Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №944/834/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 944/834/26 пров. № А/857/39236/26

Восьмий апеляційний адміністративний суду у складі: судді-доповідача Сала П.І., суддів Димарчук Т.М., Москаля Р.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача, адвоката Яцишина Андрія Володимировича, на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 01 липня 2026 року (головуючий суддя Карпин І.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2026 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Рівненській області та Департаменту патрульної поліції, у якому просив скасувати постанову серії ДП18 № 698198 від 08.02.2026 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не порушував вимог п. 2.9 "д" Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) та керував транспортним засобом в межах таких правил, тоді як розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся формально, без дотримання встановленого законодавством порядку та без забезпечення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 01.07.2026 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність зроблених ним висновків дійсним обставинам справи.

Зазначає, що позивач не вчиняв жодного правопорушення, як це ставиться йому у вину спірною постановою, та вимог ПДР не порушував. Водночас відповідач не дотримався положень ст. 77 КАС України, оскільки не довів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Вважає, що з наданого поліцією відеозапису неможливо встановити факт користування позивачем мобільним пристроєм під час керування транспортним засобом.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Сторони в судове засідання не з`явилися, однак представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі.

За приписами ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Норма аналогічного змісту міститься у ч. 3 ст. 268 КАС України, якою встановлено особливості повідомлення учасників справи в окремих категоріях термінових адміністративних справ, зокрема передбачених статтею 286 КАС України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на викладене та враховуючи можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши доводи апелянта, колегія суддів виходить з наступного.

Відмова суду першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 вмотивовна тим, що постановою серії ДП18 № 698198 від 08.02.2026 позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки він допустив порушення правил дорожнього руху, а саме користувався пристроєм, триваючи його в руках, під час руху транспортним засобом, що підтверджується матеріалами відеофіксації правопорушення. У свою чергу, доводи позивача цього факту не спростовують та не можуть звільняти його від відповідальності за вчинене. Процедурних порушень, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності також не встановлено. Відеозаписами підтверджується, що позивачу було повідомлено про причину зупинки, надано для ознайомлення докази вчинення правопорушення, роз`яснено права, передбачені статтею 268 КУпАП та надано можливість ними скористатися, виконано інші обов`язкові дії, передбачені законом під час розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення.

Зазначені висновки, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.

Адміністративним правопорушенням (проступком), згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами п. 2.9 "д" ПДР України водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Таким чином, наведені вище норми права встановлюють чітку та однозначну імперативну заборону, спрямовану на забезпечення безпеки дорожнього руху шляхом усунення чинників, які відволікають увагу водія та обмежують його можливості щодо безперешкодного керування транспортним засобом. Законодавець застосовує широке поняття "засоби зв`язку", не обмежуючи склад правопорушення виключно мобільними телефонами чи смартфонами. Тобто об`єктивну сторону відповідного правопорушення становить сам факт користування під час руху будь-яким технічним пристроєм, що за своїми функціональними властивостями належить до засобів приймання, передачі чи обробки інформації на відстані, включаючи портативні.

Для кваліфікації дій водія як правопорушення визначальним є одночасне існування двох умов: перебування транспортного засобу в стані динамічного руху та безпосереднє утримання засобу зв`язку в руці водія. При цьому зміст правової норми не пов`язує наявність складу проступку з обов`язковим прикладанням технічного пристрою чи його слухавки до вуха або веденням голосової розмови у традиційний спосіб. Правопорушення вважається закінченим з моменту, коли водій під час руху автомобіля здійснює будь-які маніпуляції з пристроєм, тримаючи його в руці, зокрема, але не виключно: використовує режим гучного зв`язку, переглядає екран пристрою, здійснює набір текстових повідомлень чи тримає телефон для перевірки сповіщень. Будь-яке утримання засобу зв`язку в руці під час руху обмежує належний контроль за органами керування автомобілем, а тому правомірним є лише таке використання комунікаційних технологій, яке реалізується за допомогою бездротових гарнітур або автомобільних систем "Hands-Free" без залучення рук водія, коли сам пристрій надійно закріплений на спеціальному стаціонарному тримачі.

Оскаржуваною постановою серії ДП18 № 698198 від 08.02.2026 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 510 грн.

Підставою для винесення зазначеної постанови стало те, що 08.02.2026 о 12:27 год в с. Тараканів Дубенського району Рівненської області, керуючи транспортним засобом Марки Мерседес-Бенс, д.н.з НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 користувався мобільним пристроєм, тримаючи його в руках.

На підтвердження факту вчинення зазначеного правопорушення відповідач надав суду матеріали відеофіксації адміністративного правопорушення, які є додатком до спірної постанови.

На основі дослідження цих відеозаписів, у тому числі в уповільненому режимі та з використанням інших технічних опцій перегляду відео, можливо "поза розумним сумнівом" встановити, що під кермування транспортним засобом позивач дійсно тримав в руці пристрій, дуже схожий на мобільний телефон (смартфон), який також можливо побачити на записах під час спілкування з працівниками поліції.

Отже, твердження відповідача про порушення позивачем вимоги п. 2.9 "д" ПДР доводяться належними й допустимими доказами, а заперечення апелянта в цій частині є неприйнятними та розцінюють судом як такі, що спрямовані на уникнення від передбаченої законом відповідальності за скоєне.

Крім того, з відеозаписів із нагрудних камер видно, що після зупинки транспортного засобу на вимогу, поліцейські роз`яснюють позивачу причину зупинки, пред`являють докази вчинення правопорушення та надають можливість ознайомитися з ним. Також позивачу було роз`яснено його процесуальні права, однак він не виявив бажання ними скористатися. Винесену постанову оголошено позивачу з роз`ясненням порядку та строку на її оскарження у разі незгоди. Будь-яких даних, які б свідчили про недотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення судом не встановлено.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною, зокрема, у постанові від 24.12.2019 у справі № 459/1801/17, основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалами, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення. Формальні недоліки фіксації правопорушення (описки, помилки технічного характеру), за загальним правилом, не можуть бути підставою для скасування відповідного рішення та звільнення особи від відповідальності за скоєне.

Відповідно до принципу "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова серії ДП18 № 698198 від 08.02.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України, прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законом, і достатніх підстав для судового втручання у таке рішення суб`єкта владних повноважень немає.

Доводи апелянта окремо або у своїй сукупності зазначеного висновку не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені вище мотиви, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати не розподіляються, оскільки рішення суду першої інстанції не змінюється/не скасовується.

Керуючись ст.ст. 286, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Яцишин Андрій Володимирович залишити без задоволення.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 01 липня 2026 року у справі № 944/834/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.

Головуючий суддя П. І. Сало

судді Т. М. Димарчук

Р. М. Москаль

Повне судове рішення складено 03.09.26