Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №380/21628/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/21628/25 пров. № А/857/11296/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року в справі № 380/21628/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства "Старий Львів" про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції - Карп`як О.О.,

час ухвалення рішення - 16 лютого 2026 року,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства "Старий Львів", в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради та Галицької районної адміністрації, яка полягає у невжитті заходів щодо охорони, збереження та утримання будинку 1846 року — пам`ятки архітектури за адресою: АДРЕСА_1 .

визнати незаконним і таким, що порушує права співвласників, “договір управління” від 2019 р., укладений без відома та згоди більшості співвласників будинку.

зобов`язати Львівську міську раду (балансоутримувача) :

- провести технічне обстеження будинку,

- скласти акт технічного стану,

- розробити проєкт протиаварійних робіт,

- передбачити фінансування у міському бюджеті на 2026 рік для забезпечення збереження пам`ятки.

зобов`язати ЛКП “Старий Львів” надати суду всі копії документів і договорів, укладених від імені співвласників без їх згоди.

стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з такою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення адміністративного позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги обов`язки органів влади та управителя щодо збереження пам`ятки (ст. 21– 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст. 7, ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Вказує апелянт, що органи влади та управитель зобов`язані забезпечувати збереження культурної спадщини та контролювати виконання програм реставрації (програми ЛМР №4821, №3199, №4530). Вважає, що суд обмежився формальними висновками, без аналізу доказів, що підтверджують протиправність дій відповідачів.

Апелянт також висловлює заперечення на ухвалу про відмову у витребуванні доказів (від 16.02.2026 року).

Львівська міська рада подала до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому висловила незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в позовній заяві позивачка вказує свою адресу проживання АДРЕСА_2 . Будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним будинком.

Згідно архівної довідки від 07.10.2011 №363/01-22 (а) будівництво будинку №3 по вул. Руській у м. Львові здійснювалось Ставропігійським інститутом з 1848 по 1888 архітектором Іваном Левинським, відомостей про його націоналізацію не виявлено.

Згідно розпорядження Галицької районної адміністрації №252 від 02.06.2021 будинок АДРЕСА_1 списаний з балансового обліку ЛКП «Старий Львів». Відповідно до договору №040 від 29.08.2019 ЛКП «Старий Львів» є управителем вказаного будинку. (а.с.8-9, 49).

Як вказано у відповіді на звернення позивачки у листі Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 07.01.2025, вказаний вище будинок є пам`яткою архітектури місцевого значення, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України згідно з Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України №14 від 18.01.2021 (охоронний №5211-Лв), розташований в межах історичного ареалу м. Львова, визначеного рішенням Львівської міської ради від 22.10.2021 №924 на території пам`яток Юнеско. Додатково проінформовано, що усі реставраційні роботи на житлових будинках – пам`ятках, які знаходяться у приватній власності, які фінансуються з залученням бюджетних коштів здійснюються відповідно до Програм, затверджених у встановленому порядку. З метою співфінансування проведення невідкладного ремонту, капітального ремонту, реконструкції, ремонтно – реставраційних робіт Львівською міською радою прийнято Ухвалу №4821 (із змінами) від 04.04.2019 «Про затвердження Програми підтримки співвласників багатоквартирних будинків, об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, а також співвласників багатоквартирних будинків ЖБК, у проведенні невідкладного ремонту, капітального ремонту, реконструкції, ремонтно - реставраційних робіт спільного майна у багатоквартирних будинках на території Львівської міської територіальної громади на 2019 – 2025 роки». Ухвалою сесії Львівської міської ради від 25.05.2023 №3199 затверджено програму співфінансування виконання реставрації, ремонту (реставраційного) балконів житлових будинків – пам`яток культурної спадщини на території Львівської міської територіальної громади у 2023-2025 роках. Ухвалою сесії Львівської міської ради від 28.03.2024 №4530 затверджено програму співфінансування ремонту віконних та дверних заповнень житлових будинків, які розташовані на території історичного ареалу м. Львова, на 2024- 2029 роки. Рекомендовано співвласникам будинку на вул. Руській, 3 у м. Львові ознайомитися з умовами участі у Програмах та, у разі укладення охоронних договорів і відповідності критеріям відбору, подати відповідному Виконавцю програми заяву з додатками для можливості участі у Програмі реставрації на наступний бюджетний період.

Як вказано у відповіді на звернення позивачки у листі Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 06.10.2025: упродовж 2020-2025 років кошти з міського бюджету на ремонт будинку №3 на вул. Руській не виділялись; копію належним чином завіреної технічної документації на вказаний будинок, що наявна в управляючій компанії ЛКП «Старий Львів» додано; замовлення та виготовлення будь – якої технічної документації на будинок (зокрема, схем інженерних мереж, димовентканалів, технічного паспорта тощо) може здійснюватися лише за рішенням зборів співвласників будинку. Таке рішення повинно передбачати погодження джерела фінансування відповідних робіт, оскільки виготовлення технічної документації належить до витрат на утримання спільного майна будинку та фінансується за рахунок коштів співвласників. Зазначено, що виготовлення технічної документації здійснюється виключно ліцензованими організаціями, які мають право на виконання відповідних робіт відповідно до чинного законодавства України.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідачів щодо невжиття ними заходів щодо охорони, збереження та утримання будинку 1846 року — пам`ятки архітектури за адресою: АДРЕСА_1 , позивачка звернулась з даним позовом до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Частинами четвертою та п`ятою статті 54 Конституції України визначено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Законом України від 20.09.2006 № 165-V "Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи" ратифіковано Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985 (далі - Конвенція), відповідно до статті 3 якої кожна Сторона зобов`язується: 1. вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; 2. за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

За змістом статті 1 Конвенції вираз "архітектурна спадщина" включає, зокрема, такі нерухомі об`єкти як пам`ятки, тобто усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення.

Положеннями статті 10 Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов`язується прийняти комплексну політику збереження архітектурної спадщини, яка заохочує програми реставрації та підтримання в належному стані архітектурної спадщини.

Відповідно до статті 15 Конвенції кожна Сторона зобов`язується утверджувати у громадській думці розуміння необхідності збереження архітектурної спадщини як елемента культурної самобутності і джерела натхнення і творчості для сьогоднішніх і прийдешніх поколінь.

Судовим розглядом встановлено, що будинок по вул. Руській 3 у м.Львові, є пам`яткою архітектури місцевого значення, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України згідно з Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України №14 від 18.01.2021 (охоронний №5211-Лв), розташований в межах історичного ареалу м. Львова, визначеного рішенням Львівської міської ради від 22.10.2021 №924 на території пам`яток ЮНЕСКО, що підтверджується листом Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 07.01.2025.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон №1805-ІІІ.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1805-ІІІ власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Крім того, за змістом статті 21 Закону №1805-ІІІ усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону №1805-ІІІ у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Отже, в разі небезпеки пошкодження, руйнування чи знищення пам`ятки архітектури обов`язок приведення її в належний стан в однаковій мірі покладається як на власника такої пам`ятки, так і на особу, в управлінні якої перебуває такий об`єкт.

Як встановлено судом, будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним.

Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції – об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

За приписами статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», яка визначає обов`язки співвласників, останні зобов`язані:

1) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку;

2) забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку;

3) використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням;

4) додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм;

5) виконувати рішення зборів співвласників;

6) забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин;

7) відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку;

8) додержуватися чистоти в місцях загального користування і тиші згідно з вимогами законодавства;

9) забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом;

10) своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. (аналогічне положення наведено у п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово – комунальні послуги»).

Аналізуючи вищенаведені норми, права та обов`язки забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку, додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм, забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин, забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом належить управителю та співвласникам будинку.

