Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №620/7168/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/7168/26

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 за допомогою системи ''Електронний суд'' звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки, передбачені статтею 19 Закону України “Про відпустки” як одинокій матері дитини за 2016 рік – 10 діб, 2017 рік – 10 діб, 2018 рік – 10 діб, 2019 рік – 10 діб, 2020 рік – 10 діб, 2021 рік – 10 діб, 2022 рік 10 діб, 2023 рік – 10 діб, 2024 рік – 10 діб, 2025 рік – 10 діб, 2026 рік – 10 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки, передбачені статтею 19 Закону України “Про відпустки” як одинокій матері дитини за 2016 рік – 10 діб, 2017 рік – 10 діб, 2018 рік – 10 діб, 2019 рік – 10 діб, 2020 рік – 10 діб, 2021 рік – 10 діб, 2022 рік – 10 діб, 2023 рік – 10 діб, 2024 рік – 10 діб, 2025 рік 10 діб, 2026 рік – 10 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно при виключенні зі списків особового складу військової частини не виплатив їй грошову компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки, передбачені статтею 19 Закону України “Про відпустки” як одинокій матері дитини.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в електронній формі. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог позивача до Військової частини НОМЕР_1 відмовити повністю та зазначає про відсутність правових підстав для виплати позивачу спірної компенсації.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 у період з 28.05.2016 по 24.04.2026 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 позивач є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько – ОСОБА_3 .

Також згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зі слів матері записано ОСОБА_3 .

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.04.2026 №118 позивача з 24.04.2026 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

В довідці військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2026 №62416/2492, виданої на ім`я позивача зазначено, що додаткова відпустка у кількості 110 діб як одинокій матері дитини відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» не використано.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані додаткової відпустки, як одинокій матері дитини, позивач звернулась до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону № 2011-XII передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Статтею 4 Закону України від 05.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно зі статтею 19 Закону № 504/96-ВР , одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері , батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України ). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Частиною 7 статті 20 Закону №504/96-ВР передбачено, що додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6 , 7 і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 504/96-ВР працівника цього Закону. , у разі звільнення йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки ». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки , у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, позивач має малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00012146630 від 14.05.2013 відомості про батька дитини записані зі слів матері згідно з частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України, отже позивач є одинокою матір`ю, яка виховує дитину сина ОСОБА_2 , а відтак відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки», набула право на щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Так, у 2016-2026 роках проходження військової служби позивачу (відповідно до наданої відповідачем довідки №624/6/2492 від 04.06.2026 про використання позивачем відпусток) взагалі додаткові відпустки як одинокій матері дитини, передбачені статтею 19 Закону України «Про відпустки», не надавались.

Зокрема, відповідачем зазначено, що позивач не використала 110 діб додаткової відпустки як одинокій матері дитини відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки».

Таким чином, оскільки позивачу додаткова відпустка, як одинокій матері у 2016-2026 роках не надавалася, остання набула право на грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2016-2026 роки.

Однак, в порушення зазначених вимог, відповідачем за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як одинокій матері дитини компенсація протиправно проведена не була.

При цьому, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 19 Закону України «Про відпустки», як одинокій матері.

Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки, передбачені статтею 19 Закону України “Про відпустки” як одинокій матері дитини за 2016 рік – 10 діб, 2017 рік – 10 діб, 2018 рік – 10 діб, 2019 рік – 10 діб, 2020 рік – 10 діб, 2021 рік – 10 діб, 2022 рік 10 діб, 2023 рік – 10 діб, 2024 рік – 10 діб, 2025 рік – 10 діб, 2026 рік – 10 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки, передбачені статтею 19 Закону України “Про відпустки” як одинокій матері дитини за 2016 рік – 10 діб, 2017 рік – 10 діб, 2018 рік – 10 діб, 2019 рік – 10 діб, 2020 рік – 10 діб, 2021 рік – 10 діб, 2022 рік – 10 діб, 2023 рік – 10 діб, 2024 рік – 10 діб, 2025 рік 10 діб, 2026 рік – 10 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Повне судове рішення складено 04.09.2026.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО