Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №600/778/26-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Чернівці Справа № 600/778/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправним та скасування наказу.

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – заявник) звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить:

визнати протиправними та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.12.2024 про призов резервістів і військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що його мобілізовано з порушенням порядку призиву на військову службу під час мобілізації та визначено стан придатності за відсутності реальної можливості з надання медичної карти та відповідно підтвердження захворювань які мають значення для встановлення ступеню придатності до несення служби під час мобілізації.

За вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі – відповідач) подав до суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень відповідач, серед іншого зазначав, що наказ про призов під час мобілізації на військову службу, як акт індивідуальної дії, реалізовано його застосуванням, термін дії якого вичерпано, тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, так як скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права та не призведе до задоволення очікуваних сподівань позивача щодо неможливості його повторної мобілізації та продовження служби у збройних силах України.

Сторони скористалися правом на подання до суду заяв по суті, зокрема відповіді на відзив та заперечення, в яких викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених стороною заперечень та мотиви їх визнання.

ІНФОРМАЦІЯ_2 правом передбаченим ст. 165 КАС України не скористався, пояснення до суду не надав, свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову не навів.

Враховуючи приписи ст. 162, 165 КАС України, суд вважає, що ненадання третьою особою письмових пояснень не є перешкодою для розгляду справи за наявних в справі матеріалами.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується паспортом громадянина України.

З метою встановлення ступеня придатності для проходження військової служби під час мобілізації, 25.12.2024 позивач проходив ВЛК в ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня», що підтверджується карткою обстеження та медичного огляду (а.с. 67-68).

Згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.12.2024 № 661, позивач придатний до військової служби (а.с. 66 на звороті).

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 “Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації” від 25.12.2024 №661, позивача призвано та направити для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період військовозобов`язаних відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані і відправлені в складі команди НОМЕР_1 (а.с. 65 на звороті, 66).

На адвокатський запит від 02.12.2025, відповідач направив 27.12.2025 на адресу представника позивача лист за вих. № 9420, в якому повідомив, що при спробі незаконного перетину державного кордону України представниками ДПСУ було затримано позивача. 25.12.2024 для перевірки військово-облікових даних позивача було доставлено до структур ТЦК та СП. Для визначення ступеня придатності до військової служби військовозобов`язаного позивача було скеровано на проходження військово-лікарської комісії. За результатами обстеження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно довідки від 25.12.2024 позивач був визнаний придатним до військової служби. Позивачу було роз`яснено порядок оскарження рішення, прийнятого результатами медичного огляду, незгоду за результатами ВЛК громадянин позивач не висловлював. Враховуючи вищенаведене та через відсутність будь-яких інших підстав не проходити військову службу у Збройних Силах України, 25.12.2024 позивача, як військовозобов`язаний, згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 661 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 (а.с. 22).

Вважаючи наказ про призов та направлення для проходження військової служби під час мобілізації протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Надалі, воєнний стан був неодноразово продовжений і Верховна Рада України щоразу їх затверджувала відповідними законами.

Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Укази Президента України про мобілізацію щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.

За ст. 1 Закону України "Про оборону України" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби, визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, в редакції чинні на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч. 1 ст. 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

За ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок охоплює: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема: призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина дев`ята цієї ж статті).

За ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - № 3543-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Статтею 1 наведеного Закону визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, перелік яких визначено у ст. 23 Закону № 3543-XII (відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації).

За змістом наведених норм Закону № 3543-XII можна зробити висновок, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров`я відповідно до висновку військово-лікарської комісії та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Пунктом 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 позивач є військовозобов`язаним.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Положеннями ч. 13 ст. 2 Закону № 2232-XII встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд.

Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.

Так, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 за № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 1109/15800 від 17.11.2008 (далі - Положення № 402).

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Вищевказаними положеннями пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 визначено, що військово-лікарська експертиза - це:

- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

- встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Згідно із підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.

Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункт 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402).

До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (далі - ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК (п. п. 2.6.1 п. 2.6. глави 2 розділу І Положення № 402).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Відповідно до пункту 6.6 Положення № 402 військовослужбовці оглядаються ВЛК у військових лікувальних закладах за територіальним принципом.

При цьому, суд зауважує, що нормами пунктів 20.1-20.2 Положення № 402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні і у своїй роботі керуються Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення.

Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).

Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.

Відповідно до пункту 20.3 глави 20 Розділу II Положення N 402 при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту: а) "Придатний": […]; б) "Непридатний": […].

Відповідно до картки обстеження та медичного огляду від 25.12.2024, позивача визнано придатним до військової служби.

За довідкою військово-лікарської комісії від 25.12.2024 № 661, позивач 25.12.2024 пройшов медичний огляд у військово-лікарській комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 та за результатами медичного огляду визнаний придатним до військової служби.

При цьому, суд враховує, що не є спірним питанням у справі правомірність складання картки обстеження та медичного огляду від 25.12.2024 та довідки військово-лікарської комісії від 25.12.2024 № 661, тому суд не надає правову оцінку таким обставинам у межах цієї справи.

В матеріалах справи відсутні докази визнання протиправною та скасування довідки військово-лікарської комісії від 25.12.2024 № 661, якою позивача визнано придатним до військової служби.

Протилежного представником позивача не доведено та відповідних доказів суду не надано.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що позивач є військовозобов`язаним та не заброньований в установленому порядку на період мобілізації.

Таким чином, після підтвердженої придатності позивача до військової служби за ВЛК у грудні 2024 року та відсутності у нього відстрочки/бронювання, його призов під час мобілізації є правомірним.

Суд також зазначає, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23, яка у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України повинна враховуватись судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідач правомірно видав оскаржуваний наказ від 25.12.2024 № 661, яким призвав позивача з 25.12.2024 на військову службу під час мобілізації, тому суд відмовляє в задоволенні позову.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положення ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, приймаючи оскаржуваний наказ про призив позивача на військову службу під час мобілізації, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та Законами України, тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Посилання позивача на формальне проходження військово-лікарської комісії, суд відхиляє, позаяк в матеріалах справи містяться картка обстеження та медичного огляду від 25.12.2024, а також довідка військово-лікарської комісії від 25.12.2024 № 241/5097, із змісту яких видно, що позивач проходив медичне обстеження спеціалістами та медичні дослідження передбачені Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402.

Незгода з висновком ВЛК не позбавляє позивача оскаржити його до ВЛК вищого рівня або до суду. Водночас, в матеріалах справи відсутні належні да допустимі докази оскарження позивачем висновку ВЛК.

Необґрунтованими, на думку суду, також є заперечення позивача щодо доводів відповідача про незаконний перетин ним державного кордону України, оскільки згідно постанови Путильського районного суду Чернівецької області від 26.02.2025 у справі №721/152/25, яка розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та набрала законної сили 07.03.2025, ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП і призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500,00 грн.

Інші доводи позивача суд не бере до уваги, оскільки вони не спростовують правомірність його призову на військову службу під час мобілізації.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю, та за відсутності понесення відповідачем судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241-243, 246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, - відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 );

третя особа – ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя В.К. Левицький