Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №120/14226/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/14226/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук Костянтин Олександрович

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

04 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року та додаткове рішення від 16 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "ЦЕНТР-СКЛО" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся в суд із позовом, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000155/2 від 15 травня 2024 року та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA401020/2024/000652.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь приватного підприємства "ЦЕНТР-СКЛО" судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 30.01.2026 позов задовольнив.

Заяву представника позивача щодо ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що за результатами виконання митних формальностей встановлено, що надані документи, що відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності, а саме, у пункті 3 зовнішньоекономічного договору № 13/06/23 від 13 червня 2023 року зазначено, що у платіжному дорученні покупець вказує назву покупця і номер рахунку/рахунку-проформи, на підставі яких здійснюється оплата, при цьому у призначенні платежу поданої до митного оформлення платіжної інструкції № 23 від 09 травня 2024 року зазначено посилання виключно на зовнішньоекономічний договір № 13/06/23 від 13 червня 2023 року.

На думку представника відповідача, адвокатом не було витрачено багато часу на підготовку позовної заяви, пошук нормативно-правової бази, практики Верховного Суду, тому при визначенні розміру витрат на правничу допомогу необхідно врахувати менший об`єм робіт, виконаних представником позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначені апеляційні скарги розглядаються в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 червня 2023 року між приватним підприємством "ЦЕНТР-СКЛО" (покупець) та іноземною компанією "Q-Glasstech Sp. Z o.o." (Польща) (продавець) укладено контракт № 13/06/23, згідно з яким продавець здійснив продаж листового скла та дзеркала, яке виготовляється методом флотації, на загальну суму 500 000 доларів США або 500 000 євро. Одиницею продажу є квадратний метр.

Відповідно до пункту 2 контракту ціни на окремі товари визначаються у рахунках-проформах.

Пунктом 6 контракту передбачено, що умови поставки визначаються у рахунках.

На виконання контракту виставлено рахунок-проформу № 1/MC/05/2024 від 07 травня 2024 року відповідно до якого підтверджено замовлення товару, усього на суму 12203,14 доларів США, а саме "дзеркала скляні у листах, без оптичної обробки, без рам, одна сторона непрозора (з подвійним нанесенням напилення), а на другій спостерігається чітке відображення: ALUMINUM MIRROR (DOUBLE) 3mm, розміром 3300 х 2140 мм, 432 шт/3050,784 м2, призначене для виробництва вікон та декору".

Пунктом 3 контракту передбачено 100% передоплату товару.

Платіжною інструкцією в іноземній валюті № 23 від 09 травня 2024 року підтверджується факт переказу покупцем на рахунок продавця коштів в сумі 12203,14 доларів США у якості оплати за товар згідно з рахунком-проформою № 1/MC/05/2024 від 07 травня 2024 року.

Після 100% передоплати продавець відвантажив товар, надавши інвойс № FS 1/MС/05/2024 від 10 травня 2024 року на товар на суму 12203,14 доларів США. Валюта контракту - євро, ціна товару за домовленістю сторін складає 12203,14 доларів США, чим фактично визначено митну вартість товару. Також продавцем було надано пакувальний лист.

З метою розмитнення товару, що був отриманий відповідно до умов згаданого контракту, приватне підприємство "ЦЕНТР-СКЛО" разом з електронною митною декларацією № 24UA401020027167U0 від 15 травня 2024 року подало митному органу наступні документи: пакувальний лист від 10 травня 2024 року, рахунок-проформу 1/МС/05/2024 від 07 травня 2024 року, рахунок-фактуру (інвойс) FS1/МС/05/2024 від 10 травня 2024 року, автотранспортну накладну від 10 травня 2024 року, декларацію про походження товару FS1/MC/05/2024, банківський платіжний документ, що стосується товару № 23 від 09 травня 2024 року, банківський платіжний документ, що стосується товару від 09 травня 2024 року, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги Т/05/2024/00061 від 09 травня 2024 року, документи, що підтверджує вартість перевезення товару від 10 травня 2024 року, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 07 травня 2024 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 3-3/369 від 14 травня 2024 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 13/06/23 від 13 червня 2023 року, договір про надання послу митного брокера від 30 липня 2021 року, договір (контракт) про перевезення № 01/2023 від 20 квітня 2023 року, договір (контракт) про перевезення (заявка № 04/24) від 08 травня 2024 року.

Враховуючи положення частини 3 статті 53 Митного кодексу України, митним органом направлено декларанту електронне повідомлення щодо витребування додаткових документів.

Проте, декларант відмовився надавати додаткові документи.

За результатами розгляду поданих документів митним органом 15 травня 2024 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА401000/2024/000155/2, згідно з яким скориговано вартість товару.

Підставами для коригування митної вартості ввезеного товару слугувало наступне:

1) згідно з пунктом 3 зовнішньоекономічного договору № 13/06/23 від 13 червня 2023 року "у платіжному дорученні покупець вказує назву покупця і номер рахунку/рахунку-проформи, на підставі яких здійснюється оплата". При цьому у призначенні платежу поданої до митного оформлення платіжної інструкції № 23 від 09 травня 2024 року зазначено посилання виключно на зовнішньоекономічний договір № 13/06/23 від 13 червня 2023 року. Валюту було куплено відповідно до наданих заявок на купівлю валюти на товар – скло.

2) в наданому висновку державного підприємства "Держзовнішінформу" № 3-3/369 від 14 травня 2024 року експертом зроблено висновки щодо вартості товару на підставі отриманого листа від відправника товару, проаналізовано мережу Інтернет, однак експертом було проаналізовано сайти на китайському ринку, що ніяк не може підтвердити ціну продажу в країні придбання – Польщі. Також в результаті дослідження експерт дійшов висновку, що ціни "можуть становити…", а не "становлять….".

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, тому, на думку відповідача, відповідно до пунктів 2, 3 статті 58 Митного кодексу України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України.

При цьому митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (статті 59 та 60 Митного кодексу України) у зв`язку з відсутністю у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (статті 62 та 63 Митного кодексу України) неможливо з причин відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Відтак, митний орган дійшов висновку, що митну вартість слід визначити за резервним методом.

За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято митну вартість подібного товару, митне оформлення якого завершено, а саме за електронною митною декларацією від 11 липня 2023 року № UA100380/2023/609914, за якою оформлено товар - дзеркала скляні, без рам в листах розміром товщиною 4мм.: дзеркала скляні без рам 3300х2140 мм, товщ. 4 мм-536,712метр.; упаковані в 2 уп. по 38 шт. Виробник: RIDER GLASS CO.LTD; Торговельна марка :немає даних; Країна виробництва : CN;» та складає 1,01 дол. США за кг.

У зв`язку із прийняттям згаданого вище рішення про коригування митної вартості товарів митним органом сформовано і картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA401020/2024/000652.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, згідно ч.2 ст.1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

За приписами частин 1 та 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14 та від 17.06.2022 у справі № 826/11710/17.

Як вірно зазначає суд першої інстанції аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, у рішенні про коригування митної вартості ввезеного товару відповідачем не наведено.

Водночас, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, відповідач послався лише на деякі розбіжності (неточності), які не стосуються числового значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зокрема, в рішенні про коригування митної вартості товарів, що оскаржується, відповідач зазначив наступне.

1) згідно з пунктом 3 зовнішньоекономічного договору № 13/06/23 від 13 червня 2023 року "у платіжному дорученні покупець вказує назву покупця і номер рахунку/рахунку-проформи, на підставі яких здійснюється оплата". При цьому у призначенні платежу поданої до митного оформлення платіжної інструкції № 23 від 09 травня 2024 року зазначено посилання виключно на зовнішньоекономічний договір № 13/06/23 від 13 червня 2023 року. Валюту було куплено згідно з наданими заявками на купівлю валюти на товар – скло.

2) в наданому висновку державного підприємства "Держзовнішінформу" № 3-3/369 від 14 травня 2024 року експертом зроблено висновки щодо вартості товару на підставі отриманого листа від відправника товару, проаналізовано мережу Інтернет, однак експертом було проаналізовано сайти на китайському ринку, що ніяк не може підтвердити ціну продажу в країні придбання – Польщі. Також в результаті дослідження експерт дійшов висновку, що ціни "можуть становити…", а не "становлять….".

Однак, як встановлено судом першої інстанції позивачем до митного органу разом з іншими документами подано відповідну заявку на купівлю іноземної валюти № 27 від 09 травня 2024 року відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 23 від 09 травня 2024 року.

В такій заяві зазначено підставу для купівлі іноземної валюти - передоплата за скло, (код 7005), контракт № 13/06/23 від 13.06.2023, інвойс 1/МС/05/2024 від 07.05.2024.

У платіжній інструкції № 23 від 09 травня 2024 року в призначенні платежу вказано дослівно: "Prepayment glass the kontract 13/06/23 from 13.06.2023", що в перекладі означає "Передоплата за скло № 13/06/23 від 13.06.2023".

Крім того, іноземна компанія "Q-Glasstech Sp Z o.o." листом від 15 травня 2024 року підтвердила отриману оплату в сумі 12203,14 доларів США відповідно до проформи-інвойсу № 1/МС/05/2024 від 07 травня 2024 року згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті № 23 від 09 травня 2024 року.

Відтак, наведені митним органом розбіжності жодним чином не впливають на правильність визначення митної вартості.

Щодо посилань в оскаржуваному рішенні на висновок державного підприємства "Держзовнішінформ" №3-3/369 від 14 травня 2024 року, то такий підготовлений спеціально уповноваженим державним підприємством, яке уповноважене наказом Міністерства економіки України № 608 від 02 травня 2018 року здійснювати моніторинг цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, досліджувати динаміку цінових процесів на ринках та відповідність контрактних (зовнішньоторговельних) цін кон`юнктурі світового ринку.

У разі сумнівів щодо змісту висновку відповідач мав би здійснити запит до державного підприємства "Держзовнішінформ" щодо деталізації висновку.

Однак, відповідач обмежився формальними зауваженнями до висновку без спростування суті.

Окрім того, представник позивача цілком обгрунтовано вказує на те, що під час декларування відповідач у повідомленнях взагалі не висловлював зауваження щодо висновку державного підприємства "Держзовнішінформ", а тому в рішенні про коригування митної вартості взагалі не може посилатись на недоліки такого висновку.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав твердження відповідача про те, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності/неточності та не містять всіх відомостей, які документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару безпідставними.

З огляду на встановлені в ході судового розгляду обставини слід дійти висновку, що подані позивачем для митного оформлення товару документи надавали змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та не надано переконливих доказів, які б підтверджували правомірність прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

При цьому, відповідачем не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної в оскаржуваному рішенні, ідентичності (схожості) товару, доказу, що ці товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю, не надав підтвердження застосування послідовно всіх методів визначення митної вартості товарів та неможливості застосування кожного попереднього методу.

За наведених вище обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, не було відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Як наслідок, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів враховує наступне.

Так, види судових витрат, підстави та порядок їх розподілу врегульовано главою 8 розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Водночас про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як встановлено судом першої інстанції, в підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, укладеного між адвокатом Мороз Інною Вікторівною та приватним підприємством "ЦЕНТР-СКЛО" (клієнт).

Відповідно до пункту 4.1 цього договору гонорар адвоката складається з погодинної оплати та розраховується відповідно до фактично витраченого часу роботи адвоката, про що складається відповідний акт.

Із акту-розрахунку про надану професійну правничу допомогу від 04 лютого 2026 року слідує, що адвокат відповідно до умов згадуваного вище договору надав клієнту такі послуги: підготовка позовної заяви (витрачено дві години часу, вартість 2000 гривень); опрацювання відзиву відповідача (витрачено одну годину часу, вартість 1000 гривень); підготовка відповіді на відзив (витрачено одну годину часу, вартість 1000 гривень); підготовка проекту заяви про стягнення судових витрат (витрачено дві години часу, вартість 2000 гривень). Загальна вартість наданих послуг складає 6000 гривень.

Водночас, як вірно зазначає суд першої інстанції, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 6000 гривень, є досить завищеними.

Так, суд зауважує, що адміністративна справа №120/14226/24 розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності та вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих послуг.

Більше того, згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, починаючи із липня 2024 року до Вінницького окружного адміністративного суду адвокатом Мороз Інною Вікторівною подано понад 60 позовних заяв в інтересах приватного підприємства "ЦЕНТР-СКЛО", які подібні за характером спірних правовідносин.

При цьому, наявність такої кількості схожих за своїм змістом позовних заяв, які подані одним і тим самим адвокатом в інтересах одного і того ж позивача, безпосередньо впливає як на час, який необхідно витратити на оформлення позовної заяви, так і на вартість наданих послуг.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000 гривень, оскільки така сума компенсації в повній мірі відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року та додаткове рішення від 16 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.