Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №320/8007/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/8007/24 суддя першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі № 320/8007/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, в особі Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовною заявою до Міністерства юстиції України, в особі Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (далі - відповідач, апелянт, Мінюст), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , у якій просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України № 3 від 19.04.2023 про притягнення судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта № 1590 за експертною спеціальністю 11.1 дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності строком на 3 (три) місяці;

- зобов`язати відповідача внести до адміністратора (Державного підприємства «Національні інформаційні системи») Реєстру атестованих судових експертів подання про виключення з цього Реєстру запису про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 позов задоволено повністю, оскаржуване рішення визнано протиправним та скасовано, відповідача зобов`язано внести до адміністратора Реєстру атестованих судових експертів подання про виключення відповідного запису з цього Реєстру, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Мінюсту стягнуто судовий збір у розмірі 2147,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату складення висновку експертів від 04.08.2022 стаття 14 Закону України № 4038-XII від 25.02.1994 «Про судову експертизу» (далі - Закон № 4038-XII) у редакції, чинній на той момент, не визначала видів дисциплінарних проступків судових експертів та відповідальності за їх вчинення, а відповідні зміни до цієї статті, внесені Законом України № 2716-IX від 03.11.2022, набрали чинності лише з 01 січня 2023 року. У зв`язку з цим, застосування до позивача дисциплінарного стягнення за діяння, вчинене до цієї дати, суперечить пункту 22 частини першої статті 92 та частині першій статті 58 Конституції України.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Міністерство юстиції України звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Мінюст зазначає, що суд першої інстанції помилково ототожнив момент виникнення спірних правовідносин із датою складення висновку експертів, тоді як юридичне значення, на переконання апелянта, має момент прийняття Центральною експертно-кваліфікаційною комісією рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, тобто 19 квітня 2023 року. На цю дату стаття 14 Закону № 4038-XII у редакції, чинній з 01.01.2023, вже визначала підстави дисциплінарної відповідальності судового експерта та види дисциплінарних стягнень.

Крім того, відповідач зауважує на тому, що в діях позивача встановлено склад дисциплінарного проступку, який полягав у вирішенні в межах висновку експертів питання, що виходить за межі її кваліфікації за спеціальністю 11.1, а обране стягнення є співмірним вчиненому порушенню.

Апелянт також послався на відсутність порушеного права позивача у зв`язку із закінченням строку дії застосованого стягнення на момент вирішення спору та на неправильне визначення позивачем відповідача, оскільки належним відповідачем має виступати виключно Центральна експертно-кваліфікаційна комісія.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 відкрито апеляційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та встановлено строк для подання відзиву.

Не погоджуючись з вимогами апеляційної скарги, у відзиві ОСОБА_1 зазначила, що правовий висновок про неправомірність притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності за відсутності законодавчого визначення складу дисциплінарного проступку неодноразово підтверджувався у постановах Верховного Суду, зокрема у постановах від 30 серпня 2022 року у справі № 640/27721/20 та від 7 липня 2023 року у справі № 640/18335/20, а також у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі № 320/23111/23, ухваленій у подібних правовідносинах.

Ухвалою шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2025 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва № 1590 від 28 березня 2012 року, виданим на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України є судовим експертом та має право проводити експертизи за експертною спеціальністю 11.1 - дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності.

Так, під час провадження експертної діяльності 04.08.2022 складено висновок № 22-38/СЕЕ, підготовлений на підставі постанови слідчого органу досудового розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32020100000000324 від 18.06.2020.

Втім 31.01.2023 представником третьої особи ОСОБА_2 до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії подано звернення щодо порушень нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та методики проведення судово-економічної експертизи, допущених, на думку заявника, під час складення позивачем згаданого висновку експертів.

За результатами розгляду вказаного звернення рішенням дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії № 2 від 23.02.2023 стосовно ОСОБА_1 порушено дисциплінарне провадження, а рішенням дисциплінарної палати № 3 від 19.04.2023 її притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта № 1590 за спеціальністю 11.1 строком на 3 (три) місяці.

Підставою для застосування такого стягнення дисциплінарна палата визначила порушення позивачем пункту 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 (далі - Інструкція № 53/5), яке полягало у наданні в межах питання № 3 висновку експертів від 04.08.2022 відповіді, що виходить за межі кваліфікації судового експерта за спеціальністю 11.1.

Не погодившись із правомірністю прийняття відповідачем рішення № 3 від 19.04.2023 позивач звернулася до суду з позовом про його скасування.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами першою - третьою статті 7 КАС України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії (частина четверта статті 7 КАС України).

За приписами пункту 7 частини першої статті 3 та частини третьої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, його посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас частиною третьою статті 43 КАС України передбачено, що адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові, належить органам державної влади, іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Пунктами 14 та 22 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема, засади судової експертизи, засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Частиною першою статті 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи; ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Закон № 4038-XII визначає правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об`єктивною експертизою.

Статтею 1 цього Закону судова експертиза визначена як дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду, а статтею 4 закріплено гарантії незалежності судового експерта та правильності його висновку.

У редакції, чинній на момент складення висновку експертів від 04.08.2022, стаття 14 Закону № 4038-XII передбачала лише загальне положення про те, що судовий експерт на підставах і в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності, не визначаючи при цьому ні переліку діянь, що є дисциплінарними проступками, ні видів дисциплінарних стягнень.

Законом України № 2716-IX від 03.11.2022 «Про внесення змін до Закону України «Про судову експертизу» щодо удосконалення організаційно-управлінського забезпечення судово-експертної діяльності», який набрав чинності з 01.01.2023, статтю 14 Закону № 4038-XII викладено в новій редакції, згідно з якою судовий експерт на підставах та в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності, а за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого цим Законом, до нього може бути застосовано одне з таких стягнень: попередження; тимчасове, строком до одного року, зупинення строку дії документа, що підтверджує наявність кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю; позбавлення кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю.

Разом з тим перелік діянь, що визнаються дисциплінарним проступком судового експерта, у цій редакції статті 14 Закону № 4038-XII визначений не був. Такий перелік з`явився безпосередньо в тексті статті 14 Закону № 4038-XII лише із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про адміністративну процедуру»» № 4017-IX від 10.10.2024, який набрав чинності 15.11.2024 і яким статтю 14 доповнено новою частиною, що визначає вичерпний перелік дисциплінарних проступків судового експерта (зокрема, самостійне збирання матеріалів для проведення експертизи, вирішення питань, що виходять за межі кваліфікації судового експерта, у тому числі питань права, порушення вимог законодавства щодо оформлення висновку судового експерта тощо), а також запроваджено детальну процедуру дисциплінарного провадження.

Організаційні засади, завдання та порядок діяльності Центральної експертно-кваліфікаційної комісії, включно з процедурою розгляду питань дисциплінарної відповідальності судових експертів, визначалися Положенням про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 301/5 від 03.03.2015 (далі - Положення № 301/5).

У редакції, чинній до 17.02.2023, пункт 1 розділу VI згаданого Положення містив лише загальне відсилання до статті 14 Закону № 4038-XII, не визначаючи переліку діянь, що є дисциплінарними проступками.

Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності» № 451/5 від 02.02.2023, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.02.2023 за № 222/39278 (набрав чинності 17.02.2023), пункт 1 розділу VI Положення № 301/5 викладено в новій редакції, якою вперше запроваджено вичерпний перелік із дванадцяти видів дисциплінарних проступків судового експерта (зокрема, самостійне збирання матеріалів, що підлягають дослідженню, а також самостійний вибір вихідних даних для проведення судової експертизи; вирішення питань, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, у тому числі питань права; порушення вимог законодавства щодо оформлення висновку судового експерта тощо).

Також підпункти 2 і 3 пункту 12 розділу VI викладено в редакції, що відповідає видам дисциплінарних стягнень, передбаченим статтею 14 Закону № 4038-XII у редакції Закону № 2716-IX (тимчасове зупинення строку дії свідоцтва; позбавлення кваліфікації судового експерта). Саме в такій редакції Положення № 301/5 діяло на дату прийняття оскаржуваного рішення Центральною експертно-кваліфікаційною комісією № 3 від 19.04.2023.

Перелік дисциплінарних проступків судового експерта, запроваджений наказом Міністерства юстиції України № 451/5 від 02.02.2023 до пункту 1 розділу VI Положення № 301/5, фактично відтворював перелік, який був закріплений безпосередньо у статті 14 Закону № 4038-XII лише Законом № 4017-IX, що набрав чинності 15.11.2024. Натомість редакція статті 14 Закону № 4038-XII, чинна з 01.01.2023 відповідно до Закону № 2716-IX, визначала лише види дисциплінарних стягнень і не встановлювала переліку діянь, які є дисциплінарними проступками судового експерта.

Отже, на момент ухвалення рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії № 3 від 19.04.2023 закон не визначав складу інкримінованого позивачу дисциплінарного проступку. Такий склад був визначений Міністерством юстиції України лише на рівні підзаконного акта - Положення № 301/5.

Згодом цей перелік був включений до статті 14 Закону № 4038-XII, однак така подальша законодавча зміна не може легалізувати застосування підзаконного регулювання до правовідносин, у яких рішення про притягнення до відповідальності було прийнято 19.04.2023. Навпаки, сама послідовність нормативних змін підтверджує, що на цю дату відповідний склад дисциплінарного проступку ще не був визначений законом.

Не змінює цього висновку і те, що Положення № 301/5 у подальшому втратило чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України № 1224/5 від 06.05.2025, який набрав чинності 25.06.2025, та було замінене новим положенням про діяльність Центральної експертно-кваліфікаційної комісії.

Конституційний Суд України у рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 сформулював принцип tempus regit actum, відповідно до якого юридична оцінка акта індивідуальної дії здійснюється за нормативним регулюванням, чинним на момент його прийняття. Тому правомірність рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії № 3 має оцінюватися виходячи зі стану законодавства на 19.04.2023, а подальша втрата чинності Положенням № 301/5 не впливає на оцінку законності цього рішення.

Водночас при вирішенні питання про наявність підстав для юридичної відповідальності визначальним є не лише момент прийняття рішення про відповідальність, а й момент вчинення самого діяння. Саме на цей момент має існувати норма, яка визначає відповідне діяння як правопорушення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивачу поставлено за провину дії, вчинені під час складення висновку експертів 04.08.2022. Оскаржуване Рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії від 19.04.2023 є лише актом застосування відповідальності за це вже вчинене діяння.

Тобто, як на момент складання висновку 04.08.2022, так і на момент прийняття рішення 19.04.2023 стаття 14 Закону № 4038-XII не містила переліку діянь, які є дисциплінарними проступками судового експерта. Такий перелік існував лише у Положенні № 301/5.

Отже, незалежно від того, чи оцінювати спірне діяння станом на момент його вчинення 04.08.2022, чи виходити з моменту прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності 19.04.2023, висновок про те, що на жодну з цих дат закон не визначав інкриміноване позивачу діяння як дисциплінарний проступок, залишається незмінним.

Водночас юридично значущим для кваліфікації діяння є саме момент його вчинення 04.08.2022, а не момент прийняття рішення про притягнення до відповідальності. Такий підхід сформований Конституційним Судом України у рішенні № 1-рп/99, узгоджується з висновками Верховного Суду у справах № 640/27721/20 та № 640/18335/20, а також відповідає конституційній вимозі щодо визначення складу правопорушення виключно законом.

У рішенні № 7-рп/2001 від 30.05.2001 Конституційний Суд України зазначив, що склад правопорушення як підстава юридичної відповідальності визначається виключно законом. Особа не може нести відповідальність за діяння, яке на момент його вчинення законом не визнавалося правопорушенням. Визначення того, яке діяння є, зокрема, дисциплінарним правопорушенням, належить до повноважень законодавця.

У рішенні № 12-рп/98 від 09.07.1998 Конституційний Суд України також розмежував поняття «законодавство» та «закони України» у контексті пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України. При цьому до законів України належать акти, прийняті Верховною Радою України, а не підзаконні нормативно-правові акти міністерств.

Цей підхід безпосередньо застосований Верховним Судом у постановах від 30.08.2022 у справі № 640/27721/20 та від 07.07.2023 у справі № 640/18335/20. У цих справах Верховний Суд визнав неправомірним притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності на підставі Положення № 301/5, оскільки склад дисциплінарного проступку та відповідальність за нього мають визначатися законом, а не підзаконним нормативним актом.

Відтак, вирішальним у справі що розглядається є не питання про те, чи були дії позивача такими, що виходили за межі його експертної кваліфікації, а попереднє питання - чи існувала на момент їх вчинення передбачена законом підстава для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Якщо такої законодавчої підстави не існувало, встановлення самого факту порушення методичних чи інших професійних вимог не може бути достатньою правовою підставою для застосування дисциплінарного стягнення.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Суомінен проти Фінляндії» від 01.07.2003 та «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 наголошував на обов`язку судів та інших органів влади наводити мотиви прийнятих рішень. Водночас пункт 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів передбачає, що цей обов`язок не означає необхідності надавати детальну відповідь на кожен довід сторони. Обсяг мотивування залежить від характеру рішення та юридичної значущості відповідного доводу.

З огляду на це колегія суддів надає оцінку насамперед тим доводам апеляційної скарги, які можуть вплинути на правильність вирішення спору.

Правомірність рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії № 3 від 19.04.2023 має оцінюватися за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, і передусім з`ясуванням наявності у відповідача законної підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за конкретне інкриміноване йому діяння - надання у висновку експертів від 04.08.2022 відповіді на питання, яке, на думку відповідача, виходило за межі кваліфікації судового експерта за спеціальністю 11.1.

Посилання апелянта на те, що станом на 19.04.2023 стаття 14 Закону № 4038-XII вже визначала склад дисциплінарного проступку судового експерта, колегія суддів вважає необґрунтованим, позаяк судовим розглядом встановлено, що відповідний перелік був включений до закону лише з 15.11.2024.

Не змінює цього висновку і встановлення дисциплінарною палатою факту надання позивачем відповіді, яка, на думку палати, виходила за межі його кваліфікації. Такий факт може характеризувати поведінку експерта, однак сам по собі не створює законної підстави для юридичної відповідальності. Орган, який застосовує дисциплінарне стягнення, зобов`язаний встановити не лише факт порушення професійних чи методичних вимог, а й наявність передбаченого законом складу дисциплінарного проступку.

За відсутності такого законодавчо визначеного складу дії позивача не могли бути кваліфіковані як дисциплінарний проступок виключно на підставі Положення № 301/5. У зв`язку з цим посилання апелянта на встановлений дисциплінарною палатою факт порушення професійних вимог не спростовує висновку про відсутність законної підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про подібність цієї справи зі справою № 320/23111/23, позаяк Рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії № 1/1 від 23.06.2023, оскаржене у справі № 320/23111/23, так само як і рішення № 3 від 19.04.2023 у цій справі, було прийняте після набрання чинності Законом № 2716-IX та наказом Міністерства юстиції України № 451/5 від 02.02.2023. Отже, в обох випадках застосовувалося однакове матеріально-правове регулювання: закон не визначав складу дисциплінарного проступку судового експерта, тоді як відповідний склад був установлений підзаконним Положенням № 301/5.

Таким чином, правова прогалина, на яку посилається суд першої інстанції, існувала протягом усього періоду від вчинення інкримінованого діяння до 15.11.2024, тобто до моменту, коли відповідний перелік дисциплінарних проступків був уперше закріплений безпосередньо в законі. Саме ця обставина є визначальною для оцінки правомірності притягнення позивача до відповідальності.

Необґрунтованими колегія суддів вважає і доводи апелянта щодо неналежного визначення позивачем відповідача, оскільки відповідно до пункту 1 розділу І Положення № 301/5 Центральна експертно-кваліфікаційна комісія є колегіальним органом, що діє при Міністерстві юстиції України, не має статусу юридичної особи та не має власного коду ЄДРПОУ. За таких обставин визначення Міністерства юстиції України відповідачем у цій справі узгоджується з положеннями статей 43 та 46 КАС України та не свідчить про неналежне визначення відповідача.

Не приймає до уваги колегія суддів і доводи відповідача про відсутність порушеного права позивача у зв`язку із закінченням строку дії дисциплінарного стягнення, позаяк Рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії № 3 від 19.04.2023 є актом індивідуальної дії, на підставі якого до державного Реєстру атестованих судових експертів внесено відомості про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Сам факт закінчення строку дії стягнення не означає автоматичного припинення всіх наслідків такого рішення. Зокрема, відомості про притягнення до дисциплінарної відповідальності залишаються пов`язаними з особою позивача та можуть впливати на його професійну репутацію.

Крім того, застосоване стягнення протягом строку його дії унеможливлювало здійснення позивачем експертної діяльності за відповідною спеціальністю, що, за його твердженням, призвело до втрати доходу. Такий наслідок не усувається самим фактом припинення дії стягнення.

Отже, закінчення строку дії дисциплінарного стягнення саме по собі не усуває правових наслідків оскаржуваного рішення та не позбавляє позивача правового інтересу в його скасуванні.

З огляду на зазначене, колегія суддів робить висновок про невідповідність оскаржуваного рішення критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України та, як наслідок, про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі № 320/8007/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, в особі Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі № 320/8007/242 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328- 329 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова