Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №520/24991/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

04 вересня 2026 року №520/24991/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/24991/26 за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідок Управління Служби безпеки України в Харківській області від 20.11.2025 № 939, від 20.11.2025 № 940 та від 29.06.2026 № 1052, оформлене листом від 05.08.2026 № 2000-0203-8/134967;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії на підставі довідок Управління Служби безпеки України в Харківській області від 29.06.2026 № 1052, від 20.11.2025 № 940, від 20.11.2025 № 939, виходячи з усіх складових грошового забезпечення, зазначених у довідці, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести нарахування та виплачувати позивачу суму пенсії, недоотриманої внаслідок непроведення зазначених перерахунків, з урахуванням раніше виплачених сум без обмеження максимальним розміром з дати набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є отримувачем пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. На виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справах № 520/21661/25, № 520/21662/25 і № 520/21663/25 Управління Служби безпеки України в Харківській області склало оновлені довідки про розмір грошового забезпечення позивача та надіслало їх відповідачу, проте відповідач у проведенні перерахунку пенсії за цими довідками відмовив. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки перерахунок пенсії, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Крім того, позивач вважає протиправним обмеження розміру пенсії, що підлягає виплаті, максимальним розміром.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), відповідача зобов`язано надати суду копії всіх доказів, що стосуються предмету спору, та докази обмеження пенсії позивача максимальним розміром.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 28 серпня 2026 року № 2000-1002-8/147323, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи, що з вимогами позивача не згоден, вважає позов необґрунтованим і таким, що суперечить нормам матеріального права, які діють у системі пенсійного забезпечення.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної на умовах Закону № 2262-ХІІ з 11.03.1993, у розмірі 85 відсотків, і що позивач безпідставно вимагає проведення перерахунку пенсії на підставі довідок Управління Служби безпеки України в Харківській області від 20.11.2025 № 939, від 20.11.2025 № 940 та від 29.06.2026 № 1052.

Відповідач посилається на статтю 63 Закону № 2262-ХІІ, за якою усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, а також на пункт 5 Порядку № 45 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, за яким під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

Відповідач посилається також на постанову Верховного Суду України від 25.11.2014, за змістом якої органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм іншими органами довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у таких довідках; на рішення Верховного Суду від 13 березня 2019 року у зразковій справі № 240/6263/18, за яким перерахунок пенсії військовослужбовцям здійснюється із урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 1 березня 2018 року, - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років; а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 240/6263/18, якою зазначене рішення залишено без змін і констатовано, що на час виникнення спірних правовідносин чинним законодавством були по-різному визначені вимоги для первинного обчислення пенсії та вимоги щодо перерахунку раніше призначених пенсій, а такий підхід не є дискримінаційним і не порушує принцип рівності перед законом. Аналогічну правову позицію, за твердженням відповідача, викладено у постанові Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 640/17250/16-а.

Крім того, відповідач зазначає, що до 01.01.2017 підставою для проведення перерахунку пенсії була фактична зміна видів грошового забезпечення, а після внесення Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII змін до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ підставою для перерахунку пенсії зазначено рішення Кабінету Міністрів України, до повноважень якого належить визначення умов і розміру перерахунку. На думку відповідача, саме Кабінет Міністрів України за наявності фінансових можливостей держави визначає підстави, коли може бути проведено перерахунок пенсії, а зазначені зміни до Закону № 2262-ХІІ неконституційними у встановленому порядку не визнавалися, є чинними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Відповідач наголошує, що Головне управління керувалося лише тими показниками грошового забезпечення позивача, які були надані уповноваженим органом, і не могло визначити та врахувати будь-які інші, окрім тих, що були включені до відповідної довідки.

Відповіді на відзив позивач до суду не подав.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, встановив таке.

Насамперед суд зазначає, що у позовній заяві реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача зазначено як НОМЕР_2 , тоді як у відзиві відповідача, а також у рішеннях Харківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 520/20883/25 та від 20 жовтня 2025 року у справах № 520/21661/25, № 520/21662/25 і № 520/21663/25, ухвалених за позовами того самого позивача до того самого відповідача, зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Оскільки пенсійна справа позивача перебуває у відповідача і саме відповідач як орган, що здійснює пенсійне забезпечення позивача, у відзиві на позовну заяву навів реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а цей же номер підтверджений і долученою до позовної заяви копією довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, суд при вирішенні спору та при формулюванні резолютивної частини цього рішення виходить із зазначеного номера.

