Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №600/5863/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/5863/25-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

04 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2025 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військовий облік.

Також, позивач просив зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з військового обліку та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку на підставі п.6 ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” відповідно до його тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 07.03.2024.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.06.2026 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач, був засуджений та відбував покарання у вигляді позбавлення волі, зокрема: вироком Луцький міськрайонний суд Волинської області від 08.02.2016 у справі №161/15861/15-к позивача засуджено до 3 років позбавлення волі.

Відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 від 07.03.2024, позивача з 19.02.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 виключено з військового обліку на підставі на підставі ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” як раніше засуджений за тяжкий злочин (а.с. 8 на звороті -9).

Згідно електронного військово-облікового документу згенерованого у застосунку “Резерв+”, сформованого станом на 21.09.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Категорія обліку: військовозобов`язаний. Постанова ВЛК: Придатний. Дата ВЛК: 19.02.2024. Відстрочка до _. Тип відстрочки: _. Дата уточнення даних 18.05.2024 (а.с. 9 на звороті)

02.12.2025 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію, коли та на якій підставі позивача взято на військовий облік (а.с. 10).

За результатами розгляду адвокатського запиту, відповідач листом від 06.12.2025 вих. № 2/5219 повідомив представника позивача, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - ЄДРПВР) позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 (Глибока), як військовозобов`язаний громадянин України. Його зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Відомості про його судимість згідно вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.02.2016 (справа № 161/15861/15-к; дата набрання законної сили вироку: 12.04.2016) за ч. 1 ст. 187 КК України, за яким його було засуджено до 3 років позбавлення наявні в ЄДРПВР. Згідно ч. 5 ст. 12 КК України злочин за ч. 1 ст. 187 КК України відноситься до тяжких злочинів. Враховуючи вищенаведене, у відповідності до вимог чинного законодавства на даний час у ІНФОРМАЦІЯ_7 відсутні правові підстави для виключення військовозобов`язаного громадянина ОСОБА_1 з військового обліку на підставі ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (а.с. 34).

Вважаючи дії щодо взяття на військовий облік протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що з 18.05.2024 редакція ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Тобто, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.

Суд першої інстанції вважає, що у зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку. З часу набрання чинності змін до Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

З наведеного слідує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов`язаних на підставі п.6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.

З огляду на наведені вище положення Закону № 2232-ХІІ та Порядку № 560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Оскільки підстави для виключення позивача з військового обліку відпали в силу вимог діючого законодавства, позивач фактично набуває статусу військовозобов`язаного, з моменту набрання законної сили Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2023 № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024.

Беручи до уваги вищенаведене, суд відхиляє посилання позивача про те, що на нього не поширюються дія Закону № 2232-ХІІ (в редакції Закон № 3633-ІХ) та Порядку № 560.

Позаяк, за чинними нормами ст. 28 Закону № 2232-XII позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, тому відповідач на законних підставах взяв його на військовий облік військовозобов`язаних.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції не вбачав у діях відповідача ознак протиправності щодо автоматичного поновлення позивача на військовому обліку на підставі Порядку №932, у зв`язку із набранням чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку” №3633-IX від 11.04.2024.

Оскільки із заявою про внесення відомостей про виключення з військового обліку до відповідача, представник позивача звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з адвокатським запитом 02.12.2025, тобто після набрання чинності Законом №3633-IX та Порядком №560, відтак у відповідача не було правових підстав для внесення відомостей про виключення з військового обліку військовозобов`язаних позивача. На момент подання адвокатського запиту в інтересах позивача від 02.12.2025 редакція ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ уже не передбачала виключення з військового обліку громадян України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

На переконання суду першої інстанції, враховуючи встановлені обставин справи, відповідач, повідомляючи позивачу у листі від 06.12.2025 про відсутність правових підстав та можливості для внесення змін до Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів ("Оберіг"), про виключення позивача з військовому обліку, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, тобто правомірно.

На підставі вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у спірних правовідносинах, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та Законами України, не допустив протиправної бездіяльності, та з урахуванням правової оцінки суду, наданої у рішенні, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо не внесення відомостей про виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних, суд першої інстанції відхилив, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з загальним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби. передбачені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Як передбачено ч.3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Статтею 37 Закону № 2232-XII, врегульовано питання щодо взяття на військовий облік, а також зняття та виключення з нього.

Згідно з приписами п. п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII (в редакції чинній до 18.05.2024), виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, зокрема які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

У зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 року, (далі Закон № 3633-ІХ), редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини 6 було виключено.

За змістом частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ, у редакції, чинній станом з 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

18.05.2024 також набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок № 560).

Пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Діюча на даний час редакція частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ передбачає наступне:

«Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом;

6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.»

Отже, як обґрунтовано виснував суд першої інстанції, з 18.05.2024 редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ, не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Крім того, у даному випадку, йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством, при цьому, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, у зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII, було звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до Закону № 2232-XII, він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.

Тобто, станом на час виникнення спірних правовідносин, приписи ч. 6 ст. 37 Закону №2232-XII не передбачають такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, а в силу приписів ч. 1 ст. 37 Закону №2232-XII позивач є громадянином України, який підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних.

Відтак, суд першої інстанції правильно застосував положення Закону № 2232-ХІІ в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою щодо внесення запису про виключення його з військового обліку, як особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

Отже, визнання протиправними дії відповідача щодо постановлення на військовий облік позивача задоволенню не підлягає, як і похідна від неї - зобов`язання відповідача поновити статус позивача, як особи, що була виключена з військового обліку.

Крім того, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.97 № 1-зп, від 09.02.99 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України: випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами правовідносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Унесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у цьому випадку йдеться не про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, а поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави.

Також, Верховний Суд у постанові від 09.04.2026 у справі № 280/6524/24 сформулював схожий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Згідно з пояснювальною запискою до проекту Закону № 3633-IX такий, розроблено з метою законодавчого удосконалення процедур проведення заходів мобілізації, удосконалення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, соціального захисту військовослужбовців, а також окремих питань проходження військової служби для покращення якості підбору особового складу під час доукомплектування бойових підрозділів для відсічі збройної агресії проти України.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок та які можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх громадян України, що не досягли граничного віку перебування у запасі та не визнані непридатними до військової служби.

Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-XII позивач є громадянином України, не досяг граничного віку перебування у запасі, визнаний придатним до військової служби та є військовозобов`язаним, тому відповідач на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов`язаних.

Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його конституційних прав і свобод.

Окрім того, у спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами у цій справі правовідносини виникли у 2025 році, тобто після внесення відповідних змін до Закону № 2232-XII.

Колегія суддів зауважує, що апелянтом не зазначено жодних порушень правил взяття на військовий облік.

Також, колегія суддів зауважує, що доводи апелянта в частині призову не знайшли свого підтвердження, оскільки спірним у справі є питання перебування позивача на військовому обліку, а не призов на службу. Жодних доказів на підтвердження обставин призову матеріали справи не містять.

З урахуванням вказаного, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження, а тому висновки суду першої інстанції є правомірними.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст. 2 КАС України та ч. 4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.