Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №520/30691/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 р.Справа № 520/30691/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

представників сторін: позивачів - ОСОБА_1 ,

першого відповідача - Винник О. В., другого відповідача - Черненко С. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 29.05.26 року по справі № 520/30691/25

за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_5

до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації , Управління у справах ветеранів Харківської районної державної адміністрації

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , перший позивач), ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_2 , другий позивач), ОСОБА_4 (далі – ОСОБА_4 , третій позивач), ОСОБА_4 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_5 (далі – ОСОБА_6 ) звернулись до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації (далі – УСЗН Харківської РДА, перший відповідач), Управління у справах ветеранів Харківської районної державної адміністрації Харківської області (далі – УСВ Харківської РДА, другий відповідач), в якому, просили суд:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації по відмові у видачі посвідчень членів сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , членам сім`ї: батькові – ОСОБА_2 , матері – ОСОБА_3 , дружині – ОСОБА_4 , доньці ОСОБА_8 ;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації надати статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України та видати посвідчення, встановленого законом зразка, згідно із п. 5 частини 1 ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551 XII ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- стягнути з відповідача по справі, Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, (код ЄДРПОУ 03196541) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 та ОСОБА_5 , законним представником якої є ОСОБА_4 , витрати на оплату правової допомоги в розмірі 30000,00 (тридцять тисяч) гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначили про протиправність відмови УСЗН Харківської РДА у наданні позивачам статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України відповідно до пункту 5 частини 1 статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі – Закон № 3551-XII), оскільки першим відповідачем при вчиненні таких дій не враховано довідки Військової частин НОМЕР_4 Національної гвардії України (далі – ВЧ НОМЕР_4 ) від 19 січня 2024 року № 457, № 458, № 459, № 460, якими підтверджується, що загиблий (померлий) молодший сержант служби ОСОБА_7 (далі – ОСОБА_7 ) брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в місті Харкові та Харківській області, м. Бахмут Донецької області, та отримав погіршення стану здоров`я ОСОБА_7 під час виконання бойового завдання на вогневій позиції «Легіон» у м. Бахмут, Бахмутського району, Донецької області, а відтак є загиблим (померлим) Захисником України, що залишилось поза увагою УСЗН Харківської РДА.

Переконували, що обставини перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті у розумінні не є підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, що свідчить про протиправність рішень УСЗН Харківської РДА про відмову у видачі посвідчень членів сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, оформлених листами за №№ 4843, 4844, 4844, 4845 від 27.10.2025.

Повідомили, що вартість наданих юридичних послуг на момент звернення до суду становить 30000,00 (тридцять тисяч) гривень, що підтверджується договором № 83/25 від 11 вересня 2025 року про надання правничої допомоги ОСОБА_4 , договором № 74/25 від 11 вересня 2025 року про надання правничої допомоги ОСОБА_2 , договором № 73/25 від 11 вересня 2025 року про надання правничої допомоги ОСОБА_2 , розрахунками вартості юридичних послуг до договорів, актами приймання-передачі наданих послуг. Зауважили, що докази понесених витрат на правову допомогу будуть надані до суду до закінчення судових дебатів у справі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 у справі № 520/30691/25 адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації (вул. Незалежності, 3, с. Покотилівка, Харківський район, Харківська область, 62458, код ЄДРПОУ 03196541), Управління у справах ветеранів Харківської районної державної адміністрації Харківської області (код ЄДРПОУ 46063793, місце знаходження: 61098, м. Харків, Григорівське шосе, 52) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – залишено без задоволення.

ОСОБА_2 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість, недотримання судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі № 520/30691/25 та ухвалити нове, яким адміністративний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_5 задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги наполягав на наявності у позивачів права на отримання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, оскільки смерть ОСОБА_7 настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, що підтверджується висновком військово - лікарської комісії та є належною підставою для надання позивачам відповідного статусу.

Переконував, що відмовляючи у наданні статусу членам сім`ї ОСОБА_7 , перший відповідач фактично послався лише на власне тлумачення висновку ВЛК, яке суперечить іншим доказам у справі, тобто, перебрав на себе повноваження військово-лікарської комісії та військової частини, здійснивши власну оцінку обставин проходження військової служби та причин смерті ОСОБА_7 .

Стверджував, що причинно-наслідковий зв`язок між захворюванням та смертю військовослужбовця в Україні встановлюють виключно військово-лікарські комісії (ВЛК), які є спеціально уповноваженими суб`єктами з цих питань, а тому, вирішальним фактором у спірних правовідносинах є офіційний висновок військово лікарської комісії, яка встановила причинно-наслідковий зв`язок у формулюванні «Травма, яка призвела до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби», що є обов`язковим для врахування органом соціального захисту при вирішенні питання про надання позивачам статусу членів сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

Вважав, що твердження відповідачів про те, що смерть військовослужбовця стала наслідком вживання або отруєння алкоголем, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), не мають самостійного правового значення у спірних правовідносинах щодо надання статусу члена сім`ї померлого ветерана війни, смерть якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, що не було враховано судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин.

В іншій частині зміст апеляційної скарги є аналогічним змісту позовної заяви.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу перший відповідач просив апеляційну скаргу представника позивачів на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі № 520/30691/25 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

В обґрунтування відзиву стверджував, що представник позивачів помилково ототожнює різні за своїм правовим змістом обставини із самостійним правовим значенням, а саме, факти проходження особою військової служби, виконання нею бойових завдань (участі у заходах із захисту України) та настання смерті внаслідок травми або захворювання, одержаних саме під час такої участі, оскільки факт проходження військової служби особою, а також підтверджений факт її участі у заходах із забезпечення оборони України не означають автоматично, що будь-яка травма, захворювання або смерть такої особи, які настали у період проходження військової служби, є наслідком безпосередньої участі у відповідних заходах.

Переконував, що формулювання причинного зв`язку «пов`язане з проходженням військової служби» не може автоматично ототожнюватися з висновком про те, що травма або захворювання, яке спричинило смерть, виникло саме внаслідок участі у заходах із забезпечення оборони України, так як визначальне значення у цій справі має оцінка всієї сукупності документально підтверджених обставин, що характеризують проходження ОСОБА_7 військової служби, його участь у відповідних заходах, безпосередні обставини та причину настання нещасного випадку, а також установлені компетентними органами види причинного зв`язку. При цьому кожна із зазначених обставин має самостійне юридичне значення та не може автоматично підмінятися іншою.

Зауважив, що висновок комісії за результатами проведеного розслідування прямо підтверджує, що нещасний випадок, який призвів до смерті ОСОБА_7 , хоча і стався у період проходження ним військової служби, однак не був пов`язаний із виконанням службових обов`язків, а тому сам факт того, що військовослужбовець перебував на вогневій позиції або у районі виконання бойових завдань, не змінює встановленої компетентною комісією безпосередньої причини нещасного випадку.

Зазначив, що постановою Медичної (військово-лікарської) комісії державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» від 04.12.2023 № 262 (далі – Постанова ВЛК № 262) не встановлено, що гостре отруєння сурогатами алкоголю (метанолом), яке призвело до смерті ОСОБА_7 , було отримане ним внаслідок безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, або що причиною його смерті стала травма чи захворювання, одержані під час такої участі, а тому посилання апелянта на вказаний документ не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для надання позивачам статусу членів сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

Вважав необґрунтованими твердження апелянта про те, що перший відповідач перебрав на себе повноваження ВЛК та військової частини, здійснивши власну оцінку обставин проходження військової служби та причин смерті ОСОБА_7 , оскільки при розгляді питання про надання позивачам відповідного статусу УСЗН Харківської РДА не встановлювало іншого медичного діагнозу, не змінювало причин смерті ОСОБА_7 , не скасовувало Постанову ВЛК, не визнавало її недійсною та не змінювало встановлене ВЛК формулювання причинного зв`язку.

Переконував, що довідки ВЧ НОМЕР_4 , якими підтверджується участь ОСОБА_7 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави підтверджують участь військовослужбовця у відповідних заходах, але ними не встановлено, що конкретне захворювання або травма, які призвели до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , виникли саме внаслідок такої участі.

З огляду на викладене, наполягав, що першим відповідачем не було допущено порушення прав позивачів, у зв`язку з чим вимоги позовної заяви та апеляційної скарги задоволенню не підлягають.

Другий відповідач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований твердженнями про те, що нещасний випадок, який призвів до смерті ОСОБА_7 , відбувся під час виконання бойового завдання на бойовій позиції « ІНФОРМАЦІЯ_8 » у м. Бахмут, але не пов`язаний із виконанням службових обов`язків, тобто травма, яка призвела до смерті (гостре отруєння сурогатами алкоголю ІІІ порядку (метанол), важкого ступеня) є побутовою, що у розумінні приписів підпункту 6 пункту 16 Порядку надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 23.09.2015 (далі - Порядок № 740) унеможливлює надання позивачам статус членів сім`ї Загиблого Захисника, який дає особам пільги, визначені Законом № 3551-XII.

Переконував, що апеляційна скарга ґрунтується виключно на неправильному розумінні скаржником норм матеріального права, дублює пояснення та доводи, надані представником позивачів у суді першої інстанції, які були всебічно і повно досліджені судом першої інстанції в судових засіданнях та не містять жодних доказів, якими підтверджується правова позиція позивачів.

Оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у повному обсязі відповідає чинному законодавству, прийнято з дотриманням та у повній відповідності нормам матеріального і процесуального права, вважав відсутніми підстави для його скасування.

У судовому засіданні представник позивачів підтримала вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, та просила суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представники першого та другого відповідачів у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених у відзивах на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників позивачів та відповідачів, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом командира ВЧ НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 10.04.2023 № 117, виключено зі списків особового складу військової частини: молодшого сержанта ОСОБА_7 (Г-017163), командира відділення 3-го зенітного ракетного відділення 1-го зенітного ракетного взводу 1-ої зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок гострої недостатності кровообігу, гострої ішемічної хвороби серця під час проходження військової служби. Похований 18 січня 2023 року на кладовищі селища міського типу Нова Водолага Харківської області.

В акті розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 11 січня 2023 року приблизно о 10 годині 00 хвилин, складеному ІНФОРМАЦІЯ_10 29.11.2023, зазначено, що молодший сержант ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 призваний 09.11.2017 для проходження строкової військової служби та 01.01.2023 призначений на посаду командира відділення 3-го зенітного ракетного відділення 1-го зенітного ракетного взводу 1-ої зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_4 . Стаж служби (станом на 11.01.2023) в підрозділах системи МВС України (у військовій частині НОМЕР_4 ): загальний - 05 років 02 місяці 06 днів, за посадою - 00 років 00 місяців 15 днів. Проходження медоглядів: попереднього - листопад 2017 року, періодичного - відомості відсутні.

Відомості щодо проведення інструктажів з охорони праці, навчання та перевірки знань за професією чи видом роботи, під час виконання якої стався нещасний випадок відсутні, у зв`язку із їх знищенням внаслідок артилерійських обстрілів противником будівель та приміщень ВЧ НОМЕР_4 .

Наслідки нещасного випадку: Токсична дія інших уточнених речовин. Випадкове отруєння та дія інших та неуточнених хімічних та отруйних речовин. (Лікарське свідоцтво про смерть від 29.03.2023 № 474, видано Комунальним закладом «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» у м. Дніпро).

Нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Також, в акті № 1032/23 про нещасний випадок невиробничого характеру (Форма НТ), затвердженому т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_12 29.11.2023, зазначено, що 13.01.2023 медичними працівниками КП «Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова» у м. Дніпро констатовано біологічну смерть молодшого сержанта ОСОБА_7 . Згідно посмертного епікризу від 13.01.2023 причиною смерті стало: Гостре отруєння сурогатами алкоголю ІІІ порядку (метанол), важкого ступені. Токсична кома. Поліорганна недостатність. Ускладнення: Набряк, набухання головного мозку, гостра серцево-судинна та дихальна недостатність, гіпостатична пневмонія.

Нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

В постанові медичної (військово - лікарської) комісії державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області» № 262 від 04.12.2023 зазначено, що травма, яка призвела до смерті, та причина смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Членам сім`ї загиблого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 (на ОСОБА_5 ) військовою частиною НОМЕР_4 Національної гвардії України видані довідки від 19.01.2024 № 457, № 458, № 469 та № 460 про безпосередню участь особи в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, якими підтверджено, що загиблий (померлий) ОСОБА_7 дійсно брав (брала) безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в місті Харкові та Харківській області, м. Бахмут Донецької області.

21.10.2025 та 23.10.2025 члени сім`ї загиблого - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 (в інтересах малолітньої особи ОСОБА_5 ) звернулися до управління соціального захисту населення Харківської районної державної (військової) адміністрації із заявами, в яких просили:

- надати їм статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України відповідно до пункту 6 частини 1 статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Порядку надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначений постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 року №740 у зв`язку зі смертю члена сім`ї - військовослужбовця, молодшого сержанта ОСОБА_7 ;

- видати посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України».

Разом із заявами надано додаткові документи, зокрема: витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_4 від 10.04.2023 № 117, постанову медичної/військово - лікарської комісії № 262 від 04.12.2023, довідку ВЧ № 460 від 19.01.2024.

Листами управління соціального захисту Харківської районної державної (військової) адміністрації населення від 27.10.2025 повідомлено заявників, що «..відповідно до пункту 5 частини 1 статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до сімей загиблих (померлих) Захисника чи Захисниці України належать сім`ї військовослужбовців, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Підставою для надання особам, зазначеним в Порядку № 740, статусу сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України є:

- свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи;

- висновок судово-медичної експертизи (з формулюванням про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті, «Поранення (контузія, травма, каліцтво), Так пов`язане із захистом Батьківщини».

Водночас, згідно з Постановою ВЛК травма і причина смерті ОСОБА_7 вказані у формулюванні «Так, пов`язані проходженням військової служби», що свідчить про відсутність причинного зв`язку смерті із захистом Батьківщини».

З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції зазначено, що позивачів повідомлено, що на теперішній час, Управління не має правових підстав видати членам сім`ї загиблого - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України згідно із пунктом 5 статті 10-1 Закону № 3551-XII.

Не погодившись з відмовою першого відповідача у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видачі посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, позивачі звернулися до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності у першого відповідача підстав для надання позивачам статусу членів сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видачі їм посвідчень членів сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України відповідно до пункту 5 частини 1 статті 10-1 Закону 3551-XII, оскільки Постановою ВЛК, якою було визначено причинний зв`язок одержаної травми, яка призвела до смерті загиблого не встановлено, що одержана ОСОБА_7 травма, яка призвела до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , була одержана ним під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, як того вимагають положення статті 10-1 Закону № 3551-XII.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини у цій справі склались внаслідок відмови УСЗН Харківської РДА у наданні ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 (в інтересах малолітньої особи ОСОБА_5 ) статусу членів сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, у зв`язку з непов`язаністю смерті загиблого (померлого) ОСОБА_7 із захистом Батьківщини.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На виконання приписів частини 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України № 2011-XII від 20.12.1991 "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).

За приписами статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 6 статті 18 Закону № 2011-XII визначено, що вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Військовозобов`язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», указами Президента України (частина 3 статті 16 Закону № 2011-XII).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022 по цей час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон № 3551-XІІ.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 10-1 Закону № 3551-XII до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Частинами 2-8 статті 10-1 Закону № 3551-XII передбачено, що порядок надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначається Кабінетом Міністрів України.

Підставою для надання особам, зазначеним у пункті 4 частини першої цієї статті, статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України є (але не виключно):

а) клопотання про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України керівника добровольчого формування, до складу якого входила особа, яка загинула (пропала безвісти) чи померла. До клопотання додаються документи або письмові свідчення не менш як двох свідків з числа осіб, які спільно з такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій, або особи з інвалідністю внаслідок війни, або учасника війни відповідно до цього Закону, що підтверджують участь загиблої (пропалої безвісти), померлої особи в антитерористичній операції;

б) витяг з наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Генерального штабу Збройних Сил України про виконання добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

в) висновок судово-медичної експертизи.

До членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать: батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія.

Члени сімей осіб, зазначених у пункті 5 частини першої цієї статті (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Служби безпеки України та осіб, які входять до складу розвідувальних органів України), або їх представники мають право відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" подати заяву про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, у тому числі засобами Реєстру та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до органу, уповноваженого встановлювати статус сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

У такій заяві зазначаються відомості, необхідні для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, а також додаються копії відповідних документів, засвідчені підписом суб`єкта звернення (за наявності).

Якщо особа, яка подає заяву про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, не володіє такими відомостями (документами), орган, уповноважений встановлювати статус сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, витребовує такі відомості (документи) за запитом в уповноваженого органу або особи в рамках міжвідомчої взаємодії суб`єктів владних повноважень, але не пізніше ніж через п`ять календарних днів від дати надходження такої заяви. Уповноважений орган або особа зобов`язані надати запитувані відомості (документи) або обґрунтувати причину відмови у наданні не пізніше ніж через 15 календарних днів від дати надходження такого запиту.

Не пізніше ніж через 10 календарних днів після отримання відомостей (документів) орган, уповноважений встановлювати статус сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, приймає рішення про надання відповідного статусу.

З наведених норм вбачається, що до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать сім`ї військовослужбовців Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» (далі - Постанова № 379) визначено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Наказом Міністерства оборони України № 937 від 31.12.2014 затверджено «Інструкцію з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України» (далі – Інструкція № 937), згідно з пунктом 4.16 якої, членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (у тому числі членам сімей військовослужбовців строкової служби), видається посвідчення члена сім`ї (батька, матері, дружини, чоловіка або дитини) військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, у порядку, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби».

Процедуру надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначає Порядок № 740.

Підпунктом 4 пункту 4 Порядку № 740 передбачено, що для заявників з числа членів сімей осіб (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, та працівників підприємств, установ, організацій), зазначених у пункті 5 частини першої статті 10-1 Закону: свідоцтво про смерть або рішення суду про визнання безвісно відсутнім; документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, і загинула (пропала безвісти) або померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за формою згідно з додатком 1; постанова (рішення) відповідної військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії (крім випадків, коли особа пропала безвісти).

Для заявників з числа членів сімей осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади: свідоцтво про смерть або рішення суду про визнання безвісно відсутнім; контракт добровольця територіальної оборони; довідка за формою згідно з додатком 1, видана командиром військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил, під безпосереднім керівництвом і контролем якого провадиться діяльність добровольчого формування територіальної громади, за клопотанням командира добровольчого формування територіальної громади; висновок судово-медичної експертизи (крім випадків, коли особа пропала безвісти). Для заявників з числа членів сімей працівників підприємств, установ, організацій: свідоцтво про смерть або рішення суду про визнання безвісно відсутнім; документи про безпосереднє залучення особи, яка загинула (пропала безвісти) або померла, до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах та у період здійснення зазначених заходів, про виконання особою мобілізаційних завдань (замовлень) для участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, або направлення (прибуття) у відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах та у період здійснення зазначених заходів (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних/службових розслідувань за фактами отримання поранень, документи, що підтверджують виконання підприємством, установою і організацією мобілізаційних завдань (замовлень), а також документи, що були підставою для прийняття керівником підприємства, установи і організації рішення про направлення особи у таке відрядження; висновок судово-медичної експертизи (крім випадків, коли особа пропала безвісти).

Пунктами 5, 13, 16 Порядку № 740 визначено, що для надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України заявник подає місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики заяву.

Рішення про надання (відмову у наданні) статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України приймається місцевим структурним підрозділом з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника в місячний строк з дня надходження заяви (заяви в електронній формі).

Місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника відмовляє заявнику у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України у разі:

1) якщо заявник не належить до осіб, зазначених в частині четвертій статті 10-1 Закону;

2) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку, з урахуванням положень, передбачених пунктом 14 цього Порядку;

3) подання неправдивих відомостей;

4) виявлення підробок у поданих документах;

4-1) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення заявником умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку;

5) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою, яка загинула (пропала безвісти) або померла, умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

6) коли причина смерті внаслідок поранення (контузії, каліцтва або захворювання) особи, яка загинула (пропала безвісти) або померла, не пов`язана із безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Рішення місцевого структурного підрозділу з питань ветеранської політики, прийняте за результатами розгляду заяви, може бути оскаржене відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» та/або в судовому порядку.

Таким чином, положення підпункту 6 пункту 16 Порядку № 740 свідчить про те, що відмова у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України приймається у випадку, коли причина смерті не пов`язана із безпосередньою участю в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Порядок проведення лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз медичними (військово-лікарськими) комісіями (далі - М(ВЛ)К), утвореними в закладах охорони здоров`я, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - ЗОЗ МВС) визначено Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України 03 квітня 2017 року № 285 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18 квітня 2023 року № 321) (далі – Положення № 285).

Так, відповідно до пункту 4 Положення № 285 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), М(ВЛ)К у своїй роботі керуються законодавством, цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань охорони здоров`я.

Рішення про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу приймаються М(ВЛ)К відповідно до вимог цього Положення, законодавства, чинного на дату звільнення зазначених осіб зі служби.

На період дії правового режиму воєнного стану на території України рішення (постанови) М(ВЛ)К щодо військовослужбовців приймаються на підставі статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби, Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби, Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, Таблиці додаткових вимог до стану здоров`я, наведених у додатках 1 - 3 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення про ВЛЕ), у формулюваннях, передбачених пунктами 20.3, 21.5, 21.6 розділу II Положення про ВЛЕ.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 р. № 402 (в редакції від 22.08.2025, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Отже, саме військово - лікарською комісією встановлюється причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою.

Відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) «"Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України або в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України.

в) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту.

Тобто, формулювання «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» та "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" є різними за своєю суттю, а встановлення кожного з них ВЛК залежить від того, у зв`язку з настанням яких обставин було одержано поранення (травма, контузія, каліцтво).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в постанові медичної (військово - лікарської) комісії державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області» №262 від 04.12.2023 зазначено наступне: «Молодший сержант за контрактом в/ч НОМЕР_4 Національної Гвардії України ОСОБА_7 , 1997 р.н. Діагноз і постанова військово-лікарської комісії: «Гостре отруєння сурогатами алкоголю І порядку (метанол), важкого ступеню. Токсична кома. Поліогранна недостатність». Травма, яка призвела до смерті, та причина смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. Підстава: протокол засідання М(ВЛ)К МО України від 04.12.2023 № 262».

Отже, з огляду на те, що ВЛК не встановлено, що одержана ОСОБА_7 травма, що призвела до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , була одержана ним під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, як того вимагають положення статті 10-1 Закону № 3551-XII, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у першого відповідача були відсутні підстави для надання позивачам статусу членів сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видачі їм посвідчень членів сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України відповідно до пункту 5 частини 1 статті 10-1 Закону № 3551-ХІІ.

Посилання представника позивачів на довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 19.01.2024 № 457, 458, 459, 460, як на доказ наявності права на отримання позивачами посвідчення статусу членів сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України є хибними, оскільки відповідно до акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 11 січня 2023 року, складеного ІНФОРМАЦІЯ_10 29.11.2023, нещасний випадок із молодшим сержантом ОСОБА_7 стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах, перший відповідач, відмовляючи ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 (в інтересах малолітньої особи ОСОБА_5 ) у наданні їм статусу членів сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видачі посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України", діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на результат апеляційного перегляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -.

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 по справі № 520/30691/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко

Повний текст постанови складено та підписано 03.09.2026.