Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №380/857/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/857/26 пров. № А/857/24476/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року (суддя – Хома О.П., м. Львів) у справі №380/857/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення за зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у квітні 2026 року звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області) в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 04.11.2025 №112450001808 ГУ ПФУ у Львівській області, щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області, повторно розглянути заяву на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , з врахуванням періоду навчання з 01.09.1982 по 07.07.1983 згідно диплому № НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після досягнення пенсійного віку, звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Однак ГУ ПФУ у Львівській області рішенням від 04.11.2025 №112450001808 відмовив у призначенні пенсії. До страхового стажу не зараховано періоду навчання з 01.09.1982 по 07.07.1983 відповідно до диплому № НОМЕР_1 , з оскільки наявна невідповідність в імені з паспортними даними заявниці. Вважає спірне рішення протиправним та просить його скасувати, зарахувавши до страхового стажу спірний період навчання.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 позов задоволено повністю.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що згідно п. 8 Порядку №637 від 12.08.1993 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Таким чином, законодавством України, чітко визначено порядок підтвердження періоду навчання та врахування його до страхового стажу. Страховий стаж позивача згідно поданих документів складає 31 рік 01 місяць 22 дні, до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 07.07.1983 згідно диплому № НОМЕР_1 , оскільки наявна невідповідність в імені з паспортними даними позивача.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до диплому № НОМЕР_1 ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) з 01.09.1982 по 07.07.1983 пройшла повний курс навчання в технічному училищі №92 у м. Макіївки за професією майстер квітовод-декоратор.

Відповідно до витягу з Дежавного реєстру катів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00054385331 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 13.08.1983 зареєстровано шлюб, після якого ОСОБА_2 , присвоєно прізвище ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом ектриторіальності ГУ ПФУ у Львівській області розглянуло заяву ОСОБА_1 та прийняло рішення від 04.11.2025 №112450001808 про відмову у призначенні пенсії.

Зміст рішення полягає в наступному «… вік заявника 60 років 01 місяць 26 днів. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки. Страховий стаж особи становить 31 рік 01 місяць 22 дні.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період навчання з 01.09.1982 по 07.07.1983 згідно диплома № НОМЕР_1 , оскільки наявна невідповідність в імені з паспортними даними заявниці…».

Вважаючи поведінку ГУ ПФУ у Львівській області протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до диплому № НОМЕР_1 від 07.07.1983 ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) з 01.09.1982 по 07.07.1983 пройшла повний курс навчання в технічному училищі №92 у м. Макіївки за професією майстер квітовод-декоратор. Тобто, період навчання позивача у зазначеному навчальному закладі підтверджується належними доказами, які дозволяли відповідачу зарахувати такий період до трудового та страхового стажу позивачу. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права. Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі Закон №1058-VI).

Статтею 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктами 109 та 117 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590, було передбачено, що навчання в училищах та школах системи державних трудових резервів та системи професійно-технічної освіти (у ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах та училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищ) та в інших училищах, школах та на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації зараховується в стаж роботи, доказом стажу роботи може бути, зокрема, трудова книжка, довідка.

Верховний Суд в постанові від 18.03.2020 у справі №243/6299/17 наголосив, що згідно з пунктом «д» статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку№637).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Тобто, надання інших документів для підтвердження трудового стажу необхідне лише за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.

Відповідно до спірного рішення від 04.11.2025 №112450001808 ГУ ПФУ у Львівській області не зарахувало до страхового стажу позивача період його навчання з 01.09.1982 по 07.07.1983, оскільки наявна невідповідність в імені з паспортними даними заявниці.

Даючи оцінку такій підставі, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до диплому № НОМЕР_1 від 07.07.1983 ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) з 01.09.1982 по 07.07.1983 пройшла повний курс навчання в технічному училищі №92 у м. Макіївки за професією майстер квітовод-декоратор.

Тобто, період навчання позивача у зазначеному навчальному закладі підтверджується належними доказами, які дозволяли відповідачу зарахувати такий період до трудового та страхового стажу позивачу.

Разом з тим, стосовно невідповідності імені заявниці паспортним даним, суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів слідує, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, а також від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Вказана правова позиція також підтримана Верховним Судом в постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, відповідно до витягу з Дежавного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00054385331 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 13.08.1983 зареєстровано шлюб, після якого ОСОБА_2 , присвоєно прізвище ОСОБА_4 .

Таким чином відповідач мав можливість пересвідчитись у зміні прізвища позивача внаслідок укладення шлюбу.

За встановлених фактичних обставин справи та оцінки поданих позивачем документів, суд першої інстанції правильно виснував про безпідставність незарахування відповідачем періоду навчання позивача з 01.09.1982 по 07.07.1983 в технічному училищі №92 у м. Макіївки за професією майстер квітовод-декоратор.

Враховуючи що страховий стаж ОСОБА_1 з урахуванням періоду навчання з 01.09.1982 по 07.07.1983 в технічному училищі №92 у м. Макіївки становить 32 роки, позивач набула право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі №380/857/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Т. М. Димарчук

судді Р. М. Москаль

П. І. Сало