Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №560/7848/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/7848/26

РІШЕННЯ

іменем України

03 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 в особі командира війської частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в особі командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 щодо відмови у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби солдата ОСОБА_1 , у зв`язку із сімейними обставинами;

2. Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», у зв`язку із сімейними обставинами відповідно до п.13 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», прийнявши відповідне рішення щодо звільнення у зв`язку із сімейними обставинами та виключення його зі списків особового складу військової частини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 з 16.09.2025. 31.01.2026 він звернувся з рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю І групи безстроково та потребує постійного стороннього догляду. Листом від 18.03.2026 командир військової частини НОМЕР_1 відмовив у задоволенні рапорту, зазначивши про недоведеність необхідної умови для звільнення. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки належними доказами підтверджено як інвалідність батька, так і відсутність інших осіб, здатних реально здійснювати за ним догляд.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії: рапорту ОСОБА_1 про звільнення від 31.01.2026 та усіх доданих до нього документів.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що: 1) рапорт подано з порушенням встановленого порядку (залишений на столі для надання юридичної консультації, не погоджений з безпосереднім командиром); 2) позивачем неправильно визначено нормативну підставу звільнення; 3) у батька позивача є інший член сім`ї другого ступеня споріднення - рідна сестра ОСОБА_4 , а належних доказів неможливості здійснення нею догляду, а також висновків МСЕК/ЛКК щодо потреби самої ОСОБА_4 у постійному догляді не надано; 4) питання звільнення належить до дискреційних повноважень військового командування, втручання суду в які є неприпустимим. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги, зазначивши, що акт перевірки сімейного стану військовослужбовця є передбаченим законодавством належним доказом відсутності інших осіб, здатних здійснювати догляд, а сам факт незгоди з рапортом не свідчить про відсутність протиправної бездіяльності відповідача, оскільки останній не навів у своїй відповіді жодних конкретних вимог Порядку, які, на його думку, було порушено.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 з 16.09.2025 на посаді солдата.

Батько позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №69/25/2038/В від 17.09.2025, має інвалідність першої групи, підгрупи Б, встановлену безстроково у зв`язку з наслідками перенесеного інфаркту мозку (I69.3), ускладненого правобічним геміпарезом, дизартрією, паралітичною ходою, млявою геміплегією, а також ампутацією лівої нижньої кінцівки на рівні середньої третини стегна; рішенням експертної команди визначено потребу в постійному сторонньому догляді. Висновком №51 від 25.04.2025 (форма №080-4/о) також підтверджено, що ОСОБА_3 не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Згідно з довідкою Ганнопільської сільської ради від 15.12.2025 №309, за адресою реєстрації батька позивача зареєстровано та фактично проживає лише 2 особи - позивач та його батько. Шлюб між батьками позивача розірвано ще 24.10.2000 (повторно видане свідоцтво від 23.09.2025), після чого матері присвоєно прізвище ОСОБА_5 . Відомостей про її участь у сімейних відносинах з батьком позивача матеріали справи не містять.

Актом перевірки сімейного стану військовослужбовця від 17.11.2025, складеним комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 за результатами перевірки за місцем проживання, встановлено, що єдиним іншим родичем другого ступеня споріднення відносно ОСОБА_3 є його рідна сестра, ОСОБА_4 , 1976 р.н., яка постійного місця проживання не має, веде бродячий спосіб життя та, за словами сусідів, зловживає алкогольними напоями. Цей факт підтверджується випискою з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 18.12.2025, згідно з якою ОСОБА_4 встановлено діагноз: розлад психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, з рекомендацією лікування в наркологічному стаціонарі. Актом перевірки зроблено висновок про підтвердження факту здійснення постійного догляду за ОСОБА_3 саме його сином - позивачем.

31.01.2026 позивач звернувся з рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком з посиланням на підпункт "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", доклавши перелічені у рапорті документи. Рапорт переданий до штабу військової частини 16.02.2026.

Листом від 18.03.2026 командир військової частини НОМЕР_1 відмовив у задоволенні рапорту, зазначивши про недоведеність умови, необхідної для звільнення в запас за сімейними обставинами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час дії воєнного стану: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини під час дії воєнного стану на підставі: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Суд звертає увагу, що позивач у самому рапорті від 31.01.2026 правильно визначив нормативну підставу звільнення - підпункт "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII (підстава для військовослужбовців, які проходять службу за призовом під час мобілізації). Водночас у прохальній частині позовної заяви, поданої до суду, помилково зазначено підпункт "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього ж Закону, який регулює підстави звільнення контрактників, а не мобілізованих військовослужбовців. Оскільки суд самостійно визначає юридичну кваліфікацію спірних правовідносин, допущена в позовній заяві описка щодо номера частини та пункту статті 26 Закону №2232-XII не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки суть заявленої вимоги (звільнення за сімейними обставинами, передбаченими абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26) залишається незмінною і відповідає підставі, зазначеній у самому рапорті позивача.

Додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170), у пункті 26 переліку документів визначено, що у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду, військовослужбовець подає документи, які підтверджують родинні зв`язки з цією особою (особами), один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді, та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, акт перевірки сімейного стану військовослужбовця прямо визначений законодавством як належний і допустимий доказ наявності чи відсутності інших осіб, здатних здійснювати догляд. Такий акт наявний у матеріалах справи, складений уповноваженою комісією за встановленою процедурою, і містить однозначний висновок про те, що єдиним іншим родичем другого ступеня споріднення є ОСОБА_4 , яка постійного місця проживання не має, веде бродячий спосіб життя та зловживає алкоголем, що додатково підтверджено медичною документацією про наявність у неї синдрому алкогольної залежності з рекомендацією стаціонарного наркологічного лікування.

Правовий висновок щодо тлумачення поняття "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення" викладений Верховним Судом у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24: відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин, то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.06.2024 у справі №420/23353/23, від 07.05.2025 у справі №420/30227/24 та від 29.04.2026 у справі №520/14746/25.

Застосовуючи наведені правові висновки до обставин цієї справи, суд враховує, що зловживання алкогольними напоями, наявність синдрому залежності, відсутність постійного місця проживання та ведення бродячого способу життя є об`єктивними та непереборними обставинами, які унеможливлюють реальне здійснення ОСОБА_4 постійного догляду за братом-інвалідом I групи. За таких обставин формальна (юридична) наявність у ОСОБА_3 сестри другого ступеня споріднення не спростовує встановленого актом перевірки сімейного стану факту відсутності осіб, здатних реально забезпечити необхідний догляд, а отже, встановлена законом умова для звільнення позивача з військової служби є доведеною.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем порядку подання рапорту (без погодження з безпосереднім командиром, залишення на столі для консультації), суд зазначає, що відповідач фактично прийняв рапорт до розгляду, здійснив перевірку доданих документів та надав позивачу вмотивовану письмову відповідь по суті заявлених вимог (лист від 18.03.2026), відмовивши не з процедурних, а із матеріально-правових мотивів (недоведеність передбачених законом умов). За таких обставин посилання відповідача на процедурні недоліки подання рапорту не мають самостійного значення для вирішення спору, оскільки предметом судового контролю є саме законність та обґрунтованість відмови по суті, а не дотримання внутрішньоорганізаційного порядку реєстрації документів.

Суд також враховує, що відповідач у листі від 18.03.2026 обмежився загальним висновком про недоведеність умов для звільнення, не навівши жодного конкретного мотивування, чому наявний в матеріалах акт перевірки сімейного стану та подані медичні документи щодо ОСОБА_4 не є достатніми доказами. Таке немотивоване рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає вимогам обґрунтованості, визначеним пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, згідно з яким адміністративні суди перевіряють, чи прийняті рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач же не спростував належними та допустимими доказами висновків акта перевірки сімейного стану та наданої медичної документації, обмежившись лише посиланням на формальну наявність у батька позивача сестри.

Щодо доводів відповідача про дискреційний характер повноважень командування, суд враховує частину четверту статті 245 КАС України, згідно з якою суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Оскільки судом встановлено, що всі передбачені законом умови у цій справі є доведеними, а прийняття рішення про звільнення позивача за встановлених обставин не передбачає права відповідача діяти на власний розсуд, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною відмови військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами, викладеної у листі від 18.03.2026, та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої, абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 30.04.2026, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами, викладену у листі від 18.03.2026.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої, абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 в особі командира війської частини НОМЕР_1 полковника Мазурок Тараса ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя В.К. Блонський