Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №440/16802/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 03 вересня 2026 р.

Справа: №440/16802/25

Суддя: Катунов В.В.

Головуючий І інстанції: І.Г. Ясиновський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 р. Справа № 440/16802/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2026, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/16802/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невнесення відомостей до Реєстру застрахованих осіб (на підставі звітності від 17.01.2024) та нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 31.10.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області внести до Реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформацію про страховий стаж ОСОБА_1 за період з 27.11.2006 по 27.06.2018, на підставі:

- довідки про проходження служби в органах внутрішніх справ; довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески, складеної за формою, затвердженою постановою правління ПФУ від 04.02.2021 №3-1;

- податкової звітності, поданої УМВС України в Полтавській області до ДПС 17.01.2024;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 17.01.2024 ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області подала до ДПС звітність (Податковий розрахунок) за період його служби. З цього моменту у ПФУ виник обов`язок автоматично внести ці дані до його персональної облікової картки. З метою реалізації свого права, 31.10.2025 позивач подав нову заяву через вебпортал ПФУ (№ ВЕБ-16001-Ф-С-25-259009) з вимогою внести дані до Реєстру. Звернення зареєстровано 03.11.2025 зі статусом «Прийнято до розгляду». Станом на грудень 2025 року, Відповідач не надав жодної відповіді та не вчинив дій.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо надання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 31.10.2025 № № ВЕБ-16001-Ф-С-25-259009 у строк, встановлений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, у якій просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області внести до Реєстру застрахованих осіб інформацію про страховий стаж за період служби в органах внутрішніх справ з 27.11.2006 по 27.06.2018; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області моральну шкоду. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постановити окрему ухвалу в порядку ст. 249 КАС України щодо Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з метою усунення причин та умов, що сприяють порушенню законодавства при веденні персоніфікованого обліку та розгляді звернень громадян.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність обов`язку внести відомості до Реєстру через ненадання довідок безпосередньо разом із заявою. Так, залишено поза увагою обставину, яка прямо визнається відповідачем у відзиві: інформація про нарахування грошового забезпечення надійшла зі звіту страхувальника 17.01.2024. Відповідно до Порядку № 770, відомості про періоди служби вносяться до Реєстру автоматизовано на підставі переданого податкового розрахунку.

Наголошує, що суд не врахував, що метою ведення Реєстру є забезпечення поточного та достовірного обліку стажу (ст. 20 Закону № 2464-VI). Позиція органу щодо внесення даних виключно «при призначенні пенсії» суперечить суті персоніфікованого обліку. Електронні докази (довідки від 24.04.2024), долучені до позовної заяви, були проігноровані судом при вирішенні спору по суті.

Зазначає, що суд першої інстанції, встановивши факт протиправної бездіяльності Відповідача, відмовив у стягненні моральної шкоди. Констатація судом факту порушення права без настання будь-якої юридичної відповідальності для суб`єкта владних повноважень суперечить принципу ефективного засобу правового захисту (ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Звільнення державного органу від відповідальності за ст. 1173 ЦК України створює атмосферу безкарності посадових осіб за допущені порушення.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 27.11.2006 по 27.06.2018, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 27.11.2006, довідкою УМВС України в Полтавській області від 24.04.2024 № 22аз/115/12/02/06-2024.

24.04.2024 УМВС України в Полтавській області складено довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески ОСОБА_1 № 4/4047 за період з 20.04.2007 по 31.12.2011 та № 4/4048 за період з 01.01.2012 по 31.12.2016.

Відповідно до довідки ОК-5 у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про виплачене позивачу грошове забезпечення за період з 01.10.2011 по 01.01.2015 та з 01.07.2016 по 27.06.2018.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 31.10.2025 за № ВЕБ-16001-Ф-С-25-259009, в якій просив внести відомості до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про страховий стаж за період проходження служби в органах внутрішніх справ з 27.11.2006 по 27.06.2018.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом від 01.01.2026 № 12-22027/М-02/8-1600/26 повідомило позивача про те, що станом на поточну дату в персональній обліковій картці наявні суми грошового забезпечення, нараховані ОСОБА_1 Сумським училищем професійної підготовки працівників міліції, підпорядкованим УМВС України в Сумській області, за період з жовтня 2006 по березень 2007, Полтавським міським управління УМВС України в Полтавській області з січня 2007 по вересень 2011, Управлінням міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області з січня 2015 по березень 2018, період березень, травень 2016 та починаючи з липня 2016 по березень 2018 відображається без зарахування до страхового стажу. За період з жовтня 2011 по грудень 2014 інформація про нарахування грошового забезпечення відсутня. Дані за період з жовтня 2006 по вересень 2011 завантажені до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №770 на підставі інформації з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формами №8 ДР і №1 ДФ, які були передані Державною податковою службою України до Пенсійного фонду України в електронному вигляді на центральному рівні. Інформація про нарахування грошового забезпечення за період з січня 2015 по березень 2018 надійшла зі звіту страхувальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, який було подано 17.01.2024.

У листі зазначено, що інформація про нарахування грошового забезпечення за період з січня 2015 по березень 2018 надійшла зі звіту страхувальника 17.01.2024.

Також, рекомендовано позивачу, у зв`язку з відсутністю частини інформації, звернутися до страхувальника або його правонаступника, який виплачував грошове забезпечення з метою подання ним звітів.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про страховий стаж за період проходження служби в органах внутрішніх справ з 27.11.2006 по 27.06.2018, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заяву ОСОБА_1 від 31.10.2025 за № ВЕБ-16001-Ф-С-25-259009 розглянуто відповідачем з порушенням строку, встановленого статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» (один місяць від дня надходження).

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд вважав за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо надання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 31.10.2025 № № ВЕБ-16001-Ф-С-25-259009 у строк, встановлений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».

Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів, що УМВС України в Полтавській області як страхувальник подавав звіт до територіальних органів Пенсійного фонду України про нараховане грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 27.11.2006 по 31.12.2014 та з 16.03.2018 по 27.06.2018, на підставі якого у відповідача виникає обов`язок щодо внесення відомостей про суми грошового забезпечення позивача та сплату страхових внесків до реєстру застрахованих осіб відповідно до п. 4 Порядку № 770.

Таким чином, під час розгляду справи суд не встановив порушень прав позивача з боку відповідача за результатами розгляду його заяви №ВЕБ-16001-Ф-С-25-2259009 від 31.10.2025 про внесення до персоніфікованих відомостей позивача даних про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 27.11.2006 по 27.06.2018.

Також, суд дійшов висновку, що позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає.

Згідно зі ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, тобто колегією суддів з урахуванням ст. 308 КАС України надається оцінка рішенню суду в частині відмови в задоволенні зазначених позовних вимог.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з не залежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №1058-IV:

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону;

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Статтями 11, 14 Закону №1058-IV визначено осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та страхувальників.

Військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового та начальницького складу включено до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, Законом України від 03.04.2007 №857 «Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Частиною першою статті 21 Закону №1058-IV установлено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно з абз.4 ч.5 ст.21 Закону №1058-IV персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Відповідно до абз.8 ч.5 ст.21 Закону №1058-IV порядок та строки подання відомостей, зазначених в абзацах четвертому - сьомому цієї частини, встановлюються Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами абз.1 ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абз.2 ч.2 ст.24 Закону №1058-IV у разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI), дія якого відповідно до статті 2 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону №2464-VI Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

За змістом положень статті 16 Закону №2464-VI Державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб. Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частинами першою, другою статті 20 Закону №2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

У свою чергу, до обов`язків Пенсійного фонду та його територіальних органів стосовно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру відносяться: забезпечення своєчасного внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; здійснення контролю за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру (частина перша статті 14-1 Закону №2464-VI).

Згідно із частиною шостою статті 20 Закону №2464-VI зміни та уточнення вносяться до відомостей реєстру застрахованих осіб у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Так, Постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року №10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 року №8-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 8 липня 2014 р. за №785/25562, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Положення №10-1), яке визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 4 розділу І Положення №10-1 Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Нормами пункту 2 розділу ІІ Положення №10-1 визначено, що у Реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування із: звітності та повідомлень про прийняття працівника на роботу; системи персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; електронних пенсійних справ; системи обліку сплати страхових внесків; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; відомостей, що подаються застрахованими особами у випадках, передбачених законами та цим Положенням; реєстру страхувальників Державного реєстру; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; звернень громадян до органів Пенсійного фонду України; інших джерел, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 3 розділу IV Положення №10-1 відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 4 розділу IV Положення №10-1 у разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником. У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.

Абзацами шістнадцятим, сімнадцятим підпункту 27 пункту 19 розділу I Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII) пункт 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV викладено у такій редакції: «Зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року проводиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів Державного Державною бюджету України. Протягом п`яти років з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення відповідно до законодавства, до Пенсійного фонду подаються, у разі їх відсутності, персоніфіковані відомості про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, поліцейським, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.».

Абзацом четвертим підпункту 3 пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2148-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України визначити порядок подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року стосовно військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських.

Відповідно до абзаців шістнадцятого, сімнадцятого підпункту 27 пункту 19 розділу I та абзацу четвертого підпункту 3 пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2148-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №770 (чинна з 28.08.2019 року) затверджено:

1. Порядок зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу за період з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2006 року;

2. Порядок подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 р. по 31 грудня 2016 р., необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським (далі - Порядок №770).

Відповідно до пункту 1 Порядку №770 цей Порядок установлює механізм, форму та строки подання до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь (далі - територіальні органи Пенсійного фонду України) необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 р. по 31 грудня 2016 р. у разі їх відсутності в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб).

За приписами пункту 3 Порядку №770 відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб на підставі інформації з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формами № 8 ДР і № 1 ДФ, які ДФС передає Пенсійному фонду України в електронному вигляді на центральному рівні в порядку, встановленому Пенсійним фондом України та ДФС. При цьому Пенсійний фонд України обчислює щомісячні суми грошового забезпечення виходячи із середнього розміру сум доходу квартальної звітності за формами № 8 ДР і № 1 ДФ за період, за який подано інформацію.

Крім цього, згідно з пунктом 4 Порядку №770 у разі відсутності інформації з податкового розрахунку сум доходу відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться територіальними органами Пенсійного фонду України до реєстру застрахованих осіб на підставі поданого військовими частинами чи органами, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення (далі - страхувальники), або подаються органами, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи), до територіальних органів Пенсійного фонду України у вигляді звіту за формою згідно з додатком.

Страхувальники або уповноважені органи подають звіт до територіальних органів Пенсійного фонду України у такі строки: за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2003 року - не пізніше ніж 1 грудня 2019 року; за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року - не пізніше ніж 1 травня 2020 року; за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2011 року - не пізніше ніж 1 жовтня 2020 року; за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2015 року - не пізніше ніж 1 жовтня 2021 року; за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року - не пізніше ніж 11 жовтня 2022 року. Кінцеві строки подання страхувальниками або уповноваженими органами звіту до територіальних органів Пенсійного фонду України, зазначені у цьому пункті, можуть бути змінені відповідними державними органами за погодженням з Пенсійним фондом України, але не пізніше ніж до 11 жовтня 2022 року.

Для формування звіту страхувальники або уповноважені органи та територіальні органи Пенсійного фонду України можуть обмінюватися інформацією на паперових та магнітних (електронних) носіях. При цьому територіальні органи Пенсійного фонду України аналізують отриману від страхувальників та уповноважених органів інформацію, додають інформацію, наявну в Пенсійному фонді України, та повертають таку інформацію до страхувальників або уповноважених органів для заповнення та подання звіту.

Звіт подається у вигляді електронного документа (через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису). У разі неможливості подання звіту у вигляді електронного документа він подається на паперових носіях, завірений підписом керівника страхувальника або уповноваженого органу та скріплений печаткою (за наявності) (подається страхувальником або уповноваженим органом разом із звітом в електронній формі на електронних носіях інформації) (пункт 5 Порядку №770).

Згідно з пунктом 14 Порядку №770 відповідальним за правильність заповнення звітності та достовірність даних є страхувальник або уповноважений орган.

Поряд з тим, пунктами 9, 10 Порядку №770 передбачено, що на територіальний орган Пенсійного фонду України покладено повноваження щодо звіряння звіту, поданого відповідно до цього Порядку, з поданими страхувальником або уповноваженим органом раніше відомостями щодо кількості осіб і сум грошового забезпечення. А у разі виявлення недостовірних або помилкових відомостей, поданих та/або накопичених в електронних базах даних реєстру застрахованих осіб, не пізніше ніж через два робочі дні орган Пенсійного фонду України повідомляє страхувальнику або уповноваженому органу про виявлення розбіжностей.

Пунктом 13 Порядку №770 також передбачено, що додаткові документи подаються страхувальником або уповноваженим органом, якщо у звіті не було зазначено застраховану особу.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що на підставі відомостей, поданих, зокрема, роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в Реєстрі застрахованих осіб на кожну застраховану особу формується електронна персональна облікова картка, яка включає дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону №2464-VI та частиною третьою статті 21 Закону №1058-IV, зокрема, дані щодо страхового стажу, заробітної плати (дохід, грошове забезпечення), розміру сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для правильного обчислення та призначення страхових і пенсійних виплат. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом, а також до цих відомостей можуть вноситися зміни на підставі інформації з відповідних джерел, в тому числі, на підставі судових рішень, що набрали законної сили. При цьому обов`язок подання відомостей про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та іншої інформації, необхідної для обчислення, призначення та здійснення пенсійних виплат та, відповідно, відповідальність за правильність заповнення звітності та достовірність даних покладено саме на страхувальника. Водночас, внесення відомостей до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснення контролю за достовірністю відомостей, поданих до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру, належить саме до компетенції територіальних органів Пенсійного фонду України.

Разом з цим, наявність у системі персоніфікованого обліку та Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб та про їх страховий стаж у подальшому є підставою для призначення та здійснення такій особі пенсійних виплат, у свою чергу, відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відповідної інформації призведе до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами позивача відносно того, що останній не повинен нести відповідальність і зазнавати негативних наслідків через невиконання або неналежне виконання страхувальником його обов`язків щодо подання відповідної звітності.

Як вбачається судом апеляційної інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 27.11.2006 по 27.06.2018, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 27.11.2006 (а.с. 9-12), довідкою УМВС України в Полтавській області від 24.04.2024 №22аз/115/12/02/06-2024 про те, що ОСОБА_1 . З 27.11.2006 по 27.06.2018 проходив службу в органах внутрішніх справ (а.с. 7 звор. бік), довідками УМВС України в Полтавській області від 24.04.2024 № 4/4047 та № 4/4048 про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески ОСОБА_1 за період з 20.04.2007 по 31.12.2011 та з 01.01.2012 по 31.12.2016 (а.с. 6 звор. бік -7).

Також, УМВС України в Полтавській області у відповідь на адвокатський запит позивача зазначено, що до Державної податкової інспекції у м. Полтаві ГУ ДПС у Полтавській області 17.01.2024 подано Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам» за період з 01.06.2016 по 15.03.2018 ОСОБА_1 (а.с. 6).

Як слідує зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.01.2026 року №12-22027/М-020/8-1600/26, відповідач, відмовляючи позивачеві у зарахуванні до його страхового стажу та внесення до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про наявність у позивача страхового стажу за період проходження ним служби в органах внутрішніх справ з 27.11.2006 по 27.06.2018 року, що станом на поточну дату в персональній обліковій картці наявні суми грошового забезпечення, нараховані ОСОБА_1 Сумським училищем професійної підготовки працівників міліції, підпорядкованим УМВС України в Сумській області, за період з жовтня 2006 по березень 2007, Полтавським міським управління УМВС України в Полтавській області з січня 2007 по вересень 2011, Управлінням міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області з січня 2015 по березень 2018, період березень, травень 2016 та починаючи з липня 2016 по березень 2018 відображається без зарахування до страхового стажу. За період з жовтня 2011 по грудень 2014 інформація про нарахування грошового забезпечення відсутня. Дані за період з жовтня 2006 по вересень 2011 завантажені до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №770 на підставі інформації з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формами №8 ДР і №1 ДФ, які були передані Державною податковою службою України до Пенсійного фонду України в електронному вигляді на центральному рівні.

Інформація про нарахування грошового забезпечення за період з січня 2015 по березень 2018 надійшла зі звіту страхувальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, який було подано 17.01.2024.

Тобто, відповідач посилається на неподання страхувальниками у порядку приписів Порядку №770 відповідної звітності для внесення інформації в Індивідуальні відомості про застраховану особу в базі даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування і в цьому ж листі зазначає, що надійшов звіт страхувальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.

З приводу наведених доводів відповідача колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.14-1 Закону №2464-VI Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

Як вказано вище, ст.21 Закону №1058-IV встановлено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування, при цьому, для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема, від застрахованих осіб.

Вказана норма є гарантією права застрахованої особи на подання документів для зміни та уточнення інформаційної бази системи персоніфікованого обліку щодо себе.

При цьому, порядок ведення Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, процедура взаємодії органів ДПС та ПФУ щодо обміну інформації тощо не мають впливати на обмеження права особи на соціальний захист.

Тим більше, що з вищенаведеного змісту абзацу 2 частини 2 статті 24 Закону №1058-IV слідує, що за відсутності даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, наявність страхового стажу у період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року позивач має право підтвердити на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

В матеріалах справи наявна довідка про проходження служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від УМВС України в Полтавській області від 24.04.2024 № 4/4047 та № 4/4048 про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески за період з 20.04.2007 по 31.12.2011 та з 01.01.2012 по 31.12.2016.

Наявність у відповідача вказаних довідок підтверджує лист ГУ ПФУ в Полтавській області від 13.05.2024 (а.с. 8).

Також, в листі відповідача від 01.01.2026 № 12-22027/М-02/8-1600/26 та у відзиві на позовну заяву відповідач визнає, що інформація про нарахування грошового забезпечення за період з січня 2015 по березень 2018 надійшла зі звіту страхувальника 17.01.2024 (а.с. 22), з урахуванням чого суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів УМВС України в Полтавській області як страхувальник подавав звіт до територіальних органів Пенсійного фонду України про нараховане грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 27.11.2006 по 31.12.2014 та з 16.03.2018 по 27.06.2018, на підставі якого у відповідача виникає обов`язок щодо внесення відомостей про суми грошового забезпечення позивача та сплату страхових внесків до реєстру застрахованих осіб відповідно до п. 4 Порядку № 770.

Тобто, відповідач прямо зазначає, що інформація про нарахування грошового забезпечення за період з січня 2015 по березень 2018 надійшла зі звіту страхувальника 17.01.2024.

Судом апеляційної інстанції для належного розгляду справи ухвалою від 20.07.2026 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області належним чином завірену копію звіту страхувальника Управляння Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, який було подано 17.01.2024, що містить інформацію про нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2015 року по березень 2018 року.

На виконання вказаної вище ухвали, відповідач надав копії звітів з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про періоди служби ОСОБА_1 в Управлінні міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та суми нарахованого грошового забезпечення з листопада 2015 року по березень 2018 року, які були внесені 17.01.2024 до звіту “Податковий розрахунок”.

Відповідно до поданого податкового розрахунку, позивачеві з листопада 2015 року по березень 2018 року нараховано грошове забезпечення, з якого сплачено відповідні страхові внески (єдиний внесок).

У поданому клопотанні на виконання ухвали про витребування доказів, пенсійний орган також зазначив, що дані за період з січня по жовтень 2015р. завантажені до Реєстру на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. № 770 на підставі інформації з Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за формами № 8 ДР і № 1 ДФ, які було передані Державною податковою службою України до Пенсійного фонду України в електронному вигляді на центральному рівні.

Відтак, судом встановлено і це підтверджується відповідними письмовими доказами, що у період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ з 27.11.2006 по 27.06.2018, позивачеві (відповідно до довідок про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески від 24.04.2024 № 4/4048 та №4/4047 та податкової звітності, поданої УМВС України в Полтавській області до ДПС 17.01.2024 та зареєстрованої пенсійним органом за №235186 17.01.2024) було нараховано грошове забезпечення, з якого сплачено відповідні страхові внески (єдиний внесок).

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачеві у зарахуванні до його страхового стажу спірного періоду проходження служби в органах внутрішніх справ.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до довідки ОК-5 у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування наявні відомості про виплачене позивачу грошове забезпечення за період з жовтня 2006 року по 30.09.2011 та з 01.01.2015 по 30.06.2016, однак відсутні відомості про виплачене позивачу грошове забезпечення за період з 01.10.2011 по 01.01.2015 та з 01.07.2016 по 27.06.2018.

Вибірковість періодів щодо відомостей про виплачене позивачу грошове забезпечення зазначених у довідці ОК-5 відповідачем жодним чином не обґрунтовано, при тому, що пенсійний орган прямо вказує про наявність інформації про нарахування грошового забезпечення з період з січня 2015 по березень 2018 надійшла зі звіту страхувальника Управління Мініст5ерства внутрішніх справ України в Полтавській області, який було подано 17.01.2024, проте у наданій відповідачем довідці ОК-5 не зараховано страховий стаж позивачу, зокрема, частину 2016 року та весь 2017-2018 рік.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо невнесення відомостей до реєстру застрахованих осіб про грошове забезпечення позивача за період з 27.11.2006 по 27.06.2018, оскільки для вчинення таких дій відповідачу були надані документи, які підтверджують відповідний страховий стаж та сплату страхових внесків.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 25000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1-3 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Загальноприйняті підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Так, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій.

Як зазначив Верховний Суд: «Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого».

Розглядаючи справу, суд визначає чи була завдана особі моральна шкода. Крім того, суд встановлює розмір відшкодування. Власне, завдання потерпілого або його представника полягає в переконанні суду в необхідності та доцільності відшкодування моральної шкоди.

У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено: в чому полягає ця шкода; якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно; якими доказами вона підтверджується.

Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: характеру правопорушення; глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інших обставин, які мають істотне значення.

Слід зауважити, що для вирішення питання щодо відшкодування шкоди обов`язково необхідно встановити наявність одночасно трьох складових: підтвердження факту заподіяної шкоди правам заявника саме внаслідок протиправного діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не зазначено конкретних фактів, які б у системному зв`язку з протиправними діями відповідача утворювали підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає лише, що його моральні страждання - емоції, безпосередньо пов`язані з протиправною поведінкою відповідача і знаходяться з нею в причинному зв`язку.

Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань протиправною поведінкою відповідача по справі або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача, які у розумінні ст. 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає.

Саме по собі твердження позивача про заподіяння йому шкоди не є підставою для стягнення з державного бюджету на його користь моральної шкоди, оскільки позивачем доводиться, а судом оцінюється наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 04.07.2019 у справі № 823/628/17, від 03.09.2020 у справі № 520/3061/19.

Суд зауважує, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважає й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невнесення персоніфікованих відомостей про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, в тому числі єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 за період проходження служби в органах внутрішніх справ з 27.11.2006 по 27.06.2018 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області внести до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, в тому числі єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо ОСОБА_1 за період проходження служби в органах внутрішніх справ з 27.11.2006 по 27.06.2018 на підставі довідок про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від УМВС України в Полтавській області від 24.04.2024 № 4/4047 та № 4/4048 та інформації про нарахування грошового забезпечення за період з січня 2015 по березень 2018 року, яка надійшла зі звіту страхувальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, який було подано 17.01.2024.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Також, судом на цей час не встановлено підстав для постановлення окремої ухвали в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України, з урахуванням чого вимоги апеляційної скарги в цій частині не підлягають задоволенню.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню, з ухваленням нового судового рішення в цій частині про задоволення позову в скасованій частині.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 по справі № 440/16802/25 - скасувати в частині відмови у задоволені вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України щодо не внесення відомостей до Реєстру застрахованих осіб щодо ОСОБА_1 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області внести до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, в тому числі єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо ОСОБА_1 за період проходження служби в органах внутрішніх справ з 27.11.2006 по 27.06.2018 на підставі довідок про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від УМВС України в Полтавській області від 24.04.2024 № 4/4047 та № 4/4048 та інформації про нарахування грошового забезпечення за період з січня 2015 по березень 2018 року, яка надійшла зі звіту страхувальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, який було подано 17.01.2024.

Ухвалити в цій частині постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невнесення персоніфікованих відомостей про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, в тому числі єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 за період проходження служби в органах внутрішніх справ з 27.11.2006 по 27.06.2018.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області внести до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, в тому числі єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо ОСОБА_1 за період проходження служби в органах внутрішніх справ з 27.11.2006 по 27.06.2018 на підставі довідок про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від УМВС України в Полтавській області від 24.04.2024 № 4/4047, № 4/4048 та інформації про нарахування грошового забезпечення за період з січня 2015 по березень 2018 року, яка надійшла зі звіту страхувальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, який було подано 17.01.2024.

В іншій частині відмови у задоволенні позову рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 про справі №440/16802/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов

Судді І.М. Ральченко К.В. Мінаєва

Оригінал: reyestr.court.gov.ua