Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №560/1165/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1165/26

РІШЕННЯ

іменем України

04 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду з 04.11.2024 по 29.11.2024, з 08.12.2024 по 19.02.2025, з 27.02.2025 по 27.02.2025 та з 06.03.2025 по 21.03.2025 сумарно за 117 днів в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань, передбаченої пунктом 1 розділу XXXVII порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в зазначені періоди він виконував бойові (спеціальні) завдання загальним терміном 117 днів, перебуваючи в Донецькій області, Бахмутському районі, Торецькій міській територіальній громаді, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 №0666/118/9145 від 11.11.2025, виданою за формою додатка 6 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №887 від 22.08.2023), однак відповідач не виплатив йому додаткову винагороду за спірні період в повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Цією ж ухвалою у відповідача витребувано, зокрема, витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, журналу бойових дій за спірні періоди, всі рапорти та накази щодо виплати додаткової винагороди, письмові пояснення щодо конкретних бойових (спеціальних) завдань, а також письмову інформацію про нарахування та виплату додаткової винагороди у спірні періоди.

Відповідач у відзиві на позов від 19.02.2026 позовні вимоги не визнав, зазначивши, що право на одноразову винагороду в розмірі 70 000 грн за кожні 30 днів виникає лише за умови безпосереднього виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником до ротного опорного пункту включно, тимчасово окупованій території або території між позиціями сторін, підставою для підтвердження чого є бойові накази, журнал бойових дій та рапорти командирів підрозділів, а не довідка за формою додатка 6, яка засвідчує лише загальний термін перебування на території ведення бойових дій. Відповідач стверджує, що згідно з журналом бойових дій 3-го механізованого батальйону позивач фактично виконував завдання на лінії зіткнення лише 16 діб. Відповідач також повідомив, що готується рапорт про внесення змін до наказу командира частини №276 від 27.09.2025 в частині уточнення кількості днів виконання бойових завдань, витяг з якого буде долучено до матеріалів справи до розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 №0666/118/9145 від 11.11.2025, виданою за формою додатка 6 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №887 від 22.08.2023), позивач у періоди з 04.11.2024 по 29.11.2024, з 08.12.2024 по 19.02.2025, з 27.02.2025 по 27.02.2025 та з 06.03.2025 по 21.03.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, Бахмутському районі, Торецькій міській територіальній громаді. Сумарно зазначені періоди становлять 117 днів.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №276 від 27.09.2025 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та переведено на посаду навідника відділення охорони та оборони взводу охорони та оборони роти охорони та оборони військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується відзивом на позов та карткою особового рахунку позивача (відмітка про виключення зі списків - 27.09.25).

Із карток особового рахунку військовослужбовця, наданих відповідачем, судом встановлено, що позивачу за спірні періоди нараховано й виплачено додаткову винагороду відповідно до пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022: у грудні 2024 року - 53 333,33 грн, у січні 2025 року - 77 419,35 грн, у лютому 2025 року - 100 000,00 грн, у березні 2025 року - 71 428,57 грн, у квітні 2025 року - 51 612,90 грн.

У відзиві на позов від 19.02.2026 відповідач визнав факт перебування позивача на території ведення бойових дій у зазначені періоди, водночас заперечив факт виконання ним бойових (спеціальних) завдань саме на лінії бойового зіткнення з противником, зазначивши, що згідно з журналом бойових дій 3-го механізованого батальйону позивач фактично виконував такі завдання лише 16 діб.

На підтвердження цієї обставини відповідач додав до відзиву витяги з бойового донесення 3-го механізованого батальйону на 3 аркушах; бойові накази (бойові розпорядження), повний журнал бойових дій та рапорти командира підрозділу до матеріалів справи не подані.

Відповідач у відзиві повідомив, що уповноваженими особами 3-го механізованого батальйону підготовлено рапорт про внесення змін до наказу командира частини №276 від 27.09.2025 в частині зазначення днів виконання бойових (спеціальних) завдань, витяг з якого буде долучено до матеріалів справи до розгляду справи по суті. Станом на час ухвалення цього рішення зазначений документ до суду не надійшов.

Ухвалою суду від 28.05.2026, постановленою у зв`язку з виявленою розбіжністю між відомостями відзиву (16 діб виконання бойових завдань) та відомостями карток особового рахунку (нарахування додаткової винагороди позивачу за спірні періоди), у відповідача витребувано письмову інформацію з підтвердженням точних дат (днів), за які позивачу нараховано та виплачено додаткову грошову винагороду за виконання бойових завдань у спірних періодах, зі строком подання доказів - 5 днів з дня отримання ухвали.

У встановлений судом строк, а також станом на час ухвалення цього рішення, відповідач витребувану ухвалою суду від 28.05.2026 інформацію не надав, про причини неподання доказів суд не повідомив, клопотань про продовження процесуального строку не заявляв.

Інших доказів, які б підтверджували або спростовували кількість днів виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань саме на лінії бойового зіткнення з противником у розумінні пункту 1 розділу XXXVII наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, матеріали справи не містять.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд враховує таке.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною третьою статті 9 передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця; грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 9 встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності; порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» встановлено, що на період воєнного стану:

«військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань».

Аналогічні положення відтворені в пункті 1 розділу XXXVII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, яким встановлено:

«1. На період воєнного стану військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань:

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно;

на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України;

на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій;

на території противника.

2. Підтвердження виконання бойових (спеціальних) завдань здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій або бойове донесення;

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про виконання бойових (спеціальних) завдань кожним військовослужбовцем (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу.

Інформацію про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань у минулому місяці відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців, до 05 числа поточного місяця в установленому законодавством порядку.

Військовослужбовцям, які вибувають до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу частини та мають менше 30 днів виконання бойових (спеціальних) завдань в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу, за які виплата одноразової винагороди не здійснювалась, інформація про такі дні зазначається у наказі командира військової частини (установи, організації).

4. Виплата одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів військових частин (установ, організацій).

5. Накази про виплату одноразової винагороди особовому складу, у якого право на отримання одноразової винагороди настало у минулому місяці, видаються до 05 числа поточного місяця на підставі: даних обліку днів для виплати одноразової винагороди, які підтверджують наявність сумарно обчислених 30 днів виконання завдань військовослужбовцями в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу, за які виплата одноразової винагороди не здійснювалась; інформації про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань для виплати одноразової винагороди, зазначеної у витязі з наказу командира військової частини (установи, організації) за попереднім місцем проходження служби військовослужбовця; інформації про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань для виплати одноразової винагороди, зазначеної військовою частиною (установою, організацією), до якої для виконання завдань був відряджений військовослужбовець.

6. Підготовка проєктів наказів для здійснення виплати одноразової винагороди покладається на підрозділи, що відповідають за ведення обліку особового складу».

Із наведеного суд встановлює, що законодавцем розмежовано дві самостійні виплати з різними умовами набуття права та різним переліком підтверджуючих документів: (1) щомісячну додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн, яка виплачується пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах із забезпечення оборони України, перебуваючи безпосередньо в районі їх здійснення (підтверджується, зокрема, довідкою за формою додатка 6 до Порядку), та (2) одноразову винагороду в розмірі 70 000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань саме на лінії бойового зіткнення з противником до ротного опорного пункту включно, на окупованій території чи території між позиціями сторін (підтверджується виключно бойовим наказом, журналом бойових дій та рапортом командира підрозділу).

Щодо процесуальних наслідків невиконання відповідачем ухвал суду про витребування доказів суд керується таким.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною четвертою статті 77 КАС України передбачено, що докази суду надають учасники справи; суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 77 КАС України встановлено, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (частина друга); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина третя).

Застосовуючи наведені норми до встановлених обставин справи, суд зазначає таке.

Із карток особового рахунку позивача судом встановлено, що відповідач самостійно нарахував і виплатив позивачу додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн за пунктом 1-1 постанови №168 саме за періоди, що збігаються зі спірними: у грудні 2024 року - 53 333,33 грн, у січні 2025 року - 77 419,35 грн, у лютому 2025 року - 100 000,00 грн, у березні 2025 року - 71 428,57 грн, у квітні 2025 року - 51 612,90 грн. Отже, самим відповідачем документально підтверджено й визнано факт безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у районі ведення бойових дій саме в ті місяці, на які припадають спірні періоди.

За таких обставин, коли відповідач своїми ж внутрішніми фінансовими документами підтверджує перебування позивача в районі ведення бойових дій у спірні періоди, покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доказування вимагав документального спростування твердження позивача про виконання завдань саме на лінії бойового зіткнення шляхом подання бойового наказу, повного журналу бойових дій та рапорту командира підрозділу, як це прямо передбачено пунктом 2 розділу XXXVII наказу №260. Відповідач таких доказів не подав. До відзиву долучено лише часткові витяги з бойового донесення на 3 аркушах, а на виконання ухвали суду від 28.05.2026 про витребування точних дат нарахування й виплати винагороди взагалі жодних документів не подано.

Оскільки відповідач посилається на обставину виконання позивачем бойових завдань на лінії зіткнення лише впродовж 16 діб, а на вимогу суду підтвердити цю обставину первинними документами не відреагував, суд, керуючись частиною шостою статті 77 КАС України, позбавлений можливості визнати позицію відповідача та, відповідно до статті 90 КАС України, бере до уваги єдиний належний і допустимий доказ обставин виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань - довідку військової частини НОМЕР_1 №0666/118/9145 від 11.11.2025, яка подана самим відповідачем, відповідає встановленій формі та підтверджує перебування позивача у складі бойового підрозділу саме у спірні періоди в Бахмутському районі Донецької області (Торецька міська ТГ), місцевості, яка протягом зазначеного часу була безпосередньою зоною ведення активних бойових дій.

Суд також враховує, що відповідач у відзиві повідомляв про підготовку рапорту про внесення змін до наказу №276 від 27.09.2025 в частині уточнення кількості днів виконання бойових завдань, проте цей документ до суду так і не надійшов, що додатково свідчить про неспроможність відповідача документально обґрунтувати законність своєї бездіяльності.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди за 117 днів виконання бойових (спеціальних) завдань у розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених), передбаченої пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 та пунктом 1 розділу XXXVII наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, є протиправною, а позовні вимоги - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати учасниками справи не заявлені, у зв`язку з чим питання їх розподілу судом не вирішується.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за періоди 04.11.2024 по 29.11.2024, з 08.12.2024 по 19.02.2025, з 27.02.2025 по 27.02.2025 та з 06.03.2025 по 21.03.2025 сумарно за 117 днів в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань, передбаченої пунктом 1 розділу XXXVII порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя В.К. Блонський