ОСОБА_1 є отримувачем пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ у розмірі 85 відсотків грошового забезпечення. Зазначені обставини відповідач у відзиві на позовну заяву визнав.

Рішеннями Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справах № 520/21661/25, № 520/21662/25 і № 520/21663/25 визнано протиправною відмову Управління Служби безпеки України в Харківській області у видачі позивачу оновлених довідок про розмір грошового забезпечення, оформлену листом від 24.07.2025 № 70.1/70/21-4617, та зобов`язано Управління Служби безпеки України в Харківській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2021 року, станом на 01 січня 2022 року і станом на 01 січня 2023 року відповідно, обчислені із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, із відображенням відомостей про основні та щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію.

На виконання зазначених судових рішень Управління Служби безпеки України в Харківській області склало для позивача три довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для обчислення пенсії, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704: від 29 червня 2026 року № 1052 - станом на 01 січня 2021 року, від 20 листопада 2025 року № 939 - станом на 01 січня 2022 року та від 20 листопада 2025 року № 940 - станом на 01 січня 2023 року. Копії цих довідок долучено до позовної заяви.

Довідкою від 29 червня 2026 року № 1052 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2021 року за посадою начальника відділу визначено такі складові: посадовий оклад - 9990,00 грн; оклад за військовим званням - 1910,00 грн; надбавка за вислугу років 50 відсотків - 5950,00 грн; надбавка за особливості проходження служби 40 відсотків - 7140,00 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15 відсотків - 1498,50 грн; доплата військовослужбовцям, які постійно співробітничають з особами, залученими до участі в оперативно-розшуковій діяльності на конфіденційній основі, 15 відсотків - 1498,50 грн; премія 10 відсотків - 999,00 грн; всього - 28986,00 грн. У довідці зазначено, що вона складена на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 520/21661/25 щодо здійснення обчислення та перерахунку з 01 лютого 2021 року основного розміру пенсії.

Довідкою від 20 листопада 2025 року № 939 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2022 року визначено такі складові: посадовий оклад - 12700,00 грн; оклад за військовим званням - 2080,00 грн; надбавка за вислугу років 50 відсотків - 7390,00 грн; надбавка за особливості проходження служби 27 відсотків - 5985,90 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15 відсотків - 1905,00 грн; доплата за конфіденційне співробітництво 15 відсотків - 1905,00 грн; премія 10 відсотків - 1270,00 грн; всього - 33235,90 грн. У довідці зазначено, що вона складена на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 520/21662/25 щодо здійснення обчислення та перерахунку з 01 лютого 2022 року основного розміру пенсії.

Довідкою від 20 листопада 2025 року № 940 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2023 року визначено такі складові: посадовий оклад - 13740,00 грн; оклад за військовим званням - 2250,00 грн; надбавка за вислугу років 50 відсотків - 7995,00 грн; надбавка за особливості проходження служби 56 відсотків - 14151,15 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15 відсотків - 2061,00 грн; доплата за конфіденційне співробітництво 15 відсотків - 2061,00 грн; премія 32 відсотки - 4396,80 грн; всього - 46654,95 грн. У довідці зазначено, що вона складена на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 520/21663/25 щодо здійснення обчислення та перерахунку з 01 лютого 2023 року основного розміру пенсії.

Листом від 02 липня 2026 року № 8.70.1/70/21-10830 Управління Служби безпеки України в Харківській області повідомило позивача, що на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду у справах № 520/21661/25, № 520/21662/25, № 520/21663/25 Управлінням Служби безпеки України в Харківській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надіслані оновлені довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023. У додатку до зазначеного листа вказано: «копія довідки № 939, 940 від 20.11.2025 та № 1052 від 29.06.2026 на 3 арк.».

Листом від 05 серпня 2026 року № 2000-0203-8/134967 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило позивача та його представника про відмову у проведенні перерахунку пенсії, пославшись на визнання протиправним та скасування в судовому порядку пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 і зазначивши дослівно: «Після скасування (визнання протиправними) в судовому порядку положень пунктів 1, 2, 3, 6 Постанови № 103 умови проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону, не визначалися. Враховуючи зазначене вище, для перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до оновлених довідок про розмір грошового забезпечення від 20.11.2025 № 939, від 20.11.2025 № 940 та від 29.06.2026 № 1052, підстави відсутні. Пенсійне забезпечення ОСОБА_1 здійснюється з додержанням норм та вимог чинного законодавства».

Суд зауважує, що у тексті позовної заяви довідку від 20.11.2025 № 939 названо довідкою станом на 01.01.2021, довідку від 20.11.2025 № 940 - довідкою станом на 01.01.2022, а довідку від 29.06.2026 № 1052 - довідкою станом на 01.01.2023, тоді як зі змісту самих довідок, копії яких долучено до позовної заяви, вбачається, що довідка № 1052 складена станом на 01.01.2021, довідка № 939 - станом на 01.01.2022, а довідка № 940 - станом на 01.01.2023. Оскільки і позивач у прохальній частині позовної заяви, і відповідач в оскаржуваному листі та у відзиві ідентифікують усі три довідки за їх номерами і датами складення, а предметом спору є перерахунок пенсії за всіма трьома довідками разом, зазначена неточність на зміст позовних вимог не впливає, і суд при встановленні обставин справи та при формулюванні резолютивної частини цього рішення виходить зі змісту самих довідок.

Не погодившись із відмовою відповідача, позивач 12 серпня 2026 року звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Кабінет Міністрів України постановою від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393» затвердив Порядок № 45 (далі - Порядок № 45).

Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Тотожні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у пунктах 2, 3 Порядку № 45.

Так, пунктами 2, 3 Порядку № 45 визначено, що Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, та надсилає відповідну інформацію державним органам. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Аналіз наведених норм щодо порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», свідчить про необхідність здійснення таких послідовних дій: Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, та надсилає відповідну інформацію державним органам; головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають відповідні списки та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії; на підставі списків уповноважені органи готують такі довідки та подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України; довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Таким чином, перерахунок пенсії позивача може бути здійснений відповідачем виключно на підставі довідки уповноваженого органу про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії. Наведене прямо випливає з пунктів 2 і 3 Порядку № 45.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ (у редакції з 01.01.2017) всі призначені за нормами цього Закону пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію, на умовах, у порядку та у розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу на те, що саме в такій редакції частину четверту статті 63 Закону № 2262-ХІІ викладено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2017 року.

Аналіз частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ (у редакції від 01.01.2017) дозволяє суду зробити висновок про те, що право на перерахунок пенсії мають особи, пенсії яким призначені за цим Законом, у разі підвищення розміру грошового забезпечення відповідних категорій працюючих військовослужбовців. В той же час повноваження визначати умови, порядок перерахунку пенсій, а також розміри пенсій делеговані Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набирає чинності з 1 березня 2018 року, про що вказано у самій постанові (далі - Постанова КМУ № 704). Постановою КМУ № 704 підвищено грошове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби та деяких інших категорій військовослужбовців.

Отже, у зв`язку з набранням чинності Постановою КМУ № 704 у позивача виникло право на перерахунок пенсії, оскільки зазначеною постановою Уряду підвищено грошове забезпечення військовослужбовців.

В свою чергу, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови КМУ № 704. Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій проводити з 1 січня 2018 року (пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103).

В даному ж випадку рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін судом апеляційної інстанції 5 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45. Крім того, пункти 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088.

Пунктом 4 Постанови КМУ № 704 у первісній редакції передбачалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 пункт 4 Постанови КМУ № 704 було викладено в редакції, за якою зазначені оклади визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Судовим рішенням від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103. Отже, у період з 29.01.2020 як календарної дати набрання законної сили зазначеним судовим рішенням до 20.05.2023 як календарної дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 пункт 4 Постанови КМУ № 704 діяв у первісній редакції, тобто обчислення грошового забезпечення передбачалось із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Частиною другою статті 51 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Частиною третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у пункті 56 постанови від 22.11.2024 у справі № 380/9113/23, згідно з якою зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, є підставою для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою КМУ № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі оновленої довідки про розміри грошового забезпечення, а також у пункті 62 постанови від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, згідно з яким через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Надаючи оцінку доводам відповідача, наведеним у відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.

Щодо посилання відповідача на пункт 5 Порядку № 45 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, за якою під час перерахунку пенсій використовуються лише посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років, суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін судом апеляційної інстанції 5 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними, зокрема, зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45. Отже, відповідач обґрунтовує відмову у перерахунку пенсії редакцією норми, яку визнано протиправною та нечинною в судовому порядку, а тому наведений довід відповідача суд відхиляє.

Щодо посилання відповідача на рішення Верховного Суду від 13 березня 2019 року у зразковій справі № 240/6263/18 та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у цій справі суд зазначає, що викладені у зазначених судових рішеннях висновки сформульовані щодо правовідносин з перерахунку пенсій, який проводився з 1 березня 2018 року на підставі пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 із урахуванням трьох складових грошового забезпечення, визначених станом на 1 березня 2018 року. Водночас пункти 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088, а зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 визнано протиправними та нечинними. У цій справі спірні правовідносини стосуються перерахунку пенсії за довідками про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2021 року, станом на 01 січня 2022 року і станом на 01 січня 2023 року, тобто за періоди, коли норми, застосовані у зразковій справі № 240/6263/18, вже не діяли. Отже, правовідносини у справі № 240/6263/18 і спірні правовідносини у цій справі не є подібними, а наведені відповідачем висновки до спірних правовідносин не застосовуються.

Щодо доводу відповідача про те, що після внесення Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII змін до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ підставою для перерахунку пенсії є рішення Кабінету Міністрів України, суд зазначає таке. Наведена норма встановлює, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку, і покладає на Кабінет Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів такого перерахунку. Обов`язок провести перерахунок установлений саме законом, а Кабінет Міністрів України визначає механізм його реалізації. Відсутність окремого акта Кабінету Міністрів України щодо перерахунку пенсій за конкретний рік не зупиняє дію закону і не позбавляє особу набутого права, а невиконання Кабінетом Міністрів України обов`язку врегулювати порядок реалізації права не може мати наслідком позбавлення особи самого права.

До того ж механізм визначення розміру грошового забезпечення, що враховується для обчислення пенсії, у спірні періоди був визначений. Скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 не створило прогалини у правовому регулюванні, а відновило дію пункту 4 Постанови КМУ № 704 у первісній редакції, за якою розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 400/6254/24.

Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду України від 25.11.2014, за змістом якої органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих іншими органами довідок про розмір грошового забезпечення, суд зазначає, що наведений висновок підтверджує саме позицію позивача. Розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у довідці, а відтак відповідач, не будучи наділеним повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, зобов`язаний провести перерахунок виходячи з усіх складових грошового забезпечення, зазначених у наданих уповноваженим органом довідках, і не вправі ані відібрати з них окремі складові, ані відмовити у перерахунку взагалі. Аналогічно суд оцінює і довід відповідача про те, що Головне управління керувалося лише тими показниками грошового забезпечення, які були надані уповноваженим органом: у цій справі уповноважений орган надав відповідачу три довідки, проте відповідач показниками, наведеними у цих довідках, не керувався і перерахунок за ними не провів.

Щодо доводу відповідача про те, що зміни до Закону № 2262-ХІІ неконституційними у встановленому порядку не визнавалися, є чинними та підлягають застосуванню, суд зазначає, що конституційність частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ предметом розгляду у цій справі не є, і суд застосовує зазначену норму як чинну. Спір у цій справі виник не з приводу конституційності наведеної норми, а з приводу відмови відповідача провести перерахунок пенсії за довідками про розмір грошового забезпечення, складеними уповноваженим органом на виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Суд зауважує також, що підстава відмови, наведена відповідачем у листі від 05 серпня 2026 року № 2000-0203-8/134967, і підстави заперечень, наведені у відзиві на позовну заяву, не збігаються: у листі відповідач послався на те, що після скасування в судовому порядку положень пунктів 1, 2, 3, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 умови проведення перерахунку пенсій не визначалися, тоді як у відзиві відповідач посилається на пункт 5 Порядку № 45 у редакції тієї самої постанови № 103 як на чинну норму, що визначає такі умови. Наведені доводи є взаємно суперечливими, і жоден із них правомірності оскаржуваної відмови не підтверджує.

Крім того, суд зауважує, що перелік складових грошового забезпечення, які враховуються для обчислення пенсії, визначає не орган Пенсійного фонду України, а уповноважений орган, який видає довідку про розмір грошового забезпечення. Кожна з трьох довідок, наданих позивачем, містить вичерпний перелік складових грошового забезпечення та їх розміри, і саме з цих складових відповідач зобов`язаний виходити при перерахунку пенсії.

Суд також враховує, що всі три довідки про розмір грошового забезпечення позивача складені Управлінням Служби безпеки України в Харківській області на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справах № 520/21661/25, № 520/21662/25 і № 520/21663/25.

Відповідно до частини другої статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно з частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За таких обставин відмова відповідача врахувати довідки про розмір грошового забезпечення, складені уповноваженим органом на виконання судових рішень, що набрали законної сили, фактично нівелює результат судового захисту, наданого позивачу цими рішеннями, і не узгоджується з наведеними конституційними та процесуальними приписами.

Право позивача на перерахунок пенсії за довідками про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2021 року, станом на 01 січня 2022 року і станом на 01 січня 2023 року виникло відповідно з 01 лютого 2021 року, з 01 лютого 2022 року і з 01 лютого 2023 року, що прямо зазначено у самих довідках. Перерахунок пенсії у визначені Порядком № 45 строки не проведено не з вини позивача: державний орган, який видає довідки для перерахунку пенсії, у видачі довідок спочатку відмовив (лист від 24.07.2025 № 70.1/70/21-4617), ця відмова визнана протиправною судовими рішеннями, що набрали законної сили, і довідки складено лише на їх виконання, а орган Пенсійного фонду України, отримавши довідки, у перерахунку відмовив. За приписами частини третьої статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсії, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком, а тому передбачене частиною другою статті 51 цього Закону обмеження виплати різниці в пенсії за минулий час дванадцятьма місяцями до спірних правовідносин не застосовується.

Отже, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у проведенні позивачу перерахунку пенсії на підставі довідок Управління Служби безпеки України в Харківській області, оформлена листом від 05 серпня 2026 року № 2000-0203-8/134967, є протиправною і підлягає скасуванню, а відповідача належить зобов`язати провести такий перерахунок за кожною з трьох довідок з дати, зазначеної у відповідній довідці як дата, з якої підлягає здійсненню обчислення та перерахунок основного розміру пенсії.

Формулюючи спосіб захисту порушеного права, суд враховує, що позивач просить зобов`язати відповідача провести нарахування та виплачувати недоотриману внаслідок непроведення перерахунків пенсію «з дати набрання рішенням законної сили», не визначаючи при цьому періоду, за який пенсію недоотримано. Таке формулювання допускає неоднозначне тлумачення під час виконання судового рішення. Оскільки право позивача на перерахунок за кожною довідкою виникло з дати, зазначеної у цій довідці, а за частиною третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком, суд, керуючись частиною другою статті 5 та частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України і не виходячи за межі заявлених позовних вимог, визначає обов`язок відповідача провести нарахування та виплату позивачу сум пенсії, недоотриманих внаслідок непроведення перерахунків за довідками, з дати виникнення права на перерахунок за кожною довідкою, з урахуванням раніше виплачених сум. Таке формулювання відповідає змісту заявленої вимоги, забезпечує її виконуваність і не покладає на відповідача обов`язків, яких позивач не просив.

Щодо вимоги про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до низки законів, у тому числі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Тобто положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Згідно із пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення частина 7 статті 43 Закону № 2262-XII втратила чинність з дня його ухвалення.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII. Водночас положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII і є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом № 2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Застосування відповідачем у спірних правовідносинах положень статті 2 Закону № 3668-VI означало б надання переваги найменш сприятливому для позивача підходу. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначена пенсія відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18 Велика Палата Верховного Суду із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зробила висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявності у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Розвиваючи зазначені юридичні позиції, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, Конституційний Суд України (Другий сенат) у Рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 вказав, що зі змісту частин першої, другої, п`ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв`язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов`язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня. Встановлений частиною 5 статті 17 Основного Закону України обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішень Конституційного Суду України. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 27.01.2022 у справі № 240/7087/20, від 20 липня 2022 року у справі № 340/2476/21.

Згодом відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, у частині 7 статті 43 Закону № 2262-XII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Отже, внесені Законом № 1774-VІІІ до частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Така правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 522/22798/17, від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 17.05.2021 у справі № 343/870/17, від 21.12.2021 у справі № 120/3552/21-а, від 26.01.2022 у справі № 569/2950/17, від 08 листопада 2022 року у справі № 580/6636/21, від 06 березня 2023 року у справі № 1340/6235/18.

Закон № 2262-ХІІ запроваджує дві самостійні процедури - призначення пенсії за статтею 43 та перерахунок раніше призначеної пенсії за статтею 63, а обмеження максимальним розміром установлено саме частиною сьомою статті 43 цього Закону - у нормі, що регулює призначення пенсії. У рішенні від 04 лютого 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року, Верховний Суд виснував, що внесені Законом № 3668-VI та Законом № 1166-VII зміни до Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії; процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення; нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону № 3668-VI та Закону № 1166-VII не зазнала. Отже, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, а застосування до процедури перерахунку норм, які регулюють призначення пенсії, є протиправним.

Крім того, приписи статті 2 Закону № 3668-VI, які могли б бути підставою для такого обмеження, Рішенням Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), і згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення вони втратили чинність з 12 квітня 2023 року. Отже, щонайменше з 12.04.2023 у законодавстві України взагалі відсутня чинна норма, яка дозволяла б обмежувати максимальним розміром пенсію, призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Рішення пенсійного органу, прийняте за наслідками перерахунку пенсії за попередній період, не впливає на подальші перерахунки пенсії, а наявність такого рішення не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи правильно нараховується і виплачується пенсія особі-пенсіонеру, зокрема після подальших перерахунків.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин підстав для обмеження пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, максимальним розміром немає, а тому нараховані суми підлягають виплаті без такого обмеження.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Як убачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05 серпня 2026 року № 2000-0203-8/134967, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 520/20883/25 відповідач провів перерахунок пенсії позивача та нарахував різницю в пенсії, при цьому з лютого 2026 року розпочато погашення відкладеної заборгованості та виплачено 4575,00 грн, а залишок невиплачених коштів виплачуватиметься за умов надходження відповідного фінансування. З огляду на характер спірних правовідносин, на те, що предметом позову є відновлення порушеного права на пенсійне забезпечення, а також на наведені обставини виконання попереднього судового рішення на користь позивача, суд визнає за необхідне зобов`язати відповідача подати звіт про виконання цього судового рішення.

Доводи позивача щодо застосування до його пенсії постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 та щодо неповного виконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 520/20883/25 виходять за межі предмета позовних вимог у цій справі, сформульованих у прохальній частині позовної заяви, а питання застосування постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 до пенсії позивача вже вирішено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі № 520/3076/26, копія якого долучена до позовної заяви. Тому окремій оцінці у цій справі зазначені доводи не підлягають.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень: у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень правомірності відмови у проведенні позивачу перерахунку пенсії на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, складених уповноваженим органом, а також наявності підстав для обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром не довів.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, пункт 29).

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2129,92 грн, що підтверджується квитанцією про сплату від 12 серпня 2026 року № 0009-6802-3299-6326, а тому сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-78, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 169, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про відмову ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідок Управління Служби безпеки України в Харківській області від 20.11.2025 № 939, від 20.11.2025 № 940 та від 29.06.2026 № 1052, оформлене листом від 05 серпня 2026 року № 2000-0203-8/134967.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) провести ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок пенсії на підставі складених Управлінням Служби безпеки України в Харківській області довідок про розмір грошового забезпечення від 29 червня 2026 року № 1052 (станом на 01 січня 2021 року) - з 01 лютого 2021 року, від 20 листопада 2025 року № 939 (станом на 01 січня 2022 року) - з 01 лютого 2022 року та від 20 листопада 2025 року № 940 (станом на 01 січня 2023 року) - з 01 лютого 2023 року, виходячи з усіх складових грошового забезпечення, зазначених у кожній довідці, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сум пенсії, недоотриманих внаслідок непроведення перерахунків, зазначених у пункті 3 резолютивної частини цього рішення, з дати виникнення права на перерахунок за кожною довідкою, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання цього судового рішення у двомісячний строк з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) сплачений судовий збір у розмірі 2129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) грн 92 коп.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 04 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар