Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №620/8044/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/8044/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

07.07.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом (зареєстрований у суді 13.07.2026), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, за весь час такої затримки з 29.01.2020 по 26.06.2026 у відповідності до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі – Порядок № 159);

стягнути з військової частини НОМЕР_1 та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, за весь час такої затримки з 29.01.2020 по 26.06.2026 у відповідності до Порядку № 159.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі № 620/14887/24, яке набрало законної сили, відповідач 26.06.2026 виплатив йому грошове забезпечення в сумі – 215 611, 92 грн, поряд з цим відповідачем не була виплачена компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Вважаючи, що він має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення та грошове забезпечення, звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 15.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні, оскільки всі виплати грошового забезпечення та інших виплат ОСОБА_1 були проведені в місяці нарахувань, відповідно до наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто затримки виплати нарахованих доходів не було. Порушення строків виплати, у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, не відбулося.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 у період з 31.01.2012 по 11.06.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка позивача № НОМЕР_2 та копією витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.06.20324 № 825-ОС.

Зокрема, бездіяльність відповідача щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, винагороди за бойове чергування (бойову службу), за період з 29.01.2020 по 20.05.2023, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідним законом України про Державний бюджет України на відповідний тарифний коефіцієнт була предметом судової ревізії у справі № 620/14887/24, за наслідками розгляду якої, Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 18.12.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, зокрема зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, винагороди за бойове чергування (бойову службу), за період з 29.01.2020 по 20.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-IХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, Законом України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вказаного рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.12.2024, яке набрало законної сили, відповідач 26.06.2026 виплатив позивачу грошове забезпечення в сумі –215611,92 грн. (№ IK4VN151GSHG3E8H) з коментарем: 1002030; 2800; допл. грош. забезп., мат.доп. для виріш. СПП, гр.доп. на оздоров, з урах. пос. ок. та за війс. зв.; зг. рішення суду по справі від 18.12.2024 №620/14887/24.

Разом з тим, під час виплати заборгованості вказаних вище видів грошового забезпечення, відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми боргу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати 26.06.2026.

Вважаючи, що порушення строків виплати грошового забезпечення є підставою для нарахування спірної компенсації, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеною законом.

Право на своєчасне одержання винагороду за працю захищається законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон № 2050-ІІІ) та Порядком №159.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (статті 3 та 4 Закону №2050-ІІІ).

Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: сума індексації грошових доходів громадян.

Отже, зазначеними положеннями Закону №2050-ІІІ встановлений імперативний обов`язок роботодавця здійснити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів на один і більше календарних місяців.

У постановах від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20 Верховний Суд вказав, що використане у статті 3 Закону № 2050-III формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 3 вказаного Закону № 2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

При цьому, зі змісту рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024 у справі № 620/16835/23 вбачається, що відповідач протиправно не виплачував позивачу частину доходу (грошового забезпечення) протягом декількох років. А виплата цієї частини грошового забезпечення відбулась лише в результаті зазначених судових рішеннях.

Наведене свідчить про порушення відповідачем положень Закону №2050-ІІІ, а також про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати, а саме з 29.01.2020 року по день фактичної виплати – 26.06.2026.

Окрім цього, варто зазначити, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Також дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, індексації грошового забезпечення).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

З огляду на зазначене, можна констатувати, що несвоєчасне нарахування сум на виконання судового рішення у справі № 620/14887/24 відбулось з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення.

Відтак оскільки несвоєчасне нарахування сум грошового забезпечення позивача відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням грошового забезпечення, що встановлено зазначеним вище судовим рішенням, тобто з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 72-74, 77, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, за весь час такої затримки з 29.01.2020 по 26.06.2026 у відповідності до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, за весь час такої затримки з 29.01.2020 по 26.06.2026 у відповідності до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_4 ).

Суддя Марія ДУБІНА