Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №600/280/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/280/25-а

Головуючий у 1-й інстанції: Кушнір Віталіна Олександрівна

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

04 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач, звернувся в суд із позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2024р. №6674007-2410-2406-UА73060290000034305, прийняте Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області.

Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 12.02.2026 в задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами скарги зазначає, що відповідачем протиправно винесено щодо нього податкове повідомлення-рішення про нарахування фізичній особі, яка має статус фізичної особи-підприємця податку на землю, що використовується нею у підприємницькій діяльності, оскільки позивач дійсно займається підприємницькою діяльністю на земельній ділянці приватної власності та обслуговування будівель торгівлі площею 0.6790 га, яка розташована по АДРЕСА_1 . Відтак, вважає, що він підлягає звільненню від сплати земельного податку згідно п.п. 4 п. 297.1 статті 297 Податкового кодексу України. Вважає, що наявність об`єкта (автомайстерні) вже і є її використанням.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Чернівецькій області на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку ІІІ групи зі ставкою 5%. Основним з видів діяльності за яким здійснюється підприємницька діяльність є "технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів".

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,6790 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

08.06.2024 Головним управлінням Державної податкової служби України в Чернівецькій області відносно позивача винесено податкове повідомлення-рішення №6674007-2410-2406-UА73060290000034305 на суму 38410,51 грн по земельному податку за податковий період 2024 року.

Земельний податок згідно податкового повідомлення-рішення №6674007-2410-2406-UА73060290000034305 на суму 3841,51 грн нарахований по земельній ділянці площею 0,6790га, кадастровий номер 7322585000:05:001:0042, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач звернувся до Головного управління Державної податкової служби України в Чернівецькій області із заявою щодо скасування податкового повідомлення-рішення №6674007-2410-2406-UА73060290000034305 на суму 38410,51грн, оскільки на вказаній земельній ділянці він здійснює підприємницьку діяльність та перебуває на спрощеній системі оподаткування.

За результатом розгляду вказаної заяви позивача ГУ ДПС у Чернівецькій області надало повідомлення, що по ОСОБА_1 обліковується податковий борг на загальну суму 38410,51 грн. У зв`язку з наявністю податкового боргу, сформовано податкову вимогу від 13.11.2024 №0008897-1310-2413, відповідно до вимог ст.59 ПКУ (а.с.15).

Не погоджуючись із винесеним ГУ ДПС у Чернівецькій області податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до положень ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, платником земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які зобов`язані сплачувати земельний податок за земельні ділянки, що перебувають у їх власності або користуванні. Обов`язок сплачувати земельний податок виникає у власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У власника будівлі, споруди (їх частини) обов`язок зі сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), виникає з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. Водночас у разі набуття права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення (нежитлові будівлі), що розміщені на землі, та не оформлення права власності або права користування на таку земельну ділянку обов`язок зі сплати податку за землю виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, що розміщено на цій землі, адже якщо фізична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Користувач має сплачувати земельний податок за фактичне використання землі.

Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Положеннями пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Положеннями ст.270 ПК України передбачено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до приписів п.286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець можуть самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За приписами пункту 291.2 статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Також пунктом 269.2 статті 269 ПК України передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Згідно підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Основною умовою за якої земельний податок не нараховується, є використання земельних ділянок платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 14.05.2020 року у справі №826/13115/16, згідно з якою умовою несплати земельного податку за спрощеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для ведення господарської діяльності.

Таким чином, спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість повернення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою. Умовою несплати земельного податку за отримання системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для ведення господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 листопада 2023 року у справі №813/4324/16.

Підпунктом 14.1.36. пункту 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, платники єдиного податку третьої групи звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої-третьої груп для провадження господарської діяльності. Головним фактором, який свідчить, що земельна ділянка використовується у господарській діяльності, - це використання її для отримання доходу чи іншої економічної вигоди.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для нарахування відповідачем спірного грошового зобов`язання по податку на землю за 2024 рік стала інформація наявна в базі даних контролюючого органу, на підставі якої було зроблено висновок про те, що позивач не використовує належну земельну ділянку у своїй господарській діяльності, що в свою чергу є підставою для нарахування відповідного податку.

При цьому, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є "технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів".

Згідно повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність поданої позивачем до ГУ ДПС у Чернівецькій області за адресою: Чернівецька область, Чернівецький район, с. Лашківка, вул. Головна, 47 знаходяться земельна ділянка та автомайстерня (а.с.12).

Так, вказане повідомлення було подано до податкового органу лише у вересні 2024, в той час як оскаржуване податкове повідомлення-рішення №6674007-2410-2406- НОМЕР_1 прийнято у червні 2024 року.

Окрім цього, на підтвердження доводів позову, позивач надав довідку Виконавчого комітету Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області, якою підтверджується факт того, що ОСОБА_1 дійсно займається підприємницькою діяльністю на земельній ділянці приватної власності та обслуговування будівель торгівлі площею 0,6790 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7322585000:05:001:0042 (а.с.13).

Однак, суд першої інстанції першої інстанції передчасно вважав, що дана довідка не є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності на вказаній земельній ділянці.

При цьому, основною умовою для звільнення від сплати земельного податку згідно з п.п.4 п.297.1 ст.297 ПК України є використання земельної ділянки в господарській діяльності, а саме отримання доходу чи іншої вигоди від її використання.

Натомість, суд першої інстанції помилково вважав, що поданими позивачем доказами не підтверджено використання земельної ділянки з кадастровим номером 7322585000:05:001:0042 у своїй господарській діяльності.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині нарахованого земельного податку на земельну ділянку розміром 0,6790 га необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість її доводів та наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 7 статті 139 КАС України).

Оскільки суд апеляційної інстанції за результатами розгляду даної справи дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям постанови про задоволення позову, керуючись статтею 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 1816,80 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 08.06.2024 №6674007-2410-2406-UА73060290000034305.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1816,80 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.