтовані сумніви в протилежному;

ІІ. Поняття «член сім`ї» застосовується у розумінні Закону України «Про запобігання корупції»;

ІІІ. Дорадча група може брати до уваги статки «близьких осіб» у розумінні Закону України «Про запобігання корупції»", якщо є ознаки того, що вони пов`язані з доходами, майном або способом життя Кандидата або членів його сім`ї;

IV. Не вважається законним дохід, що не був задекларований в органах державної влади згідно з вимогами законодавства або був задекларований, проте стосовно якого є обґрунтовані сумніви, що він був, зокрема, інструментом чи результатом законної або задекларованої діяльності;

V. Якщо Кандидат безоплатно набув майно у власність, володіння чи користування, попередній власник (у випадку передання майна у володіння чи користування - теперішній власник), який надав таке майно, повинен зробити це із законного доходу, включаючи, але не обмежуючись випадками, коли таким попереднім власником є близька особа;

VI. При оцінюванні відповідності рівня життя задекларованим законним доходам Дорадча група може, серед іншого, використовувати метод встановлення непідтверджених статків, визначений у Додатку.

2. При Оцінюванні відповідності критерію високих моральних якостей Дорадча група може брати до уваги серйозність або тяжкість, сукупність обставин і наявність умислу в будь-якому порушенні доброчесності, а в разі незначних порушень - чи пройшло достатньо часу без подальших повторних порушень. При встановленні тяжкості порушення Дорадча група братиме до уваги всі обставини, що включають, але не обмежуються такими:

a. чи було це порушення одиничним випадком;

b. чи не завдало це порушення жодної або незначної шкоди приватним чи публічним інтересам (у тому числі довірі громадськості);

c. чи було би це порушення сприйняте об`єктивним спостерігачем як вияв неповаги до суспільного порядку, що випливає з нехтування правил і норм.

3. Для застосування терміну «обґрунтовані сумніви» (частина третьої статті 10-8 Закону), Дорадча група керується термінами «законні підстави для побоювань» або висновком щодо «перевірених фактів, що можуть викликати сумніви» (Європейський суд з прав людини (далі - «ЄСПЛ»), Велика палата, рішення від 15 грудня 2005 року в справі «Кипріано проти Кіпру», 73797/01, § 118, у контексті оцінювання незалежності або безсторонності суду). Сумніви не є обґрунтованими, якщо вони не підкріплені фактами, які можна перевірити.

Стаття 3 Методології визначає етапи Оцінювання критерію високих моральних якостей. Так, для оцінювання відповідності критерію високих моральних якостей, відповідно до частин першої - четвертої статті 108 Закону, Дорадча група: a. вивчає всю отриману інформацію; b. самостійно збирає додаткові дані з усіх джерел відповідно до статті 6 «Джерела інформації»; c. за потреби, просить Кандидатів надати письмові пояснення; d. проводить співбесіди відповідно до статті 7 «Співбесіди», зокрема, для роз`яснення будь-яких сумнівів щодо їхніх високих моральних якостей; e. ухвалює та виготовляє вмотивоване рішення щодо оцінки високих моральних якостей.

2. Дорадча група розпочинає процес Оцінювання за критерієм високих моральних якостей із запиту до Кандидатів про надання такої інформації та документів:

a. електронної адреси та номера телефона;

b. останньої заповненої декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у формі, визначеній Законом України «Про запобігання корупції», якщо її ще не було надано;

c. письмового підтвердження знайомлення з Положенням і Методологією Дорадчої групи;

d. копій усіх нотаріальних довіреностей (або даних з Єдиного реєстру довіреностей про всі нотаріальні довіреності), виданих від імені чи на ім`я Кандидата або від імені чи на ім`я членів його сім`ї, якщо такі довіреності є чинними станом на день отримання такого запиту, або були чинними впродовж останніх десяти років до дня отримання такого запиту.

3. Вмотивоване рішення за результатами оцінки високих моральних якостей Кандидата виготовляється Дорадчою групою упродовж 15 днів з дня його ухвалення.

За змістом статті 6 Методології, для збору та аналізу інформації про Кандидатів Дорадча група та її Члени можуть, зокрема: здійснювати пошук інформації з відкритих джерел, у тому числі в Інтернеті; отримувати та здійснювати пошук інформації в реєстрах, базах даних, розпорядниками (адміністраторами) яких є органи державної влади; використовувати інформацію, отриману Дорадчою групою, її Членами або Секретаріатом у кореспонденції або в іншій формі, у тому числі інформацію, надану Кандидатами за їхньою власною ініціативою, відповіді Кандидатів на запитання Дорадчої групи; використовувати інформацію, отриману Дорадчою групою та її Членами від громадських організацій, медіа, органів влади, органів місцевого самоврядування та інших організацій й осіб; просити фізичних або юридичних осіб надати роз`яснення, документи або інформацію, необхідну для цілей Оцінювання Кандидатів; звертатися за консультаціями до фахівців у різних галузях; отримувати усні пояснення від інших осіб.

Дорадча група визначає термін подачі Кандидатом інформації та/або оригіналів документів на її запит. Кандидат має підтвердити отримання запиту якомога швидше. Дорадча група може подовжити встановлений нею термін у разі відповідного звернення Кандидата з вагомих підстав.

Кандидати мають право подавати запит на доступ до інформації, зібраної щодо них, за винятком інформації з обмеженим доступом, яку не можна розкривати Кандидату відповідно до законодавства. Доступ надається впродовж 3 днів із моменту подання запиту.

У разі, якщо громадяни подають інформацію за власною ініціативою і хочуть анонімності, надана ними інформація не використовуватиметься для Оцінювання Кандидата, а інформація про особу джерела не розкриватиметься Кандидату. Якщо Дорадча група отримає одну і ту саму інформацію з одного або кількох джерел, які не є конфіденційними, така інформація може бути використана для Оцінювання і до неї може бути надано доступ Кандидату.

За правилами статті 7 Методології графік співбесід відповідно до статті 3 «Етапи Оцінювання критерію високих моральних якостей» визначається на розсуд Дорадчої групи.

Кандидат повинен підтвердити свою участь у співбесіді впродовж двох календарних днів.

Співбесіду починає Голова, після чого Члени ставлять свої запитання. У кінці співбесіди Кандидат може зробити коротку заключну заяву.

Кандидати та інші особи, присутні під час співбесіди, повинні дотримуватися належного порядку. Якщо особа порушує це правило після попередження, Голова може видалити особу зі співбесіди.

Присутність Кандидата на співбесіді є обов`язковою. Співбесіду може бути відкладено у зв`язку з неявкою Кандидата з поважних причин. Поважність причини неявки визначає Дорадча група.

Неявка Кандидата на співбесіду, незалежно від причин, не перешкоджає Дорадчій групі провести Оцінювання і встановити його відповідність критерію високих моральних якостей та/або визнаного рівня компетентності у сфері права.

Кандидат не може надавати інформацію, документи або інші матеріали під час співбесіди, якщо Дорадча група зробила запит про їх надання раніше, а Кандидат не надав їх упродовж визначеного періоду, або якщо Кандидат міг надати їх за власною ініціативою раніше. Дорадча група може зробити виняток, якщо прийде до висновку про обґрунтованість такого винятку.

VI. Оцінка Суду

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з незгодою позивача з прийнятим ДГЕ рішенням, яким установлено невідповідність кандидата ОСОБА_1 на посаду судді Конституційного Суду України критерію високих моральних якостей.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи на обґрунтування позову та заперечень, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх обґрунтованість на підставі належних і допустимих доказів, Суд дійшов таких висновків.

Щодо дискреційності повноважень Дорадчої групи під час оцінювання кандидата на посаду судді Конституційного Суду України, а також підстав для оскарження її рішень, Суд зазначає таке.

Верховний Суд звертає увагу, що Дорадча група у межах процедури оцінювання кандидата не проводить перевірку інформації, яка міститься у документах інших державних органів, однак надає їм оцінку в контексті здійснення своїх повноважень щодо перевірки відповідності кандидата критерію високих моральних якостей. Таке оцінювання здійснюється в сукупності з іншою інформацією, яка є в її розпорядженні, а також з поясненнями кандидата щодо такої інформації.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що члени Дорадчої групи, оцінюючи певні обставини щодо позивача як кандидата, який брав участь у відборі кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України, визначали їх відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Законодавство не встановлює інших засад для оцінки життєвих обставин кандидата, окрім власного розсуду членів Дорадчої групи, як органу, що проводить оцінювання відповідності кандидата критерію високих моральних якостей.

Водночас кандидат, який прагне отримати посаду судді, з огляду на мету (ціль) конкурсу, має обов`язок надати переконливі пояснення (і, за потреби, відповідні докази), щоб усунути будь-які обґрунтовані сумніви у його невідповідності критерію високих моральних якостей.

Поряд з цим, згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Також на законодавчому рівні в Україні було прийнято Закон України «Про адміністративну процедуру», пункт 7 частини першої статті 2 якого визначає, що дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Частина третя статті 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» встановлює, що здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: 1) дискреційне повноваження передбачено законом; 2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; 3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; 4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

Повноваження Дорадчої групи стосовно оцінювання кандидата відповідно до умов та правил Методології є дискреційними та виключною її компетенцією як уповноваженого органу, який створений та діє на підставі Закону. Жоден суб`єкт, у тому числі й суд, не вправі втручатися у здійснення Дорадчою групою компетенції щодо оцінювання кандидатів на посаду судді Конституційного Суду в межах процедури відбору на зайняття вакантної посади судді.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), досліджуючи межі дискреційних повноважень адміністративного органу, виснував, що суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості актів, які прийняті органом влади, однак все ж таки суди повинні проконтролювати, чи не є викладені в них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі "Sigma Radio Television Ltd. v. Cyprus", у справі "Putter v. Bulgaria", у справі "Bryan v. the United Kingdom").

Наведене дозволяє стверджувати, що межі дискреції Дорадчої групи щодо оцінювання кандидата на посаду судді Конституційного Суду не є необмеженими та підлягають зовнішньому публічному контролю. Процес оцінювання, як і прийняте за його результатом рішення, мають бути зрозумілим як кандидату на посаду судді Конституційного Суду України, так і незалежному сторонньому спостерігачу.

Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду та дослідження, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи (пояснення) кандидата на посаду судді було взято до уваги, і що важливо, давати розуміння, чим керувалася Дорадча група, коли оцінювала цього кандидата.

При цьому, частиною четвертою статті 108 Закону № 2136-VIII, прямо обумовлено обов`язок Дорадчої групи за результатами оцінки високих моральних якостей кандидатів на посаду судді Конституційного Суду мотивувати рішення щодо оцінки відповідності кожного кандидата.

Водночас положення Закону передбачають й конкретні підстави, за яких кандидат наділений правом оскаржити рішення ДГЕ у судовому порядку, зокрема, якщо рішення не містить мотивів, з яких Дорадча група дійшла відповідних висновків.

З огляду на наведене, Верховний Суд уважає, що вмотивованість рішення Дорадчої групи про невідповідність кандидата критерію високих моральних якостей є не лише формальним дотриманням вимог закону, а повинна забезпечити дотримання принципу правової визначеності у питанні встановлення підстав для прийняття такого рішення.

Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом, зокрема у рішенні від 09.12.2024 у справі № 990/286/24.

Повертаючись до спірних правовідносин, Верховний Суд установив, що ОСОБА_1 не заперечує обставин, які покладені в основу спірного рішення ДГЕ, але не погоджується з оцінкою цих обставин відповідачем. Фактично позивач просить суд здійснити переоцінку фактів, які стали підставою для визнання його Дорадчою групою таким, що не відповідає критерію високих моральних якостей для цілей відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України на конкурсних засадах.

Натомість, ураховуючи виключну компетенцію відповідача щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу, переоцінка судом зазначених фактів знаходиться поза межами судового контролю правомірності рішення Дорадчої групи.

З огляду на це, Суд, не вдаючись до переоцінки фактів, які в рішенні Дорадчої групи рішення № 1.9. від 20.12.2025, зазначені як підстава для визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає вимогам до судді Конституційного Суду за критерієм високих моральних якостей, перевіряє лише обґрунтованість висновків Дорадчої групи щодо таких фактів.

Щодо вмотивованості рішення Дорадчої групи про невідповідність кандидата на посаду судді Конституційного Суду ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей, Суд зазначає таке.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі № 9901/355/21, доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об`єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов`язків та здійсненні правосуддя. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням.

Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з`їзду суддів України від 22.02.2013, (із змінами, внесеними згідно з Рішенням З`їзду суддів від 18.09.2024) встановлено, що суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді..

