Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №480/9397/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Л.М. Опімах

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 р. Справа № 480/9397/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 по справі № 480/9397/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.10.2024 № 183450012036 "Про відмову гр. ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу"; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 04.07.1990 по 03.08.2020 до стажу державної служби; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перевести ОСОБА_1 на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", провести нарахування і виплату пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням довідки про стаж роботи у податкових органах від 14.10.2024 № 79/18-28-11-01-07, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 14.10.2024 № 164/Л/18-28-10-02-06, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад держаної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 14.10.2024 № 165/Л/18-28-10-02-06 та інших, наявних в пенсійній справі, починаючи з 14.10.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.10.2024 № 183450012036 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 04.07.1990 по 03.08.2020 до стажу державної служби.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з 14.10.2024, провести нарахування і виплату пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням довідки про стаж роботи у податкових органах від 14.10.2024 № 79/18-28-11-01-07, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 14.10.2024 № 164/Л/18-28-10-02-06, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад держаної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 14.10.2024 № 165/Л/18-28-10-02-06, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вирішено питання розподілу судових витрат шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відмовивши позивачу в призначенні пенсії за віком, не дотримався вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення", такі дії не можуть відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі .

В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення прийнято правомірно, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом, періоди роботи в органах державної податкової служби не підлягають зарахуванню до стажу державної служби у зв`язку з присвоєнням спеціальних звань.

Позивач скориставшись своїм правом визначеним ст. 304 КАС України подав відзив на апеляційну скаргу в якій вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що винесено згідно вимог чинного законодавства просив апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду залишити без змін.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення ним копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження засобами поштового зв`язку та в електронній формі до електронного кабінету учасника справи.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

14 жовтня 2024 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком державного службовця згідно із Законом України "Про державну службу" №889-VIII.

До вказаної заяви було додано довідку про стаж роботи у податкових органах від 14.10.2024 № 79/18-28-11-01-07, довідки, форму яких встановлено Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622 (із змінами та доповненнями), виданої Головним управлінням ДПС у Сумській області, а саме: довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 14.10.2024 № 164/Л/18-28-10-02-06; довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад держаної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 14.10.2024 № 165/Л/18-28-10-02-06.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.10.2024 № 183450012036 позивачу відмовлено у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", з огляду на те, що заявник не має необхідного стажу державної служби, передбаченого Постановою № 622, право на призначення пенсії за віком згідно Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" відсутнє. Крім того зазначено, що період роботи в органах податкової служби не зараховано до стажу державної служби, оскільки в зазначений період позивачу були присвоєні персональні та спеціальні звання.

Позивач вважає дії відповідача протиправними, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу", підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно з пп. 10-12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (від 16.12.1993 № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (від 16.12.1993 № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону № 3723-XII основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Таким чином, підставами для призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ є досягнення встановленого віку та наявність не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

З трудової книжки позивача вбачається, № 31 від 02.11.1979, вкладишів до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.08.1994 та від 21.08.2019, довідки ГУ ДПС у Сумській області від 14.10.2024 № 79/18-28-11-01-07, у період з 04.07.1990 року до 03.08.2020 позивач працював на різних посадах в органах держаної податкової служби.

Законом №889-VIII, і нормами діючих до нього Закону №3723-XII і Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ та Порядку №283 передбачалося зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Додатком 6 до Постанови №306 передбачено, що спеціальні звання, які присвоєно позивачу, прирівнюється до відповідного рангу державного службовця.

Враховуючи наведене, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.

Вказані висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 у справі №21-340а13, а також, у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а, від 03.07.2018 року у справі №586/965/16-а, від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а, від 18.03.2021 справі №500/5183/17.

Крім того, відповідно до пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення, призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 04.07.1990 по 03.08.2020 до стажу державної служби, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснити нарахування і виплату пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням довідки про стаж роботи у податкових органах від 14.10.2024 № 79/18-28-11-01-07, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 14.10.2024 № 164/Л/18-28-10-02-06, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад держаної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 14.10.2024 № 165/Л/18-28-10-02-06, з 14.10.2024 з урахуванням раніше виплачених сум.

Виходячи з того, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

А отже колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведеного, вказані в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ґрунтуються на помилковому та довільному тлумаченні скаржником норм процесуального права.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 по справі № 480/9397/24 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов

Судді І.М. Ральченко К.В. Мінаєва