Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №580/6960/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

Суд: Черкаський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них

Дата: 02 вересня 2026 р.

Справа: №580/6960/26

Суддя: Анжеліка БАБИЧ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року справа № 580/6960/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у залі суду адміністративну справу за позовом адвоката Гудими Євгенія Петровича в інтересах ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОБЕРІГ АНП — АГРО» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

29.06.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Гудими Євгенія Петровича в інтересах ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОБЕРІГ АНП - АГРО» (20260, Черкаська обл., Звенигородський р-н, с. Вільховець, вул. В. Чорновола, буд. 1; код ЄДРПОУ 34342431) (далі – позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 223; код ЄДРПОУ 39816845) (далі – відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови №094485 від 16.06.2026.

Обґрунтовуючи зазначено, що відповідач протиправно прийняв оскаржувану постанову.

Ухвалою суду від 06.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного провадження.

10.07.2028 надійшов від відповідача відзив з проханням відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки на момент перевірки позивач не мав документів для виконання відповідної поїздки.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

За результатами здійснення 11.05.2026 старшим державний інспектор відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області Снігуром О.В. на підставі направлення на перевірку № ЕНР000643 від 07.05.2026, рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом виявлено, що о 10 год. 11 хв. на а/д М-05 Київ-Одеса 210 км.+450 позивач за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки DAF д/н НОМЕР_1 , здійснював перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт": у водія відсутня інформація з діючого та повіреного тахографу про роботу та відпочинок водія за 07.05.2026 до 08.05.2026 18 год. 30хв., або бланк підтвердження діяльності водія за зазначений час, чим порушено вимоги наказу МТЗУ №340 від 17.06.2010 та наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, про що складено акт проведення перевірки №072837 від 11.05.2026.

Водій з актом перевірки ознайомився, про що свідчить проставлений в ньому його власний підпис.

У поясненнях про причини порушення зазначив, що автомобіль з 07.05.2026 до 08.05.2026 на техстанції, картку вийняв для поїздки на другому автомобілі.

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальник Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області 16.06.2026 стосовно Позивача виніс постанову №094485 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України „Про автомобільний транспорт", в сумі 17000,00 грн.

Тому позивач звернувся в суд з позовом.

Для вирішення спору суд врахував, що спірні відносини регулюються Законом України від 05.04.2001 №2344-ІІІ “Про автомобільний транспорт” (далі - Закон №2344-ІІІ), Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі – ПДД), Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі – Порядок №879), Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207 (далі – Порядок №1007/1207), Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2011 №30 (далі – Правила №30), Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 (далі – Єдині правилам №198), а також іншими нормативно-правовими актами.

Надаючи оцінку спірному рішенню суд врахував, що ч.1 ст.48 Закону №2344-ІІІ, передбачено обов`язок автомобільних перевізників, водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Абз.18 ч.1 ст.1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

За приписами статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов 'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення вантажних перевезень.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред 'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 2 Закону № 2344-ІІІ визначено обсяг законодавства про автомобільний транспорт, а саме: Закону України «Про автомобільний транспорт, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.04.2025 №703 «Про затвердження Вичерпного переліку питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті» (далі - Перелік №703) визначено перелік документів, які повинні мати водії при виконанні перевезень вантажів у внутрішньому сполученні, а саме:

1)посвідчення водія відповідної категорії;

2)реєстраційні документи на транспортний засіб;

3)товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документом на вантаж;

4)протокол перевірки технічного стану транспортного засобу;

5)договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

6)для вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонни:

інформацію з діючого та повіреного тахографа (особисту картку водія та роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв) - у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт-тахографом чи реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності;

7)для вантажних автомобілів з повною масою до 3,5 тонн включно:

заповнену індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності водіїв або інформацію з діючого та повіреного тахографа (особисту картку водія та роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв) - у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт-тахографом чи реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР). або бланк підтвердження діяльності;

8)санітарна книжка водія (експедитора), зайнятого перевезенням харчових продуктів, із результатами медичного огляду,-

9)у разі перевезення небезпечних вантажів:

свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів;

свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;

письмова інструкція на випадок аварії або надзвичайної ситуації відповідно до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, до якої Україна приєднана відповідно до Закону України від 02 березня 2000 року № 1511-ІІІ «Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)»;

10)цілісної таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до переліку суб`єктів господарювання, що здійснюють установлення та технічне обслуговування контрольних пристроїв (тахографів) в автомобільних транспортних засобах;

11)договір або належним чином засвідчена перевізником копія договору страхування відповідальності за шкоду, заподіяну багажу (вантажу) під час перевезення автомобільним транспортом, за класом страхування 10, визначеним статтею 4 Закону України «Про страхування»;

12)первинний документ, що фіксує маршрут руху транспортного засобу спеціального та спеціалізованого призначення суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об`єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об`єкта будівництва (ремонту).

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340), відповідно до пунктів 1.2, 1.3 якого встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Відповідно до п. 6.1 Положення N 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, відповідно до п. 6.3. Положення, веде індивідуальну контрольну книжку водія, або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.

Відповідно до п. 6.4 Положення N 340 також передбачено, що у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів. Перевізник може заповнювати

бланк підтвердження діяльності.

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Відповідно до статті 18 Закону N92344-111 з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Отже, в розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 19.03.2020 року у справі №823/1199/17, в постанові Верховного Суду від 01 лютого 2024 року в справі №600/3906/22-а.

Перевізник повинен вести табель обліку роботи водіїв на підставі обліку водіями свого робочого часу та відпочинку.

При цьому чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо категорії водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення не передбачена.

Зі змісту п. 6.1 Положення № 340, зокрема вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Вимоги про необхідність обладнання автомобілів пристроями для обліку часу водіїв, виникли у зв`язку з приєднанням України у 2008 році до Конвенція Міжнародної організації праці 1979 №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті.

Відповідно до статті 1 Конвенції, ця Конвенція застосовується до найманих водіїв, які працюють або на підприємствах, що займаються перевезеннями для третіх сторін, або на підприємствах, що перевозять вантажі чи пасажирів за свій рахунок на автомобілях, які використовуються професійно для внутрішніх чи міжнародних автомобільних перевезень товарів або пасажирів.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 маса транспортного засобу марки DAF д/н НОМЕР_3 становить 20500, тому він повинен бути оснащений тахографом.

Згідно пункту 7.1. Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначено в Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2020 року №385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за №946/18241 (далі Інструкція №385).

Пунктом 1 Загальних положень Інструкції № 385 визначено, що її положення розроблені відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), до якої Україна приєднана відповідно до Закону України від 07 вересня 2005 року № 2819-ІУ «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі — ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ратифікованої Законом України від 06 березня 2008 року № 129-УІ «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті», а також Законів України «Про автомобільний транспорт». «Про дорожній рух», з урахуванням рішення Спільного комітету (створеного Угодою між Україною та Європейським Союзом про вантажні перевезення автомобільним транспортом, затвердженою Указом Президента України від 16 вересня 2022 року № 654 «Про затвердження Угоди між Україною та Європейським Союзом про вантажні перевезення автомобільним транспортом») від 17 січня 2025 року № 2/2025, Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 165/2014 від 04 лютого 2014 року про тахографи на дорожньому транспорті, скасування Регламенту Ради (ЄЕС) № 3821/85 про реєструвальне обладнання на дорожньому транспорті та внесення змін до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 561/2006 про гармонізацію деякого соціального законодавства, пов`язаного з дорожнім транспортом та Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2016/799 від 18 березня 2016 року про імплементацію Регламенту (ЄС) № 165/2014 Європейського Парламенту та Ради, що встановлює вимоги до конструкції, тестування, встановлення, експлуатації та ремонту тахографів та їх компонентів.

07.09.2005 прийнято Закон України « Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)».

Статтею 14 Закону України «Про міжнародні договори України» передбачено, що міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов`язковість міжнародного договору.

Отже, з прийняттям Закону №2819-ІУ положення ЄУТР набрали чинності для України і є обов`язковими для виконання на її території всіма учасниками - Договірними Сторонами Європейської угоди з урахуванням поправок внесених до неї.

Відповідно до абзацу другого підпункту 7 пункту 1 розділу II Переліку №703, водії при виконанні перевезень вантажів у внутрішньому сполученні для вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонни повинні мати та надавати для перевірки інформацію з діючого та повіреного тахографа (особисту картку водія та роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв) - у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт-тахографом чи реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності.

Відповідно до п. 4 Розділу І Інструкції № 385:

Картка - смарт-картка цифрового контрольного пристрою (тахографа) із вбудованою мікросхемою, призначеною для використання в цифровому контрольному пристрої, яка дозволяє ідентифікувати власника картки та дає можливість передавати і зберігати дані;

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для відображення, реєстрації, друку, зберігання та виведення в автоматичному або напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів (у тому числі їхню швидкість) та про певні періоди роботи та відпочинку їхніх водіїв.

Отже, фактичні дані щодо початку та кінця робочої зміни, перерви водія, у даному випадку беруться з роздруківки даних роботи цифрового тахографа. А дані стосовно початку та кінця робочої зміни та перерви водія в роздруківці роботи цифрового тахографа можуть відображатися лише за умови безперервного використання водієм особистої картки водія до цифрового тахографа.

При цьому чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Невиконання вказаного порядку ведення та контролю робочого часу та часу відпочинку водія на практиці призводить до того, що водії працюють більше встановленого часу по декілька днів підряд, не відпочивши, наражаючи себе та учасників дорожнього руху на небезпеку.

Відповідно до п. З Розділу III Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа, у тому числі смарт-тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР. або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт-тахографом;

у разі несправності або пошкодження тахографа інформує про це відповідну посадову особу автомобільного перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження тахографа, автомобільний перевізник повинен його відремонтувати в ПСТ до відправлення такого транспортного засобу в рейс.

Відповідно до пунктів 7-8 Розділу III Інструкції № 385, автомобільні перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа,- зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку — протягом одного року з дати закінчення строку їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Автомобільні перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів та здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу — аналоговий або цифровий (у тому числі смарт-тахограф)); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом,- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа (у тому числі смарт-тахограФа): строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Отже, обов`язок позивача щодо дотримання вимог підзаконних нормативних актів - «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07 червня 2010 року №340, «Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті", яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 № 385 і який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 р. за N 946/1824, та вимог ЄУТР передбачено чинним законодавством.

Згідно з абзацом 2 частини другою статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення вантажних перевезень.

Для водія автомобіля оснащеного діючим та повіреним цифровим тахографом, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", обов`язковим також є використання картки водія до цифрового тахографа та наявність роздруківок з даними роботи та відпочинку водія за 28+1 день (день перевірки) з особистої картки водія зроблених з цього тахографу, або бланк підтвердження діяльності водія в разі відсутності роздруківок за певний період.

Факт відсутності на момент перевірки у водія Позивача роздруківки на паперовому носії з інформацією про роботу та відпочинок водія за 07.05.2026 по 08.05.2026 18 год. ЗО хв. за 27.04.2025 Позивачем у своєму позові не заперечується. Даний документ не надано й до суду.

На підставі абз.2 ч.2 ст.48 Закону №2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для автомобільного перевізника є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи - за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, розмір штрафної санкції в спірній постанові відповідає вимогам закону.

Пунктом 20 Порядку №1567 встановлено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 25 Порядку №1567).

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку №1567 (пункт 27 Порядку №1567).

Розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом. Адміністративно-господарські штрафи відповідно до ст.60 Закону №2344-ІІІ стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до загального фонду Державного бюджету України, крім 50 відсотків адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - сімнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, що зараховуються до державного дорожнього фонду, створеного у складі спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідач довів, що виніс Спірне рішення з дотриманням порядку, способу та форми, визначених законом. Позивач не спростував факту відсутності на момент перевірки (зупинки його автомобіля відповідачем) вказаних вище документів у водія. Наявність після перевірки не спростовує факту порушення.

Тому суд дійшов висновку, що Спірне рішення правомірне та підстави для його скасування відсутні. Згідно з вимогами ст.ст.132-139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову Гудими Євгенія Петровича в інтересах ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОБЕРІГ АНП - АГРО» (20260, Черкаська обл., Звенигородський р-н, с. Вільховець, вул. В. Чорновола, буд. 1; код ЄДРПОУ 34342431) (до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 223; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови №094485 від 16.06.2026.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 03.09.2026.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua