Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №140/4054/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/4054/26 пров. № А/857/44396/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Запотічного І.І., Судової-Хомюк Н.М.,

секретаря судового засідання Загреви М.С.,

розглянувши в електронній формі в режимі відеоконференції в місті Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Державної митної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 140/4054/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Делюкс Трейд» до Волинської митниці Державної митної служби України про скасування податкових повідомлень-рішень (рішення суду першої інстанції ухвалені суддею Волдінером Ф.А. в м. Луцьку 16.07.2026, повний текст судового рішення складено 27.07.2026), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Делюкс Трейд» (далі – ТзОВ «Вест Делюкс Трейд», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці Державної митної служби України (далі – митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Волинської митниці від 03.11.2025:

- № UA2050002025382, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання на суму 2 149 404,25 грн, в тому числі за основним зобов`язанням 1 954 003,76 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 195 400,49 грн;

- № UA205000202381, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на суму 8 835 317,19 грн, в тому числі за основним зобов`язанням 8 032 106,45 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 803 210, 74 грн;

- № UA205000202380, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на суму 2 178 734,29 грн, в тому числі за основним зобов`язанням 1 980 667,52 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 198 066,77 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що документальна невиїзна перевірка по своїй семантичній суті та законодавчому врегулюванню є формою митного контролю, використання відповідей отриманих в рамках міжнародної взаємодії за наслідками проведеної перевірки документів про походження товарів від уповноважених митних органів іноземних країн та складених іноземною мовою міжнародного спілкування, є належним та правомірним. Отже використані при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень документи підтверджують їх (податкових повідомлень-рішень) законність.

Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив у задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні представник апелянта наполягала на задоволенні апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до наказу Волинської митниці від 16.09.2025 № 444 проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ДЕЛЮКС ТРЕЙД» дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо непідтвердження преференційного походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення товару EUR 1, що надавалися при митному оформленні товарів за окремими митними деклараціями згідно Додатку до даного наказу

За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.10.2025 № 126/25/7.3- 19/17/45280540, яким встановлено порушення позивачем вимог:

1. Статті 15, 16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України (далі – МК України), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за МД згідно з Додатком на суму 10012773,97 (код платежу 020 на суму – 1980667,52 грн, код платежу 021 на суму 8032106,45 грн);

2. Пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1954003,76 грн.

Перевіркою встановлено що позивачем за митними деклараціями згідно Додатку ввезено товар, який декларувався із застосуванням преференції за кодом «410» і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 16, 17 Протоколу І «Щодо визнання концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» та в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження.

Підставою для застосування тарифної преференції є надані при митному оформленні сертифікати з перевезення товару EUR 1, які зазначені у графі 44 митної декларації під кодом 0954 – «сертифікати з перевезення товару EUR 1».

Країна походження товару у графі 34 митної декларації вказана «EU» (Європейський союз) та була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у сертифікатах з перевезення товару EUR.1

До товарів застосовано ставки мита відповідно до даних, наведених у графі 47 МД.

Керуючись статтями 31 та 32 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, на звернення Волинської митниці від 04.02.2025 № 7.3-2/15-03/4/1511 Державною митною службою України направлено на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польща сертифікати з перевезення товару форми EUR.1 згідно Додатку.

Державною митною службою України листом від 07.04.2025 № 15/15-03-01/7/2065 до Волинської митниці надіслано відповідь уповноваженого органу Республіки Польща від 19.03.2025 № 0601-IGC.4331.65.2024 MG про результати перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 20.08.2024 № PL/MF/AS 1638075 за МД типу ІМ40ДЕ від 09.09.2024 № 24UA204080008204U4 (Додаток).

Листом уповноваженого митного органу Республіки Польща 19.03.2025 № 0601-IGC.4331.65.2024 MG повідомлено, що зазначений вище сертифікат не є автентичним. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 20.08.2024 № PL/MF/AS 1638075 не був виданий митницею в м. Любліні. Сертифікат підроблено.

Державною митною службою України листом від 03.04.2025 № 15/15-03/1987 до Волинської митниці надіслано відповідь уповноваженого митного органу Республіки Польща від 28.03.2025 № 0201-IGC.4331.41-45.2024 про результати перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 29.04.2024 № PL/MF/AV 0009232 за МД типу ІМ40ДЕ від 02.05.2024 № 24UA205140030088U2 (Додаток).

У листі уповноваженого митного органу Республіки Польща від 28.03.2025 № 0201-IGC.4331.41-45.2024 вказано, що процедура перевірки дала негативний результат. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 29.04.2024 № PL/MF/AV 0009232 в ЕКС не зазначений. Штамп у графі 11 не відповідає зразкам печаток посадових осіб, уповноважених легалізувати сертифікати.

Державною митною службою України листом від 11.06.2025 № 15/15-03-01/7/3443 до Волинської митниці надіслано відповідь уповноваженого митного органу Республіки Польща від 26.05.2025 № 0601- IGC.4331.79.2024.MG про результати перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 12.06.2024 № PL/MF/AV 00070237 за МД типу ІМ40ДЕ від 14.06.2024 № 24UA205140038916U7.

Листом уповноваженого митного органу Республіки Польща 26.05.2025 № 0601- IGC.4331.79.2024.MG повідомлено, що зазначений вище сертифікат не є автентичним. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 12.06.2024 № PL/MF/AV 00070237 не був виданий митницею в м. Любліні. Сертифікат підроблено.

Державною митною службою України листом від 09.07.2025 № 15/15-03/7/3972 до Волинської митниці надіслано відповідь уповноваженого митного органу Республіки Польща від 25.06.2025 № 0601- IGC.4331.29.2025.KD про результати перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1 за МД типу ІМ40ДЕ згідно Додатку.

Листом уповноваженого митного органу Республіки Польща від 25.06.2025 № 0601- IGC.4331.29.2025.KD повідомлено, що зазначені в Додатку сертифікати не є автентичними. Сертифікати з перевезення товару EUR.1 не були видані митницею в м. Любліні. Сертифікати підроблено.

Таким чином, уповноваженим органом Республіки Польща, як уповноваженим державним органом країни експортера, не підтверджено преференційне походження з Європейського Союзу товару (код пільги 410), ввезеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ДЕЛЮКС ТРЕЙД» за митними деклараціями згідно Додатку.

Враховуючи ту обставину, що для товарів, ввезених за вказаними митними деклараціями, преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація про преференційне походження виявилась недостовірною, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ДЕЛЮКС ТРЕЙД», преференційні ставки ввізного мита до товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення (походження) товару форми EUR.1, застосовано неправомірно.

Відповідачем 03.11.2025 року винесено податкові повідомлення-рішення:

· № UA2050002025382, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання на суму 2 149 404,25 грн, в тому числі за основним зобов`язанням 1 954 003,76 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 195 400,49 грн;

· № UA205000202381, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на суму 8 835 317,19 грн, в тому числі за основним зобов`язанням 8 032 106,45 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 803 210, 74 грн;

· № UA205000202380, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на суму 2 178 734,29 грн, в тому числі за основним зобов`язанням 1 980 667,52 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 198 066,77 грн.

Позивач вважає дані податкові повідомлення-рішення протиправними та оскаржив їх до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що листи державного органу Польської Республіки не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію. Під час митного оформлення імпортованого товар позивач надав національному митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що ввозяться на територію України.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Враховуючи вимоги частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 1 МК України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частинами першою та другою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 345 МК України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита.

Під час проведення документальної перевірки посадові особи митного органу повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з`ясування питань перевірки.

Статтею 351 МК України встановлено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Так, в акті перевірки Волинської митниці від 13.10.2025 № 126/25/7.3-19/17/45280540 зазначено такі порушення платником податків:

1. Статті 15, 16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за МД згідно з Додатком на суму 10012773,97 (код платежу 020 на суму – 1980667,52 грн, код платежу 021 на суму 8032106,45 грн);

2. Пункту 190.1 статті 190 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1954003,76 грн.

03.11.2025 на підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем прийнято:

· податкове повідомлення-рішення № UA2050002025382, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість товарів ввезених на територію України суб`єктами господарювання на суму 2149404,25 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 195400,49 грн;

· податкове повідомлення-рішення № UA205000202381, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість товарів ввезених на територію України суб`єктами господарювання на суму 8835317,19 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 803210,74 грн;

· податкове повідомлення-рішення № UA205000202380, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість товарів ввезених на територію України суб`єктами господарювання на суму 2178734,29 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 198066,77 грн.

Підставою для застосування преференційної ставки ввізного мита стали сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 20.08.2024 № PL/MF/AS 1638075, від 29.04.2024 року №PL/MF/AV 009232, від 12.06.2024 року №PL/MF/AV 00070237, від 29.04.2024 року №PL/MF/AV 009232, які надані при митному оформленні товару, зазначені у графі 44 МД під кодом « 0954» «сертифікат перевезення товару EUR.1». Країна походження товару у графі 34 МД була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у декларації на сертифікатах з перевезення товару EUR.1.

Водночас, митний орган зазначив, що уповноваженим митним органом Республіки Польща листами від 26.05.2025 № 0601-IGC.4331.79.2024.MG (доведено листом ДМСУ від 11.06.2025 № 15/15-03-01/7/3443), від 25.06.2025 № 0601-IGC.4331.29-45.2025.KD (доведено листом ДМСУ від 09.07.2025 № 15/15-03/7/3972), від 28.03.2025 № 0201-IGC.4331.41-45.2024.MG (доведено листом ДМСУ від 03.04.2025 № 15/15-03/7/1987), від 19.03.2025 № 0601-IGC.4331.65.2024.MG (доведено листами ДМСУ від 07.04.2025 № 15/15-03-01/7/2065 та Рівненської митниці від 08.04.2025 № 7.13-4/15-04/7-40/2304) повідомлено, що преференційне походження товарів згідно наданих сертифікатів з перевезення товару EUR.1, не підтверджено, відповідно митне оформлення вищезазначеного товару із застосуванням пільги « 410» є неправомірним.

Таким чином, митний орган дійшов висновку, що до товару, оформленого за МД типу ІМ40ДЕ від 09.09.2024 року № 24UA204080008204U4, МД типу IM40ДЕ від 02.05.2024 року № 24UA205140030088U2, МД типу ІМ40ДЕ від 14.06.2024 № 24UA205140038916U7 не може бути застосовано умови преференційного режиму оподаткування товарів на умовах Угоди.

Так, підставою для застосування преференційної ставки ввізного мита стали сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1, які наданий при митному оформленні товару, зазначений у графі 44 МД під кодом « 0954» «сертифікат з перевезення товару EUR.1». Країна походження товару у графі 34 МД була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у декларації на сертифікаті з перевезення товару EUR.1.

Апеляційний суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

За частинами першою та другою статті 300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Порядок надання документів, необхідних для підтвердження права на звільнення (умовне звільнення) від оподаткування митними платежами, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже, у визначених законодавством випадках допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. Тарифна пільга (тарифна преференція) - це звільнення (повне або часткове) платника від нарахування і сплати мита й податків за наявності підстав, визначених законодавством України, які надаються у вигляді (1) звільнення від оподаткування митом, (2) зниження ставки ввізного мита, (3) встановлення тарифних квот. У разі встановлення законодавством або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, тарифних пільг (преференцій) їх застосування можливе у разі дотримання умов, з якими пов`язується їх надання.

Частиною першою статті 41 МК України встановлено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Відповідно до частини другої статті 41 МК України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації, крім випадків, якщо обов`язкове подання оригіналу такого документа для цілей визначення країни походження товару передбачено законами України або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (надалі - Угода про асоціацію).

Відповідно до статті 26 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва») (далі - Протокол І).

Згідно з статтею 27 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Відповідно до статті 29 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди (далі - Графіки).

Для кожного товару базова ставка ввізного мита, стосовно якої повинно застосовуватися поступове зменшення відповідно до пункту 1 цієї статті, зазначається у Додатку І до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 Розділу II «Визначення концепції походження товарів» Протоколу I до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Згідно з частиною першою статті 16 розділу V Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або UA/EU/P1/ua 14; (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Суд апеляційної інстанції в розвиток аналізу спірних правовідносин зазначає, що процедура видачі сертифікату з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V Підтвердження походження Протоколу 1 до Угоди про асоціацію згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Дата видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 повинна бути вказана в Комірці 11 цього сертифіката.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Отже з наведеного вище правового регулювання можна дійти висновку, що у разі митного оформлення товару, що ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатись тарифними преференціями, що передбачено Угодою. Проте, застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, з якими Угода та Протокол І до неї пов`язує їх застосування. За загальним правилом, декларантом подається сертифікат перевезення товару EUR.1.

Так, відповідно до частин першої-третьої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 - це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.

При цьому, обов`язок вжити всі належні заходи для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифікату з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1.

Статтею 25 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.

Відповідно до частини першої статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

Частиною першою статті 45 МК України встановлено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Водночас частинами першою та другою статті 37 розділу ІV Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю.

Якщо Сторона на основі об`єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.

Відповідно до статті 32 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І до Угоди про асоціацію Митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Згідно з положеннями статті 33 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

Відповідно до частини п`ятої статті 45 МК України у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

Отже, вказаними вище нормами МК України, Угоди про асоціацію та Протоколом І до Угоди про асоціацію передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника на підставі відомостей, зазначених у таких документах, безвідносно до завершення митного оформлення товарів та їх випуску.

Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 11 квітня 2022 року у справі № 260/2805/20, від 11 серпня 2022 року у справі № 460/8509/21, від 26 квітня 2023 року у справі № 260/4347/20.

З матеріалів справи встановлено, що звернення Волинської митниці від 04.02.2025 № 7.3-2/15-03/4/1511 та Координаційно моніторингової митниці від 17.09.2024 року № 7.9-1/27-2/4/3205 Державною митною службою України були направлені на перевірку до уповноваженого митного органу Республіки Польща зазначені вище сертифікати з перевезення товару форми EUR.1.

Уповноваженим митним органом Республіки Польща листом від 15.01.2025 (вх. Держмителужби № 1487/11/15 від 15.01.2025) повідомлено, що преференційне походження товарів згідно наданих сертифікатів з перевезення товару EUR.1 від 28.02.2023 № 642004 не підтверджено, відповідно митне оформлення вищезазначеного товару із застосуванням пільги « 410» є неправомірним.

Державною митною службою України листом від 07.04.2025 № 15/15-03 01/7/2065 надіслано відповідь уповноваженого органу Республіки Польща від 19.03.2025 № 0601-IGC.4331.65.2024.MG про результати перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 20.08.2024 № PL/MF/AS 1638075 за МД типу ІМ40ДЕ від 09.09.2024 № 24UA204080008204U4.

Листом уповноваженого митного органу Республіки Польща 19.03.2025 № 0601-IGC.4331.65.2024.MG повідомлено, що зазначений вище сертифікат не є автентичним. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 20.08.2024 № PL/MF/AS 1638075 не був виданий митницею в м. Любліні. Сертифікат підроблено.

Листом уповноваженого органу Республіки Польща не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного в вищевказаному сертифікаті. Результат перевірки (графа 14 сертифіката) - завізований відповідно до положень Додатку ІІІ а Конвенції, а саме: проставлено дату перевірки та місце проведення 19.03.2025, Biala Podlaska; наявний підпис посадової особи; проставлено відбиток печатки уповноваженого органу Республіки Польща.

Державною митною службою України листом від 03.04.2025 № 15/15-03/7/1987 надіслано відповідь уповноваженого митного органу Республіки Польща від 28.03.2025 № 0201-IGC.4331.41-45.2024 про результати перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 29.04.2024 № PL/MF/AV 0009232 за МД типу ІМ40ДЕ від 02.05.2024 № 24UA205140030088U2. У листі уповноваженого митного органу Республіки Польща від 28.03.2025 № 0201 IGC.4331.41-45.2024 вказано, що процедура перевірки дала негативний результат. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 за номером № PL/MF/AV 0009232 в ЕКС не зазначений. Штамп у графі 11 не відповідає зразкам печаток посадових осіб, уповноважених легалізувати сертифікати. Товар, зазначений у вказаному вище сертифікаті не підпадає під преференційний режим оподаткування. Результат перевірки (графа 14 сертифікатів) завізовані відповідно до положень Додатку ІІІ а Конвенції, а саме: проставлено дату перевірки та місце проведення 29.04.2024, Wroclaw; наявний підпис посадової особи; проставлено відбиток печатки уповноваженого органу Республіки Польща.

