Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №280/8719/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/8719/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Чабаненко С.В., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року в адміністративній справі №280/8719/25 (головуючий суддя - Бойченко Ю.П.) за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 02.10.2025 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період з 24.02.2022 до 23.05.2022;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень щомісячно, яка передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, за період з 23.02.2022 по 23.05.2022, з урахуванням фактично виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях, передбаченої ч. 3 розділу І Порядку та Умов виплати особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та курсантам закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які належать до сфери управління Міністерства юстиції України, додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), затвердженого наказом Міністерства юстиції України 25.11.2022 № 5251/5, за період з 24.05.2022 - 31.05.2022, 01.06.2022 - 30.06.2022, 01.07.2022 - 06.07.2022;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому додаткової виплати за безпосередню участь у бойових діях, яка передбачена Порядком та Умовами виплати особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та курсантам закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які належать до сфери управління Міністерства юстиції України, додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), затвердженого наказом Міністерства юстиції України 25.11.2022 № 5251/5, за період з 24.05.2022 - 31.05.2022, 01.06.2022 - 30.06.2022, 01.07.2022 - 06.07.2022;

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у незастосуванні пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні йому, починаючи з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 928-ХІІ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX станом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 928-ХІІ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX, станом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за період служби у розмірі 22610,36 грн.;

- зобов`язати відповідача виплатити грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 22610,36 грн.;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29.01.2020 по день фактичної виплати.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у періоди часу з 24.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 06.07.2022.

Зобов`язано Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у періоди часу з 24.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 06.07.2022, з урахуванням раніше сплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 26.03.2023 включно складових грошового забезпечення.

Зобов`язано Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 26.03.2023 включно, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ХІІ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління

з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості речового майна, яке не отримане під час проходження служби.

Зобов`язано Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості речового майна, яке не отримане під час проходження служби у сумі 19161 гривня 32 коп..

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове судове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що позивач має право на додаткову винагороду в розмірі 30000 грн. за період з 24.02.2022 до 23.05.2022 та на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29.01.2020 по день фактичної виплати. Проте, суд в порушення норм матеріального та процесуального права, необгрунтовано відмовив в задоволенні таких вимог.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України з 11.06.2001 року по 15.09.2025 року .

Згідно наказу Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №105/ОС-23 від 21.04.2023 року старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 з 27.03.2023 року увільнено від виконання обов`язків із збереженням посади та без збереження грошового забезпечення до дня фактичного звільнення з військової служби у зв`язку із призовом на військову службу до Збройних Сил України.

Згідно наказу Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №278/ОС-2025 від 10.09.2025 року старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 15.09.2025 року звільнено зі служби відповідно до п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» та ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (за станом здоров`я (через хворобу)).

За змістом наказу відомості про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відсутні.

Відповідно додатку 3 до наказу відповідача №117/ОС-22 від 25.05.2022 року нараховано додаткової винагороди згідно Постанови №168 за період з 24.02.2022 року по 28.02.2022 року за 56,6 годин фактичного несення служби - 2527,19 гривень, за період з 01.03.2022 року по 10.03.2022 року за 108,7 годин фактичного несення служби - 4383,87 гривень, за період з 11.03.2022 року по 31.03.2022 року за 230,5 годин фактичного несення служби - 9296,07 гривень, за період з 01.04.2022 року по 25.04.2022 року за 269,8 годин фактичного несення служби - 11242,57 гривень.

Відповідно додатку 3 до наказу відповідача №202/ОС-22 від 15.08.2022 року нараховано додаткової винагороди згідно Постанови №168 за період з 26.04.2022 року по 30.04.2022 року за 56,4 годин фактичного несення служби - 2350,19 гривень, за період з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року за 217,7 годин фактичного несення служби - 8779,84 гривень.

Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу видана довідка № 471/кп від 01.08.2022 року, згідно якої ОСОБА_1 , проходячи службу у Південно-Східному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії), у наступних періодах: з 24.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 30.06.2022 року, з 01.07.2022 року по 06.07.2022 року.

Позивач звернувся до відповідача щодо виплати йому додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 та надання інформації про порядок розрахунку грошового забезпечення у період проходження служби.

Відповідач листом за №10627/3.3.-2025 від 23.09.2025 року повідомив, що додаткова винагорода згідно Постанови №168 за період з 24.02.2022 року по 25.04.2022 року нарахована та виплачена відповідно до наказу Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 25.05.2022 року №117/ОС-22.

За період з 26.04.2022 року по 31.05.2022 року додаткова винагорода виплачена позивачу згідно з наказом від 15.08.2022 року №202/ОС-22. Виплата додаткової винагороди за участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій, не проводилась. Також зазначено, що у період з 29.01.2020 року по 15.09.2025 року розмір посадового окладу позивача розраховувався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт. Щодо виплати грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна повідомлено, що міжрегіональним управлінням направлено лист до Міністерства юстиції України з метою отримання додаткового фінансування на зазначені цілі. Після отримання фінансування кошти будуть перераховані на рахунок позивача. Сума склала 22610,36 грн. з урахуванням компенсації ПДФО.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати у повному обсязі грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, позивач оскаржив таку бездіяльність до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Правовий та соціальний захист персоналу державної кримінально-виконавчої служби України регулюється Законом України Про Державну кримінально виконавчу службу України від 23.06.2005 № 2713- IV.

Відповідно до частини другої статті 23 названого Закону, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Частиною п`ятою статті 23 передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України Про Національну поліцію, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2 і 3 Постанови № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року №925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - Постанова №168), пунктом 1 якої встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно - стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Постановою Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2023 року внесені зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», доповнивши абзац перший після слів «та поліцейським» словами, «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка».

Постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 року внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168: в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти беззаперечного висновку, що особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, до яких відноситься позивач, мають право на додаткову винагороду в розмірі 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.

Предметом апеляційного оскарження є саме відмова суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень щомісячно, яка передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 року №168, за період з 23.02.2022 по 23.05.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.

З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.

Верховний Суд в постанові від 06.04.2023 року у зразковій справі №260/3564/22, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 року, зазначив, що зміст внесених постановою КМУ №793 змін до постанови КМУ №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць замість 30000 гривень щомісячно не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом пропорційність із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Судом апеляційної інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачу здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди: за період з 24.02.2022 року по 28.02.2022 року за 56,6 годин фактичного несення служби - 2527,19 гривень, за період з 01.03.2022 року по 10.03.2022 року за 108,7 годин фактичного несення служби - 4383,87 гривень, за період з 11.03.2022 року по 31.03.2022 року за 230,5 годин фактичного несення служби - 9296,07 гривень, за період з 01.04.2022 року по 25.04.2022 року за 269,8 годин фактичного несення служби - 11242,57 гривень, за період з 26.04.2022 року по 30.04.2022 року за 56,4 годин фактичного несення служби - 2350,19 гривень, за період з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року за 217,7 годин фактичного несення служби - 8779,84 гривень.

Також судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 25.04.2022 року у загальному розмірі 27037,95 грн. відповідно до наказу Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 25.05.2022 року №117/ОС-22 та за період з 26.04.2022 року по 31.05.2022 року у розмірі 10963,08 грн. відповідно до наказу Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 15.08.2022 року № 202/ОС-22. Загальна сума додаткової винагороди склала 38001,03 гривень.

Вказані обставини позивачем в апеляційній скарзі не спростовано.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30000 грн., адже за період з 23.02.2022 року по 31.05.2022 року додаткова винагорода нарахована та виплачена позивачу за фактично відпрацьований період згідно з табелем обліку робочого часу, як вірно зазначив суд першої інстанції.

Стосовно компенсації втрати частини доходів апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.10.2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі по тексту - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно із статтею 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Пунктом 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою КМ України від 21.02.2001 року №159 (далі по тексту - Порядок №159) передбачено, що компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру, разом із сумою індексації: у редакції, чинній до 14.04.2022 року про це зазначено у першому абзаці цього пункту, у чинній редакції у шостому абзаці.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону № 2050-III).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-III).

Відповідно до статті 7 Закону №2050-III відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Згідно із пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів.

При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.04.2024 року у справі №560/8194/20 дійшов висновку, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

При цьому норми Закону №2050-ІІІ і Порядку №159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до органу Пенсійного фонду України за виплатою такої компенсації.

Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить про встановлення обов`язку відповідного підприємства, установи, організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.

Крім того, Судова палата вважає, що відмова відповідача у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні ст.7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Вчинення ж відповідачем активної дії з остаточної виплати заборгованості ще не здійснена, а тому суд вказує, що вимога про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату компенсацію втрати частини доходів в даному випадку є передчасною, а тому задоволенню не підлягає, як вірного висновку дійшов суд першої інстанції.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року в адміністративній справі №280/8719/25 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року в адміністративній справі №280/8719/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак