Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №160/19971/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/19971/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року (суддя Царікова О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , що був складений наказ (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 02.06.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , або іншу військову частину, в якій ОСОБА_1 буде проходити військову службу на момент закінчення розгляду справи по суті, - звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини.

Разом з позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить:

зупинити дію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.06.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у частині призову ОСОБА_1 до скасування або набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

зупинити дію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2026 у частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

заборонити Військовій частині НОМЕР_1 (або іншій військовій частині, до якої може бути переміщений позивач) вчиняти дії щодо направлення ОСОБА_1 до зони проведення активних бойових дій та/або залучення його до виконання бойових (службових) завдань до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Заява обґрунтована тим зазначено, що 02.06.2026 ОСОБА_1 на блокпості Краснодарської траси Харківської області було незаконно затримано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивача було направлено для проходження медичного огляду ВЛК, місцем проходження медичного огляду в КНП «Міська поліклініка №18» ХМР. Проходження медичного огляду відбувалося формально, скарги на стан здоров`я позивача військово-лікарською комісією були проігноровані, як і прохання позивача надати час для надання членам комісії медичних документів, що свідчать про наявність хронічних захворювань. На цей час позивач перебуває у статусі військовослужбовця у Військовій частині НОМЕР_1 . Це створює безпосередню загрозу його направлення до району проведення бойових дій. Зазначає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права. У зв`язку із цим, позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. Скаржник зазначає, що позивач є здобувачем освіти за денною формою навчання у ЗПО «Харківський професійний коледж будівництва та промисловості» з 01.09.2024. Довідкою з ЄДБО № 855919 від 02.06.2026 офіційно підтверджено, що поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної законодавством. Тобто, на момент реалізації примусових заходів мобілізації (02.06.2026). Позивач мав імперативне (абсолютне) право на відстрочку від призову. Мобілізація особи, яка має законне право на відстрочку та підтвердила його належними документами, свідчить про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 , що є самостійною підставою для вжиття заходів забезпечення позову у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивачем до суду подано відповідь на відзив відповідача, в якому заперечив проти його вимог.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Так, у відповідності до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).

Згідно із частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, у випадку, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову, у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може призвести до правових ускладнень значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Аналогічна правова позиція міститься, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 10 січня 2023 року у справі №640/35568/21.

Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , що був складений наказ (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 02.06.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ; визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 , або іншу військову частину, в якій ОСОБА_1 буде проходити військову службу на момент закінчення розгляду справи по суті, - звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини.

Із прохальної частини заяви про забезпечення позову судом встанвоено, що заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинити дію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.06.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у частині призову ОСОБА_1 до скасування або набрання законної сили рішенням суду у цій справі; зупинити дію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2026 у частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі та заборонити Військовій частині НОМЕР_1 (або іншій військовій частині, до якої може бути переміщений позивач) вчиняти дії щодо направлення ОСОБА_1 до зони проведення активних бойових дій та/або залучення його до виконання бойових (службових) завдань до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в умовах дії воєнного стану питання проходження військової служби, переміщення та виконання бойових завдань військовослужбовцями належать до виключної компетенції військового командування.

Пунктом 10 частини 3 статті 151 КАС України встановлено імперативну заборону на забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира, відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану.

Вимога позивача про заборону вчиняти дії щодо його переміщення за своєю суттю є превентивним зупиненням будь-яких можливих розпорядчих актів командування щодо кадрового руху військовослужбовця, що прямо суперечить вищевказаній нормі закону.

Крім того, матеріали справи не містять доказів підготовки або існування реального наказу про його направлення безпосередньо на лінію бойового зіткнення.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях про можливі порушення прав у майбутньому (постанова від 17.04.2025 справа №340/5170/24).

Саме по собі можливе переміщення військовослужбовця в межах проходження служби не свідчить про порушення права на ефективний судовий захист та не перешкоджає виконанню судового рішення у разі його ухвалення, а тому не є самостійною та достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову у розумінні статті 150 КАС України.

А відтак, суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову та відмовив в її задоволенні.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя Я.В. Семененко

суддя О.В. Головко