Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №331/6509/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

РІШЕННЯ

01 вересня 2026 рокуСправа № 331/6509/26

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Татуковій А.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1

до: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2

про:скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

06.08.2026 до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшов вищезазначений позов, в якому позивач просить суд:

- вважати причини пропуску строку звернення до суду поважними та обчислювати його з 29.07.2026;

- скасувати постанову від 21.04.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 , щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн та закрити провадження по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

21 квітня 2025 року посадовою особою відповідача, а саме начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 , було винесено постанову про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 210 КУпАП України, на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. Згідно з текстом оскаржуваної постанови ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що під час мобілізації ОСОБА_1 , порушуючи Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», інші нормативні акти, які введені в дію з метою виконання зазначеного Закону, за місцем свого перебування або знаходження, у відповідному органі ТЦК та СП, протягом 60-ти днів, починаючи з 18 травня 2024 року до 16 липня 2024 року включно, не в повному обсязі уточнив свої персональні дані, а саме відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Позивач вважає, що зазначена постанова є незаконною та як така що підлягаю скасуванню з наступного: позивач в період з квітня 2015 року по листопад 2016 року проходив військову службу із захисту територіальної цілісності та незалежності України. В зазначений період, а саме в листопаді 2016 року, позивач отримав травму правих верхньої та нижньої кінцівок внаслідок чого у нього було ампутовано частину правої кисті, було залишено лише мізинець та безіменний пальці. Внаслідок зазначеного каліцтва ОСОБА_1 був комісований із лав ЗСУ та йому було встановлено другу групу інвалідності безстроково та визначено непридатним для військової служби. З метою підтвердження наявних у нього тілесних ушкоджень, що підтверджують його непридатність до військової служби, ОСОБА_1 за допомогою застосунку «Дія» неодноразово оновлював свої дані. Зазначені обставини підтверджуються відомостями, які відображені в медичних довідках, скріншотах із застосунку «Дія», посвідченням інваліда. За змістом оскаржуваної постанови позивача притягнуто до відповідальності за те, що він «на протязі 60-ти днів починаючи з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року включно» не уточнив свої дані. Така мотивація постанови не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 в зазначений час оновлював свої відомості через застосунок «Дія», що зокрема підтверджується скріншотом від 21 червня, 01 та 02 липня 2024 року; на підтвердження того, що позивач своєчасно та належним чином повідомляв посадових осіб відповідача про стан свого здоров`я, а саме про наявність інвалідності 2 групи та непридатності до військової служби свідчить те, що 10 квітня 2024 року позивача з метою перевірки його даних було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де після перевірки його даних тощо його було звільнено; будь-якого протоколу про вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ст. 210 КУпАП за його участю не складалося, будь-якого повідомлення про місце та час розгляду справи про адміністративне правопорушення ним не отримувалося, розгляд справи провадився без його участі. Таким чином уповноваженою посадовою особою відповідача було порушено права позивача, що є підставою для закриття провадження по справі.

Виходячи з наведеного, позивач просив задовольнити його вимоги.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що оскаржувана постанова № 823 від 21.04.2026 за ч. 3 ст. 210 КУпАП є законною, оскільки позивач не виконав обов`язок щодо уточнення своїх облікових даних та вчасно не пройшов військово-лікарську комісію.

До відзиву відповідачем додано копію матеріалів справи № 823 про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Учасники справи, належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 01.09.2026 не прибули, що відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх учасників справи, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

21.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 823 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

В оскаржуваній постанові зазначено: «Під час загальної мобілізації, громадянин ОСОБА_3 , порушуючи вимоги абзацу 6 пункту 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий облік і військову службу», підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, пункту 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» будучи зобов`язаним з дня набрання чинності Указу Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження протягом 60 днів починаючи з 18 травня 2024 року до 16 липня 2024 року включно, не в повному обсязі уточнив свої персональні дані, а саме відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку. Враховуючи, що вищезазначені дії (бездіяльність) скоєні в умовах особливого періоду, то громадянин ОСОБА_3 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення».

Згідно з протоколом № 823 про адміністративне правопорушення від 09.04.2025 суть вчиненого позивачем правопорушення полягає у такому: «не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку, чим порушив вимоги абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487».

З наведеного вбачається, що в оскаржуваній постанові та у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено дати виявлення вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. До того ж оскаржувана постанова не містить посилання на протокол про адміністративне правопорушення від 09.04.2025 № 823, а також на будь-які інші докази підтвердження вини особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.

Також у наданих суду відповідачем матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП відсутні відомості про направлення позивачу копії постанови, що оскаржується.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною третьою статті 79 КАС України визначено, що відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (ч. 4 ст. 79 КАС України).

Диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тобто за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів. Відповідний правовий висновок було зроблено Верховним Судом у постанові від 29.04.2020 по справі № 161/5372/17 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 88986779).

Лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Відповідний правовий висновок було зроблено Верховним Судом у постанові від 05.08.2019 по справі № 712/12830/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 83442642).

Як вбачається з оскаржуваної постанови, позивачу інкримінується неуточнення персональних даних, а саме відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку, протягом 60 днів починаючи з 18 травня 2024 року до 16 липня 2024 року.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 90264746).

Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.07.2018 по справі № 308/8763/15-а (реєстраційний номер у ЄДРСР 75285478), та зазначає таке.

Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

При цьому наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд позбавлений можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

У цій справі тримісячний строк накладення адміністративного стягнення за правопорушення, вчинення якого інкриміноване позивачу у період з 18 травня 2024 року до 16 липня 2024 року, та яке, за відсутності доказів відповідача про інше, було виявлено відповідачем 17.07.2024, закінчився 17.10.2024.

Отже, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача не могло бути розпочато після 17.10.2024.

Таким чином, як протокол про адміністративне правопорушення від 09.04.2025 №823, так і постанова, що оскаржується, були складені після спливу строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП, що є самостійною та достатньою підставою для визнання цієї постанови протиправною та її скасування.

Водночас, суд відхиляє позовні вимоги позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 з огляду на наступне.

Частиною четвертою статті 46 КАС України передбачено, що відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Так, відповідно до пункту 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Аналіз наведеної правової норми свідчить, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а відтак не мають статусу юридичних осіб.

При цьому визначення суб`єкта владних повноважень міститься у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України та означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Питання про повноваження (правомочність) органу (посадової особи) на винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення перевіряється при розгляді по суті скарги на таку постанову, а наслідки вирішення цього питання передбачені частиною другою статті 293 КУпАП та пунктом 2 частини третьої статті 286 КАС України.

Отже, незважаючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_1 , він може бути суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України та належним відповідачем у спорі, пов`язаному зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.10.2022 по справі № 522/22225/21 (реєстраційний номер судового рішення 130867355), що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як встановлено судом, оскаржувану постанову № 823 від 21.04.2025 про притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП виніс начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 .

Винесення такої постанови є результатом виконання ним публічно-владних управлінських функцій.

Таким чином, посилання позивача на статтю 95 ЦК України щодо правового статусу філій та відокремлених підрозділів є необґрунтованими.

Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 не приймав оскаржуваної постанови, не здійснював розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача та не реалізовував у цих правовідносинах жодних повноважень, він є неналежним відповідачем у даній справі, а тому вимоги до нього є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позов в частині вимог до ІНФОРМАЦІЯ_2 є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 5 статті 139 КАС України визначено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи та на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 241 – 246, 250, 255, 271, 286 КАС України, суд

вирішив:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити повністю.

2. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 – задовольнити повністю.

3. Скасувати постанову № 823 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 21 квітня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього штраф в розмірі 17000,00 грн.

4. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

5. Реквізити учасників:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

- відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ;

- відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 01 вересня 2026 року.

Суддя С.С. Гасанбеков