Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №240/9269/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/9269/25

Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Дмитро Миколайович

Суддя-доповідач: Моніч Б.С.

04 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просила:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №063350026147 від 06.11.2024 про відмову у перерахунку пенсії та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії відповідно до всього страхового стажу та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що звернулась до органів пенсійного фонду з заявою про перерахунок пенсії, надавши усі, на її думку необхідні документи, однак їй було протиправно відмовлено в перерахунку пенсії через відсутність у неї необхідного страхового стажу та, у нарахуванні і виплаті грошової допомоги згідно з п.7.1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та відсутність відомостей про сплату страхових внесків.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 позов задоволено.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №063350026147 від 06.11.2024 про відмову у перерахунку пенсії та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії відповідно до всього страхового стажу та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 10-ти місячних пенсій.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 1211,20 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні з 10.03.2023 та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивач 30.10.2024 звернулась до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Після реєстрації заяви ОСОБА_1 та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивачки та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 06.11.2024 №063350026147 про відмову у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю законних підстав для його проведення (а.с.18).

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що період роботи позивачки з 05.03.1986 по 30.07.2021 підлягає врахуванню до страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки вищезазначений заклад відноситься до закладів охорони здоров`я.

Щодо відмови пенсійного органу у зарахуванні періоду роботи позивача через несплату страхових внесків, то суд зазначив, що обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що дії управління є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до наданих документів позивач працює в КП Житомирській обласній лікувально - санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення “Дениші” Житомирської області за період з 05.03.1986 по теперішній час. Заклад КП Житомирський обласний лікувально - санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення “Дениші” Житомирської області вищезазначеним Переліком №909 не передбачений. Враховуючи вищевикладене, права на виплату грошової допомоги передбаченої п.7-1 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону № 1058 Позивач не має, оскільки відсутній необхідний страховий стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, для жінок 30 років.

Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.

Також скаржник зазначив, що з урахуванням принципу екстериторіальності призначення (перерахунок) пенсії у випадку скасування судом рішення про відмову в її призначенні чи перерахунку має здійснюватися саме тим територіальним органом Пенсійного фонду України, якого було уповноважено розглядати подану особою заяву. До компетенції ж органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи (у спірному випадку Управлінню) належить здійснення виплати пенсії після її призначення органом, який розглядає відповідну заяву. Відтак, у спірному випадку обов`язок щодо перерахунку Позивачу пенсії має бути покладено саме на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області як орган, який прийняв на думку суду протиправне рішення.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

Пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).

Порядок №1191 визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою КМУ від 04.11.1993 №909.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону №1058-IV станом на день її призначення.

Згідно з пунктом 7 вказаного Порядку виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік).

Аналізуючи наведені норми законодавства, Верховний Суд, зокрема у постанові від 20.02.2019 (справа №462/5636/16-а) дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Згідно абзацу другого частини 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

У пункті «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 року не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців, з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року не менше 26 років.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Обчислення стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011.

Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік №909).

Відповідно до Переліку №909 пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я і соціального захисту призначаються після досягнення 55 років за наявності спеціального стажу роботи станом на 1 квітня 2015 р. не менше 25 років і після цієї дати: з 1 квітня 2015 р. по 31 березня 2016 р. - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 р. по 31 березня 2017 р. - не менше 26 років.

Пунктами 6, 7 Порядку №1191 передбачено, що для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету" України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Отже, право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій мають особи за наявності таких підстав: а) досягнення особою пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; б) робота в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; в) наявність відповідного страхового стажу; г) не отримання ними будь-якої пенсії до цього.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу за переліком, який затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями статті 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як вбачається із трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 (а.с.6-7), виданої від 26.07.1981, вона працювала на посадах в закладах охорони здоров`я (медсестра реєстратури, чергова медична сестра реєстратури), які визначені у Переліку №909.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Позивачем на виконання вимог вказаної норми подано до пенсійного органу довідку від 18.04.2023 №145 видану КП Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші" Житомирської області за період роботи з 05.03.1986 по 30.07.2021, де працювала на посадах лаборанта-хіміка, медреєстратора, медсестри-диспетчера, медсестри санпропускника, чергової медсестри реєстратури (а.с.8).

Відповідно до ліцензії серії АЕ №281516 Комунальне підприємство "Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші" Житомирської обласної ради" має право займатися медичною практикою, а відповідно до КВЕДУ 86.10 здійснює діяльність лікарняних закладів (а.с.12).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що період роботи позивачки з 05.03.1986 по 30.07.2021 підлягає врахуванню до страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки вищезазначений заклад відноситься до закладів охорони здоров`я.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта з висновком щодо можливості зарахування спірного періоду роботи позивачки до спеціального страхового стажу. Інших обставин, які б свідчили про відсутність у позивачки необхідного страхового стажу для отримання грошової допомоги, апелянтом не наведено.

Посилання апелянта на те, що КП Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення «Дениші» Житомирської області не зазначений у Переліку №909, саме по собі не спростовує висновку суду першої інстанції, оскільки під час вирішення питання про зарахування відповідного періоду до спеціального стажу підлягає оцінці сукупність обставин, зокрема характер діяльності закладу, посада, на якій працювала особа, та фактичний характер виконуваної нею роботи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, зазначене комунальне підприємство має ліцензію на провадження медичної практики та відповідно до КВЕД 86.10 здійснює діяльність лікарняних закладів. Позивач у спірний період працювала на посадах лаборанта-хіміка, медреєстратора, медсестри-диспетчера, медсестри санпропускника та чергової медсестри реєстратури.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що характер діяльності підприємства та посади, на яких працювала позивач, свідчать про належність відповідного періоду роботи до стажу, який враховується для визначення права на грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Щодо посилань суду першої інстанції на відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували відповідні висновки суду. Водночас сам по собі факт неналежного виконання страхувальником обов`язку зі сплати страхових внесків не може покладати негативні наслідки на застраховану особу та бути підставою для позбавлення її права на врахування відповідного періоду роботи до страхового стажу.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивачки необхідного страхового стажу для отримання одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.11.2024 №063350026147, яким позивачці відмовлено у перерахунку пенсії та виплаті одноразової грошової допомоги, правомірно визнано судом першої інстанції протиправним.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії відповідно до всього страхового стажу та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 10-ти місячних пенсій, з огляду на наступне.

Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Вінницькій області, рішенням якого від 06.11.2024 №063350026147 відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю законних підстав для його проведення.

Відтак, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року по справі № 500/1216/23.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку із зазначеним, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з зобов`язанням ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії відповідно до всього страхового стажу та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 10-ти місячних пенсій.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини 3 статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в частині, ухвалити в скасованій частині нове рішення.

В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року скасувати.

в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії відповідно до всього страхового стажу та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 10-ти місячних пенсій.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії відповідно до всього страхового стажу та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 10-ти місячних пенсій.

В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.