Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №500/5689/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/5689/25 пров. № А/857/29283/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді : Димарчук Т.М.,

суддів : Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі №500/5689/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 у березні 2026 року звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №192650010888 від 16.05.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю з 15.04.1989 по 01.01.1993 та призначити і виплачувати пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 з 09 травня 2025 року.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №192650010888 від 16.05.2025, в частині відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю періоду з 10.06.1990 по 01.01.1993.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати період з 10.06.1990 по 01.01.1993 до періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2025 про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку згідно із ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та прийняти відповідне рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач ГУ ПФУ у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що пенсійним органом правомірно не зараховано позивачу до періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю період проживання з 15.04.1989 по 10.06.1993 згідно довідки від 15.02.2024 № 179, оскільки вищезазначений період проживання перетинається з періодом роботи з 15.04.1989 по 10.06.1993 в Кам`янець-Подільському сільгоспінституті згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 12.04.1989, тому вищезазначений період роботи можливо зарахувати до періоду проживання за результатами перевірки довідки 15.02.2024 №179, або додаткового підтвердженням первинними документами. Вказує, що з огляду на викладене та враховуючи те, що позивач проживав (працював) в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 менше 4 років, підстави для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796 відсутні.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою від 09.05.2025 про призначення пенсії за віком із застосуванням норми статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви, за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке своїм рішенням від 16.05.2025 № 192650010888 відмовило позивачу в призначенні пенсії, мотивуючи відсутністю постійного проживання (роботи) позивача у зоні посиленого радіологічного контролю за умови станом на 1 січня 1993 року, не менше 4 років.

Як слідує із вказаного рішення, страховий стаж позивача становить 24 роки 04 місяці 26 днів.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви не зараховано:

період отримання допомоги по безробіттю з 11.04.1994 по 10.01.1995 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки в записі №4 про припинення виплати допомоги по безробіттю, дата припинення - 10.01.1995, календарно не відповідає даті наказу - 10.11.1995. Для зарахування, необхідно долучити уточнюючу довідку про період отримання допомоги по безробіттю видану на підставі первинних документів;

період роботи з 01.07.2000 по 12.06.2001 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про роботу.

Зазначено, що до періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період проживання з 15.04.1989 по 10.06.1993 згідно довідки від 15.02.2024 № 179, оскільки вищезазначений період проживання перетинається з періодом роботи з 15.04.1989 по 10.06.1993 в Кам`янець-Подільському сільгоспінституті згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 12.04.1989.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що період з 10.06.1990 по 01.01.1993 підлягає зарахуванню до періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, оскільки у зв`язку з народженням доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 ) позивач перебувала у декретній відпустці до досягнення донькою трьох років, і в цей період проживала за місцем реєстрації у АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №179 від 15.02.2024. З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №192650010888 від 16.05.2025, в частині відмови у зарахуванні до періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю періоду з 10.06.1990 по 01.01.1993.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх підставними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII.

Абзацом першим частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

З наведених положень Закону №796-XII вбачається, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року.

При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку в розмірі 2 роки.

Натомість, особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, але постійно проживали/постійно працювали у зазначеній зоні протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку здійснюється без застосування початкової величини, та розраховується, як 1 рік зменшення пенсійного віку за 3 роки проживання/роботи в зоні посиленого радіологічного контролю.

Виникнення право на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Таким чином, особа, яка постійно проживала або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює у зоні посиленого радіологічного контролю, набуває права на призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII у випадку дотримання таких умов:

- наявності у цієї особи статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи;

- наявності у цієї особи необхідного періоду проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю, який станом на 1 січня 1993 року повинен становити не менше 4 років.

Обґрунтовуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення відповідач вказував на те, що до періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період проживання з 15.04.1989 по 10.06.1993 згідно довідки від 15.02.2024 № 179, оскільки вищезазначений період проживання перетинається з періодом роботи з 15.04.1989 по 10.06.1993 в Кам`янець-Подільському сільгоспінституті згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 12.04.1989.

Однак судом першої інстанції встановлено, що у зв`язку з народженням доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 ) позивач перебувала у декретній відпустці до досягнення донькою трьох років, і в цей період проживала за місцем реєстрації у АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №179 від 15.02.2024. А тому, на переконання суду період з 10.06.1990 по 01.01.1993 безумовно підлягає зарахуванню до періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №192650010888 від 16.05.2025, в частині відмови позивачу в зарахуванні до періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю періоду з 10.06.1990 по 01.01.1993.

Вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції звернув увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відтак, у сукупності наведених вище обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати період з 10.06.1990 по 01.01.1993 до періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, повторно розглянути заяву позивачки від 05.09.2025 про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку згідно із ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та прийняти відповідне рішення.

Оскільки сторони рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог не оскаржують, то в силу приписів ст. 308 КАС України таке не є предметом апеляційного перегляду.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційних скарг, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі №500/5689/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Т. М. Димарчук

судді Р. М. Москаль

П. І. Сало