Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №560/20298/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/20298/25

РІШЕННЯ

іменем України

04 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулася до суду з позовом, у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – відповідач 1) № 056650010333 від 20.08.2025 щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 28.08.1987 по 01.07.1996; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі – відповідач 2) зарахувати до страхового стажу період роботи з 28.08.1987 по 01.07.1996, а саме: з 28.08.1987 по 01.01.1992 - роботу електромонтером з обслуговування електроустаткування на Красноармійському ремонтно-механічному заводі ВО «Красноармійськвугілля»; з 01.01.1992 по 01.07.1996 - роботу електромонтером з обслуговування електроустаткування в Енергоуправлінні «Красноармійськвугілля».

Ухвалою суду від 28.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із позовом, позивачка позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю з таких підстав.

Зазначає, що 12.08.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.

На підтвердження трудового стажу, за твердженням позивачки, вона подала всі необхідні документи.

Вказує, що за результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийняло рішення № 056650010333 від 20.08.2025, яким відмовило у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу.

Зі слів позивачки, за змістом оскаржуваного рішення, до страхового стажу не зараховано періоди роботи за трудовою книжкою від 10.07.1985, оскільки пенсійний орган вказав на дописування дати народження на титульній сторінці трудової книжки.

Позивачка вважає, що спірний період підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 , оформленою на ім`я ОСОБА_2 , у подальшому ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Зазначає, що за записами трудової книжки вона з 28.08.1987 працювала на Красноармійському ремонтно-механічному заводі ВО «Красноармійськвугілля», а з 01.01.1992 по 01.07.1996 - в Енергоуправлінні ВО «Красноармійськвугілля».

Також позивачка посилається на те, що працівник не відповідає за правильність ведення трудової книжки роботодавцем, а тому недоліки її оформлення не можуть бути підставою для незарахування фактично набутого трудового стажу.

Згідно із відзивом на позов, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити повністю з таких підстав.

Відповідач 1 зазначає, що заява позивачки про призначення пенсії за віком була розглянута за принципом екстериторіальності.

Вказує, що за результатами розгляду прийнято рішення № 056650010333 від 20.08.2025 про відмову у призначенні пенсії.

Основний аргумент відповідача 1 фактично полягає в тому, що період роботи з 28.08.1987 по 01.07.1996 не зараховано до страхового стажу, оскільки, на думку пенсійного органу, дата народження на титульній сторінці трудової книжки містить дописування.

Також відповідач 1 стверджує, що страховий стаж позивачки становить 23 роки 2 місяці 28 днів, а з урахуванням пункту 3-1 розділу XV Закону №1058-IV - 24 роки, чого недостатньо для призначення пенсії за віком у 2025 році.

За відзивом на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області також заперечує проти позову і просить відмовити у його задоволенні повністю з огляду на таке.

Відповідач 2 вказує, що у 2025 році для призначення пенсії за віком після досягнення 60 років особа повинна мати не менше 32 років страхового стажу.

За позицією цього відповідача, позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії за віком 12.08.2025, а за результатами екстериторіального розгляду рішення про відмову прийняло Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Стверджує, що спірний період за трудовою книжкою не враховано через дописування дати народження на першій сторінці трудової книжки; інших документів, які підтверджують цей період, при зверненні, на думку відповідача, не надано.

Крім того, відповідач 2 вважає, що зобов`язання органу Пенсійного фонду зарахувати страховий стаж є втручанням у дискреційні повноваження.

Відповідач 2 у відзиві просив розглядати справу за участю представника пенсійного органу.

Дослідивши клопотання, матеріали справи, суд виходить із такого.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 5-7 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

За ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: 1) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 3) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 4) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію.

Так, ця справа стосується оскарження фізичною особою рішення суб`єкта владних повноважень щодо призначення пенсійних виплат.

Окрім того, фактичні обставини у цій справі підтверджуються письмовими доказами, наявними в справі.

Необхідності в отриманні додаткових доказів, які могли б бути здобуті лише шляхом проведення судового засідання з заслуховуванням усних пояснень учасників справи, судом не встановлено.

Відповідач 2 у клопотанні не зазначив жодних конкретних обставин, які неможливо було б з`ясувати в письмовому провадженні та які вимагали б обов`язкового проведення судового засідання.

Разом з тим, суд вказує на те, що у спрощеному позовному провадженні права сторін не обмежені: вони можуть подавати письмові пояснення, докази, клопотання, заперечення тощо, реалізуючи свої процесуальні права, передбачені статтями 44, 47, 159 КАС України.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета доказування, а також того, що всі істотні обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, суд доходить висновку, що для повного та всебічного встановлення обставин справи не вимагається проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене, клопотання відповідача 2 є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася за призначенням пенсії за віком.

У заяві про призначення/перерахунок пенсії зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , вид пенсії - за віком, а дата заяви - 12.08.2025.

На дату звернення із заявою позивачка досягла 60-річного віку, оскільки її дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 056650010333 від 20.08.2025 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Із рішення вбачається, що необхідний страховий стаж для призначення пенсії у 2025 році становить не менше 32 років; страховий стаж позивачки становить 23 роки 2 місяці 28 днів, а з урахуванням пункту 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV - 24 роки.

У цьому ж рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи за трудовою книжкою від 10.07.1985, оскільки пенсійний орган вказав на дописування дати народження на титульній сторінці трудової книжки.

Також пенсійний орган зазначив, що для зарахування періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи з посиланням на первинні документи та довідки про реорганізацію.

Отже, мотивами оскаржуваного рішення є: відсутність, на думку пенсійного органу, необхідного страхового стажу; незарахування періодів роботи за трудовою книжкою від 10.07.1985 через дописування дати народження на титульній сторінці; висновок про необхідність подання додаткових уточнюючих довідок.

Суд встановив, що в матеріалах справи наявна трудова книжка НОМЕР_1 .

На титульній сторінці трудової книжки зазначено прізвище ОСОБА_5 , ім`я ОСОБА_6 , по батькові ОСОБА_7 , дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також містяться відмітки щодо зміни прізвища.

Трудова книжка містить записи про трудову діяльність позивачки, зокрема записи, які стосуються спірного періоду: прийняття на роботу з 28.08.1987, подальші переведення, звільнення у зв`язку з переведенням з 01.01.1992, прийняття в Енергоуправління ВО «Красноармійськвугілля» та звільнення з 01.07.1996.

Також із трудової книжки вбачається подальша трудова діяльність позивачки після спірного періоду, зокрема записи за періоди після 1999 року, які загалом узгоджуються з відомостями персоніфікованого обліку, врахованими територіальним органом Пенсійного фонду України з 01.06.1999.

Матеріали справи містять довідку ДП «Регіональні електричні мережі» № 14 від 05.08.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , згідно з архівними даними працювала електромонтером з обслуговування електроустаткування 4 розряду в Енергоуправлінні ВО «Красноармійськвугілля» з 01.01.1992 по 01.07.1996.

Довідка також містить відомості про реорганізацію та правонаступництво відповідних підприємств.

Водночас, судом не встановлено, що довідка ДП «Регіональні електричні мережі» № 14 від 05.08.2025 була подана разом із заявою про призначення пенсії саме до територіального органу Пенсійного фонду України до прийняття оскаржуваного рішення від 20.08.2025.

Тому суд не покладає цю довідку в основу висновку про протиправність оскаржуваного рішення як самостійну підставу.

Її значення полягає у додатковому підтвердженні частини спірного періоду вже на стадії судового розгляду.

Разом із тим, факт перебування трудової книжки у розпорядженні відповідача 1 на час прийняття оскаржуваного рішення підтверджується, зокрема змістом самого оскаржуваного рішення, оскільки орган Пенсійного фонду прямо послався на трудову книжку від 10.07.1985 і саме її оцінив як документ, що містить недолік титульної сторінки.

У матеріалах справи також є розписка-повідомлення про прийняття відповідачем 2 заяви та документів від ОСОБА_1 , у якій серед доданих документів зазначено, зокрема, трудову книжку або документи про стаж.

Розписку складено 09.05.2024, тобто вона не є тотожною заяві про призначення пенсії від 12.08.2025.

Тому суд не розглядає її як самостійний доказ складу документів, поданих саме із заявою від 12.08.2025, однак враховує її у сукупності з оскаржуваним рішенням, яке безпосередньо підтверджує оцінку пенсійним органом трудової книжки.

В анкеті-опитуванні наявна відповідь «Ні» на питання про наявність стажу за період до 01.01.2004.

Водночас, у тій же анкеті зазначено, що позивачка здійснювала підприємницьку діяльність і бажає отримувати пенсію через банківську установу.

Суд встановив, що спірним у цій справі є період роботи позивачки з 28.08.1987 по 01.07.1996, тобто період до впровадження персоніфікованого обліку, який відповідач 1 не зарахував до страхового стажу через недолік титульної сторінки трудової книжки.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

За пунктом 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.

За частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі – Порядок № 637 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

За пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пункт 20 Порядку №637 передбачає, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції; стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування; стосовно жінок, які працюють на вирощуванні, збиранні та післязбиральному обробленні тютюну, - про зайнятість на перелічених роботах протягом повного сезону.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.

Так, спір у цій справі стосується загального страхового стажу для пенсії за віком, а не спеціального чи пільгового стажу.

Тому, суд виходить з того, що вимоги пункту 20 Порядку №637 не можуть застосовуватися як безумовна підстава для ігнорування записів трудової книжки щодо загального стажу.

Оскільки частина записів у трудовій книжці внесена у 1987–1992 роках, суд враховує Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджену постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, яка діяла до набрання чинності Інструкцією №58.

Зазначена Інструкція передбачала, що заповнення трудової книжки та внесення записів про роботу здійснюються адміністрацією підприємства, а зміни записів про прізвище, ім`я, по батькові та дату народження проводяться адміністрацією на підставі відповідних документів.

Щодо записів, внесених після набрання чинності Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», суд враховує, що за пунктами 2.2, 2.3, 2.4, 2.13 Інструкції №58 заповнення трудової книжки, внесення відомостей про працівника, записів про прийняття, переведення, звільнення та зміну анкетних даних здійснюються роботодавцем або уповноваженою ним особою на підставі відповідних документів і наказів.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3, 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17 - 19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Щодо меж адміністративного судового контролю суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а зазначив: адміністративний суд, оцінюючи правомірність рішень суб`єкта владних повноважень, перевіряє їх відповідність критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, зокрема критеріям обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та пропорційності.

У постанові від 31.01.2025 у справі №120/8471/23 Верховний Суд узагальнив підхід до підтвердження стажу: основним документом про стаж за період до впровадження персоніфікованого обліку є трудова книжка, а інші документи застосовуються за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

У цій же постанові Верховний Суд послався на висновки у постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 11.11.2020 у справі №677/831/17, відповідно до яких на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості записів у трудовій книжці, а визначальним є підтвердження факту зайнятості, а не формальні недоліки записів.

У постанові від 17.09.2024 у справі №440/4164/23 Верховний Суд розглядав подібну ситуацію щодо недоліків оформлення трудової книжки та зазначив, що трудова книжка є основним документом про стаж, а правила ведення трудових книжок покладали обов`язок щодо внесення записів саме на адміністрацію підприємства.

У цій справі Верховний Суд також зазначив, що неналежне оформлення трудової книжки не може бути підставою для виключення відповідних періодів зі стажу, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено на посадових осіб роботодавця.

У постанові від 24.05.2024 у справі №460/17257/23 Верховний Суд зазначив, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є обов`язком пенсійного органу, а перекладання цього тягаря на особу є неприйнятним.

У цій же постанові Верховний Суд зробив висновок, що зобов`язальні дії щодо призначення пенсії має вчинити той територіальний орган Пенсійного фонду, який був визначений за принципом екстериторіальності та вирішував питання про призначення пенсії.

Щодо дискреційних повноважень суд враховує підхід Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 01.04.2026 у справі №280/6785/25, у якій зазначено, що повноваження суб`єкта владних повноважень не є дискреційними, коли за встановлених законом умов можливим є лише один правомірний варіант поведінки.

Щодо судового збору суд враховує постанову Верховного Суду від 25.06.2025 у справі №400/7965/24, у якій зазначено, що взаємопов`язані вимоги, коли вимога про визнання протиправності слугує необхідною передумовою для застосування зобов`язального способу захисту, можуть розглядатися як одна немайнова вимога - основна та похідна.

Так, суд перевіряє правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 056650010333 від 20.08.2025 ретроспективно, тобто з урахуванням законодавства та фактичних обставин, які існували на час його прийняття.

Тому суд оцінює саме ті мотиви, які зазначені в оскаржуваному рішенні, а не нові або додаткові аргументи, наведені відповідачами у відзивах.

Зокрема, із оскаржуваного рішення вбачається, що пенсійний орган відмовив у призначенні пенсії не через спростування факту роботи позивачки у спірний період, а через дописування дати народження на титульній сторінці трудової книжки, а також через ненадання уточнюючих довідок.

Отже, ключовим питанням у цій справі є те, чи мав пенсійний орган правові підстави не зараховувати весь спірний період роботи з 28.08.1987 по 01.07.1996 лише з огляду на такий недолік титульної сторінки трудової книжки та без належної оцінки записів про роботу.

Щодо доказів, які були у розпорядженні пенсійного органу, суд зазначає про таке.

Суд виходить із того, що трудова книжка позивачки була у розпорядженні відповідача 1 на дату прийняття оскаржуваного рішення, оскільки в самому рішенні прямо зазначено, що періоди роботи за трудовою книжкою від 10.07.1985 не зараховані через дописування дати народження.

Отже, пенсійний орган мав можливість оцінити не лише титульну сторінку трудової книжки, а й записи про роботу, дати прийняття, переведення, звільнення, посади, підстави внесення записів і відбитки печаток.

Водночас, у рішенні від 20.08.2025 не зазначено, що записи про роботу у спірний період відсутні, нечиткі, суперечливі або не містять відомостей про дату, посаду, місце роботи чи підставу внесення запису.

Також у рішенні не зазначено, що трудова книжка не належить позивачці або що записи про роботу у спірний період є недостовірними.

За таких обставин, відповідач 1, який прийняв оскаржуване рішення, не довів, що виявлений недолік титульної сторінки трудової книжки унеможливлював встановлення особи власника трудової книжки та оцінку записів про роботу.

Із приводу трудової книжки позивачки як основного документа про її стаж, суд вказує на таке.

Спірний період з 28.08.1987 по 01.07.1996 є періодом роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку.

Тому для його підтвердження застосовуються стаття 62 Закону №1788-XII, частини друга і четверта статті 24 Закону №1058-IV та Порядок №637.

За цими нормами основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Зокрема, із трудової книжки НОМЕР_1 вбачається наявність записів про роботу позивачки у спірний період, зокрема про прийняття на роботу з 28.08.1987, подальші переведення, звільнення у зв`язку з переведенням з 01.01.1992, прийняття в Енергоуправління ВО «Красноармійськвугілля» та звільнення з 01.07.1996.

У той же час, наявність дописування дати народження на титульній сторінці трудової книжки сама по собі не спростовує записів про роботу.

Такий недолік може бути підставою для додаткової перевірки, однак не є достатньою підставою для автоматичного неврахування всього періоду трудової діяльності.

Суд враховує, що трудова книжка містить відомості, які у сукупності дозволяють ідентифікувати її власника: прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, відмітки про зміну прізвища, серію та номер трудової книжки.

Ці відомості узгоджуються з іншими документами у справі.

Водночас, відповідачі не надали доказів того, що трудова книжка належить іншій особі, що записи про роботу внесені безпідставно або що позивачка фактично не працювала у зазначені періоди.

Тому висновок пенсійного органу про незарахування спірного періоду лише через дописування дати народження на титульній сторінці трудової книжки є формальним і не відповідає критеріям обґрунтованості, розсудливості та пропорційності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Щодо довідки ДП «Регіональні електричні мережі», суд виходить із таких міркувань.

Довідка ДП «Регіональні електричні мережі» № 14 від 05.08.2025 підтверджує роботу позивачки з 01.01.1992 по 01.07.1996 в Енергоуправлінні ВО «Красноармійськвугілля» та містить відомості про правонаступництво підприємств.

Суд враховує цю довідку як доказ, наявний у матеріалах справи, який додатково підтверджує частину спірного періоду.

Разом із тим, правомірність рішення від 20.08.2025 оцінюється насамперед з огляду на ті документи, які були у розпорядженні пенсійного органу або повинні були бути оцінені ним на час прийняття оскаржуваного рішення.

Оскільки судом не встановлено, що ця довідка була подана позивачкою до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії до прийняття відповідачем 1 оскаржуваного рішення, суд не покладає цю довідку в основу висновку про протиправність вказаного рішення як самостійну підставу.

Однак наведене не змінює висновку суду, оскільки трудова книжка була у розпорядженні відповідача 1, а саме вона є основним документом про стаж позивачки.

При цьому, відсутність уточнюючої довідки не могла бути достатньою підставою для ігнорування записів трудової книжки.

Крім того, спір у цій справі стосується загального страхового стажу для пенсії за віком, а не спеціального чи пільгового стажу.

Тому вимога про подання уточнюючої довідки з посиланням на первинні документи не може застосовуватися як безумовна передумова для зарахування загального трудового стажу, якщо трудова книжка містить відповідні записи.

Із приводу анкети-опитування, суд зазначає про таке.

У матеріалах справи наявна анкета-опитування, у якій на питання про наявність стажу за період до 01.01.2004 зазначено відповідь «Ні».

Суд не вважає цю відповідь самостійною підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду, оскільки: така обставина не зазначена як мотив оскаржуваного рішення; відповідь в анкеті не може мати переваги над трудовою книжкою як основним документом про стаж; за наявності суперечності між анкетою та трудовою книжкою пенсійний орган мав з`ясувати цю суперечність, а не обмежуватися формальною підставою для незарахування стажу.

Щодо належного відповідача у спірних правовідносинах, суд вказує на таке.

Позивачка звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, однак оскаржуване рішення за результатами розгляду заяви прийняло Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за принципом екстериторіальності.

Саме Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області: розглянуло заяву позивачки; визначило страховий стаж; не зарахувало спірний період; прийняло рішення № 056650010333 від 20.08.2025.

Отже, саме цей орган є належним відповідачем у спірних правовідносинах.

Те, що позивачка у другій позовній вимозі просила зобов`язати зарахувати спірний період саме Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, є підставою для суду, керуючись частиною другою статті 9 та статтею 245 КАС України, визначити належний спосіб захисту та належного суб`єкта виконання судового рішення.

Тому суд визначає належний спосіб захисту для ефективного поновлення порушеного права.

Із приводу дискреційних повноважень пенсійного органу в спірних правовідносинах, суд виходить із такого.

Суд відхиляє доводи відповідачів про те, що зобов`язання зарахувати спірний період до страхового стажу або призначити пенсію є втручанням у дискреційні повноваження територіального органу Пенсійного фонду України.

Так, дискреція передбачає можливість суб`єкта владних повноважень обрати один із кількох правомірних варіантів поведінки.

У цій справі, якщо особа досягла пенсійного віку, звернулася із заявою про призначення пенсії, має необхідний страховий стаж і подала документи, які підтверджують відповідний стаж, пенсійний орган не має свободи вибору між призначенням і непризначенням пенсії.

За таких умов єдиним правомірним варіантом поведінки є призначення пенсії.

Розрахунок розміру пенсії здійснюється пенсійним органом відповідно до закону, однак це не означає наявності дискреції щодо самого права позивачки на призначення пенсії.

Щодо наявності підстав для призначення пенсії позивачці, суд зазначає про таке.

З оскаржуваного рішення вбачається, що страховий стаж позивачки без урахування спірного періоду становить 23 роки 2 місяці 28 днів, а з урахуванням пункту 3-1 розділу XV Закону №1058-IV - 24 роки.

Спірний період з 28.08.1987 по 01.07.1996 становить понад 8 років 10 місяців.

Зарахування цього періоду до вже визначеного пенсійним органом страхового стажу 23 роки 2 місяці 28 днів дає позивачці страховий стаж понад 32 роки, необхідні у 2025 році для призначення пенсії за віком після досягнення 60 років.

Тому навіть без вирішального значення пункту 3-1 розділу XV Закону №1058-IV зарахування спірного періоду є достатнім для висновку про наявність необхідного страхового стажу.

Позивачка досягла 60 років 07.08.2025, а із заявою звернулася 12.08.2025, тобто в межах трьох місяців після досягнення пенсійного віку.

Отже, відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком підлягає призначенню з 08.08.2025, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Із приводу ефективного способу захисту, суд вказує на таке.

Скасування оскаржуваного рішення пенсійного органу без зобов`язання зарахувати спірний період і призначити пенсію не забезпечить ефективного захисту права позивачки, оскільки судом встановлені необхідні умови для призначення пенсії.

Направлення заяви на повторний розгляд було б виправданим у разі, якщо б залишались невстановленими істотні обставини або якщо б пенсійний орган мав дискреційні повноваження щодо вирішення питання про призначення пенсії.

У цій справі таких обставин немає.

Суд встановив вік позивачки, дату звернення, зміст оскаржуваного рішення, страховий стаж, визначений пенсійним органом, спірний період і правові підстави для його зарахування.

Тому ефективним способом захисту є: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 056650010333 від 20.08.2025; зобов`язання цього органу зарахувати до страхового стажу позивачки період роботи з 28.08.1987 по 01.07.1996; зобов`язання цього органу призначити позивачці пенсію за віком з 08.08.2025.

Такий спосіб захисту виходить за буквальне формулювання другої позовної вимоги в частині визначення належного суб`єкта виконання та за межі заявленого позову в частині зобов`язання призначити пенсію, однак такий вихід є необхідним для повного й ефективного захисту права позивачки.

З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд дійшов до таких висновків.

Оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 056650010333 від 20.08.2025 є протиправним, оскільки ґрунтується на формальному недоліку титульної сторінки трудової книжки без належної оцінки записів про роботу та без доведення того, що трудова книжка не належить позивачці або що записи про роботу є недостовірними.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

З метою ефективного захисту права позивачки суд виходить за межі буквального формулювання другої позовної вимоги в частині визначення належного суб`єкта виконання судового рішення, а також за межі позовних вимог у частині зобов`язання призначити пенсію за віком.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить із таких міркувань.

Позивачка зазначила про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд» 27.11.2025.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI у редакції, чинній на дату звернення до суду, ставка судового збору за подання фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За частиною третьою статті 4 Закону №3674-VI при поданні процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 становить 3028 грн.

При цьому, вимога про зобов`язання зарахувати спірний період роботи до страхового стажу є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення, яким цей самий період не зараховано до страхового стажу.

Обидві вимоги спрямовані на захист одного порушеного права - права позивачки на призначення пенсії за віком.

Тому належний розмір судового збору за подання цього позову становить: 3028 грн х 0,4 х 0,8 = 968,96 грн.

У той же час, надмірно сплачена частина судового збору у розмірі 242,24 грн може бути повернута позивачці з Державного бюджету України за її клопотанням у порядку, визначеному пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки позов підлягає задоволенню, а спір виник унаслідок протиправного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у належному розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань цього відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 20.08.2025 № 056650010333 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 28.08.1987 по 01.07.1996, а саме: з 28.08.1987 до 01.01.1992 - роботу електромонтером з обслуговування електроустаткування на Красноармійському ремонтно-механічному заводі ВО «Красноармійськвугілля»; з 01.01.1992 по 01.07.1996 - роботу електромонтером з обслуговування електроустаткування в Енергоуправлінні ВО «Красноармійськвугілля».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 з 08.08.2025 пенсію за віком відповідно до частини першої статті 26 та пункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83А,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14005 , код ЄДРПОУ - 21390940)

Головуючий суддя Є.В. Печений