Відповідно до п.3 протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходження м. Львів, вул. Руська, 3 від 29.08.2019 року, ухвалено визначити форму управління будинком через управителя Львівське комунальне підприємства "Старий Львів", з яким укласти договір на управління терміном на один рік.

Матеріалами справи стверджується, що Львівське комунальне підприємства "Старий Львів" та співвласники багатоквартирного будинку за адресою м. Львів, вул. Руська, 3, уклали договір №040 від 29.08.2019р. про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Згідно розпорядження Галицької районної адміністрації №252 від 02.06.2021 будинок №3 по вул. Руській в м. Львові списаний з балансового обліку ЛКП «Старий Львів»

Отже першочерговий обов`язок з утримування пам`ятки в належному стані, своєчасного провадження ремонту, захисту від пошкодження, руйнування або знищення покладено на власника або уповноважений ним орган.

Водночас до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить:

1) забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території;

2) подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України;

3) забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам`яток та в історичних ареалах населених місць;

4) забезпечення дотримання режиму використання пам`яток місцевого значення, їх територій, зон охорони;

5) забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;

6) організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини;

7) надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об`єктів культурної спадщини;

8) організація відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи проведення будь-яких робіт;

9) видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них;

10) надання висновків щодо відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їх власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління;

11) укладення охоронних договорів на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону;

12) забезпечення в установленому законодавством порядку виготовлення, встановлення та утримання охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам`ятках або в межах їх територій;

13) підготовка пропозицій та проектів розпоряджень щодо проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування об`єктів культурної спадщини, відповідного використання пам`яток та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади;

14) популяризація справи охорони культурної спадщини на відповідній території, організація науково-методичної, експозиційно-виставкової та видавничої діяльності у цій сфері;

15) виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини;

16) підготовка пропозицій до програм соціально-економічного розвитку відповідної території і проектів місцевого бюджету та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади;

18) інформування органів охорони культурної спадщини вищого рівня про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування пам`яток, що знаходяться на їх території;

19) участь в організації підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників у сфері охорони культурної спадщини;

20) організація досліджень об`єктів культурної спадщини, які потребують рятівних робіт;

21) застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону;

22) здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Львівської міської ради №3199 від 25.05.2023 затверджено Програму співфінансування виконання реставрації, ремонту (реставраційного) балконів житлових будинків – пам`яток культурної спадщини на території Львівської міської територіальної громади у 2023-2025 роках. Основною метою Програми співфінансування виконання реставрації, ремонту (реставраційного) балконів житлових будинків – пам`яток культурної спадщини на території Львівської міської територіальної громади у 2023-2025 роках (надалі – Програма) є об`єднання зусиль Львівської міської ради та власників житлових квартир задля збереження пам`яток культурної спадщини Львівської міської територіальної громади.

Відповідно до 4.1. цієї Програми, учасники Програми подають на розгляд координатора і виконавця Програми через Центр надання адміністративних послуг м. Львова одну спільну заявку за зразком, наведеним у додатку 1 до Програми (надалі – заявка). Відповідно до п.4.3 Програми, учасники Програми у заявці підтверджують зобов`язання: надати нотаріально засвідчену згоду на проведення реставрації балконів будинку; оплатити обов`язковий платіж у розмірі 10 000 грн. за один балкон, еркер чи лоджію згідно з умовами, передбаченими Програмою та договором на виконання реставрації балконів будинку; забезпечити доступ до балконів будинку, які пропонуються для реставрації; дозволити безоплатне використання інженерних мереж (електрики, води, каналізації) для проведення реставрації балконів будинку.

Також ухвалою Львівської міської ради №4530 від 28.03.2024 затверджено Програму співфінансування ремонту віконних та дверних заповнень житлових будинків, які розташовані на території історичного ареалу м. Львова, на 2024-2029 роки. Порядок участі аналогічний вищенаведеній Програмі.

Ухвалою Львівської міської ради №4821 від 04.04.2019 затверджено Програму підтримки співвласників багатоквартирних будинків, об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, а також співвласників багатоквартирних будинків ЖБК, у проведенні невідкладного ремонту, капітального ремонту, реконструкції, ремонтно-реставраційних робіт спільного майна у багатоквартирних будинках на території Львівської міської територіальної громади на 2019-2030 роки. Програма спрямована на покращення технічного стану багатоквартирних будинків Львівської міської територіальної громади способом проведення капітального ремонту, реконструкції та ремонтно-реставраційних робіт спільного майна у багатоквартирних будинках на території Львівської міської територіальної громади (надалі – Роботи) на умовах співфінансування за рахунок коштів бюджету Львівської міської територіальної громади та коштів співвласників багатоквартирних будинків. Програма спрямована на покращення технічного стану багатоквартирних будинків Львівської міської територіальної громади способом проведення капітального ремонту, реконструкції та ремонтно-реставраційних робіт спільного майна у багатоквартирних будинках на території Львівської міської територіальної громади (надалі – Роботи) на умовах співфінансування за рахунок коштів бюджету Львівської міської територіальної громади та коштів співвласників багатоквартирних будинків. Основними джерелами фінансування є кошти бюджету Львівської міської територіальної громади та кошти співвласників багатоквартирних будинків. Для участі у Програмі уповноважена особа протягом 14 календарних днів після прийняття бюджету розвитку бюджету Львівської міської територіальної громади на відповідним бюджетний рік подає Головному розпоряднику звернення у територіальне відділення ЦНАП м. Львова щодо участі у Програмі, умов співфінансування відповідно до розділу 5 цієї Програми, що оформляється протоколом, та кошторис на очікувану вартість робіт.

Таким чином, на території Львівської міської територіальної громади діють спеціальні програми, які регулюють механізм отримання фінансової підтримки, і для участі в них співвласники повинні пройти визначену процедуру, подати відповідні документи, бути включеними до титульних списків.

Також судова колегія зауважує, що обстеження прийнятих в експлуатацію в установленому законодавством порядку об`єктів будівництва, відповідно до Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 257, проводиться за рішенням власника або управителя об`єкта, а обстеження пошкоджених (внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів) об`єктів може проводитися за рішенням уповноважених органів - виконавчих органів відповідних сільських, селищних, міських рад або у випадках, передбачених законодавством, військовими адміністраціями.

Обстеження багатоквартирних житлових будинків проводиться виконавцями з урахуванням результатів огляду, проведеного відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. № 76.

Обстеження об`єктів проводиться в разі, зокрема, виявлення дефектів, пошкоджень і деформацій у процесі поточного огляду та технічного обслуговування об`єкта, що проводиться його власником або управителем.

Однак матеріали справи не містять доказів укладення охоронного договору та звернення власника (співвласників) або уповноважений ним орган у встановленому порядку до органу місцевого самоврядування щодо забезпечення збереження пам`ятки. Проведення обстеження будинку також перебуває в компетенції співвласників будинку.

Органи охорони культурної спадщини мають забезпечити захист пам`яток культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження у межах наданих їм розпорядчих повноважень, зокрема права безумовного доступу до об`єкта з метою його обстеження, права призначати охоронні заходи, видавати обов`язкові до виконання розпорядження та приписи, застосовувати фінансові санкції, а в разі невжиття власником заходів щодо збереження пам`ятки - ініціювати в судовому порядку її викуп.

Водночас реалізація зазначених повноважень значною мірою залежить від поведінки власника пам`ятки.

Обов`язок власника утримувати пам`ятку культурної спадщини в належному стані реалізується через визначену Законом № 1805-III сукупність робіт та заходів, зокрема шляхом здійснення ремонту як сукупності проєктних, вишукувальних і виробничих робіт, спрямованих на покращення технічного стану та підтримання в експлуатаційному стані об`єкта культурної спадщини без зміни властивостей, які є предметом охорони об`єкта культурної спадщини або реставрації - сукупності науково обґрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об`єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їхньої автентичності (стаття 1 Закону № 1805-III).

Так, якщо власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, самостійно не здійснюють заходів, передбачених у частині першій статті 27 Закону № 1805-III, то відповідний орган охорони культурної спадщини може зобов`язати їх здійснити ці заходи, видавши відповідне розпорядження.

Однак жодних розпоряджень органу охорони культурної спадщини щодо охорони пам`ятки, згідно встановлених обставин, не виносилося.

Більше того, орган охорони культурної спадщини може вжити необхідних заходів самостійно (повністю або частково), профінансувавши їх за рахунок спеціальних коштів на фінансування охорони культурної спадщини, лише у разі, коли власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, не в змозі виконати розпорядження органу охорони культурної спадщини щодо охорони пам`ятки.

Водночас матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження зазначених обставин.

Разом з тим, контроль за охороною та використанням об`єктів культурної спадщини у Львові, забудови історичного ареалу та території, внесеної до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО, здійснює Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради, звернення позивачки до якого, матеріали справи не містять.

З огляду на наведене колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог.

Щодо заперечення на ухвалу з питань витребування доказів від 16 лютого 2026 року, колегія суддів зазначає, що така постановлена за наслідками розгляду клопотання позивачки, в якому остання просить витребувати:

від ЛКП «Старий Львів» договори управління, обслуговування та інші правочини, укладені щодо будинку по вул. Руська, 3 (підтверджують / спростовують законність управління без згоди співвласників). акти приймання-передачі, акти виконаних робіт (підтверджують фактичне виконання або невиконання робіт з утримання будинку), внутрішні розпорядчі документи, кошториси, плани робіт (підтверджують обсяг повноважень ЛКП та реальні дії (або бездіяльність)), акти перевірок, звіти контролюючих органів (підтверджують стан будинку та належність контролю)

від Львівської міської ради та Галицької РА ЛМР інформацію та документи щодо балансоутримувача будинку (у різні періоди) (підтверджують суб`єкта відповідальності за технічний стан пам`ятки) рішення, розпорядження, протоколи, що регулюють передачу функцій ЛКП (підтверджують або спростовують правові підстави управління), листування, службові записки щодо стану будинку (підтверджують обізнаність органів влади та умисну бездіяльність).

Відповідно до частин першої, четвертої, шостої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Пунктом 3 частини третьої статті 44 КАС України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Питання витребування доказів врегульовано статтею 80 КАС України, яка встановлює спеціальні вимоги до клопотання про витребування доказів.

Відповідно до частин першої та другої статті 80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Суд зауважує, що запитувані документи виходять за межі предмету даного позову - бездіяльність Львівської міської ради та Галицької районної адміністрації, яка полягає у невжитті заходів щодо охорони, збереження та утримання будинку 1846 року — пам`ятки архітектури за адресою: м. Львів, вул. Руська, 3. Матеріали справи містять відповідні докази на підтвердження суб`єкта відповідальності за технічний стан пам`ятки, про якого мовить позивачка.

В розрізі даної справи, суд не надає оцінку діям ЛКП «Старий Львів», позаяк такі не є предметом спору в даній справі, не можуть бути й предметом дослідження. Заявлені позовні вимоги, які підлягають дослідженню та з`ясуванню в даній адміністративній справі, обмежуються виключно обставинами, які свідчать про наявність чи відсутність бездіяльності Львівської міської ради та Галицької районної адміністрації Львівської міської ради в частині реалізації ними функцій у сфері охорони пам`ятки архітектури.

Отже запитувані документи не мали безпосереднього відношення до предмету доказування та вирішення справи по суті. Висновки суду ґрунтуються на першочерговості відповідальності власника (уповноваженого ним органу), які підтверджуються належними та допустимими доказами. Також обставин існування запитуваних доказів, позивачка не наводить.

Відтак заперечення ОСОБА_1 на ухвалу з питань витребування доказів від 16 лютого 2026 року не знайшли своє підтвердження, і такі не мають вплив на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року в справі № 380/21628/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.