Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №620/8144/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/8144/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

14.07.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті йому компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати належного грошового забезпечення з 29.01.2020 по 29.05.2026;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, що підлягає виплаті відповідно до рішення суду у справі №620/16560/24 за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020 по 29.05.2026, виходячи із загальної суми 186 486, 96 грн невиплаченого грошового забезпечення;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у некомпенсації йому сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі – Порядок № 44) з 29.01.2020 по 04.12.2022 у відповідності до рішення суду у справі № 620/16560/24;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 компенсувати йому суму податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 за період служби з 29.01.2020 по 04.12.2022 у відповідності до рішення суду у справі №620/16560/24;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у невиплаті йому компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати належного грошового забезпечення з 05.12.2022 по 24.06.2026;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, що підлягає виплаті відповідно до рішення суду у справі №620/16560/24 за весь час затримки виплати - за період з 05.12.2022 по 24.06.2026, виходячи із загальної суми 101 111, 21 грн невиплаченого грошового забезпечення;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у некомпенсації йому сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 за період з 05.12.2022 по 19.05.2023 у відповідності до рішення суду у справі № 620/16560/24;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 компенсувати йому суму податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 за період служби з 05.12.2022 по 19.05.2023 у відповідності до рішення суду у справі №620/16560/24.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 620/16560/24, яке набрало законної сили , 29.05.2026 військовою частиною НОМЕР_1 було виплачено 186 486, 96 грн, 24.06.2026 військовою частиною НОМЕР_2 було виплачено 101 111, 21 грн, поряд з цим відповідачами не була виплачена компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а також не компенсовано сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44. Вважаючи, що він має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, а також на компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 22.07.2026 позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача (військової частини НОМЕР_1 ), заперечуючи проти заявлених позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні, оскільки компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати по суті є видом цивільно-правової відповідальності за порушення права на оплату праці, в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо). Тому відсутні правові підстави для нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, що підлягає виплаті відповідно до рішення суду у справі №620/16560/24 за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020 по 29.05.2026. Стосовно вимоги компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, слід зазначити, що відповідно до розрахунково-платіжної відомості №5/173 під час виконання в травні 2026 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/16560/24 позивачу під час здійснення виплати було компенсовано податок з доходів фізичних осіб в сумі 34 078,86 грн (25 стовпець). Отже, враховуючи що військова частина НОМЕР_1 компенсувала ПДФО в ході виконання рішення суду по справі №620/16560/24, то вимога щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб є безпідставною.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача (військової частини НОМЕР_2 ), заперечуючи проти заявлених позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні, оскільки військовослужбовці Збройних Сил України не перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями, а проходять військову службу відповідно до спеціального законодавства, на них не поширюються положення Кодексу законів про працю України; при добровільному виконанні рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/16560/24 військова частина НОМЕР_2 повністю виплатила на користь ОСОБА_1 належне йому грошове забезпечення згідно зазначеного судового рішення, а компенсація громадянам втрати частини доходів зв`язку з порушенням строків їх виплати по суті є видом цивільно-правової відповідальності за порушення права на оплату праці, тому відсутні правові підстави для нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, що підлягає виплаті відповідно до рішення суду у справі №620/16560/24 за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020 по 24.06.2026. Також відповідач зазначає, що враховуючи що військова частина НОМЕР_2 компенсувала ПДФО в ході виконання рішення суду по справі №620/16560/24, то вимога щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб є безпідставною.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Позивач у період з 17.01.2020 по 04.12.2022 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.12.2022 №2 позивача було зараховано до особового складу військової частини НОМЕР_2 , в якій він проходить службу по даний час.

У зазначені періоди проходження служби позивачу виплачувалось грошове забезпечення, розмір якого було визначено без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, що стало наслідком звернення до суду з позовом у справі № 620/16560/24, за наслідками розгляду якої Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням 14.03.2025, яке набрало законної сили, зокрема, зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок за період з 29.01.2020 по 04.12.2022 грошового забезпечення ОСОБА_1 , а також виплаченої за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язав військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок за період з 05.12.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення ОСОБА_1 , а також виплаченої у 2023 році грошової допомоги для оздоровлення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Військовою частиною НОМЕР_1 на підставі рішення суду зроблено перерахунок грошового забезпечення, яке не було виплачено за час служби, зокрема було нараховано 265 658, 99 грн.

Військовою частиною НОМЕР_2 на підставі рішення суду зроблено перерахунок грошового забезпечення, яке не було виплачено за час служби, зокрема було нараховано 155 595 грн.

29.05.2026 військовою частиною НОМЕР_1 було виплачено ОСОБА_1 186 486, 96 грн на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №620/16560/24.

24.06.2026 військовою частиною НОМЕР_2 було виплачено ОСОБА_1 101 111, 21 грн на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №620/16560/24.

Разом з тим, під час виплати заборгованості вказаних вище видів грошового забезпечення, відповідачами не нараховано та не виплачено позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми боргу грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати.

Вважаючи, що порушення строків виплати грошового забезпечення є підставою для нарахування спірної компенсації, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеною законом.

Право на своєчасне одержання винагороду за працю захищається законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон № 2050-ІІІ) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі – Порядок № 159);.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (статті 3 та 4 Закону №2050-ІІІ).

Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: сума індексації грошових доходів громадян.

Отже, зазначеними положеннями Закону №2050-ІІІ встановлений імперативний обов`язок роботодавця здійснити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів на один і більше календарних місяців.

У постановах від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20 Верховний Суд вказав, що використане у статті 3 Закону № 2050-III формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 3 вказаного Закону № 2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

При цьому, зі змісту рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №620/16560/24 вбачається, що відповідачі протиправно не виплачували позивачу частину доходу (грошового забезпечення) протягом декількох років. А виплата цієї частини грошового забезпечення відбулась лише в результаті зазначеного судового рішення.

Наведене свідчить про порушення відповідачем положень Закону №2050-ІІІ, а також про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати, а саме військовою частиною НОМЕР_1 за період з 29.01.2020 по 29.05.2026, виходячи із загальної суми 186 486, 96 грн невиплаченого грошового забезпечення, військовою частиною НОМЕР_2 - за період з 05.12.2022 по 24.06.2026, виходячи із загальної суми 101 111, 21 грн невиплаченого грошового забезпечення.

Окрім цього, варто зазначити, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Також дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, індексації грошового забезпечення).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

З огляду на зазначене, можна констатувати, що несвоєчасне нарахування сум на виконання судового рішення у справі № 620/16560/24 відбулось з вини органів, що нараховують і виплачують грошове забезпечення.

Відтак оскільки несвоєчасне нарахування сум грошового забезпечення позивача відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням грошового забезпечення, що встановлено зазначеним вище судовим рішенням, тобто з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати.

В частині позовних вимог про зобов`язання відповідачів здійснити нарахування та виплатити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, що підлягає виплаті відповідно до рішення суду у справі №620/16560/24 за весь час затримки виплати, щодо якої виник спір у цій справі, суд зазначає, що в даній справі ключовим питанням є право позивача на таку компенсацію, однак визначення способу виконання рішення є дискреційними повноваженнями саме відповідача, а тому в указаній частині позову слід відмовити.

Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 суд зазначає, що дійсно умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація), визначено Порядком № 44.

За правилами пунктів 2, 3 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

У постанові від 27.07.2023 у справі № 380/813/22, Верховний Суд вказував на те, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2020 у справі №813/189/18 (№К/9901/53267/18) зазначив, що компенсація податку з доходів фізичних осіб відноситься до компенсаційних платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (далі – ПК України) платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Пунктом 163.1 статті 163 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів 164.2.1 та 164.2.6 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований контролюючим органом згідно із цим Кодексом.

Пунктом 167.1 статті 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Відповідно до пункту168.5 статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення та компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати має бути проведена відповідачами з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Такий висновок узгоджується із правової позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 27.07.2023 у справі №380/813/22.

При цьому судом встановлено, що відповідно до розрахунково-платіжної відомості №5/173 під час виконання в травні 2026 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/16560/24 позивачу під час здійснення виплати було компенсовано податок з доходів фізичних осіб в сумі 34 078,86 грн (25 стовпець), що свідчить про те, що військова частина НОМЕР_1 компенсувала ПДФО в ході виконання рішення суду по справі №620/16560/24, у свою чергу військова частина НОМЕР_2 компенсувала ПДФО в ході виконання рішення суду по справі №620/16560/24, тому вимоги щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб є безпідставними.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, про наявність підстав для часткового задоволення цього позову.

Керуючись статтями 2, 72-74, 77, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати належного грошового забезпечення з 29.01.2020 по 29.05.2026.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, що підлягає виплаті відповідно до рішення суду у справі №620/16560/24 за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020 по 29.05.2026, виходячи із загальної суми 186 486, 96 грн невиплаченого грошового забезпечення.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати належного грошового забезпечення з 05.12.2022 по 24.06.2026.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, що підлягає виплаті відповідно до рішення суду у справі №620/16560/24 за весь час затримки виплати - за період з 05.12.2022 по 24.06.2026, виходячи із загальної суми 101 111, 21 грн невиплаченого грошового забезпечення.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_4 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_5 ).

Суддя Марія ДУБІНА