Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №280/2350/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/2350/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот” на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2026 ( суддя Новікова І.В.) в адміністративній справі №280/2350/26 за позовом Приватного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот” до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (далі позивач, ПрАТ «СК «Укрірічфлот») до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 21.10.2025 року №0/17940/0410.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/2350/26 позовну заяву ПрАТ «СК «Укррічфлот» до Головного управління ДПС у Запорізькій області залишено без розгляду з наступних причин:

1. Пропуск строків звернення до суду

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, якщо платник податків оскаржував рішення податкового органу в досудовому (адміністративному) порядку, строк звернення до суду становить 1 місяць з дня отримання рішення за результатами розгляду скарги.

Відповідно до обставини справи, рішення ДПС України за скаргою було вручено позивачу 24 грудня 2025 року. Отже, крайній термін звернення до суду спливав 24 січня 2026 року. Позивач подав позов лише 18 березня 2026 року, тобто з пропуском місячного строку.

2. Неповажність причин пропуску строку

Позивач просив суд поновити пропущений строк, посилаючись на такі обставини, які суд визнав необґрунтованими: перебування діловода у відпустці, відсутність працівника, відповідального за реєстрацію вхідної кореспонденції на підприємстві в день надходження листа (24 грудня 2025 року), суд розцінив як внутрішню організаційну недбалість, а не об`єктивну перешкоду.

Також суд зазначив, що наявність воєнного стану автоматично не подовжує процесуальні строки і не звільняє від обов`язку своєчасно реагувати на рішення контролюючих органів, особливо за наявності альтернативних електронних способів подачі позовів.

Крім того, позивач не надав суду належних доказів (наприклад, матеріалів службового розслідування чи наказів про дисциплінарну відповідальність винних осіб), які б підтверджували реальні непереборні перешкоди для своєчасного звернення.

Апеляційна скарга надійшла від позивача, в якій заявник наполягав на необґрунтованості висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що внутрішні організаційні проблеми підприємства (відпустка діловода, затримки в реєстрації пошти, недбалість персоналу) не є поважними причинами для пропуску законних строків.

Факт отримання доведено, оскільки уповноважена особа підприємства офіційно отримала рішення ДПС від працівника пошти ще 24.12.2025 року, саме з цього моменту відлічується строк, незалежно від внутрішнього руху документа в компанії.

Внутрішні правила — це відповідальність фірми, тому відпустка відповідального діловода ОСОБА_1 чи порушення працівниками правил документообігу свідчать лише про внутрішню недбалість.

До того ж, відсутні доказі в підтвердження позиції заявника, оскільки позивач не надав суду жодних доказів внутрішнього збою (результатів службового розслідування, пояснювальних записок або наказів про догани працівникам).

Кодекс адміністративного судочинства України дозволяє залишити позов без розгляду на будь-якій стадії процесу, зокрема й після відкриття спрощеного позовного провадження.

Суд залишає позов без розгляду, якщо обставини для цього (наприклад, пропуск строку) були виявлені після відкриття провадження.

Згідно з процесуальним законодавством України (зокрема, ч. 3 ст. 123 КАС України), якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення цього строку або вказані ним підстави будуть визнані судом неповажними, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідач подав клопотання, де вказав на пропуск строку. Суд розглянувши пояснення позивача (як в даному випадку з відпусткою діловода), визнав їх неповажними та залишив позов без розгляду, посилаючись на ст. 240 КАС України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення скарги підприємства, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала від 21 квітня 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду залишена без змін.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот” залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2026 в адміністративній справі №280/2350/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 31 серпня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 01 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова