Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №520/8439/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року № 520/8439/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Харківської митниці про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці, в якому просить суд скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 04.12.2025 №UA807000/2025/000363/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 04.12.2025 №UA807000/2025/000363/2, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Харківська митниця подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та Linyi Urluck WPC Manufacturing Co., Ltd було укладено контракт №1704/2025 від 17.04.2025.

До митного оформлення було подано митну декларацію 25UA807200018454U8, разом із якою подано: пакувальний лист від 01.09.2025, інвойс № URLUCK250901 від 01.09.2025, коносамент № QN25080464B від 10.09.2025, накладну УМВС № 04425010 від 13.11.2025, супровідний документ T1 № 25PL322080NSXTFPM5 від 07.11.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару № 270 від 30.07.2025, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 28096 від 05.11.2025, банківський платіжний документ про оплату транспортно-експедиційних послуг № 16794 від 12.11.2025, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 05/11/2025 від 05.11.2025, зовнішньоекономічний договір № 1704/2025 від 17.04.2025, доповнення до зовнішньоекономічного договору від 29.07.2025, договір (контракт) про перевезення № 2107/25/01 від 21.07.2025, електронний сертифікат про непреференційне походження товару № 25С493120036/00048 від 11.09.2025, технічний опис, заявку від 20.08.2025, копію митної декларації країни відправлення № 421320250000192506 від 10.09.2025.

Харківською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 04.12.2025 №UA807000/2025/000363/2.

Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. (ч. 1 ст. 53 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України).

Згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган має право упевнитися в достовірності та точності будь-якої заяви, документа, рахунку поданих для цілей визначення митної вартості.

Так, відповідач має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Аналогічний правовий висновок зазначено Верховним Судом в постанові від 15 серпня 2019 року по справі №826/19400/15.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Митний орган в оскаржуваному рішенні посилався на те, що наявні рішення про визначення митної вартості за подібними товарами по даному підприємству.

Верховний Суд у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18 прийшов до висновку, що наявність у системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, вказані посилання відповідача є необґрунтованими.

Відповідач в оскаржуваному рішенні посилався на відсутність каталогів, прейскурантів (прайс-листів) від виробника товару.

Так, Верховним Судом зроблено висновок у постанові від 08.12.2022 року у справі № 420/2792/19, що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів.

Верховний Суд у постанові від 02.06.2022 року у справі № 460/2674/20 щодо доводів митниці про те, що долучений декларантом документ прейскурант (прайс-лист) виробника товарів складений не для широкого кола осіб та не містить терміну дії, у зв`язку з чим витребував додаткові документи, зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, з оглядуна наступне: термін дії прайс-листа не є обов`язковим реквізитом такого виду документу, а тому може у ньому не зазначатися; продавець самостійно визначає ціни для своїх контрагентів, що є однією з базових основ забезпечення свободи підприємницької діяльності.

Також, Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2020 р. у справі № 810/690/17 зазначив, що посилання контролюючого органу на те, що наданий прайс-лист не можна вважати ні прайс-листом, ні комерційною пропозицією, оскільки виданий особі, що жодним чином не фігурує ні в одному документі та відповідно до загальноприйнятої практики не містить відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки дата його складання, або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, суди також обґрунтовано не взяли до уваги з огляду на те, що по - перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по - третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Таким чином, каталог та прайс-лист є додатковими документом довільної форми.

Отже, вказані посилання відповідача є необґрунтованими.

Відповідач в оскаржуваному рішенні посилався на те, що коносамент QN25080464B не містить підпису уповноваженої особи перевізника (капітана, судноплавного агента).

Верховний Суд у постанові від 28.02.2024 року у справі №815/1460/18 прийшов до висновку, що наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.

Таким чином, вказані посилання відповідача є необґрунтованими.

Митний орган в оскаржуваному рішенні посилався на те, що за відкритою інформацію з мережі Інтернет (сайт www.maersk.com/tracking) контейнер TCNU2519670, відповідно до маршруту Qingdao Китай- Gdansk Польща (згідно коносаменту QN25080464B) 28.10.2025 було вивантажено з судна Matz Maersk/536W у порту AARHUS АРМ TERMINAL та перевантажено 02.10.2025 на судно Layra Maersk /545S, контейнер TCNU2519670 простояв в порту 5 днів, 05.11.2025 було розвантаження контейнеру TCNU2519670 у порту Гданськ, а 12.11.2025 відбулося вивезення контейнеру TCNU2519670 з порту Гданськ, контейнер TCNU2519670 простояв в порту 7 днів, вбачаються додатково понесені витрати на зберігання/перевантаження товару в порту.

Так, митний орган посилався на додатково понесені витрати на зберігання/перевантаження товару в порту.

Проте, відповідачем не доведено того, що позивачем фактично понесено вказані витрати.

При цьому, Експедитор ТОВ «КЛЕВЕР ТІМ» листом №260126/01 від 26.01.2026 р. повідомив, що всі додаткові витрати на маршруті слідування від Qingdao (Китай) до Gdansk (Польща), зокрема, щодо зберігання та перевантаження контейнеру №TCNU2519670 в порту AARHUS АРМ TERMINAL, включені до вартості морського фрахту за межами митної території України. Загальний розмір морського фрахту по контейнеру №TCNU2519670 за межами митної території України: Qingdao (Китай) в порт Gdansk (Польща) склав 87 757,34 грн., з яких за коносаментом від 10.09.2025 №QN25080464B, відправник LINYI URLUCK WPC MANUFACTURING CO., LTD. - 10 314,28 грн. Вказані витрати виставлені до оплати згідно рахунку №28096 від 05.11.2025р. та оплачені ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі. Додаткових витрат на маршруті слідування від Qingdao (Китай) до Gdansk (Польща) щодо зберігання контейнеру №TCNU2519670 в порту Gdansk TOB «КЛЕВЕР ТІМ» не несло, у зв`язку із чим компанія не виставляла окремі рахунки замовнику ФОП ОСОБА_1 для їх оплати, оскільки згідно заявки на міжнародне експедирування вантажів від 20.08.025 р. №2107/02 до Договору від 21.07.2025 №2107/25/01 передбачено, що за інформацію від лінії Maersk під час залізничного перевезення безоплатно надається 10 календарних днів для комбінованого зберігання в порту Гданськ (Польща) та демереджа.

Таким чином, вищевказані посилання відповідача є необґрунтованими.

Митний орган в оскаржуваному рішенні посилався на те, що декларантом додатково не надано будь-яких роз`яснень щодо правильності розподілу транспортних витрат: в наданому транспортному рахунок від 05.11.2025 № 28096 та довідці про транспортні витрати від 05.11.2025 №05/11/2025 відсутня інформація щодо вартості винагороди експедитора за межами митної території України, відсутній договір щодо морського перевезення згідно коносаменту QN25080464B.

До митного оформлення було надано довідку про транспортні витрати № 05/11/2025 від 05.11.2025.

У вказаній довідці зазначено, що експедиторська винагорода нараховується на території України з урахуванням ПДВ, а не за її межами.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів зокрема є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Суд зазначає, що надана декларантом довідка про транспортні витрати відповідає вимогам п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

З огляду на те, що Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція Верховним Судом у рішенні від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14, від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18, від 03.02.2021 р. по справі № 810/4441/16.

Також, позивач звернувся до Харківської митниці із заявою №2026/01/26-1 від 26.01.2026, в якій пояснив, що згідно довідки про транспортні витрати №05/11/2025 від 05.11.2025 експедиторська винагорода нараховується на території України з урахуванням ПДВ, а не за її межами. Зазначив, що експедиторська винагорода не нараховується за межами України (підпункт «ж» п.186.3 ст.186 ПК України).

Харківська митниця листом №7.14-2/15-02/13/437 від 30.01.2026 повідомила, що подані додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої митної вартості оцінюваних товарів, в зв`язку з чим не можуть бути підставою для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товару від 04.12.2025 №UА807000/2025/000363/2

Таким чином, вищевказані посилання відповідача є необґрунтованими.

Відповідно до частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Так, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000363/2 від 04.12.2025.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, митним органом при визначенні митної вартості застосовувався 6 (резервний) метод визначення митної вартості.

Згідно зі ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідачем не доведено неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару.

Таким чином, відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості імпортованого товару із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 02 березня 2021 року у справі № 809/857/17.

Отже, рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими та прийнятими без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

При цьому, рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння всіх характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими та прийнятими без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

З огляду на викладене, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №UA807000/2025/000363/2 від 04.12.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківської митниці (61003, м. Харків, вул. Миколаївська, буд. 16 Б) про скасування рішення – задовольнити.

Скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №UA807000/2025/000363/2 від 04.12.2025.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.