Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №600/2104/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2104/25-а

Головуючий у 1-й інстанції: Маренич Ігор Володимирович

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

04 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулася в суд із позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради щодо припинення виплати з 01 лютого 2025 року малолітній дитині ОСОБА_3 допомоги як внутрішньо переміщеним особам, передбаченої Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022;

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради оформлене Повідомленням про повернення неправомірно отриманих коштів з виплати допомоги на проживання від 21.01.2025 №21/02- 15/1141, яким ОСОБА_1 , як уповноваженій особі, припинена виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі - ОСОБА_3 ;

- зобов`язати Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради поновити з 01.02.2025 року ОСОБА_3 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам".

Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 02.02.2026 в задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами скарги зазначає, що судом першої інстанції було проігноровано спеціальні норми, а саме п.3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою КМУ від 20.03.2022 №322 в якому імперативно зазначено: До складу сім`ї уповноваженої особи не включаються: особи, які не проживають разом із отримувачами та не пов`язані з ними спільним побутом».

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та її неповнолітні сини: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувають на обліку в Департаменті та включені до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб за фактичним місцем проживання/перебування у АДРЕСА_1 з 28.03.2022 року, що вбачається з витягів з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

20.02.2024 року, ОСОБА_1 звернулася до Департаменту з письмовою заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога) в якій, крім себе, вказала, що до складу її сім`ї входять і перемістилися разом з нею її сини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Згідно з даними паспорта НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебуває з 01.09.2006 року в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 .

Рішенням Департаменту про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 07.03.2024 року ОСОБА_1 , призначено допомогу з 01.03.2022 на неї в розмірі 2000 грн. на її синів у розмірі 3000 грн. кожному, щомісячно. Загальна сума допомоги склала 8000грн. щомісячно.

У процесі верифікації даних відповідачки в базі ЄІССС (єдина інформаційна система соціальної сфери), проведеної Міністерством фінансів України, встановлено, що чоловік заявниці, ОСОБА_4 , має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень. Зазначене встановлено із витягу з бази ЄІССС від 13.12.2024 року.

Протоколом Департаменту від 13.01.2025 призупинено виплату допомоги заявниці з 01.02.2025 та виведено обсяг надміру виплачених коштів допомоги за період з 01.03.2024 по 31.01.2025, який, згідно з розрахунком переплати від 17.01.2025 № 27, складає 88000грн.

Повідомленням Департаменту від 22.01.2025 № 21/02-15/1141 заявницю повідомлено про необхідність повернення неправомірно отриманих коштів допомоги в сумі 88000грн.

17.03.2025 та 20.03.2025 ОСОБА_1 подала до Департаменту звернення про поновлення виплати допомоги її неповнолітнім дітям з 01.02.2025 та скасування рішення про безпідставну виплату допомоги з березня 2024 по січень 2025 року в сумі 88000 грн.

В матеріалах справи наявний лист, відповідно до якого 31.05.2024 Департамент звернувся до Головного управління Національної сервісної служби у Чернівецькій області за роз`ясненням щодо перерахунку допомоги без урахування у складі сім`ї чоловіка заявників, які на час звернення за допомогою, не проживають разом із сім`єю.

У відповідь на вказаний лист, Головним управлінням Національної сервісної служби у Чернівецькій області надіслано Департаменту роз`яснення Національної сервісної служби від 20.06.2024 № 0000-03.1-2913ГУ-2024/10852 для подальшого використання та врахування в роботі, згідно з яким чоловік входить до складу сім`ї ВПО незалежно від місця проживання/перебування.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VII (далі - Закон №1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті Закону № 1706-VII).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина перша та друга статті 4 Закону №1706-VII).

Частиною першою статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

За змістом статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

При цьому, згідно з частинами другою та третьою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначає Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою КМУ від 20.03.2022 №322 (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку № 332 передбачено, що цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).

Допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 332 передбачено, що допомога надається щомісячно з місяця звернення на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога не призначається/не виплачується внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звертається за її призначенням, починаючи з 1 серпня 2023 р., якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання: внутрішньо переміщена особа, яка звертається за допомогою на проживання, або є отримувачем допомоги, на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред`явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень, крім внутрішньо переміщених осіб, один із членів сім`ї яких отримує щорічну або одноразову державну грошову допомогу як особа, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (п.п.3 п.7 Порядку №332).

У відповідності до абз.6 п. 3 Порядку №332 до складу сім`ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина, діти, прийомні діти, діти, які виховуються батьками-вихователями в дитячих будинках сімейного типу, усиновлені діти, діти, над якими встановлено опіку або піклування, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (зокрема у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; діти з інвалідністю після досягнення ними 18-річного віку до визнання їх особами з інвалідністю з дитинства I та II групи; не перебувають в шлюбі повнолітні діти; визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей, та/або особи, які встановили у судовому порядку факт проживання однією сім`єю. Членом сім`ї може вважатися одинока особа, а також неповнолітня дитина, якщо така особа не входить до складу сім`ї.

Разом із тим, судом першої інстанції помилково взято за основу загальні норми сімейного права, а саме: статтю 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) де передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Тобто, судом першої інстанції було проігноровано спеціальні норми, а саме п.3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою КМУ від 20.03.2022 №322 в якому імперативно зазначено, що до складу сім`ї уповноваженої особи не включаються: особи, які не проживають разом із отримувачами та не пов`язані з ними спільним побутом».

При цьому при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною (постанова Верховного Суду від 28 березня 2024 року справа № 420/22052/23).

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29 січня 2019 року у справі №807/257/14. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" № 7888/03 тощо).

Також, Міністерством соціальної політики видано роз`яснення від 01.02.2024 № 2480/0/2-24/56 (знаходиться у вільному доступі та надіслано до всіх структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних (військових) адміністрацій) в якому зазначено (аркуш 5):

«Додатково повідомляємо, що у разі, якщо особа повідомляє, що вона не проживає разом із чоловіком (дружиною) та не пов`язана з ним / з нею спільним побутом (що підтверджено документально або перебуває за кордоном/зникла безвісти/депортована за межі України - наприклад: довідкою (або акт) від органів місцевого самоврядування, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-експлуатаційної контори) у таких випадках до складу сім`ї включаються тільки ті особи, які спільно проживають».

При цьому, в матеріалах справи наявна довідка Управління СБУ в Херсонській області, відповідно до змісту якої ОСОБА_4 проходить військову службу в Управлінні СБУ в Херсонській області з 04.06.2022 року по теперішній час. ОСОБА_4 безпосередньо брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку p військовою агресією російської федерації проти України та отримав учасника бойових дій.

Крім того в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_4 , проживав у м.Чернівці і отримував допомогу, як ВПО.

Отже, чоловік заявниці, ОСОБА_4 , не входить до складу її сім`ї в розумінні Постанови №332.

Водночас до складу сім`ї уповноваженої особи не включаються: особи, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також працівники правоохоронних органів, військовослужбовці і працівники Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, МВС, Національної поліції, особи рядового і начальницького складу ДСНС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, військових формувань, утворених відповідно до закону, які беруть (брали) безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, крім осіб та членів їх сімей, які відповідно до законодавства отримують компенсацію за піднайом (найом, оренду) житлових приміщень як внутрішньо переміщені особи.

Слід також зазначити, що аналізу пункту 7-1 Постанови №332, чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин, видно, що вчинення особою із числа членів сім`ї дій, закріплених цим пунктом, слугує підставою для припинення виплати допомоги на проживання для усієї сім`ї, а не лише для одного із членів сім`ї.

При цьому, член сім`ї в розумінні спеціальної норми Постанови №332 не може ототожнюватись із членом сім`ї в розумінні Сімейного кодексу України, оскільки механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначено Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Згідно зазначено порядку склад сім`ї уповноваженої особи визначається на дату звернення за призначенням допомоги.

До складу сім`ї уповноваженої особи не включаються, зокрема:

- особи, які не проживають разом із отримувачами та не пов`язані з ними спільним побутом, що підтверджено документально, або сплачують аліменти, а також особи, які зникли безвісти/перебувають у полоні або за кордоном/депортовані за межі України/особи, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, зазначених у переліку територій;

- особи, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також працівники правоохоронних органів, військовослужбовці і працівники Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, МВС, Національної поліції, особи рядового і начальницького складу ДСНС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, військових формувань, утворених відповідно до закону, які беруть (брали) безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, крім осіб та членів їх сімей, які відповідно до законодавства отримують компенсацію за піднайом (найом, оренду) житлових приміщень як внутрішньо переміщені особи.

Відтак, висновки суду першої інстанції є помилковими.

Таким чином, відповідач не довів правомірність припинення виплати з 01 лютого 2025 року малолітній дитині ОСОБА_3 допомоги як внутрішньо переміщеним особам, передбаченої Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022.

Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів визнає протиправними дії Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради щодо припинення виплати з 01 лютого 2025 року малолітній дитині ОСОБА_3 допомоги як внутрішньо переміщеним особам, передбаченої Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022.

Також, визнає протиправним та скасовує рішення Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради оформлене Повідомленням про повернення неправомірно отриманих коштів з виплати допомоги на проживання від 21.01.2025 №21/02- 15/1141, яким ОСОБА_1 , як уповноваженій особі, припинена виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі - ОСОБА_3 ;

Оскільки позовна вимога щодо зобов`язання Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради поновити з 01.02.2025 року ОСОБА_3 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам" є похідною від визнання протиправною та скасування рішення Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради оформлене Повідомленням про повернення неправомірно отриманих коштів з виплати допомоги на проживання від 21.01.2025 №21/02- 15/1141, яким ОСОБА_1 , як уповноваженій особі, припинена виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі - ОСОБА_3 , тому належним способом захисту позивача є задоволення вказаної позовної вимоги.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 , задовольнити.

Визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради щодо припинення виплати з 01 лютого 2025 року малолітній дитині ОСОБА_3 допомоги як внутрішньо переміщеним особам, передбаченої Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради оформлене Повідомленням про повернення неправомірно отриманих коштів з виплати допомоги на проживання від 21.01.2025 №21/02- 15/1141, яким ОСОБА_1 , як уповноваженій особі, припинена виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі - ОСОБА_3 .

Зобов`язати Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради поновити з 01.02.2025 року ОСОБА_3 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам".

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.