Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №560/1260/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1260/26

РІШЕННЯ

іменем України

04 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1. Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до поданого ним рапорту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу на посаді стрільця-санітара 1 гірсько-штурмового відділення 1 гірсько-штурмового взводу 4 роти 2 батальйону військової частини НОМЕР_1 . У зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною ОСОБА_2 , якій встановлено ІІ групу інвалідності, позивач неодноразово звертався з рапортами про звільнення на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої, пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ. 17.11.2025 позивач повторно звернувся з відповідним рапортом, долучивши повний пакет документів, однак командування військової частини вкотре відмовило у задоволенні рапорту, посилаючись на те, що надані документи не підтверджують потребу саме в постійному догляді. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою та такою, що порушує його право на звільнення з військової служби за наявною законною підставою.

Ухвалою судді від 27.01.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

10.02.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, зазначивши, що довідка до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №919837 містить лише висновок про протипоказання важкої фізичної праці, а висновку (рекомендацій) МСЕК щодо потреби постійного стороннього догляду не надавалося. Вказує, що звільнення військовослужбовців у відповідних званнях здійснюється командиром бригади в межах наданих йому повноважень. Питання про наявність підстав для звільнення позивача належить до дискреційних повноважень відповідача, а покладення на суд обов`язку зобов`язати відповідача звільнити позивача суперечитиме практиці Європейського суду з прав людини щодо меж судового контролю за дискреційними повноваженнями суб`єктів владних повноважень. Враховуючи наведене, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

27.11.2004 позивач одружився з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 ).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ №919837 від 04.09.2024, виданою Хмельницькою обласною медико-соціальною експертною комісією, ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності (причина - загальне захворювання) строком до 01.10.2027. У пункті 12 довідки (висновок про умови та характер праці) зазначено "Протипоказання важкої фізичної праці". Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності не наведені.

30.10.2025 лікарсько-консультативною комісією Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медичної допомоги Хмельницького району" видано висновок №462 за формою первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407, щодо ОСОБА_2

30.10.2025 цією ж лікарсько-консультативною комісією видано довідку, в якій щодо ОСОБА_2 зазначено, що вона потребує постійного стороннього догляду.

17.11.2025 позивач повторно звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої, пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, долучивши копії паспортів та реєстраційних номерів облікових карток платників податків позивача і його дружини, свідоцтво про шлюб, військовий квиток, довідку МСЕК, висновок ЛКК №462 та довідку ЛКК від 30.10.2025.

Згідно з доповідною начальника служби діловодства військової частини НОМЕР_1 (помічника командира бригади з правової роботи) від 22.11.2025, пакет наданих документів повторно не погоджено з посиланням на те, що висновок МСЕК не містить висновку (рекомендацій) щодо потреби постійного стороннього догляду; висновок ЛКК №462 стосується соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, а не безпосередньо "постійного догляду". До пакета не додано копію акта огляду МСЕК за вих. №3638 та форму індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд враховує таке.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу.

Пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ визначено, що такою сімейною обставиною, зокрема, є необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 23 Додатка 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція), визначено перелік документів, що подаються у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: копія свідоцтва про шлюб; один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка); та висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді (для осіб з інвалідністю II групи).

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Постанова №1338), яка набрала чинності з 01.01.2025, повноваження медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи припинено з 31.12.2024 та передано експертним командам з оцінювання повсякденного функціонування особи. Положення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 "Питання медико-соціальної експертизи" (далі - Постанова №1317), з 01.01.2025 втратило чинність. При цьому абзацом восьмим пункту 3 Постанови №1338 передбачено, що документи, видані медико-соціальними експертними комісіями до 31.12.2024, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд та продовжують бути підставами для надання відповідних статусів, пільг, у тому числі для цілей Закону №2232-ХІІ, на весь строк дії такої довідки до проведення планового оцінювання.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 та в подальшому в постановах від 20.11.2025 у справі №560/17590/24 і від 12.05.2026 у справі №500/7485/23 виснував, що:

- норми Закону №2232-ХІІ та підзаконних актів, прийнятих на його виконання, не визначають вичерпного переліку документів, які безумовно надають особі право вважатися такою, що здійснює/потребує постійний догляд, а тому питання достатності поданих документів має вирішуватися виходячи з їх змісту в кожній конкретній справі;

- відповідно до підпункту 1 пункту 11 Положення №1317 медико-соціальні експертні комісії мали повноваження визначати потребу особи у сторонньому нагляді, догляді або допомозі, однак лише в межах процедури встановлення (чи перегляду) інвалідності або ступеня обмеження життєдіяльності;

- за пунктом 27 Положення №1317 підставою встановлення I групи інвалідності є, серед іншого, неспроможність до самообслуговування і виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, тоді як підставою встановлення II групи інвалідності є функціональні порушення значного обмеження життєдіяльності при збереженій здатності до самообслуговування, що не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі; подібний висновок щодо розмежування груп інвалідності за цим критерієм викладено Верховним Судом також у постанові від 24.04.2024 у справі №140/12873/23;

- з наведеного випливає, що лише для I групи інвалідності потреба в постійному сторонньому догляді є визначальною ознакою самої групи; щодо осіб з II групою інвалідності, які за станом здоров`я попри формальну групу нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, повноваження підтвердити цю обставину віднесені до лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) закладу охорони здоров`я, яка має право видавати, зокрема, висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о, затвердженою наказом МОЗ від 09.03.2021 №407);

- підстава звільнення, пов`язана з необхідністю постійного догляду, є самостійною і не потребує додаткового тлумачення чи обґрунтування, а в її нормативній конструкції відсутня вимога щодо будь-яких додаткових умов, окрім документального підтвердження самого факту потреби постійного догляду;

- обов`язковою умовою застосування цієї підстави є надання доказів, які підтверджують факт необхідності здійснення постійного догляду (постанова ВС від 26.06.2024 у справі №420/23353/23). При цьому суд зобов`язаний дати вмотивовану оцінку кожному поданому документу окремо і в сукупності, а не обмежуватися загальним висновком про недоведеність без зазначення, у чому саме полягає невідповідність поданих документів вимогам закону (постанова ВС від 12.05.2026 у справі №500/7485/23);

- розглянутим уважається рапорт, за яким видано наказ по особовому складу про звільнення або надано обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту, доведену до військовослужбовця належним чином (постанова ВС від 02.04.2025 у справі №280/7446/24).

Оцінюючи доводи сторін у цій справі та докази, надані ними, суд зазначає таке.

Довідкою МСЕК серії 12ААГ №919837 від 04.09.2024 підтверджується, що ОСОБА_2 встановлено II групу інвалідності (причина - загальне захворювання). У пункті 12 довідки зазначено висновок про умови та характер праці - "протипоказання важкої фізичної праці". Рекомендації щодо потреби постійного стороннього догляду в довідці відсутні.

Суд враховує, що така відсутність є наслідком самої групової класифікації: відповідно до пункту 27 Положення №1317, чинного на момент видачі довідки, II група інвалідності за визначенням встановлюється за умови збереженої здатності до самообслуговування і не спричиняє потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі на відміну від I групи, для якої така потреба є визначальним критерієм. Отже, відсутність у довідці МСЕК відомостей щодо потреби постійного догляду не свідчить про відсутність такої потреби у ОСОБА_2 , а відображає загальну (групову) презумпцію, притаманну II групі інвалідності як такій, і не є перешкодою для встановлення індивідуальної потреби постійного догляду іншим передбаченим законодавством способом.

Суд також враховує, що ця довідка, видана до 31.12.2024, відповідно до абзацу восьмого пункту 3 Постанови №1338 залишається чинною та прирівнюється до рішення експертної команди на весь строк своєї дії (до 01.10.2027), у тому числі для цілей Закону №2232-ХІІ.

Щодо висновку ЛКК №462 від 30.10.2025 та довідки ЛКК від 30.10.2025.

Висновок №462 виданий лікарсько-консультативною комісією КНП "Центр первинної медичної допомоги Хмельницького району" за формою первинної облікової документації №080-4/о, надрукований текст якого визначає його призначення як "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі". Це узгоджується з визначеним Інструкцією щодо заповнення цієї форми, затвердженою наказом МОЗ України від 09.03.2021 №407 (пункти 2, 3, 5), призначенням: реєстрація порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду. Саме такий висновок Верховний Суд у постановах від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 та від 12.05.2026 у справі №500/7485/23 визнав належним і достатнім способом підтвердження потреби постійного догляду для осіб, які, попри формальну групу інвалідності, встановлену МСЕК, за фактичним станом здоров`я потребують такого догляду.

Крім того, того самого дня 30.10.2025 цією ж лікарсько-консультативною комісією видано окрему довідку, якою прямо підтверджено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду. Ця довідка є належним (стаття 73 КАС України) і допустимим (стаття 74 КАС України) доказом, оскільки видана уповноваженим закладом охорони здоров`я в межах наданої йому компетенції, підписана трьома членами комісії та засвідчена печаткою; відповідачем ця довідка не спростована жодним іншим доказом.

Оцінивши висновок №462 та довідку ЛКК від 30.10.2025 у сукупності та взаємному зв`язку з рештою доказів у справі, суд доходить висновку, що вони містять чіткий та однозначний медичний висновок про необхідність саме постійного догляду за ОСОБА_2 , що повністю відповідає вимогам пункту 23 Додатка 19 Інструкції.

Щодо тверджень відповідача про недодання копії акта огляду МСЕК за вих. №3638 та форми індивідуальної програми реабілітації.

Суд відхиляє такі доводи, оскільки підстава звільнення, заявлена позивачем, а саме підпункт "г" пункту 2 частини четвертої, пункт 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ (у редакції Закону №3633-IX від 15.01.2026, чинній на момент звернення позивача з рапортом), ґрунтується на переліку сімейних обставин, викладеному саме в частині дванадцятій статті 26, і регулюється окремим, самостійним переліком документів за пунктом 23 Додатка 19 Інструкції, який є вичерпним і не передбачає обов`язковості акта огляду МСЕК чи індивідуальної програми реабілітації. Застосування до цієї підстави вимог іншого переліку документів не ґрунтується на нормі права.

Суд також відхиляє доводи відповідача про дискреційний характер повноважень командира військової частини. Дискреційні повноваження передбачають вибір суб`єктом владних повноважень одного з кількох законних варіантів рішення в межах наданої йому свободи розсуду. Натомість підстави звільнення військовослужбовця, передбачені статтею 26 Закону №2232-ХІІ, є вичерпними: за наявності визначених законом обставин, підтверджених належними документами, та волевиявлення військовослужбовця щодо небажання продовжувати службу, у командування військової частини виникає обов`язок, а не право на власний розсуд, ухвалити рішення про звільнення. Встановивши, що позивачем подано повний та належний перелік документів на підтвердження законної підстави для звільнення, суд, реалізуючи повноваження, надані статтею 245 КАС України, вправі зобов`язати відповідача вчинити відповідні дії, не підміняючи цим дискреційні повноваження відповідача, оскільки останні у цьому випадку відсутні.

За сукупністю встановлених обставин та з урахуванням наведеної правової позиції Верховного Суду суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність передбаченої пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ підстави для звільнення з військової служби - необхідності здійснення постійного догляду за дружиною ОСОБА_2 , яка має II групу інвалідності та за висновком і довідкою лікарсько-консультативної комісії від 30.10.2025 потребує постійного стороннього догляду, а також подання позивачем вичерпного переліку документів, визначеного пунктом 23 Додатка 19 Інструкції. Відповідач не довів правомірності, обґрунтованості та вмотивованості своєї відмови у задоволенні рапорту позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 17.11.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої, пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи) відповідно до поданого ним рапорту від 17.11.2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя В.К. Блонський