Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №380/24132/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/24132/25 пров. № А/857/15838/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у справі № 380/24132/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гарнізонної військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя в 1-й інстанції Коморний О.І.,

час ухвалення рішення 02 березня 2026 року,

місце ухвалення рішення м.Львів,

дата складання повного тексту рішення 02 березня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Гарнізонної військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідач допустив грубі порушення визначеної законодавством процедури проведення медичного огляду. Зокрема, позивач наголошує, що лікарі комісії формально підійшли до своїх обов`язків та не врахували реальний стан його здоров`я, який об`єктивно підтверджений висновками профільних спеціалістів (нейрохірурга, невропатолога) та результатами магнітно-резонансної томографії (МРТ). Крім того, позивач вказує на пряме порушення вимог Положення про військово-лікарську експертизу: перед початком огляду йому не було проведено обов`язкових клініко-інструментальних досліджень (загальний аналіз крові, визначення групи крові та резус-належності, загальний аналіз сечі), а також комісією не витребовувалися обов`язкові дані з психоневрологічних, протитуберкульозних, шкірно-венеричних диспансерів та наркологічних закладів. Вважаючи, що недотримання процедури нівелює законність прийнятої постанови, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав, а саме.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України. Згідно з наявною у матеріалах справи копією посвідчення (серія та номер вказані в матеріалах), позивач має статус учасника бойових дій та брав безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Судом встановлено, що 15 травня 2025 року позивач, за направленням командування, проходив медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до подальшої військової служби. Огляд проводився Гарнізонною військово-лікарською комісією при Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь».

За результатами проведеного медичного огляду лікарями-спеціалістами, відповідачем винесено постанову колегіального органу, яка оформлена Довідкою ВЛК № 2025-0515-1233-4882-3 від 15 травня 2025 року.

Зі змісту вказаної довідки судом з`ясовано, що позивачу встановлено основний діагноз: «G55.1 Остеохондроз ШВХ ускладнений килою міжхребцевого диску L5-S1 зліва. Больовий синдром». За результатами медичного обстеження, на підставі статті 23-В графи 2 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (Додаток 1 до Положення № 402), комісія дійшла висновку та постановила: ОСОБА_1 визнати придатним до військової служби.

Позивач, маючи висновки профільних лікарів (зокрема, консультаційний висновок спеціаліста-нейрохірурга, огляд невропатолога) та результати обстежень, які, на його думку, свідчать про значно гірший стан здоров`я та унеможливлюють несення військової служби, не погодився з висновком гарнізонної ВЛК.

Вважаючи, що під час проходження військово-лікарської експертизи порушено імперативну процедуру медичного огляду (а саме: не проведено базові обов`язкові аналізи крові та сечі, не витребувано сертифікати з диспансерів, проігноровано надані позивачем медичні документи), ОСОБА_1 оскаржив постанову відповідача безпосередньо до суду з вимогою визнати її протиправною, скасувати та зобов`язати саме цього відповідача провести повторний медичний огляд.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, перевіряючи правомірність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ця конституційна норма встановлює межі дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язує суд перевіряти, чи діяв такий суб`єкт у межах своєї компетенції.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Частиною 10 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та частиною 1 статті 70 Основ законодавства України про охорону здоров`я імперативно передбачено, що придатність до військової служби (а також причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою) визначається виключно військово-лікарською експертизою.

Процедура організації, проведення військово-лікарської експертизи, а також ієрархія, повноваження та порядок ухвалення рішень комісіями чітко регламентуються Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі – Положення № 402).

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби військовослужбовців та військовозобов`язаних.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (ВЛК). Вони поділяються на штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Це розмежування має ключове значення для визначення обсягу повноважень конкретної комісії.

Згідно з підпунктами 2.5.1 та 2.6.1 пункту 2.6 глави 2 розділу I Положення № 402, госпітальні (гарнізонні) ВЛК, у тому числі ВЛК, які створюються при військово-медичних клінічних центрах (як-от відповідач у цій справі — Гарнізонна ВЛК НВМКЦ «ГВКГ»), за своїм правовим статусом належать до позаштатних постійно діючих ВЛК.

Суд акцентує увагу на тому, що порядок ухвалення, перегляду, оскарження та скасування постанов ВЛК чітко алгоритмізований нормами Положення № 402 та побудований на принципі ієрархії.

Так, відповідно до абзаців 6-8 підпункту 2.5.2 пункту 2.5 глави 2 розділу I Положення № 402, постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані виключно штатними ВЛК. До штатних ВЛК (згідно з пунктом 2.2) належать Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК) та ВЛК регіонів.

Більше того, згідно з підпунктом 2.4.5 пункту 2.4 (щодо повноважень ВЛК регіону) та підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 (щодо повноважень ЦВЛК), право контролювати, розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати (не затверджувати) постанови будь-якої підпорядкованої позаштатної ВЛК надано виключно штатним ВЛК.

Відповідно до підпункту 2.4.6 глави 2 розділу І Положення № 402, рішенням саме штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд військовослужбовця для об`єктивної оцінки стану його здоров`я.

Системний та цільовий аналіз наведених норм свідчить про те, що Гарнізонна ВЛК НВМКЦ «ГВКГ», як позаштатна комісія, діє виключно в межах своєї первинної компетенції щодо проведення безпосереднього медичного огляду та винесення відповідної постанови.

Однак, чинне законодавство не наділяє позаштатну (гарнізонну) ВЛК повноваженнями самостійно переглядати, відміняти чи скасовувати власні постанови.

Також позаштатна ВЛК не має повноважень за рішенням суду проводити повторний (контрольний) огляд особи після вже винесеного нею остаточного висновку, якщо такий огляд не був ініційований та призначений рішенням вищої (штатної) ВЛК в порядку відомчого контролю.

Отже, у разі незгоди військовослужбовця з рішенням (постановою) гарнізонної чи госпітальної ВЛК (через неповноту обстеження, неврахування медичних документів, відсутність аналізів тощо), належним, ефективним та передбаченим законом способом захисту його прав у позасудовому порядку є оскарження такого рішення до вищої за ієрархією інстанції — ВЛК регіону або Центральної ВЛК (ЦВЛК). Саме ці штатні комісії, розглянувши скаргу, проаналізувавши надані військовослужбовцем додаткові медичні документи (висновки спеціалістів, МРТ тощо) та медичну документацію нижчої ВЛК, наділені спеціальними повноваженнями скасувати дефектне рішення нижчої комісії та направити військовослужбовця на повторний (контрольний) медичний огляд.

Оцінюючи вимогу позивача про визнання протиправною постанови відповідача з мотивів неправильного встановлення діагнозу та неврахування висновків інших лікарів, суд наголошує на межах судового контролю у справах цієї категорії.

Розглядаючи адміністративний позов щодо оскарження рішень ВЛК, адміністративний суд перевіряє виключно законність висновку ВЛК в межах дотримання процедури його прийняття (наприклад, чи повноважним складом прийнято рішення, чи оформлено воно належним документом). При цьому, адміністративний суд, не будучи спеціалізованою медичною установою та не маючи відповідних спеціальних медичних знань, позбавлений можливості та процесуального права самостійно оцінювати діагнози позивача (щодо наявності чи відсутності тих чи інших захворювань, стадій їх розвитку, необхідності проведення конкретних клінічних чи інструментальних аналізів у розрізі встановленого діагнозу) та визначати, чи підпадає поточний стан здоров`я особи під ту чи іншу статтю Розкладу хвороб.

Визначення стану здоров`я, діагностування та кваліфікація захворювань для цілей військової служби є виключною дискрецією військово-лікарських комісій. Втручання суду у ці дискреційні повноваження є неприпустимим.

Вказана правова позиція є сталою та повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові у справі № 810/5009/18 від 30.11.2021.

Оскільки позивач звернувся до адміністративного суду з вимогою скасувати постанову позаштатної Гарнізонної ВЛК НВМКЦ «ГВКГ» та зобов`язати саме її провести повторний медичний огляд, суд дійшов переконання, що такі позовні вимоги безпосередньо до цього відповідача задоволенню не підлягають.

Скасування судом уже прийнятого медичного висновку та призначення повторного огляду щодо тієї ж самої комісії (яка вже висловила свою професійну медичну думку, вичерпала свої повноваження щодо позивача на даному етапі і не має законного права самостійно скасувати власну довідку) є прямим втручанням у дискреційні повноваження спеціалізованих медичних органів. Крім того, задоволення такого позову призвело б до порушення імперативного ієрархічного порядку перегляду постанов ВЛК, встановленого Положенням № 402.

Суд окремо зауважує, що позивач не позбавлений права звернутися зі скаргою на постанову Гарнізонної ВЛК НВМКЦ «ГВКГ» (оформлену Довідкою № 2025-0515-1233-4882-3 від 15.05.2025) до штатної ВЛК (ВЛК регіону або безпосередньо до Центральної ВЛК Міністерства оборони України) із наданням усіх зібраних медичних висновків, епікризів та результатів обстежень, на які він посилається у цьому позові, для фахового медичного вирішення питання про скасування оскаржуваної довідки та призначення йому контрольного медичного огляду.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що відповідач у межах спірних правовідносин не наділений нормативною компетенцією скасовувати власні постанови, а суд не вправі перебирати на себе суто медичні функції експертних комісій та надавати оцінку діагнозам, позовні вимоги ОСОБА_1 до Гарнізонної ВЛК НВМКЦ «ГВКГ» є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. За таких обставин у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно дост. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у справі № 380/24132/25- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.