Державною митною службою України листом від 11.06.2025 №15/15-03 01/7/3443 надіслано відповідь уповноваженого митного органу Республіки Польща від 26.05.2025 № 0601- IGC.4331.79.2024.MG про результати перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 12.06.2024 № PL/MF/AV 00070237 за МД типу ІМ40ДЕ від 14.06.2024 №24UA205140038916U7. Листом уповноваженого митного органу Республіки Польща від 26.05.2025 № 0601- IGC.4331.79.2024.MG повідомлено, що зазначений вище сертифікат не є автентичним. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 12.06.2024 № PL/MF/AV 00070237 не був виданий митницею в м. Любліні. Сертифікат підроблено. Результат перевірки (графа 14 сертифіката) завізований відповідно до положень Додатку ІІІ а Конвенції, а саме: проставлено дату перевірки та місце проведення 26.05.2025, Biala Podlaska; наявний підпис посадової особи; проставлено відбиток печатки уповноваженого органу Республіки Польща.

Державною митною службою України листом від 09.07.2025 № 15/15-03/7/3972 надіслано відповідь уповноваженого митного органу Республіки Польща від 25.06.2025 № 0601-IGC.4331.29.2025.KD про результати перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1 за МД типу ІМ40ДЕ 150 сертифікатів (149 ввійшло у перевірку-виключено по сертифікату № 00070237 у зв`язку з повтором). Листом уповноваженого митного органу Республіки Польща від 25.06.2025 № 0601-IGC.4331.29.2025.KD повідомлено, що зазначені в Додатку сертифікати не є автентичними. Сертифікати з перевезення товару EUR.1 не були видані митницею в м. Любліні. Сертифікати підроблено. Результат перевірки (графа 14 сертифікатів) завізований відповідно до положень Додатку ІІІ а Конвенції, а саме: проставлено дату перевірки та місце проведення 25.06.2025, Biala Podlaska; наявний підпис посадової особи; проставлено відбиток печатки уповноваженого органу Республіки Польща.

Щодо покликань позивача та суду першої інстанції на те, що листи державного органу Республіки Польща № 0601-IGC.4331.65.2024 MG, № 0201-IGC.4331.41-45.2024, № 0601- IGC.4331.79.2024.MG, № 0601- IGC.4331.29.2025.KD, які стали підставою для проведення документальної невиїзної перевірки, на момент прийняття рішення про проведення такої перевірки та під час її проведення, не були перекладені з іноземної мови на українську мову, колегія суддів зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, контролюючим органом було призначено перевірку та обґрунтування її висновків здійснювалось на підставі документів уповноважених органів іноземних держав, що підтверджується матеріалами справи.

Так, копії документів, отримані від митних органів Республіки Польща, на підставі яких відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, дають можливість зробити обґрунтовані висновки щодо їх змісту.

Наявність офіційного перекладу та відповідної дипломатичної або консульської легалізації/апостилю в даному випадку не є обов`язковим, адже відповідно до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, підписаної 05.10.1961, до якої Україна приєдналась 10.01.2022, на адміністративні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій апостиль не проставляється.

Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі № 380/2397/22 сформував позицію про те, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, стосовно країни походження при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника на підставі відомостей, зазначених у таких документах, безвідносно до завершення митного оформлення товару та їх виписку.

Частина шоста статті 13 Закону України від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» регламентує, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. В той же час, наступна норма, а саме частина сьома статті 13 даного Закону вказує, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності в листуванні з іноземними адресатами можуть застосовувати іншу мову, ніж державна.

Так, згідно статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Отже, використання митними органами в процесі здійснення їх повноважень документів складених іноземною мовою є законним та нормативно обґрунтованим.

Зважаючи, що документальна невиїзна перевірка по своїй семантичній суті та законодавчому врегулюванню є формою митного контролю, використання відповідей отриманих в рамках міжнародної взаємодії за наслідками проведеної перевірки документів про походження товарів від уповноважених митних органів іноземних країн та складених іноземною мовою міжнародного спілкування, є належним та правомірним.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене, апеляційний суд зазначає про те, що оскільки у відповідь на запит митного органу листами уповноваженого органу Республіки Польща не підтверджено преференційне походження товару, щодо якого виник спір, а тому доводи позивача про європейське походження товару є необґрунтованими, що має наслідком констатувати про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак, оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У розрізі викладеного, оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд приходить до переконання, що такі є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 140/4054/26 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Делюкс Трейд» до Волинської митниці Державної митної служби України про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя В. С. Затолочний

судді І. І. Запотічний

Н. М. Судова-Хомюк