Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №560/5700/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/5700/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

04 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі – ГУ ПФУ) щодо обчислення розміру його пенсії із розрахунку 70 % суми грошового забезпечення та виплати призначеної пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025 з обмеженням її максимальним розміром;

- зобов`язати ГУ ПФУ перерахувати та виплачувати йому пенсію із розрахунку 80 % суми грошового забезпечення: з 01.02.2020 – на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області №145 від 21.12.2023 про розмір грошового забезпечення станом на 01.02.2020; з 01.02.2021 – на підставі довідки Управління СБУ у Хмельницькій області №146 від 21.12.2023 про розмір грошового забезпечення станом на 01.02.2021; з 01.02.2022 – на підставі довідки Управління СБУ у Хмельницькій області №147 від 21.12.2023 про розмір грошового забезпечення станом на 01.02.2022; з 01.02.2023 – на підставі довідки Управління СБУ у Хмельницькій області №148 від 21.12.2023 про розмір грошового забезпечення станом на 01.02.2023; у всіх випадках – без обмеження пенсії максимальним розміром; з 01.03.2024 – здійснити виплату пенсії з урахуванням індексації, нарахованої на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» без обмеження максимальним розміром; з 01.03.2025 – здійснити виплату пенсії з урахуванням суми індексації, нарахованої на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 03.02.2026 позов задовольнив.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є пенсіонером, пенсійне забезпечення якого здійснюється за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Пенсію за вислугу років позивачу призначено з 2014 року.

Згідно з протоколом про призначення пенсії та розрахунковими документами, наявними у пенсійній справі, основний розмір пенсії при її первісному призначенні обчислено у розмірі 80 % відповідних сум грошового забезпечення. Це рішення не скасовувалося і не змінювалося, а відсотковий розмір (80 %) не оспорювався органом пенсійного забезпечення.

На підставі довідок Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області: №145, №146, №147, №148 від 21.12.2023 про розміри грошового забезпечення позивача станом на 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023 ГУ ПФУ здійснило перерахунок пенсії позивачу з відповідних дат, але при цьому: визначило основний розмір пенсії, виходячи з 70 % сум грошового забезпечення; обмежило розмір пенсійної виплати максимальним розміром – десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

З 01.03.2024 та 01.03.2025 ГУ ПФУ провело перерахунок пенсії позивачу у зв`язку з індексацією на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 та від 25.02.2025 № 209, однак фактичний розмір виплати позивачу залишився на рівні максимального розміру пенсії, визначеного відповідачем, без її збільшення до повного розміру з урахуванням індексації.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, правові відносини щодо пенсійного забезпечення позивача регулюються Законом № 2262-ХІІ.

На час первісного призначення позивачу пенсії (2014 рік) діяла редакція статті 13 Закону № 2262-ХІІ, згідно з якою, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Пізніше до статті 13 вносилися зміни, зокрема Законом № 1166-VII від 27.03.2014, яким для нових призначень пенсій встановлено граничний розмір 70 % грошового забезпечення.

Однак ці зміни стосуються порядку первісного призначення пенсій, а не перерахунку раніше призначених пенсій.

Стаття 63 Закону № 2262-ХІІ у редакції, чинній як на час первинного призначення пенсії позивачу, так і на час спірних перерахунків, передбачає, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.

Отже, перерахунок пенсії за статтею 63 Закону № 2262-ХІІ є зміною розміру вже призначеної пенсії внаслідок підвищення грошового забезпечення, а не повторним призначенням пенсії на нових умовах.

Стаття 64 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону України від 15.02.2022 № 2040-IX, чинній станом на 01.03.2024 та 01.03.2025 року, передбачає, що у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.

Частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-ХІІ (в редакціях до Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016) передбачалося обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 це положення (друге речення частини сьомої статті 43) визнано неконституційним і таким, що втрачає чинність з дня ухвалення рішення.

Стаття 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI) встановлювала обмеження максимального розміру пенсій (з урахуванням надбавок, підвищень, індексації тощо), у тому числі призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022 у справі № 3-102/2021 (231/21, 415/21) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668-VI в частині поширення обмеження максимального розміру пенсій на осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється за Законом № 2262-ХІІ. У пункті 2 резолютивної частини Рішення встановлено, що ці приписи втрачають чинність через шість місяців з дня ухвалення Рішення, тобто з 12.04.2023 року.

Отже, після 12.04.2023 приписи статті 2 Закону № 3668-VI в частині обмеження максимального розміру пенсій, призначених за Законом № 2262-ХІІ, втратили чинність.

При цьому, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 щодо частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, на якій ґрунтувалося відповідне обмеження, вже до прийняття Рішення 2022 року виникла колізія між спеціальним Законом № 2262-ХІІ (із виключенням неконституційної норми) та загальним Законом № 3668-VI.

Верховний Суд у своїй сталій практиці виходить з того, що в разі такої колізії підлягає застосуванню саме спеціальний закон у сфері пенсійного забезпечення військовослужбовців – Закон № 2262-ХІІ, інтерпретований з урахуванням рішень Конституційного Суду України, а норми Закону № 3668-VI в частині обмеження максимального розміру пенсій не можуть застосовуватися до пенсій, призначених за Законом № 2262-ХІІ.

У зразковій справі № 240/5401/18 (адміністративне провадження № Пз/9901/58/18) рішенням Верховного Суду від 04.02.2019, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року, зроблено висновок, що зміна законодавцем максимального відсоткового значення пенсії (з 90 % до 70 % грошового забезпечення) не є підставою для зменшення відсоткового значення пенсії, яке було визначено при її первісному призначенні, під час наступних перерахунків на підставі статті 63 Закону № 2262-ХІІ.

Також, Верховний Суд наголосив, що: перерахунок пенсії за статтею 63 Закону № 2262-ХІІ є зміною розміру пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення, а не повторним призначенням пенсії; при перерахунку змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, в той час як відсоткове значення, визначене при призначенні пенсії, є сталим і не підлягає зменшенню.

Ця правова позиція була підтверджена в подальшій практиці Верховного Суду, зокрема, у постанові від 02.03.2023 у справі № 300/5477/21, де Суд визнав протиправним зменшення пенсії за вислугу років з 90 % до 70 % грошового забезпечення при її перерахунку та зобов`язав здійснити перерахунок і виплату пенсії у попередньому відсотковому розмірі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (редакція станом на 01.03.2024 року) встановлено, що з 1 березня 2024 року проводиться індексація пенсій, у тому числі, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, із застосуванням коефіцієнта збільшення, визначеного відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із обмеженням суми збільшення (індексації) розміром 1500 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (редакція станом на 01.03.2025 року) аналогічним чином передбачено проведення з 1 березня 2025 року індексації пенсій, у тому числі призначених за Законом № 2262-ХІІ, із застосуванням коефіцієнта 1,115 та подібних обмежень щодо розміру збільшення.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.06.2024 у справі № 420/23990/23 (адміністративне провадження № К/990/12686/24) дійшов висновку, що встановлення Кабінетом Міністрів України верхньої межі суми індексації (збільшення пенсії) на підставі відповідних бюджетних законів та статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є допустимим інструментом реалізації державної соціальної політики в умовах воєнного стану і не суперечить Конституції України, за умови дотримання принципу пропорційності.

При цьому, Верховний Суд не визнав правомірним обмеження загального розміру пенсійних виплат, призначених за Законом № 2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, після Рішень Конституційного Суду України № 7-рп/2016 та № 7-р(ІІ)/2022 – навпаки, у ряді справ (зокрема, у спорах про перерахунок військових пенсій) Суд дійшов висновку, що такі обмеження не підлягають застосуванню.

Отже, допустимим є обмеження розміру індексації як додаткової доплати, але не встановлення граничного (максимального) розміру пенсії військовослужбовців, призначеної за Законом № 2262-ХІІ, на рівні десяти прожиткових мінімумів.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо відсоткового значення пенсії (80 % / 70 %), колегія суддів зазначає наступне.

З пенсійної справи позивача видно, що при первісному призначенні пенсії за вислугу років її основний розмір був визначений у розмірі 80 % відповідних сум грошового забезпечення.

Це відповідає редакції статті 13 Закону № 2262-ХІІ, чинній на час призначення пенсії, з урахуванням внесених Законом № 3668-VI змін (максимум 80 %).

Натомість, відповідач здійснюючи перерахунки пенсії позивачу з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 на підставі довідок Управління СБУ щодо нового розміру грошового забезпечення, застосувало при цьому 70-відсоткове значення замість 80 %, посилаючись на редакцію статті 13 Закону № 2262-ХІІ, чинну на час перерахунку.

Водночас, такий підхід суперечить наведеним вище правовим висновкам Верховного Суду у зразковій справі № 240/5401/18 та справі № 300/5477/21, відповідно до яких, перерахунок пенсії на підставі статті 63 Закону № 2262-ХІІ не є повторним призначенням пенсії, а тому, зміна законодавцем граничного відсоткового значення пенсії не може використовуватися як підстава для зменшення відсоткового значення вже призначеної пенсії.

Відповідно, при перерахунку пенсії позивача змінною величиною мав бути лише розмір грошового забезпечення, зазначений у довідках Управління СБУ, тоді як відсоткове значення (80 %) повинно було залишитися незмінним.

У той же час, посилання відповідача на «чинну редакцію статті 13 Закону № 2262-ХІІ» не може виправдати зменшення відсоткового значення пенсії позивача при перерахунку, оскільки це суперечить як загальному принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), так і спеціальним правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування статті 13 та статті 63 Закону № 2262-ХІІ.

За таких обставин, суд першої інстанції доходить до обгрунтованого висновку, що дії ГУ ПФУ щодо застосування 70 % замість 80 % при перерахунку пенсії позивача з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 є протиправними.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром (10 прожиткових мінімумів), колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ГУ ПФУ обмежило розмір пенсії позивача, розрахованої з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023, а також після індексацій з 01.03.2024 та 01.03.2025, максимальним розміром – десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, посилаючись на частину сьому статті 43 Закону № 2262-ХІІ та статтю 2 Закону № 3668-VI.

Однак, як уже зазначалося, частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ (в частині встановлення обмеження максимального розміру пенсії) була визнана неконституційною Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 і втратила чинність з дня ухвалення цього Рішення.

Щодо статті 2 Закону № 3668-VI, то приписи цієї статті в частині поширення обмеження максимального розміру пенсій на осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється за Законом № 2262-ХІІ, визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022 і втратили чинність з 12.04.2023 року.

Отже, на момент прийняття оспорюваних рішень ГУ ПФУ, зокрема листа про результати перерахунку пенсії позивача, який охоплює періоди з 01.02.2020 по 01.03.2025 року, вже була сформована і конституційна, і судова практика, яка: виключала застосування частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ; визнавала неконституційними відповідні положення статті 2 Закону № 3668-VI; вимагала у разі колізії норм віддавати перевагу спеціальному Закону № 2262-ХІІ та рішенням Конституційного Суду України.

Верховний Суд у своїй сталій практиці, дійшов висновку, що обмеження пенсій, призначених за Законом № 2262-ХІІ, максимальним розміром десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, є неправомірним, а відповідні дії органів Пенсійного фонду підлягають визнанню протиправними з обов`язком провести перерахунок пенсій без такого обмеження.

При цьому, посилання ГУ ПФУ на формулювання постанов Кабінету Міністрів України № 185 від 23.02.2024 та № 209 від 25.02.2025, згідно з якими, індексація проводиться «у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом», не може слугувати самостійною підставою для обмеження пенсії позивача, оскільки: такі постанови є підзаконними нормативно-правовими актами; вони лише відсилають до «максимального розміру пенсії, визначеного законом», а не створюють нове обмеження; після Рішень Конституційного Суду України № 7-рп/2016 і № 7-р(ІІ)/2022 та сформованої практики Верховного Суду у подібних правовідносинах «максимальний розмір пенсії» для пенсій, призначених за Законом № 2262-ХІІ, як обмеження у вигляді десяти прожиткових мінімумів, не може вважатися належним чином визначеним законом.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, дії ГУ ПФУ щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів) при виплаті пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023, а також з 01.03.2024 і 01.03.2025, є протиправними.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо індексації пенсії позивача з 01.03.2024 та 01.03.2025 року, колегія суддів зазначає про таке.

Так, відповідно до положень статті 64 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 2040-IX від 15.02.2022, а також постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 та від 25.02.2025 № 209, пенсії, призначені за Законом № 2262-ХІІ, підлягали індексації з 01.03.2024 та 01.03.2025 з урахуванням встановлених коефіцієнтів збільшення.

Матеріали справи свідчать, що ГУ ПФУ формально застосувало зазначені постанови, однак фактичний розмір пенсійної виплати позивачу після 01.03.2024 та 01.03.2025 не збільшився, оскільки відповідач продовжив обмежувати пенсію максимальним розміром.

З урахуванням наведених висновків про відсутність правових підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром, індексація пенсії за вказаними постановами має бути врахована при визначенні розміру його пенсії у повному обсязі (з урахуванням можливого обмеження саме суми індексації 1500 грн, що відповідає позиції Верховного Суду, наприклад, у справі № 420/23990/23, але не обмежує загальний розмір пенсії).

Питання конституційності чи правомірності встановлення верхньої межі саме суми індексації (1500 грн) не є предметом цього спору, а позовні вимоги стосуються відсутності обмеження загального розміру пенсії.

Тому, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що ГУ ПФУ має провести перерахунок пенсії позивача з урахуванням індексації з 01.03.2024 та 01.03.2025 року, не обмежуючи при цьому загальний розмір пенсії максимальним розміром.

Як наслідок, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.