Відповідно до статті 3 Кодексу суддівської етики суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об`єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.

Згідно зі статтею 2 Методології критерій "високі моральні якості" визначається Дорадчою групою при оцінюванні через такі компоненти як "доброчесність", "законність джерел походження майна", "відповідність рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам", "відповідність способу життя кандидата його статусу".

Поряд з цим, основними складовими доброчесності є незалежність у прийнятті рішень, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність та дотримання етичних норм. Кожен з цих компонентів вимагає детального аналізу поведінки кандидата, як в професійному житті, так і поза його межами. Зокрема, чесність кандидата охоплює правдивість не тільки в професійній діяльності, але й у повсякденному житті. Сумлінність передбачає старанне й відповідальне виконання своїх обов`язків.

Оцінка чесності та сумлінності кандидата не може бути обмежена лише його професійною діяльністю. Вона має включати й аналіз його поведінки поза межами професії, оскільки моральні якості кандидата на таку важливу посаду, як суддя Конституційного Суду, мають бути бездоганними у всіх сферах його життя. Тому навіть зовні правомірні і законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності.

Вказане узгоджується з положеннями статті 2 Методології, де зазначено, що враховується не лише наявність доброчесності, але й її видимість або сприйняття з боку об`єктивного спостерігача, що відповідає міжнародним стандартам при оцінюванні.

Варто підкреслити, що оцінка високих моральних якостей кандидатів включає не лише вивчення інформації про кандидата, а й аналіз сприйняття кандидата як об`єкта довіри з боку суспільства. Тому будь-які дії, які можуть поставити під сумнів моральні принципи кандидата, можуть враховуватися ДГЕ під час оцінювання з урахуванням усіх обставин та Методології як підстави для ухвалення рішення про його невідповідність за критерієм високих моральних якостей.

Крім того, у рішенні від 25.06.2019 у справі "Karl-Theodor Zu Guttenberg v. Germany" ЄСПЛ зазначив, що з огляду на те, що заявник був відомим громадським діячем, він не міг очікувати на такий самий захист його приватного життя, що й приватна особа, невідома для громадськості.

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25.12.2008 № 1165 (1998) зазначила, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

Також Конституційний Суд України у Рішенні від 20.01.2012 № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України зазначив, що [...] перебування особи на посаді, пов`язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб`єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету в суспільстві.

У преамбулі Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, йдеться про те, що ці принципи мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів, серед іншого з уваги на те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

Так, одним зі схвалених є принцип, згідно з яким дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід`ємною частиною діяльності суддів.

Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов`язок прийняти низку обмежень, і хоч пересічному громадянину ці обов`язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Статтею 58 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" установлено, що питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з`їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.

Відповідно до статей 1-3 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя, серед іншого, не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим. Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

При цьому, доброчесна поведінка судді має торкатися всіх сфер його життя, у тому числі й матеріальної (майнової) сфери, виявляючи повагу до законів і лояльність до публічних фінансових інтересів держави.

З огляду на викладені положення національного законодавства та міжнародного права, Верховний Суд уважає, що кандидат, який претендує на посаду судді Конституційного Суду України, повинен усвідомлювати, що всі обставини його життя - як професійні, так і особисті - можуть бути предметом пильної уваги та обговорення. Усі аспекти його поведінки повинні відповідати найвищим стандартам моральності та етики, оскільки кожен суддя цього органу має бути взірцем не лише професійної компетентності, але й бездоганної репутації. При цьому, кандидат повинен виявляти повагу до законів та сумлінно дотримуватися їх.

Як убачається зі змісту спірного рішення, ДГЕ оцінила кандидата ОСОБА_1 на відповідність критерію "високі моральні якості" крізь призму таких компонентів як "доброчесність", "сумлінність" та "дотримання етичних норм та демонстрації бездоганної поведінки в професійній діяльності та особистому житті".

Питаннями, які досліджувалися Дорадчою групою та викликали сумнів у відповідності кандидата, критерію високих моральних якостей були:

- невиконання ОСОБА_1 судового рішення у справі № 487/5705/16-ц, яке набрало законної сили;

- розгляд та ухвалення кандидатом, як суддею, рішення у справі № 6/193/09 за участі АГК «Парма», що може свідчити про ухвалення судового рішення в умовах конфлікту інтересів ;

- незазначення кандидатом інформації у деклараціях доброчесності судді щодо притягнення його до адміністративної відповідальності;

- зловживання кандидатом правами при зверненні із повідомленням до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- подання неточних і недостовірних відомостей у майнових деклараціях щодо права користування та розпорядження суднами на підставі відповідних довіреностей, а також відомостей щодо вартості автомобіля, який належить кандидату.

Водночас Верховним Судом під час розгляду цієї справи установлено, що ОСОБА_1 вже брав участь у конкурсних відборах кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України, оголошеному Радою суддів України (рішення від 18.09.2023 № 39 та від 11.04.2024 № 1) та конкурсною комісією для проведення конкурсного відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України стосовно осіб, яких призначає Президент України, відповідно до свого рішення від 14.08.2024.

ОСОБА_1 припинив участь у зазначених конкурсах у зв`язку з прийняттям ДГЕ рішень:

- від 23.03.2024 № 1.21 "Про невідповідність кандидата на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей";

- від 07.11.2024 «Про невідповідність кандидата на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей» (ухвалено протоколом № 12 засідання ДГЕ);

- від 28.01.2025 № 1.28 (ухвалено протоколом від 28.01.2025 № 15) «Про невідповідність кандидата на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей»

Указані рішення ОСОБА_1 оскаржував у судовому порядку до Верховного Суду.

Так, рішенням Верховного Суду від 15.08.2024 у справі № 990/136/24 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його позову до ДГЕ про визнання протиправним та скасування рішення від 23.03.2024 № 1.21 "Про невідповідність кандидата на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей".

Позивач оскаржив це рішення до Великої Палати Верховного Суду, проте ухвалою від 16.10.2024 остання повернула ОСОБА_1 апеляційну скаргу, а отже рішення набрало законної сили.

Рішенням Верховного Суду від 09.02.2026 у справі № 990/407/24 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його позову до ДГЕ про визнання протиправним та скасування рішення від 07.11.2024 «Про невідповідність кандидата на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей» (рішення набрало законної сили 18.03.2026).

Рішенням Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 990/85/25 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його позову до ДГЕ про визнання протиправним та скасування рішення від 28.01.2025 № 1.28 (ухвалено протоколом від 28.01.2025 № 15) «Про невідповідність кандидата на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей (рішення набрало законної сили 13.05.2026).

Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення ДГЕ, яке є предметом позову у цій справі, за змістом обставин, досліджених відповідачем під час конкурсу, фактично стосується тих самих обставин, які встановлено в рішеннях Дорадчої групи від 23.03.2024 № 1.21, від 07.11.2024 (ухвалено протоколом № 12 засідання ДГЕ) та від 28.01.2025 № 1.28

У межах розгляду справ № 990/136/24, № 990/407/24, № 990/85/25 Верховний Суд установив ці обставини та надав їм відповідну оцінку.

З цього приводу колегія суддів уважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники. Недотримання хоча б однієї умови робить неможливим для суду застосування преюдиції, що особливо важливо, коли у справі беруть участь нові сторони.

Преюдиційність безпосередньо пов`язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов`язковість судового рішення (частина друга статті 129 Основного закону України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.

Верховний Суд неодноразового висловлював правову позицію щодо застосування положень статті 78 КАС України у частині преюдиційності фактів.

Так, у постановах від 27.11.2020 у справі № 440/525/19, від 20.04.2021 у справі № 817/1269/17, від 06.09.2022 у справі № 640/10625/21 Верховний Суд виснував, що факти, установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиційність у процесуальному праві виражена як обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі.

Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того самого питання між тими самими сторонами.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:

- обставина встановлена судовим рішенням;

- судове рішення набрало законної сили;

- у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі.

Преюдиційними є факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення й окреслюється його суб`єктивними і об`єктивними межами, згідно з якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їхні правонаступники, не можуть знову оскаржувати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, навіть коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Суд установив, що у справі № 990/136/24, Верховний Суд дослідив та надав оцінку таким обставинам.

1) Невиконання кандидатом ОСОБА_1 судового рішення, яке набрало законної сили, у справі № 487/5705/16-ц.

З цього питання Верховний Суд у справах № 990/136/24, № 990/407/24, № 990/85/25 наголосив, що однією з основних конституційних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 1291 Конституції України).

Вказані положення дістали розвиток як у процесуальних кодексах України, так і в Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Вони передбачають, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Більше того, за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили, або за перешкоджання їх виконанню передбачено кримінальну відповідальність.

Суд також нагадав, що компонент «доброчесність» передбачає відповідність кандидата бездоганній поведінці як у професійній діяльності, так і в особистому житті. Кандидат не відповідає цьому показнику, якщо він вчиняв неналежні дії або веде спосіб життя, який робить його недостойним обіймати посаду судді Конституційного Суду України, може завдати шкоди авторитету цього Суду або викликає обґрунтовані сумніви щодо відповідності етичним стандартам.

Ураховуючи позицію та аргументи ОСОБА_1 у контексті розглядуваного питання, Верховний Суд погодився з висновком Дорадчої групи щодо наявності обґрунтованих сумнівів у тому, що кандидат, не виконуючи рішення суду, яке набрало законної сили, дотримується вимог Конституції України та законодавства не лише як громадянин, а й як професійний суддя.

Аналогічні підстави невідповідності кандидата критерію високих моральних якостей та їх мотиви містить і оскаржуване у цій справі рішення Дорадчої групи.

У справах № 990/407/24, № 990/85/25 так і у справі, що розглядається ОСОБА_1 як на додатковий доказ помилковості висновків ДГЕ посилався на постанову Державного бюро розслідувань від 27.02.2022 про закриття кримінального провадження № 62021150010000304 від 07.09.2021 у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Позивач звертав увагу, що оскільки оскаржуване рішення ДГЕ ґрунтується на висновку про неправомірність невиконання кандидатом вимог органу примусового виконання про повернення гаражу, відсутність у кандидата реальної можливості виконати рішення та обов`язку передавати неіснуючий в реальності гараж, відсутність в діях кандидата складу злочину 382 КК України, означає помилковість висновку ДГЕ про порушення кандидатом статті 1291 Конституції України.

Верховний Суд у справах № 990/407/24, № 990/85/25 із такими доводами не погодився та зазначив, що закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення означає, що у діях особи не встановлено сукупності передбачених кримінальним законом об`єктивних і суб`єктивних ознак конкретного складу злочину, зокрема ознак умислу, суспільно небезпечних наслідків або причинного зв`язку між діянням та такими наслідками.

Верховний Суд у справах № 990/407/24, № 990/85/25 зазначив, що відсутність складу кримінального правопорушення не є тотожною відсутності самого факту певних дій чи бездіяльності, а також не означає автоматичного підтвердження їх правомірності або відповідності вимогам Конституції та законодавства.

Верховний Суд вказав, що зі змісту постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що таке рішення прийнято у зв`язку з недоведеністю наявності в діях особи складу кримінального правопорушення, тобто через відсутність достатніх доказів для притягнення до кримінальної відповідальності.

Разом із тим слідчий у межах кримінального провадження не встановлював та не оцінював обставин щодо відповідності поведінки кандидата критерію доброчесності, не досліджував питання реальної можливості виконання судового рішення у контексті конституційного обов`язку його виконання, а також не надавав оцінки таким обставинам з позицій конкурсної процедури.

Верховний Суд у справах № 990/407/24, № 990/85/25 дійшов висновку про те що, сама по собі відсутність у діях кандидата складу злочину, передбаченого статтею 382 КК України, не спростовує встановленого факту невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, та не усуває обґрунтованих сумнівів у його відповідності компоненту «доброчесність» критерію високих моральних якостей.

У підсумку Верховний Суд вважав що, посилання позивача на постанову слідчого Державного бюро розслідувань від 27.02.2022 не спростовує висновків ДГЕ та не впливає на оцінку правомірності оскаржуваного рішення у цій частині.

При цьому Верховний Суд акцентував увагу, що ДГЕ не надавала оцінки винуватості позивача, що свідчить про відсутність порушення презумпції невинуватості з боку відповідача

З цих підстав Верховний Суд уважає за можливе врахувати обставини, установлені у справах № 990/136/24, № 990/407/24, № 990/85/25 щодо невиконання кандидатом судового рішення, яке набрало законної сили, у справі № 487/5705/16-ц.

Проведення конкурсу на посаду судді Конституційного Суду України та здійснення ДГЕ оцінювання кандидата на відповідність критерію високих моральних якостей є самостійною процедурою. Вона передбачає з`ясування компетентним органом фактів (зокрема конкретних дій або бездіяльності кандидата), які впливають на результат оцінювання, незалежно від кримінально-правової кваліфікації цих дій і наслідків, що настали або можуть настати для особи.

Окрім того в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив таке.

31.10.2019 року Заводський районний суд м. Миколаєва ухвалив рішення у цивільній справі № 487/5705/16-ц, яким витребував з незаконного володіння Кандидата та зобов`язав його повернути автогаражному кооперативу «ПАРМА» (далі - АГК «ПАРМА») металевий гаражний бокс № 90, розташований на території АГК «ПАРМА». 27 лютого 2020 року судове рішення набрало законної сили.

На підставі вищезазначеного судового рішення Заводський районний суд м. Миколаєва 13.05.2020 видав виконавчий лист, на підставі якого Заводський відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції розпочав виконавче провадження. За невиконання вищенаведеного рішення суду, в межах виконавчого провадження, постановами заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби на Кандидата було двічі накладено штраф.

Під час співбесіди 21.01.2025 кандидат вкотре підтвердив позицію, висловлену під час попередніх конкурсів, оголошених 18.09.2023 та 15.04.2024, що рішення суду виконати фізично неможливо, оскільки у його володінні немає такого рухомого індивідуально визначеного майна. Крім того, на його думку, обов`язок виконання рішення суду покладений саме на виконавчу службу. На прохання Дорадчої групи кандидат не навів жодних переконливих пояснень щодо причин невжиття ним заходів з виконання зазначеного рішення суду.

Під час чинної конкурсної процедури у своїх письмових відповідях та під час співбесіди кандидат намагався довести, що в АГК «ПАРМА» відсутні оригінали або копії актів інвентаризації за період з 1993 року по 2025 рік, а також копії або оригінали інвентарної картки на металевий гараж № 90 і акта прийняття цього гаража в експлуатацію. Таким чином, оскаржуючи зазначені обставини, кандидат фактично не погоджується з рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 31.10.2019 року у справі № 487/5705/16-ц, оскільки, за його твердженням, йому невідомо, на підставі якого саме доказу він був позбавлений права на металевий гаражний бокс № 90.

Відповідач звернув увагу, що вищезазначеним обставинам у справі № 487/5705/16-ц неодноразово надавалася правова оцінка судами різних інстанцій, зокрема судом першої інстанції (ухвала Заводського районного суду м. Миколаєва від 03.04.2025), апеляційної інстанції (постанова Миколаївського апеляційного суду від 27.05.2025), а також Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

Так, 30.10.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 487/5705/16-ц постановив залишити без змін ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 03.04.2025 та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27.05.2025.

У мотивувальній частині цієї постанови Верховний Суд зазначив, що погоджується з висновками судів про те, що доводи та зміст скарги заявника зводяться до заперечення можливості виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31.10.2019 у справі № 487/5705/16-ц.

Натомість кандидат посилався на відсутність у нього, як у боржника, спірного майна, однак такі доводи суперечать судовому рішенню, яке набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню. У вищезазначеній постанові Верховний Суд вказав, що фактично кандидат, оскаржуючи процесуальні рішення державного виконавця, намагався спростувати існування спірного майна, тобто переглянути обставини, встановлені остаточним судовим рішенням. По суті, кандидат не погоджується з рішенням суду, яке виконується та набрало законної сили, зазначаючи у касаційній скарзі, що йому, як боржнику, з рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31.10.2019 у справі № 487/5705/16-ц нібито невідомо, на підставі якого саме доказу він був позбавлений права на майно, яке перебувало в його володінні з 2007 року.

Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про те, що металеві гаражі, розташовані на території АГК «Парма», згідно зі Статутом не належать автогаражному кооперативу на праві власності, а є власністю фізичних осіб, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спірних правовідносин. У цих правовідносинах не встановлюється факт належності спірного майна боржнику, оскільки така обставина вже була встановлена рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 31.10.2019 року у справі № 487/5705/16-ц, яке набрало законної сили. Іншим доводам касаційної скарги вже неодноразово надавалася правова оцінка судами попередніх інстанцій, у тому числі щодо нібито помилковості відмови заявнику у витребуванні в АГК «Парма» балансу автогаражного кооперативу, інвентарної картки на спірний гараж та інших документів бухгалтерського обліку. Такі доводи є безпідставними, оскільки суперечать висновкам остаточного рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі № 487/5705/16-ц, яке було виконано у примусовому порядку, а виконавче провадження завершено у зв`язку з його фактичним виконанням.

Таким чином колегія суддів в межах розгляду цієї справи (№990/148/26) погоджується з доводами ДГЕ про те, що не виконуючи рішення суду, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 не дотримується вимог Конституції України та законодавства України, не тільки як громадянин України, а також як суддя і суддя у відставці

У підсумку колегія суддів зазначає, що невиконання ОСОБА_1 рішення суду, яке набрало законної сили, викликає обґрунтовані сумніви щодо його відповідності такому показнику компонента «доброчесність» критерію високих моральних якостей як «сумлінність» і «дотримання етичних норм та прояв бездоганної поведінки в професійній діяльності та особистому житті».

2) Незазначення кандидатом інформації у деклараціях доброчесності судді.

У справі № 990/136/24 Верховний Суд установив, що у декларації доброчесності судді за 2016 рік кандидат підтвердив, що не здійснював вчинків, що можуть мати наслідком притягнення його до відповідальності. Водночас, 25.01.2024 у письмових відповідях на запитання Дорадчої групи кандидат відповів: "Так, притягувався двічі десь у 2016 році за порушення ПДД. Штрафи сплатив. Про притягнення повідомляв в анкеті, що знаходиться в моєму суддівському досьє. Інші відомості про ці обставини в мене відсутні. Даю згоду, якщо це потрібно, на повний доступ Дорадчої групи до мого суддівського досьє, яке знаходиться у ВККСУ". Також, у декларації доброчесності судді за 2021 рік ОСОБА_1 , аналогічно, у відповідній графі "22" підтвердив, що ним не здійснювалися вчинки, що можуть мати наслідком притягнення його до відповідальності. Між тим, саме у 2021 році на позивача накладалися штрафи за невиконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 31.10.2019 у справі № 487/5705/16-ц.

