Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №600/4463/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4463/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 26.08.2025 №241670088344 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, починаючи з 19.08.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області врахувати до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 12.03.1998 по 19.06.2025 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 21.12.1992 та призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, починаючи з 19.08.2025;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за сплату судового збору.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19.08.2025 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, подавши необхідні документи на підтвердження страхового та пільгового стажу.

Разом з тим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 26.08.2025 № 241670088344 останньому відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням 55-річного віку та не зарахуванням пільгового стажу.

Позивач вважає рішення протиправним, посилаючись на записи у трудовій книжці та довідку від 19.06.2025 № 02/04-23, які підтверджують роботу вихователем у КНП «Краматорський будинок дитини «Антошка» у період з 12.03.1998 по 19.06.2025. На думку позивача, зазначений період підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 2.

Також позивач посилається на Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 та зазначає, що як жінка, яка досягла 50-річного віку та має необхідний страховий і пільговий стаж, має право на призначення пенсії за пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

2. Відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області) подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що рішення про відмову у призначенні пенсії є правомірним, оскільки на момент звернення позивач не досяг 55-річного віку та не підтвердив необхідного пільгового стажу за Списком № 2. Також не було надано належної довідки про підтвердження пільгового стажу та документів про атестацію робочого місця.

Відповідач зауважив, що право на пільгову пенсію визначається відповідно до статті 114 Закону № 1058-IV, а положення статті 13 Закону № 1788-XII, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

На думку відповідача, рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 не дає позивачеві права на призначення пенсії за нормами Закону № 1788-XII, оскільки право на пільгову пенсію виникне після 11.10.2017.

Крім того, відповідач зазначив, що період навчання позивача не зараховано до страхового стажу через відсутність додатка до диплома або уточнюючої довідки із зазначенням строку навчання.

3. Відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області), подав до суду відзив на адміністративний позов в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що заява позивача від 19.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду 26.08.2025 прийнято рішення № 241670088344 про відмову у призначенні пенсії.

Відповідач послався на положення статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, відповідно до яких право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виникає після досягнення жінкою 55 років та за наявності необхідного страхового і пільгового стажу. На момент звернення позивачці виповнився 51 рік 4 місяці, а тому необхідного пенсійного віку вона не досягла.

Крім того, відповідач зазначив, що пільговий стаж позивачки не був підтверджений належними документами, зокрема не надано довідку про підтвердження пільгового стажу та документи щодо атестації робочих місць. За таких обставин періоди роботи, які позивачка просить зарахувати до пільгового стажу, не могли бути враховані.

Також відповідач вказав, що до страхового стажу не зараховано період навчання за дипломом НОМЕР_2 , оскільки позивачкою не подано додаток до диплома або уточнюючу довідку із зазначенням періоду навчання. Загальний страховий стаж, врахований Пенсійним фондом, становить 32 роки 3 місяці 7 днів.

Щодо посилань позивачки на статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII та рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 відповідач зазначив, що після набрання чинності Законом України № 2148-VIII питання призначення пільгових пенсій регулюється статтею 114 Закону № 1058-IV. На думку відповідача, рішення Конституційного Суду України не відновило дію статті 13 Закону № 1788-XII для спірних правовідносин та не дає позивачці права на призначення пенсії до досягнення встановленого статтею 114 Закону № 1058-IV віку.

Відповідач також заперечив проти вимоги про безпосереднє призначення пенсії судом, посилаючись на дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду щодо перевірки документів, обчислення страхового та пільгового стажу і встановлення права на пенсію.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.08.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

2. За принципом екстериторіальності заява позивача передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, яке 26.08.2025 прийняло рішення № 241670088344 про відмову у призначенні пенсії. Підставою відмови зазначено, що позивач не набула необхідного пільгового стажу та не досягла пенсійного віку.

Так, зокрема зі змісту рішення встановлено, що на момент звернення позивачці виповнився 51 рік 4 місяці, страховий стаж становив 32 роки 3 місяці 7 днів. Пільговий стаж за Списком № 2 органом Пенсійного фонду не підтверджено у зв`язку з ненаданням документів, необхідних для його підтвердження, зокрема уточнюючої довідки та документів про атестацію робочих місць.

Також до страхового стажу не було зараховано період навчання за дипломом НОМЕР_2 , оскільки позивачкою не надано додаток до диплома або уточнюючу довідку із зазначенням періоду навчання.

3. Судом також досліджений диплом спеціаліста позивача серії НОМЕР_3 від 27.06.1997 року; трудова книжка від 21.12.1992 року серії НОМЕР_1 ; довідка, про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, зі змісту якої встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працює повний робочий день в Комунальному некомерційному підприємстві «Краматорський будинок дитини «Антошка» КП 3340); - з 12.03.1998 р. (наказ N 17 від 10.03.1998 р.) на посаді вихователя (код - з 01.07.2013 р. (наказ N 123-к від 01.07.2013 р.) на посаді вихователя відділення медико-соціальної реабілітації (код КП 3340); - з 01.12.2014 р. (наказ N 408-к від 28.11.2014 р.) на посаді вихователя групи дітей хворих на СНІД та ВІЛ інфікованих дітей (код КП 3340); - з 01.08.2022 р. (наказ N 283-кд від 29.07.2022 р.) на посаді вихователя (код КІ 3340) по теперішній час.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.12.2014 р. по 31.07.2022 р. у закладах (відділеннях) охорони здоров`я з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД зараховується в стаж у подвійному розмірі. За час роботи в будинку дитини у відпустках без збереження заробітної плати не знаходилася. У відпустках по догляду за дитиною до 3-х років знаходилась у періоди: - з 27.04.2000 (наказ N? 46 від 18.04.2000 р.) по 02.03.2003 (наказ N 20-к від 04.03.2003 р.); - з 05.07.2007 (наказ N 86-к від 25.05.2007 р.) по 15.02.2010 (наказ N 35-к від 15.02.2010 р.). Підстава видачі довідки: накази по будинку дитини за 1998 - 2025 роки, розрахункові відомості. 30.01.2000 року Краматорский будинок дитини перереєстрований в Комунальну установу охорони здоров`я «Краматорский будинок дитини «Антошка» на підставі свідоцтва про реєстрацію від 24.01.2000 N 23р.

13.02.2020 року Комунальна установа охорони здоров`я «Краматорський будинок дитини «Антошка» реорганізована шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство «Краматорський будинок дитини «Антошка» на підставі розпорядження голови ДОДА керівника ДОВЦА від 09.09.2019 N 963/19.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років (статті 12 згаданого Закону).

Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

2. За змістом наведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.

3. З 01 січня 2004 року законами, які впорядковують основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення є Закон №1058-IV, який був прийнятий на зміну окремих положень Закону №1788-XII.

Оскільки Закони №1058-IV та №1788-XII регулюють одні й ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні, за загальним правилом, мають норми Закону №1058-IV як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону №1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неврегульованості певного питання приписами Закону №1058-IV.

Водночас існують і виключення із загального правила.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-XII (у редакції Закону №213-VIII, який набрав чинності 01 квітня 2015 року) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менш 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, Законом №213-VIII раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.

При цьому пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV установлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Таким чином, і після набуття чинності нормами Закону №1058-IV правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувалися пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності 11 жовтня 2017 року нормами Закону України №2148-VIII, яким Закон №1058-IV доповнено розділом XIV-1, який містить статтю 114 «Пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників».

Згідно з частиною першої статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Законом №2148-VIII у новій редакції був викладений і пункт 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, де зазначалося, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Таким чином, правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватися одночасно двома законами: пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №213-VIII та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV у редакції Закону №2148-VIII.

Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 резолютивної частини Рішення).

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього ж Рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до пункту 3 резолютивної частини вказаного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам…».

Таким чином, Конституційний Суд в Рішенні №1-р/2020 визначив спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв`язку з ухваленням Закону №213-VIII.

Отже, з 23 січня 2020 року в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2: пункт «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до Закону №213-VIII та пункт 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV у редакції Закону №2148-VIII. Правила цих законів містять розбіжність відносно вікового цензу, який складає 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до Закону №213-VIII та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV у редакції Закону №2148-VIII.

4. У постанові від 03 листопада 2021 року у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV з іншого, існує колізія. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, а саме: застосуванню підлягають норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

У межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону.

За вказаних обставин така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

5. Щодо зарахування до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 12.03.1998 по 19.06.2025 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 21.12.1992, суд зазначає наступне.

Згідно вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічний підхід закріплено у Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Таким чином, за загальним правилом саме належно оформлена трудова книжка є основним доказом трудової діяльності особи та періодів роботи, а обов`язок щодо перевірки достовірності поданих документів та визначення права особи на пенсійне забезпечення покладається на орган Пенсійного фонду України.

Судом встановлено, що позивачка надала до органу Пенсійного фонду України трудову книжку серії НОМЕР_1 від 21.12.1992, записи якої підтверджують періоди її трудової діяльності з 12.03.1998 по 19.06.2025.

Зазначені записи трудової книжки містять відомості про прийняття позивачки на роботу, переведення, звільнення та періоди виконання нею відповідних трудових функцій. При цьому відповідачем не встановлено недостовірності таких записів, їх виправлення чи підроблення, а також не наведено переконливих доказів того, що відповідні записи не відповідають первинним документам підприємств.

Суд звертає увагу, що саме по собі ненадання позивачкою уточнюючої довідки не може автоматично бути підставою для неврахування періодів роботи, якщо відомості трудової книжки дають можливість встановити характер та періоди трудової діяльності особи, а орган Пенсійного фонду не довів їх недостовірності.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено можливість підтвердження спеціального стажу уточнюючими довідками у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Отже, така довідка має на меті підтвердження відповідних обставин у разі недостатності відомостей у трудовій книжці, однак не може розглядатися як безумовна та єдина форма доказування пільгового характеру роботи.

При цьому відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованої, зокрема, у постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 05.12.2019 у справі № 235/6896/16-а та від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, неналежне оформлення документів підприємством або відсутність у особи документів, обов`язок щодо оформлення яких покладено на роботодавця, не може саме по собі позбавляти працівника права на врахування відповідного періоду роботи при вирішенні питання пенсійного забезпечення.

Суд враховує, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували достовірність записів трудової книжки позивачки або підтверджували відсутність фактичного виконання нею роботи у зазначені періоди. Посилання відповідача виключно на відсутність уточнюючої довідки без належного дослідження відомостей трудової книжки не є достатньою правовою підставою для неврахування спірного періоду.

Суд зауважує, що пенсійні права особи не можуть залежати від належного виконання роботодавцем обов`язків щодо ведення кадрової документації та проведення відповідних процедур, якщо факт трудової діяльності та її періоди підтверджуються належними доказами.

6. З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що не врахувавши до пільгового стажу позивачки за Списком № 2 періоди її трудової діяльності з 12.03.1998 по 19.06.2025, відповідач діяв без достатніх правових підстав та не забезпечив повного і належного дослідження документів, поданих позивачкою на підтвердження її трудової діяльності.

Відтак позовна вимога в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню шляхом зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 періоди трудової діяльності з 12.03.1998 по 19.06.2025 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.12.1992.

7. Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 18.07.2025 № 262540017586 прийнято на підставі невідповідних норм матеріального права, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

8.Визначаючись щодо вимог зобов`язального характеру в тому числі і в частині суб`єкта владних повноважень, який має вирішувати питання про призначення позивачу пенсії, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі Порядок №22-1, зі змінами), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до пункту 4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Суд зазначає, що органом, що призначає пенсію, визначено за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Київській області, яким розглядалось питання про призначення позивачу пенсії та приймалось рішення про відмову в такому призначенні.

ГУ ПФУ в Чернівецькій області не розглядало питання щодо призначення позивачеві пенсії, рішень з цього питання, зокрема щодо розрахунку стажу позивача, останнім не приймалось.

Отже, в даному випадку права позивача порушені виключно ГУ ПФУ у Київській області, яке розглядало питання про призначення позивачу пенсії та здійснювало розрахунок стажу позивача.

Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23.

Тому в задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Чернівецькій області, слід відмовити.

9. Щодо вимоги позивача про призначення з 19.08.2025 року пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно статті 13 Закону №1788-ХІІ, суд зазначає, що за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов для призначення позивачу пенсії, суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність/відсутність у позивача права на призначення вказаної пенсії. Суд зауважує, що призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії в силу Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому, суд не обраховує дійсний пільговий/страховий стаж позивача та не може перебирати на себе повноваження чи компетенцію суб`єктів владних повноважень щодо встановлення наявності чи відсутності права на призначення вказаної пенсії.

Таким чином, з метою належного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаних позовних вимог, шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

10. Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково у спосіб визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Київській області про відмову у призначенні пенсії, зобов`язання зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №2 спірний період роботи та повторно розглянути заяву, про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

11. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).

12. Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору, відтак слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 484,48 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 26.08.2025 №241670088344 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області врахувати до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 12.03.1998 по 19.06.2025 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 21.12.1992 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788 від 19.08.2025, з урахуванням висновків суду.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 понесені витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 484, 48 грн.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_4 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ: 40329345).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Варшавська, 3б, смт. Макарів, Київська область, код ЄДРПОУ: 22933548).

Суддя О.В. Боднарюк