Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №600/6107/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/6107/25-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

04 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення № 977130151414 від 09.09.2025;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перерахувати йому пенсію з урахуванням надбавки реабілітованим особам у відповідності до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підвищити розмір пенсії на 50% мінімальної пенсії за віком починаючи з 29.04.2025, та врахувати додатково час вказаний в рішенні комісії тримання під вартою та зарахувати в потрійному розмірі до трудового стажу і здійснити в цій частині перерахунок в зв`язку із збільшенням трудового стажу.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не проведення ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту “г” частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з підвищенням в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту “г” частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 01.09.2025.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судовий збір в сумі 605,60 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» установлено, що з 1 вересня 2008 року репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 грн.

Пенсійний орган зазначає, що надбавка як реабілітованій особі в розмірі 54,40 грн. встановлена до пенсійної виплати позивача з 01.09.2025 відповідно до заяви від 28.08.2025 в строки визначені ч. 4 ст. 45 Закону № 1058.

Відтак, правові підстави для її виплати в іншому розмірі та з більш раннього часу, відсутні.

Враховуючи вищенаведені факти, апелянт вважає, що в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, а проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу здійснено відповідно до вимог законодавства, що діяли на час вчинення відповідних дій. Отже, на думку апелянта, розмір пенсії, який отримує позивач станом на час розгляду даної судової справи не дає підстав для його перерахунку та виплати згідно позовних вимог.

Враховуючи викладене, пенсійний орган просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Чернівецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно рішення Національної комісії з реабілітації від 29.04.2025, позивача визнано реабілітованим.

Із змісту Висновку Національної комісії з реабілітації про визнання особи, репресованої за рішенням позасудового репресивного органу, реабілітованою, видно, що після народження позивач з матір`ю ОСОБА_2 (Тустановська) – ОСОБА_3 перебував повторно під вартою з 28.07.1949 до 02.02.1951. У зв`язку з вищевикладеним, Національною комісією з реабілітації встановлено, що позивач підлягає визнанню реабілітованим на підставі п. 1 ст. 1-2, п. 2 ст. 2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», як особа, яка зазнала репресій у формі позбавлення волі за рішенням позасудового органу.

Відповідно до посвідчення встановленої форми, позивач має пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

01.09.2025 відповідачем проведено позивачу перерахунок пенсії за віком та встановлено надбавку як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано на підставі п.п. 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 654 в розмірі 54,40 грн, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії № 977130151414 від 09.09.2025.

15.10.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою, в якій просив перерахувати пенсію з урахуванням надбавки реабілітованим особам у відповідності до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", підвищити розмір пенсії на 50% мінімальної пенсії за віком починаючи з 29.04.2025, а також врахувати додатково час вказаний в рішенні комісії тримання під вартою та зарахувати в потрійному розмірі до трудового стажу та також здійснити в цій частині перерахунок в зв`язку із збільшенням трудового стажу.

Листом від 20.11.2025 вх. № 6026-5689/Т-17/8-2400/25 відповідач відмовив позивачу в перерахунку нарахування підвищення до його пенсії за п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, оскільки проведення перерахунку пенсії згідно поданої заяви чинним законодавством не передбачено.

Крім того, в листі зазначено, що надбавка як реабілітованій особі в розмірі 54,40 грн встановлена до пенсійної виплати з 01.09.2025 відповідно до заяви від 28.08.2025 в строки визначені ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Правові підстави для її виплати в іншому розмірі та з більш раннього часу, відсутні.

Позивач, не погоджуючись з діями пенсійного органу, звернувся з адміністративним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, вирішив керуватися нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення", який має вищу юридичну силу, а не п. п. 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", оскільки останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.

Отже, вирішуючи наведений спір, суд першої інстанції на підставі аналізу співвідношення п.п. 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 та п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виходив з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про пенсійне забезпечення", як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.

З наявних матеріалів справи, суд встановив, що позивач є особою, яка зазнала репресій та визнаний реабілітованим.

В свою чергу, відповідач не заперечував, що позивач є репресованою особою, яку в подальшому було реабілітовано, однак вважав, що у спірних правовідносинах позивачу необхідно виплачувати надбавку як реабілітованій особі на підставі Постанови № 654 у розмірі 54,40 грн, яка йому встановлено з 01.09.2025.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та протиправність відмови відповідача у призначенні та виплаті позивачу підвищення пенсії згідно п. "г" ч. 1 ст. 77 Закону № 1788-XII, у зв`язку з чим позивач має право на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-XII із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком, як репресована особа, яку в подальшому було реабілітовано.

Відтак, дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії позивачу як репресованій особі, яку в подальшому реабілітовано, у розмірі, передбаченому пунктом "г" ст. 77 Закону № 1788-XII, із розрахунку 50 % від мінімальної пенсій за віком - є протиправними, а тому право позивача на перерахунок підвищення пенсії в розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії позивача.

Водночас, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення № 977130151414 від 09.09.2025, оскільки в даному випадку вона не забезпечує ефективний захист прав, свобод та інтересів позивача.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача врахувати додатково час вказаний в рішенні комісії тримання під вартою та зарахувати в потрійному розмірі до трудового стажу і здійснити в цій частині перерахунок в зв`язку із збільшенням трудового стажу, суд першої інстанції зазначив, що системний аналіз положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" дає підстави для висновку, що такими закріплено саме порядок обчислення стажу роботи (трудового стажу) для призначення пенсій, а оскільки позивач у період перебування під вартою з матір`ю був малолітньою особою, то відповідно у цей період трудового стажу не набув, тому правові підстави для пільгового обчислення стажу у потрійному розмірі за час знаходження позивача під вартою відсутні.

Щодо дати проведення перерахунку та виплати пенсії, суд першої інстанції вказав, що оскільки за перерахунком пенсії позивач звернувся до відповідача 28.08.2025, тому перерахунок пенсії позивачу необхідно проводити з 01.09.2025 (з першого числа наступного місяця), а не з 29.04.2025, як просив позивач.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Відтак, переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах заявлених вимог, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (в первинній редакції) необхідно вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 вказаного Закону.

Згідно ст.1-2 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 №962-XII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №962-XII), реабілітованими визнаються особи: які до 24.08.1991 були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії у формах, визначених ст.2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24.08.1991 були арештовані, перебували під вартою і яким було пред`явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 ст.3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24.08.1991 за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених ст.2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24.08.1991, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст.4 Закону №962-XII передбачено поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.

Згідно з п.2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі ст.3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

Відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №1788-XII), призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з п.6 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №1058-IV), до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Підпунктом 2 п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 №654, з наступними змінами та доповненнями (далі - постанова №654), установлено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40грн, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52грн.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Згідно статті 28 Закону №1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 №966-XIV, з наступними змінами та доповненнями, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Згідно із ч.4 ст.28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами 1 - 3 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону №1788-XII, який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 п.4 постанови №654, зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 27.11.2018 у справі № 446/1515/16-а та від 06.02.2019 у справі № 446/1848/16-а.

Аналізуючи співвідношення підпункту 2 п.4 постанови №654 та п. «г» ст. 77 Закону №1788-XII, суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень згаданого Закону як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно рішення Національної комісії з реабілітації від 29.04.2025 та Висновку Національної комісії з реабілітації про визнання особи, репресованої за рішенням позасудового репресивного органу, реабілітованою, позивача визнано реабілітованим на підставі п. 1 ст. 1-2, п. 2 ст. 2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», як особу, яка зазнала репресій у формі позбавлення волі за рішенням позасудового органу.

Відповідно до посвідчення встановленої форми, позивач має пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Отже, позивач є особою, яка знала репресій та визнаний реабілітованим, що надає йому право на підвищення призначеної пенсії відповідно до п. «г» ст.77 Закону №1788-XII.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підвищення до пенсії, яке виплачується позивачу в обсягах, визначених Постановою №654, звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону №1788-XII, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивача права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому п. «г» ст.77 Закону №1788-XII, із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком.

Отже, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачці у розмірі, передбаченому п. «г» ст.77 Закону №1788-XII, із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акти, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з підвищенням в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту “г” частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 01.09.2025, із врахуванням раніше виплачених сум.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.