У контексті цього питання Верховний Суд відзначив, що на час подання ОСОБА_1 декларацій доброчесності судді за 2016, 2021 роки (січень 2017 року та січень 2022 року) вищезгадані факти притягнення його до відповідальності вже існували та були йому відомі. Твердження позивача про те, що чинним законодавством не передбачена відповідальність судді як боржника у цивільній справі є недоречними, адже наведені норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не встановлюють будь-яких винятків з обов`язку судді правдиво засвідчити в декларації обставини, які стосуються його доброчесності, зокрема щодо здійснення вчинків, що можуть мати наслідком притягнення до відповідальності загалом, незалежно від виду такої відповідальності.

Повертаючись до спірних правовідносин, колегія суддів установила, що такі ж підстави невідповідності кандидата ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей містить й рішення Дорадчої групи від 28.01.2025. При цьому, доводи позивача щодо помилковості висновків ДГЕ також є аналогічними аргументам, які ним надавалися під час розгляду справи № 990/136/24.

Верховний Суд акцентує увагу, що обов`язок декларування має об`єктивний характер і не ставиться у залежність від особистого ставлення судді до відповідних подій або його переконання щодо правомірності чи неправомірності застосованого до нього заходу впливу.

Той факт, що особа не погоджується з відповідним рішенням чи вважає його несправедливим, не звільняє її від обов`язку повідомити про такі обставини у декларації доброчесності, якщо вони об`єктивно мали місце.

Отже, ненаведення таких відомостей не може бути виправдане суб`єктивною оцінкою позивача щодо їх правового значення.

За таких умов Верховний Суд ураховує обставини, які були встановлені судом у справі № 990/136/24 у цій частині, та вважає прийнятними висновки про те, що Дорадчою групою належним чином вмотивовано, чому факти незазначення кандидатом інформації у деклараціях доброчесності судді викликали обґрунтовані сумніви у відповідності ОСОБА_1 таким показникам компоненту "доброчесність" критерію високих моральних якостей як "чесність", "сумлінність" та "дотримання етичних норм та демонстрації бездоганної поведінки в професійній діяльності та особистому житті".

Будь-яких інших належних та допустимих доказів протилежного позивачем у справі, що розглядається, надано не було.

3) Розгляд ОСОБА_1 , як професійним суддею, справи № 6/193/09 за участі АГК "Парма", що може свідчити про ухвалення судового рішення в умовах конфлікту інтересів.

Зокрема, у справі № 990/136/24 Верховним Судом установлено, що у 2009 році ОСОБА_1 розглядав справу № 6/193/09 за позовом ТОВ «Парма» до Миколаївської міської ради, третя особа - АГК «Парма», про визнання права власності. 22 липня 2009 року кандидат ухвалив у відповідній справі судове рішення, яким визнав за позивачем право власності на будівлі і споруди. При цьому, у майнових деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за 2015- 2023 роки кандидат зазначав право користування земельною ділянкою АГК «Парма», на якій розміщено металевий гаражний бокс. За його твердженнями, він є членом цього автогаражного кооперативу приблизно з 2005 року, що підтверджується квитанціями про сплату членських внесків. Тож, з пояснень ОСОБА_1 слідує, що ним не заперечувалися обставини незаявлення самовідводу у справі за участю АГК «Парма» за наявності для цього відповідних підстав. Верховний Суд зауважив, що на час розгляду справи № 6/193/09 редакція частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначала, що суддя, за наявності обставин, що викликають сумнів у його неупередженості, повинен заявити самовідвід від розгляду справи.

Указані факти досліджувалися ДГЕ й у спірному рішенні від 20.12.2025 № 1.9, що свідчить про наявність підстав для застосування положень частини четвертої статті 78 КАС України у справі № 990/148/26 у цій частині, а тому ці обставини не потребують додаткового встановлення судом.

Водночас, у справі № 990/136/24 аргументи позивача у цій частині зводилися до того, що такі висновки Дорадчої групи прийнято без застосування пункту 2 статті 2 Методології, тобто з порушенням пункту 8 частини другої статті 2 КАС України, враховуючи тривалий час, який минув з 2009 року та відсутність у нього дисциплінарних порушень як до, так і після 2009 року. При цьому, не спростовував факт перебування у його володіння згаданого майна на момент ухвалення рішення у справі № 6/193/09.

Натомість, у рамках проведення конкурсу на посаду судді Конституційного Суду України, розпочатого на підставі рішення Ради суддів України від 02.06.2025 № 25, та здійснення ДГЕ оцінювання кандидата під час цього конкурсу, ОСОБА_1 посилався на судові рішення Заводського районного суду міста Миколаєва, а саме: від 21.07.2016 у справі № 487/1004/16, від 15.09.2021 у справі № 487/5524/18, та ухвали від 07.06.2018 у справі № 487/5705/16, від 27.01.2022 у справі № 487/360/22, якими, начебто, встановлено, що гараж та місце під гараж ОСОБА_1 отримав вже після розгляду справи № 6/193/09.

Верховний Суд погоджується з висновком відповідача про те, що такі неоднозначні пояснення кандидата ОСОБА_1 щодо одного й того ж факту, є намаганням позивача приховати дійсність таких обставин, і викликає недовіру до чесності цього кандидата.

Крім того, колегія суддів погоджується з твердженням ДГЕ про те, що зазначені судові рішення не містять посилання на те, що гараж та місце під гараж ОСОБА_1 отримав вже після розгляду справи № 6/193/09, тобто після 22.07.2009 (дата ухвалення кандидатом рішення у справі № 6/193/09).

Під час чинної конкурсної процедури ОСОБА_1 , посилався на постанову Миколаївського апеляційного суду від 27.05.2025 у справі № 487/5705/16-ц та зазначив, що суд начебто не визнав за ним права власності на металевий гаражний бокс № НОМЕР_1 , розташований на території АГК «ПАРМА», а отже, на його думку, не визнав і факту його членства в АГК «ПАРМА».

Проте колегія суддів погоджується з висновками ДГЕ про безпідставність таких тверджень ОСОБА_1 , оскільки предметом розгляду у справі № 487/5705/16-ц була лише оцінка законності дій державного виконавця з виконання остаточного та такого, що набрало законної сили, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31.10.2019 у справі № 487/5705/16-ц.

Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

У справах «Delcourt v. Belgium» (рішення від 17 січня 1970 року, серія A, № 11) та «Piersack v. Belgium») (рішення від 01 жовтня 1982 року, серія А, № 53) ЄСПЛ зазначає, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах).

Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що Дорадчою групою належним чином вмотивовано наявність обґрунтованого сумніву в тому, що ухвалюючи рішення від 22.07.2009 у справі № 6/193/09 про визнання за ТОВ «ПАРМА» права власності, у тому числі на металеві гаражі, де третьою особою на стороні позивача виступав АГК «ПАРМА», членом якого на той час був ОСОБА_1 , у кандидата, як судді, не було конфлікту інтересів. Зазначене викликає сумнів у відповідності кандидата таким показникам компоненту «доброчесність» критерію високих моральних якостей як «неупередженість», «чесність», «сумлінність» і «дотримання етичних норм та демонстрації бездоганної поведінки в професійній діяльності та особистому житті».

4) Зазначення ОСОБА_1 неточної та недостовірної інформації у майнових деклараціях кандидата.

У справі № 990/136/24 Верховний Суд установив, що в основу рішення ДГЕ про невідповідність кандидата ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей лягли такі факти: у майнових деклараціях за 2012- 2016 роки кандидат не зазначив право розпорядження судном Казанка 5М, УМБ-605-к, яке у нього виникло на підставі довіреності, виданої ОСОБА_3 на період з 15.11.2011 по 15.12.2016; у майнових деклараціях за 2020- 2023 роки кандидат не зазначив право користування судном Four Winns 245, яке у нього виникло на підставі довіреності, виданої ОСОБА_4 на період з 18.08.2020 по 18.08.2023; у майнових деклараціях за 2021- 2023 роки кандидат не зазначив право користування судном Домінік Stingrauy 240 СR, 2004 року випуску, яке у нього виникло на підставі довіреності виданої ОСОБА_5 на період з 01.04.2021 по 01.04.2024.

Також Судом установлено розбіжності у вартості автомобіля Toyota Land Cruiser, 2003 року випуску, зазначеній у майнових деклараціях ОСОБА_1 за 2015- 2023 роки.

Аналогічні обставини зазначені Дорадчою групою у спірному її рішенні від 28.01.2025.

Поряд з цим, Судом у справі № 990/136/24 установлено, що довіреність, видана ОСОБА_3 на право розпорядження судном Казанка 5М, УМБ-605-к, діяла в період з 15.11.2011 по 15.12.2016 (тобто більше 183 днів, однак відомості не відображено в майнових деклараціях за 2012- 2016 роки); довіреність, видана ОСОБА_4 на право користування судном Four Winns 245, діяла в період з 18.08.2020 по 18.08.2023 (тобто більше 183 днів, однак відомості не відображено в майнових деклараціях за 2020- 2023 роки); довіреність, видана ОСОБА_5 на право користування судном Домінік Stingrauy 240 СR, 2004 року випуску, діяла в період з 01.04.2021 по 01.04.2024 (тобто більше 183 днів, однак відомості не відображено в майнових деклараціях за 2021- 2023 роки).

Стосовно розбіжності вартості автомобіля, Суд установив, що згідно з деклараціями кандидата за 2015- 2023 роки у його власності з 06.05.2008 по цей час перебуває автомобіль Toyota Land Cruiser, 2003 року випуску. Вартість цього автомобіля у деклараціях за 2015- 2022 роки зазначена 161600 грн. Однак, 14.09.2022 під час співбесіди на конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя, кандидат зазначив, що насправді придбав зазначений автомобіль за 40000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 06.05.2008 еквівалентно 202000 грн. У декларації кандидата на посаду судді Конституційного Суду України за 2022 рік, поданій 16.10.2023, він зазначив, що вартість цього автомобіля становить 202 000 грн. Водночас, у декларації за 2023 рік, поданій 29.01.2024, кандидат зазначив, що вартість автомобіля становить 161 600 грн.

Як у справі № 990/136/24, так і у цій справі № 990/148/26 основними доводами позивача щодо протиправності висновків відповідача у цій частині є те, що ДГЕ неправильно тлумачить положення Закону України «Про запобігання корупції» та без застосування роз`яснення Національного агентства запобігання корупції від 30.12.2021, оскільки у нього на останній день звітних періодів не було у користуванні майна, вказаного в довіреностях. Позивач, зокрема вказав, що жодної із зазначених у пункті 97 Розділу VIII вказаних Роз`яснень щодо заповнення декларацій умов для включення в декларацію водних засобів не існувало. Транспортні засоби використовувалися ним менше ніж 183 дні, та не знаходились у володінні на 31 грудня звітних періодів.

Інших аргументів з цього питання ОСОБА_1 не надав.

Таким чином, колегія суддів ураховує вказані обставини під час розгляду цієї справи та погоджується з доводами ДГЕ (які, у свою чергу, були підтримані судом під час розгляду справи № 990/136/24) про те, що незазначення кандидатом у майнових деклараціях право користування згаданими суднами викликають обґрунтовані сумніви у відповідності ОСОБА_1 таким показникам компоненту "доброчесність" критерію високих моральних якостей як "чесність" та "сумлінність".

Разом з цим, аргументи позивача щодо відсутності умислу та шкоди під час зазначення ним різної вартості автомобіля, колегія суддів сприймає критично, оскільки вони не узгоджуються з обов`язком декларанта вносити точні та повні дані про своє майно та доходи у декларацію про майно, як це передбачено законодавством про запобігання корупції.

Щодо зловживання кандидатом правами при зверненні із повідомленням до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

У справі № 990/407/24 Верховний Суд установив, що 20.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до ВККС України з повідомленням про недостовірність тверджень, вказаних суддею ОСОБА_1 у деклараціях доброчесності судді за 2016, 2019 та 2021 роки (подання завідомо неправдивих показань у справах № 487/1004/16, 487/5705/16, 487/5524/18 та отримання у другому півріччі 2009 року за рішення у справі № 6/193/09 неправомірної вигоди у вигляді права користування металевим боксом (гаражем), який АГК «Парма» придбав у МП «Парма» за 270 000 карб. за договором від 22.08.1993).

Рішенням ВККС України від 24.09.2024 № 9/дп-24 повідомлення ОСОБА_1 залишено без розгляду з огляду на те, що рішенням Вищої ради правосуддя від 06.06.2024 року № 1766/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Миколаївської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Аналогічні обставини зазначені Дорадчою групою в оскаржуваному рішенні від 20.12.2025 № 1.9.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки Дорадчої групи стосовно того, що таке повідомлення фактично є зловживання кандидатом правами при зверненні до ВККС України і має на меті отримання доказів у позапроцесуальний спосіб.

Суд зазначає, що принцип неприпустимості зловживання процесуальними правами ґрунтується насамперед на положеннях частини першої статті 68 Конституції України, згідно з якою кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Розкриття принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами також вимагає аналізу положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 6 «Право на справедливий суд», стаття 13 «Право на ефективний засіб юридичного захисту», стаття 17 «Заборона зловживання правами», стаття 35 «Умови прийнятності»).

У постанові від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17 Верховний Суд указав, що зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах із цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

У контексті правовідносин, які виникли у цій справі, Суд зауважує, що кожна особа має право на захист, зокрема, шляхом збирання додаткових доказів, водночас такий спосіб захисту не може використовуватися для ухилення від виконання покладеного законом обов`язку, тому певна сукупність дій оцінюється в контексті їх мотивації та послідовної поведінки цієї особи.

З огляду на те, що ОСОБА_1 займав посаду судді, що виключає його необізнаність з процедурою розгляду ВККС України подібного повідомлення, та звертаючись 20.11.2023 до ВККС України з повідомленням про недостовірність тверджень, вказаних суддею ОСОБА_1 у деклараціях доброчесності судді за 2016, 2019 та 2021 роки, позивач міг заздалегідь передбачити результат такого звернення (незастосування до нього дисциплінарної відповідальності), що наводить на сумніви щодо реальності мотивів такого звернення.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками відповідача щодо зловживання кандидатом права на звернення до ВККС України, оскільки повідомлення ОСОБА_1 , яке було подане ним стосовно самого себе, вочевидь не направлене на реальне настання викладених вище правових наслідків, а свідчить про спробу отримання необхідних йому документів у позапроцесуальний спосіб.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів протилежного позивачем у справі, що розглядається, надано не було.

Щодо доводів позивача про ігнорування відповідачем, поданої ним заяви про відвід членам ДГЕ.

За змістом частини тридцятої статті 102 Закону № 2136-VIII члену Дорадчої групи, який має або мав особисті, ділові чи інші стосунки з кандидатом на посаду судді Конституційного Суду, які можуть вплинути на його об`єктивність або неупередженість як члена Дорадчої групи, та/або за наявності іншого конфлікту інтересів чи обставин, які можуть вплинути на його об`єктивність або неупередженість як члена Дорадчої групи, може бути заявлено відвід кандидатом на посаду судді Конституційного Суду, але не пізніше початку проведення Дорадчою групою співбесід із всіма кандидатами на посаду судді Конституційного Суду.

Пунктом 2 статті 8 Положення, заява кандидата про відвід члена, передбачена частиною тридцятою статті 102 Закону № 2136-VIII, має бути належно обґрунтована, вмотивована і подана у письмовій формі на електронну пошту Дорадчої групи негайно. Дорадча група може дозволити виняток та прийняти таку заяву, якщо Кандидатом надано належне обґрунтування неможливості негайної подачі. Т

Сторонами не заперечується, що 03.12.2025 ОСОБА_1 подано заяву про відвід членам Дорадчої групи на електронну пошту Дорадчої групи.

Проте, про склад Дорадчої групи, який буде здійснювати оцінювання кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, ОСОБА_1 дізнався задовго до цього, з огляду на неодноразову участь у відповідних конкурсах.

При цьому, жодного обґрунтування щодо неможливості негайної подачі заяви про відвід членам Дорадчої групи ОСОБА_1 у його заяві про відвід членам ДГЕ не наведено.

Відповідач зазначив, що 06.12.2025 року відбулося засідання Дорадчої групи, у якому взяв участь ОСОБА_1 , якому було повідомлено про пропуск строку на подання заяви про відвід. Також, було з?ясовано готовність ОСОБА_1 продовжувати участь у відборі та брати участь у співбесіді з відповідним складом Дорадчої групи, проти чого ОСОБА_1 не заперечив.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів протилежного позивачем у справі, що розглядається, надано не було.

З огляду на це, доводи позивача про ігнорування відповідачем, поданої ним заяви про відвід членам ДГЕ є безпідставними та не знайшли свого підтвердження при розгляді цієї справи.

Позивачем під час розгляду справи не доведено, що в оскаржуваному рішенні Дорадча група використала інформацію, яка не відповідає дійсності чи не підтверджена письмовими доказами. Протилежна від членів Дорадчої групи точка зору позивача щодо оцінки та сприйняття відповідних фактів його професійного та особистого життя жодним чином не спростовує, що наведені у рішенні аспекти життя позивача могли викликати обґрунтований сумнів у членів ДГЕ щодо відповідності кандидата критерію високих моральних якостей для цілей відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України на конкурсних засадах.

Слушно наголосити, що висловлюючи бажання взяти участь у відборі кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України, позивач тим самим погодився з умовами відбору, в тому числі й щодо проведення стосовно нього перевірки, з`ясування обставин його особистого життя та надання цим обставинам публічності. Позивач також повинен був усвідомлювати, що результат його участі у відборі може бути для нього іншим, ніж бажаний, а його оцінка тими, хто був уповноважений проводити такий відбір, може не співпадати з його власними переконаннями.

Опираючись на підстави, з якими Закон пов`язує можливість скасування рішення Дорадчої групи у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду, а саме: склад Дорадчої групи, який ухвалив відповідне рішення, був неповноважним; рішення не підписано будь-ким із складу членів Дорадчої групи, які брали участь у його ухваленні; рішення не містить мотивів, з яких Дорадча група дійшла відповідних висновків, Верховний Суд констатує, що таких підстав за результатами розгляду справи не встановлено.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є правомірним та вмотивованим, а отже, підстави для задоволення позову відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх не відображення у судовому рішенні, Верховний Суд бере до уваги висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якій зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів вважає, що Судом надано відповідь на всі доводи позовної заяви та відзиву на позовну заяву, які можуть вплинути на правильність розгляду цієї справи.

Щодо інших доводів учасників справи, Суд зазначає, що вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі, у зв`язку з чим відсутня необхідність давати їм оцінку.

Ураховуючи результат розгляду справи та вимоги статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 5, 22, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 257-262, 266, 295, КАС України, Суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дорадчої групи експертів про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. М. Бевзенко

Судді: Я. О. Берназюк

О. П. Стародуб