Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №240/13847/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/13847/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Р.М.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

04 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області , в якому просив:

- визнати неправомірними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у відмові у призначенні (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 , в разі втрати годувальника сина ОСОБА_2 , відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;

-зобов`язати відповідача переглянути заяву позивача про призначення (перерахунок) пенсії з урахування висновків суду, задовольнити її та провести відповідний розрахунок (перерахунок) з дня подачі заяви і неотриману суму пенсії перерахувати позивачу.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 24.06.2024 №16360-21376/03-02/8-0600/24 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника з 11.06.2024, згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачу після звернення до органу, що призначає пенсію, надано роз`яснення, що на підставі поданих разом із заявою документів відмовлено в призначені пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки в свідоцтві про народження померлого годувальника ОСОБА_2 зазначено прізвище батька ОСОБА_3 , а в долученій копії паспорта ОСОБА_4 .

З наведеного вбачається орфографічна помилка в документі.

Відтак, на думку апелянт, для призначення пенсії по втраті годувальника, позивачу необхідно виправити орфографічну помилку, допущену не з його вини у його паспорті.

Враховуючи викладене, апелянт вважає, що дії органу Пенсійного фонду України відповідають вимогам частині другій статті 19 Конституції України, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Покровське, Бахмутського району, Донецької області загинув (помер) син позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , про що в книзі реєстрації актів про смерть Київського відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) наявний відповідний запис №13413 від 04 липня 2022 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 04.07.2022.

Відповідно до довідки про причину смерті ОСОБА_2 зазначено: «...4 Причина смерті Розтрощення живота та тазу. Вибухова травма. Ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків....

Факт родинних відносин позивача із сином підтверджуються актовим записом про народження №6, зробленим 07 грудня 1982 року бюро ЗАГС сільської ради у селі Борщів Радомиштьського району Житомирської області, де зазначено, що народився ОСОБА_2 , і його батьками уписані: батьком — ОСОБА_5 , а матір`ю - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданим 07.12.1982.

Крім того, факт, що посвідчує родинні стосунки з померлим сином підтверджено рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 03.05.2024 у справі №289/104/24, яким встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Факт перебування позивача на утриманні підтверджується довідкою №545, виданою 27.12.2023 старостинським округом Радомишльської міської ради Житомирського району Житомирської області, в якій зазначено, що "...гр. ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 перебував на його утриманні....".

11 червня 2024 року позивач звернувся до Радомишльського відділення територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із письмовою заявою про призначення пенсії відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Листом Головного управління Пенсійного фонду України №16360-21376/03-02/8-0600/24 від 24.06.2024 відмовлено позивачу призначенні пенсії, у зв`язку з тим, що для призначення пенсії в разі втрати годувальника батькові, за документ, що посвідчує родинні стосунки з померлим, приймається свідоцтво про народження. В свідоцтві про народження померлого годувальника ОСОБА_2 , зазначено прізвище батька ОСОБА_2 , а в долученій копії паспорта ОСОБА_4 .

Позивач вважає протиправною відмову відповідача, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав всі необхідні документи, що підтверджують його родинні відносини із сином, а також перебування позивача на його утриманні, які передбачені чинним законодавством України для призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

При цьому суд врахував, що у постанові Верховного Суду від 19.03.2018 по справі № 9901/414/18 зазначено, що під діями суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти активну поведінку, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних чи юридичних осіб.

В свою чергу, порушення прав та інтересів позивача виникло внаслідок прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії, а не внаслідок вчинення відповідачем дій, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії.

З огляду на положення ч.2 ст.9 КАС України, суд вказав, що в спірному випадку належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії.

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 24.06.2024 №16360-21376/03-02/8-0600/24 про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частини другої статті 50 Закону №2262-XII, згідно з якою членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.

Як наслідок, суд першої інстанції зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити позивачу пенсію в разі втрати годувальника, починаючи із дня звернення - з 11.06.2024.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ(далі - Закон №2262-ХІІ).

Статтею 1 Закону №2262-XII передбачено, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби (ч. 5 ст. 2 Закону №2262-XII).

Згідно вимог статті 29 Закону № 2262-XII пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 30 Закону № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.

Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року;

г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Статтею 31 Закону №2262-ХІІ визначено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Згідно зі статтею 34 Закону № 2262-XII, право на пенсію в разі втрати годувальника нарівні з рідними дітьми мають, зокрема, пасинок і падчерка, якщо вони не одержували аліментів від батьків.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Пунктом 3 Розділу ІІ Порядку №3-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи:

1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (якщо пенсія померлому годувальнику органом, що призначає пенсію, не призначалась);

2) витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю/ з визнанням судом безвісно відсутнім (якщо годувальник помер (загинув) / пропав безвісти у період проходження служби) або його копія;

3) свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;

4) документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім`ї з померлим годувальником, які передбачені пунктом 12 цього розділу;

5) документи про перебування непрацездатних членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу;

6) документи померлого годувальника, які передбачені підпунктом 4 пункту 2 цього розділу;

7) документи, що підтверджують право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, які передбачені підпунктами 5-7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону);

8) документи про обставини загибелі чи смерті годувальника внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби) (висновок військово-лікарської комісії, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю / визнанням судом безвісно відсутнім або його копія) (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону);

9) документи, що підтверджують право на встановлення надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу.

Пунктами 12 та 13 Розділу ІІ Порядку № 3-1 визначено, що за документи про родинні відносини приймаються:

1) паспорт громадянина України;

2) свідоцтво про народження;

3) свідоцтво про шлюб;

4) рішення суду.

За документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї приймаються:

1) відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт;

2) рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника.

Як встановлено з матеріалів справи, підставою для відмови у призначення позивачу пенсії в разі втрати годувальника згідно Закону №2262-ХІІ слугувало те, що в свідоцтві про народження померлого годувальника ОСОБА_2 зазначено прізвище батька ОСОБА_3 , а в долученій копії паспорта ОСОБА_4 .

В свою чергу, колегія суддів враховує, що рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 03.05.2024 у справі №289/104/24, встановлено факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Тобто, у судовому порядку встановлено юридичний факт родинних відносин між позивачем та померлим військовослужбовцем, який має преюдиційне значення для вирішення питання щодо реалізації позивачем права на пенсійне забезпечення.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 12 розділу ІІ Порядку № 3-1 одним із документів, що підтверджують родинні відносини для призначення пенсії у разі втрати годувальника, є рішення суду.

Відтак, враховуючи встановлення судовим рішення факту родинних відносин в межах справи №289/104/24, колегія суддів вважає, що наявні розбіжності в написанні прізвища позивача в окремих документах, самі по собі не можуть слугувати підставою для відмови у призначенні пенсії.

Крім того, зі змісту актового запису про народження №6, зробленим 07 грудня 1982 року бюро ЗАГС сільської ради у селі Борщів Радомишльського району Житомирської області, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_2 , і його батьками уписані: батьком — ОСОБА_5 , а матір`ю - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданим 07.12.1982 та узгоджується з обставинами, встановленими судовим рішенням у справі №289/104/24.

Отже, враховуючи наявні матеріали та докази, долучені позивачем на підтвердження факту родинних відносини між позивачем - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його загиблим сином – військовослужбовцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення пенсійного органу щодо відмови у призначенні позивачу пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а також про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника з 11.06.2024.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.