Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №160/15459/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/15459/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 ( суддя Маковська О.В.) в адміністративній справі №160/15459/25 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Від Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до суду надійшла заява з вимогами стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік у розмірі 64 181,78 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2024 році та самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції, у зв`язку з чим, за ним рахується заборгованість з адміністративно-господарських санкцій у розмірі 64 181,78 грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 25 лютого 2026 року задовольнив вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

З апеляційною скаргою звернувся відповідач, в обґрунтування якої посилається на відсутність складу господарського правопорушення з огляду на інформацію надану Львівським обласним центром зайнятості Дрогобицької філії стосовно того, що упродовж 2024 року Трускавецьким відділом Дрогобицьої філії Львівського обласного центру зайнятості в базу даних ЄІАС внесено одну вакансію, яка подана 10.05.2024 року ФОП ОСОБА_1 , а саме кухар. На дану вакансію центом зайнятості скеровано ОСОБА_2 , котра була працевлаштована ФОП ОСОБА_1 13.05.2024 року.

У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Колегією суддів з`ясовано, ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Позивачем 04.03.2025 до електронного кабінету відповідача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України надіслано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на суму 64 181,78 грн.

Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, надісланого відповідачу:

середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 8 осіб,

середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 0,

норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1,

фонд оплати праці штатних працівників 1 026 908,41 грн,

середня річна заробітна плата штатного працівника 128 363,55 грн,

кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше 0,

сума коштів адміністративно-господарської санкції 64 181,78 грн.

Оскільки у визначений законодавством строк відповідач не сплатив визначені позивачем адміністративно-господарські санкції у розмірі 64 181,78 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», в редакції Закону № 2682-IX, чинній на час виникнення спірних правовідносин, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини одинадцять статті 19 Закону № 875-XII Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік.

Таких висновків суд дійшов виходячи з того, що доказів щодо створення відповідачем у 2024 році робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю та інформував про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі й центри зайнятості шляхом подання звітності форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), не надано.

Водночас відповідач такі фактичні обставини не визнав та послався на інформацію надану Львівським обласним центром зайнятості Дрогобицької філії стосовно того, що упродовж 2024 року Трускавецьким відділом Дрогобицьої філії Львівського обласного центру зайнятості в базу даних ЄІАС внесено одну вакансію, яка подана 10.05.2024 року ФОП ОСОБА_1 , а саме кухар. На дану вакансію центом зайнятості скеровано ОСОБА_2 , котра була працевлаштована ФОП ОСОБА_1 13.05.2024 року.

Натомість, судом витребувані документи, а саме: копія довідки МСЕК ОСОБА_2 , заява про прийняття на роботу, наказ про прийняття на роботу, трудовий договір між ФОП та працівником, повідомлення про прийняття на роботу направлене до ДПС, відомості про виплату заробітної плати, копію направлення на працевлаштування Трускавецького відділу Дрогобицької філії Львівського обласного центру зайнятості видане ОСОБА_2 з відміткою ФОП про прийняття на роботу не довели обґрунтованість позиції відповідача.

Такий перелік документів витребовувався для перевірки реальності трудових відносин, факту працевлаштування особи з інвалідністю. Сама по собі наявність паперів не є абсолютним доказом, якщо вони не доводять ключові обставини справи.

Відхиляючи доводи відповідача, суд зазначає про суперечності з центром зайнятості: відмітка на направленні від центру зайнятості має чітко збігатися з датами у наказі та трудовому договорі, але такого направлення не надано, також відсутня копія довідки МСЕК ОСОБА_2 , не можливо встановити відповідність вимогам МСЕК: якщо умови праці, створені ФОП, не відповідали індивідуальній програмі реабілітації інваліда, виданій МСЕК, може свідчити про те, що таке працевлаштування є фіктивним (для виконання нормативу робочих місць), в даному випадку, взагалі відсутні відомості що працевлаштована особо має інвалідність.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 в адміністративній справі №160/15459/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 31 серпня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 01 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова