Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №240/23026/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/23026/25

Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

04 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Житомирській області щодо проведення перерахунку, індексації та виплати позивачу пенсії за вислугу років, починаючи з 01.12.2016;

-зобов`язати Головне управління ПФУ в Житомирській області здійснити перерахунок, індексацію та виплату позивачу пенсію за вислугу років, починаючи з 01.12.2016, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII, довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, постановам Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713, від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185, від 25.02.2025 № 209, з урахуванням раніше виплачених сум, з включенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, застосуванням усіх підвищень, індексації, надбавок, премій і доплат, передбачених пенсійним законодавством України, застосуванням належних окладів за військовим званням і посадою, з компенсацією втрати доходу за затримку термінів виплати пенсії за період з 01.12.2016 по момент фактичної виплати заборгованості по пенсії.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2025, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026, визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та позовну заяву в частині позовних вимог з 01.12.2016 по 29.03.2025 залишено без розгляду.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 30.03.2025 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.08.2025 за номером особової справи ХЗ63275 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, станом на 05.03.2019.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 30.03.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.08.2025 за номером особової справи ХЗ63275 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, станом на 05.03.2019, з урахуванням проведених раніше виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В свою чергу, за результатом касаційного перегляду залишеного без розгляду періоду частини позовних вимог з 01.12.2016 по 29.03.2025,постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.04.2026 ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 у справі № 240/23026/25 скасовано, а справу № 240/23026/25 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В подальшому, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2019 по 29.03.2025 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.08.2025 за номером особової справи ХЗ63275 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, станом на 05.03.2019.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести за період з 01.04.2019 по 29.03.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.08.2025 за номером особової справи ХЗ63275 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, станом на 05.03.2019, з урахуванням проведених раніше виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що долученими до матеріалів справи доказами підтверджується, що пенсія нараховується і виплачується позивачу з 01.12.2016 у невстановленому законом розмірі, без проведення на загальних підставах поточних перерахунків та індексації пенсії, компенсації втрати частини доходу за затримку виплати пенсії.

Зазначено, що перерахунок пенсії з 01.01.2018 проведено із застосуванням окладу за військовим званням 125 грн, що склався на момент первинного призначення пенсії у 2004 році. При цьому, наступні перерахунки пенсії проведені із застосуванням того ж знеціненого окладу за військовим званням.

Апелянт вказує, що в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 позивачу виплачена пенсія в розмірі 761,80 грн, в той час як її розмір, навіть із застосуванням невірного окладу за військовим званням, повинен скласти 5703,50 грн, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача за період з 01.12.2016 по 31.03.2019 із застосуванням належних (діючих у відповідному періоді) окладів за військовим званням та посадою.

В свою чергу, вимогу про виплату позивачу компенсації втрати частини доходів за затримку строків виплати пенсії за період з 01.12.2016 по момент фактичної виплати заборгованості по пенсії суд у справі не розглянув.

Отже, оскільки в межах спірних правовідносин, дотримано всіх умов, визначених чинним законодавством для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів за затримку строків виплати пенсії, беручи до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 20.05.2020 року у справі № 815/1226/18 в контексті спірних правовідносин, та з урахуванням того, що відповідач раніше вже порушив право позивача на отримання компенсації за затримку строків виплати пенсії з 01.12.2016, на думку апелянта слід зобов`язати відповідача одночасно з виплатою затриманої пенсії нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за затримку строків виплати пенсії, і такі вимоги не є передчасними.

Враховуючи викладене, апелянт просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести позивачу перерахунок, індексацію та виплату пенсії за вислугу років за період з 01.12.2016 по 31.03.2019, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року №2262-XII, з урахуванням раніше виплачених сум, з включенням щомісячних додаткових видів грошового, індексації, надбавок, премій та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, застосуванням належних окладів за військовим званням та посадою, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 01.12.2016 по момент фактичної виплати заборгованості по пенсії.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я позивача складено довідку від 20.08.2025 за номером особової справи ХЗ63275 про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії за нормами чинними станом на 05.03.2019.

На звернення позивача щодо перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом відмовило позивачу у такому перерахунку, у зв`язку з відсутністю підстав для його проведення.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з 05.03.2019 (з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18) виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Разом із цим, до моменту отримання належної довідки в пенсійного органу не виникає обов`язку з перерахунку пенсії позивача. Водночас відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.

В свою чергу, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України. При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача на перерахунок пенсії є беззаперечним, а передумовою для його проведення є оформлення відповідним органом оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, яка в даному випадку видана ІНФОРМАЦІЯ_3 та направлена до пенсійного органу.

При цьому, органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм відповідними органами довідок про розмір грошового забезпечення, а розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у довідках.

З урахуванням наведеного, позивач має право на отримання з 01.04.2019 пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ станом на 05.03.2019.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку основного розміру пенсії позивача з 01.04.2019 по 29.03.2025, відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, є протиправними,

З огляду на викладене, з метою належного способу захисту порушеного права суд вирішив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.04.2019 по 29.03.2025 перерахунок та виплату пенсії позивача на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.08.2025 за номером особової справи ХЗ63275, з урахуванням виплачених сум.

При цьому, з урахуванням наведених вище правових норм, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги щодо проведення такого перерахунку пенсії позивачу за період з 01.12.2016 по 31.03.2019 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2016 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713, від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185, від 25.02.2025 № 209, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки відповідачем перерахунок пенсії на підставі довідки станом на 05.03.2019 на момент звернення до суду не проведений, а тому відсутні підстави вважати, що такий перерахунок буде проведений органом ПФУ без врахування вимог постанов Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713, від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185, від 25.02.2025 № 209.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, судове рішення в частині задоволених позовних вимог не переглядається судом апеляційної інстанції.

Відтак, переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Статтею 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Статтею 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною вісімнадцятою статті 43 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

За частинами першою, другою та четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Як встановлено судом з матеріалів справи, за результатами апеляційного перегляду рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року №240/1/20 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити ОСОБА_1 виплату призначеної пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, на підставі документів, що знаходяться у пенсійній справі, з проведенням перерахунку пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", починаючи з 01.12.2016.

Тобто, питання щодо поновлення виплати пенсії позивачу з 01.12.2016 та проведення відповідного перерахунку за вказаний період уже було предметом судового розгляду та вирішене судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Водночас у межах цієї справи апелянт, зазначаючи про те, що відповідачем неправильно визначено розмір його пенсії, фактично ставить питання про проведення нового перерахунку пенсії за період, який уже охоплений судовим рішенням від 17.06.2020 в межах справи №240/1/20.

При цьому, доводи апелянта про те, що при перерахунку пенсії з 01.01.2018 відповідач застосував оклад за військовим званням у розмірі 125 грн, а також про те, що за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 йому фактично виплачувалась пенсія у розмірі 761,80 грн замість, на його думку, належних 5703,50 грн, стосуються не виникнення нового права на перерахунок пенсії, а правильності виконання відповідачем судового рішення від 17.06.2020 в межах справи №240/1/20, оскільки надані позивачем документи свідчать про те, що пенсійний орган нарахував суми пенсій на виконання рішення в межах справи №240/1/20, однак станом на дату звернення позивача до суду не здійснив їх виплату.

Колегія суддів вважає, що викладене має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки саме постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 в межах справи №240/1/20 визначено обсяг обов`язків відповідача щодо поновлення виплати пенсії та складові, які мали бути враховані під час проведення поновлення пенсії позивача, та її перерахунок починаючи з 01.12.2016.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з ст. 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Суд звертає увагу, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачами на виконання судового рішення позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №640/15623/19 та від 28.02.2023 у справі №260/1898/22.

Отже, у разі якщо позивач вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області при виконанні постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 у справі №240/1/20 неправильно визначено розмір його пенсії, не враховано належні складові грошового забезпечення або застосовано неправильний розмір окладу за військовим званням чи посадою, такі обставини підлягають перевірці у встановленому КАС України порядку судового контролю за виконанням відповідного судового рішення.

Саме по собі посилання позивача на неправильність розрахунку пенсії, здійсненого відповідачем на виконання судового рішення, не створює нового права на повторний перерахунок пенсії за той самий період у межах іншого позовного провадження.

Отже, питання як правильності нарахування, так і виплати пенсії, які здійснювались/не здійснювались у зв`язку з поновленням/перерахунком пенсії позивачу на виконання рішення суду перебуває в нерозривному зв`язку з предметом спору у справі №240/1/20 і таке питання беззаперечно стосується порядку виконання судових рішень у вказаній справі.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо застосування відповідачем при перерахунку пенсії окладу за військовим званням у розмірі 125 грн, а також щодо невідповідності фактично виплаченого розміру пенсії розміру, який, на думку позивача, підлягав виплаті, не свідчать про наявність підстав для повторного перерахунку пенсії за період з 01.12.2016 по 31.03.2019 у межах даної справи.

Відтак, колегія суддів погоджується з загальним висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 не може бути підставою для проведення перерахунку пенсії позивача з 01.12.2016, оскільки з 05.03.2019 (тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18) виникли правові підстави для перерахунку пенсій, призначеної згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно, застосування складових грошового забезпечення, визначених станом на 05.03.2019, до періоду, що передував виникненню права на відповідний перерахунок, не ґрунтується на положеннях Закону №2262-ХІІ та Порядку №45.

Колегія суддів зауважує, що згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

В свою чергу, інших належних правових відстав для проведення перерахунку пенсії з 01.12.2016 по 31.03.2019, визначених ст. 63 Закону 2262-ХІІ, в межах даного спору позивачем не наведено.

З огляду на викладене, підстави для задоволення заявлених позивачем вимог відсутні.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсі за період з 01.12.2016 по момент фактичної виплати заборгованості, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правове регулювання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати передбачене Законом № 2050-III.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення)

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до ст.4 ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та п.5 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, тому компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на ту частину заборгованості, яка була фактично виплачена позивачу та в місяць виплати такої заборгованості.

Як передбачено ст.6 ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом зокрема у постановах від 12 лютого 2019 року по справі № 814/1428/18, від 18 липня 2023 року по справі №200/10663/21 та від 21 серпня 2023 року по справі № 460/6767/20.

Таким чином, компенсація втрати частини доходів має похідний характер від основного грошового доходу та пов`язана з фактом його несвоєчасної виплати. Виплата такої компенсації здійснюється у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний період.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

Положення Закону № 2050-III та Порядку № 159, а також правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 638/19990/16-а, від 11 лютого 2021 року у справі № 1540/3742/18, від 05 липня 2022 року у справі № 420/7633/20, від 04 грудня 2024 року у справі № 380/24300/23, вказують на те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, зокрема мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11 квітня 2025 року у справі №280/8933/24.

При цьому, щодо передчасності виплати компенсації Верховний Суд в своїй постанові від 24.07.2024 в справі №600/1941/22-а зазначив, що оскільки пенсія особи перерахована, тому компенсації підлягає саме втрата частини пенсії за весь час прострочення, у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за період з моменту виплати (за рішенням суду) по день з якої розпочалась виплата перерахованої пенсії.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що компенсація є обов`язковим платежем в розумінні ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Колегія суддів наголошує, що положення Закону №2050-III не передбачають можливості виплати компенсації наперед до фактичної виплати основної суми заборгованості. Навпаки, відповідно до статті 4 цього Закону компенсація виплачується у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Таким чином, саме факт фактичної виплати заборгованості з пенсії є обставиною для визначення моменту виникнення обов`язку пенсійного органу щодо виплати відповідної компенсації, оскільки лише після здійснення такої виплати можливо визначити фактичний період прострочення, суму доходу, яка підлягала виплаті, та розмір компенсації відповідно до встановленого законом механізму.

Як встановлено судом, позивач просить зобов`язати відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходів за період з 01.12.2016 по момент фактичної виплати заборгованості з пенсії.

Водночас, судом апеляційної інстанції в межах спірних правовідносин не здобуто доказів, які б підтверджували факт виплати заборгованості на виконання рішення суду в межах справи №240/1/20.

Отже, заборгованість з пенсії щодо якої позивач просить здійснити перерахунок та виплату, на момент звернення до суду не була фактично виплачена, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог в даній частині відсутні.

Крім того, щодо виплати компенсації втрати частини доходів за період з 01.04.2019, колегія суддів зазначає, що оскільки на момент розгляду справи відсутній факт нарахування та виплати в межах даної справи сум пенсії (заборгованості), заявлена вимога є передчасною, а відтак задоволенню не підлягає.

Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 жовтня 2022 року у справі №140/862/19, від 28 листопада 2023 року у справі №420/18163/21, від 11 січня 2024 року у справі №200/7529/20-а, від 31 липня 2024 року у справі №480/1704/19, від 14 травня 2025 року у справі №160/672/24, від 19 червня 2025 року у справі №580/11000/23, від 03 грудня 2025 року у справі №520/25464/23, від 31 березня 2026 року у справі №420/30633/24, у яких суд, зокрема, наголосив на передчасності вимог про нарахування та виплату компенсації до моменту фактичної виплати сум заборгованості з пенсії.

Водночас, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що в мотивувальній частині судового рішення суд першої інстанції не надав оцінку вимозі щодо зобов`язання пенсійний орган здійснити виплату компенсації втрати частини доходів за період з 01.12.2016 по момент фактичної виплати заборгованості по пенсії, хоча враховуючи резолютивну частині оскаржуваного рішення, фактично відмовив у її задоволенні.

Враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції шляхом її доповнення з урахуванням висновків, викладених в постанові суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для зобов`язання пенсійний орган здійснити виплату компенсації втрати частини доходів з 01.12.2016 по момент фактичної виплати заборгованості по пенсії.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року змінити шляхом доповнення мотивувальної частини висновками, наведеними у цій постанові.

В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.