Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №520/21572/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 р. № 520/21572/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Яворської А.В.,

представника позивача – Слєпченка С.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул.Ярослава Мудрого, буд.26, м.Харків, ЄДРПОУ 45752470), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування постанов

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маслова Дениса Борисовича від 16.07.2026 року про закінчення виконавчого провадження № 80532683;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маслова Дениса Борисовича від 16.07.2026 року про закінчення виконавчого провадження № 80532152;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маслова Дениса Борисовича від 16.07.2026 року про закінчення виконавчого провадження № 80532264;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маслова Дениса Борисовича від 16.07.2026 року про закінчення виконавчого провадження № 80532443.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про закінчення виконавчих проваджень від 16.07.2026 у виконавчих провадженнях №80532683, №80532152, №80532264, №80532443 на думку позивача, є передчасними та підлягають скасуванню, оскільки фактично боржником рішення суду не виконано.

Ухвалою суду від 03.08.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено розгляд справи на 06.08.2026 о 10:30 год. Запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Витребувано у відповідача матеріали виконавчого провадження, які були підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Зобов`язано витребувані документи надати до суду протягом п`ятнадцяти календарних днів із моменту отримання даної ухвали.

Відповідач, скориставшись своїм правом на надання відзиву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Наголосив, що діяв у спосіб, визначений чинним законодавством та в межах наданих повноважень, оскільки боржником рішення суду виконано у повному обсязі, згідно пред`явлених виконавчих документів. Також надав до суду витребувані судом матеріали виконавчого провадження.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території міста Харкова, судове засідання, призначене на 06.08.2026, відкладено на 26.08.2026 об 11:30.

У судовому засіданні, призначеному на 26.08.2026 об 11:30, взяли участь представники позивача (засобами відеоконференцзв`язку) та відповідача. Представник третьої сторони, Військової частини НОМЕР_3 , у судове засідання не з`явився. Про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Протокольною ухвалою оголошено перерву у судовому засіданні у зв`язку з безпековою ситуацією на території Чернігівської міської територіальної громади - місці перебування представника позивача, та перериванням відеоконференції, призначено наступне судове засідання на 01.09.2026 о 14:15 год.

У судовому засіданні, призначеному на 01.09.2026 о 14:15, взяв участь представник позивача (засобами відеоконферецзв`язку). Відповідач та представник третьої сторони, Військової частини НОМЕР_3 , у судове засідання не з`явилися. Про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, зазначив, що рішення головного державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є передчасними, оскільки боржником фактично не виконано рішення суду.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, встановив наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 у справі №520/10973/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2025, визнано бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України військова частина НОМЕР_3 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 02.04.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, та належних у вказаний період виплат, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, протиправною, зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) провести перерахунок ОСОБА_1 за період з 02.04.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 та 2024 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2024 рік без урахування у складі грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення 2022 та 2024 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2024 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. Також визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових). Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022-2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2022 року по 2024 рік. Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої ч. 4 ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за період з 2022 року по 2024 рік, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, без урахуванням сум індексації грошового забезпечення. Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та доплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не зарахування до пільгової вислуги років ОСОБА_1 періодів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за 2022-2024 роки із розрахунку один місяць служби за три місяці. Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) перерахувати пільгову вислугу років ОСОБА_1 , врахувавши періоди безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за 2022-2024 роки, із розрахунку один місяць служби за три місяці, у зв`язку з чим перерахувати загальну вислугу років. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належить до видачі та не виплаті грошової компенсацію вартості не отриманого речового майна. Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належить до видачі та виплатити на її підставі грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

09.03.2026 представником позивача на адресу відповідача направлено виконавчі листи разом із заявою про відкриття виконавчих проваджень. Натомість предметом розгляду у даній справі є лише їх частина.

18.03.2026 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанови про відкриття виконавчого провадження:

- № 80532152 - про зобов`язання НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) перерахувати та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022-2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- №80532264 - про зобов`язання НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої ч.4 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за період з 2022 року по 2024 рік, обчисливши її суму, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- №80532443 - про зобов`язання НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) провести перерахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 02.04.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, Законом України "Про Державний бюджет на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;

- №80532683 - про зобов`язання НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) перерахувати пільгову вислугу років ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), врахувавши періоди безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за 2022-2024 роки, із розрахунку один місяць служби за три місяці, у зв`язку з чим перерахувати загальну вислугу років.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 виправлено описки в тексті рішення суду та, відповідно, у виконавчих листах, на підставі чого 25.06.2026 головним державним виконавцем винесено постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних та про виправлення помилки у постановах про відкриття провадження, стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

09.07.2026 головним державним виконавцем на адресу боржника направлено вимогу щодо надання інформації про виконання рішення суду.

15.07.2026 боржник письмово повідомив виконавчий орган про виконання зобов`язання перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022-2024 роки, нараховано та виплачено у липні 2026, згідно платіжної інструкції №8155 від 14.07.2026.

Також боржник повідомив про виконання судового рішення в межах виконавчого провадження №80532264. Зазначено, що військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим пункту 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими законами, щорічна додаткова відпустка зі збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця. За вибором ОСОБА_1 йому була виплачена компенсація за додаткову відпустку, яка надається учасникам бойових дій відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2023, 2024 роки у кількості 28 календарних днів. У 2022 році ОСОБА_1 перебував на посаді патрульного 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б). Зазначена посада не входить до переліку військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, визначені додатком 4 до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702. Таким чином, у 2022 році ОСОБА_1 не набув право на додаткову відпустку, передбачену абзацом 1 пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ.

Окрім того, боржник повідомив і про виконання рішення суду в межах виконавчого провадження №80532443, зазначивши, що рішення Харківського окружного адміністративного суду щодо перерахунку ОСОБА_1 за період 02.04.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, виконано згідно платіжної інструкції №1926 від 17.02.2026.

Також боржник зазначив окремим листом і про виконання рішення суду в межах виконавчого провадження №80532683 щодо перерахунку позивачу пільгової вислуги років, врахувавши періоди безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за 2022-2024 роки, із розрахунку один місяць служби за три місяці, у зв`язку з чим перерахував загальну вислугу років, згідно наказу №226-ОС від 09.03.2026.

На підставі зазначеної боржником інформації про виконання рішення суду, головним державним виконавцем 16.07.2026 винесено постанови про закінчення вищевказаних виконавчих проваджень на підставі пункту 9 статті 39 Закону України від 02.06.2016 "Про виконавче провадження" №1404-VIII.

Натомість позивач зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/10973/25 було встановлено, зокрема, факт зайняття позивачем посади, що дає право на отримання додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України №2011-ХІІ. А отже постанова про закінчення виконавчого провадження №80532264 та №80532152 винесені передчасно.

Не погодився позивач і з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження №80532443, оскільки військовою частиною НОМЕР_3 , на його думку, протиправно перераховано індексацію та не нараховано надбавку за особливості проходження служби у відповідному розмірі, виходячи з відсотка, який використовувався для його визначення.

Пільгова вислуга років, на думку позивача, мала бути перерахована в обсязі кількості місяців повних календарних років 2022, 2023 та 2024 в розрахунку 1 місяць служби за три місяці. У зв`язку з чим також вважає невиконаним рішення суду в межах виконавчого провадження №80532683.

Позивач, не погодившись із закінченням виконавчих проваджень, вважаючи, що боржником рішення суду виконано не в повному обсязі, а відповідачем передчасно закінчено виконавчі провадження, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

За змістом статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктами 1,5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення, зокрема на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Примусовому виконанню також підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста статті 26 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частинами першою-третьою статті 63 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до статті 41 Закону № 1404-VIII, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Аналіз наведених норм Закону №1404-VIII дає підстави вважати, що виконавче провадження як невід`ємний елемент виконання судового рішення нерозривно пов`язаний із обов`язком боржника виконати покладене на нього рішенням суду зобов`язання у повному обсязі.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2020 в адміністративній справі №809/1370/17 сформував висновки щодо вичерпних підстав для закінчення виконавчого провадження.

Так, закінчення виконавчого провадження є передчасним, якщо воно здійснене виключно на підставі повідомлення боржника без перевірки фактичного виконання та без належних підтверджувальних документів, оскільки на державного виконавця покладено обов`язок контролю та перевірки виконання судового рішення.

У постанові від 10.04.2025 у справі № 240/28517/23 Верховний Суд наголосив, що п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIIІ може бути застосований лише за умови встановлення фактичного повного виконання рішення, при цьому постанова про закінчення виконавчого провадження має бути мотивованою, містити встановлені обставини та зазначення способів їх перевірки, а державний виконавець зобов`язаний пересвідчитись у виконанні рішення саме в обсязі та спосіб, визначені резолютивною частиною судового рішення.

У цій самій постанові Верховний Суд послався на релевантну правову позицію, викладену у постанові від 21.08.2024 у справі № 240/27324/23, в якій підкреслено, що формальне підтвердження або припущення виконання рішення не може вважатися підставою для закінчення виконавчого провадження:

"Виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII від 2 червня 2016 року, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення".

Також суд констатував, що державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №80532152, яка передбачала зобов`язання боржника перерахувати та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022-2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", суд зазначає наступне.

Судовим розглядом в межах адміністративної справи №520/10973/25, зокрема, встановлено, що відповідно до витягу з наказу НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ від 06.11.2024 №835-ОС позивачу нараховано грошову компенсацію за: щорічну основну відпустку за 23 дні за 2022 рік, щорічну основну відпустку за 15 днів за 2024 рік. Натомість, зазначений розрахунок було проведено без урахування додаткової винагороди, запровадженої постановою Кабінету Міністрів України №168, яка є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, та виплачувалася позивачу за 2022 рік та з січня 2024 по липень 2024 року, вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні оплачуваних відпусток.

Тож суд зобов`язав відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022-2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

На виконання зазначеного рішення суду, Військовою частиною НОМЕР_3 , в межах виконавчого провадження №80532152 було здійснено перерахунок та виплату сум грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних щорічних відпусток за 2022 та 2024 роки, а також додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки в розмірі 23, 15 та 28 днів, відповідно, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, що підтверджується довідкою-розрахунком компенсації відпусток з урахуванням додаткової винагороди за рішенням суду по справі №520/10973/25, розрахунковим листом за липень 2026 року та платіжною інструкцією №8155 від 13.07.2026, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.160-164).

Водночас, позивач помилково пов`язує між собою виплату компенсації за щорічні основні та додаткові відпустки з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 та виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", оскільки зазначені грошові компенсації підлягали виконанню в межах окремих виконавчих проваджень. Позовна заява взагалі не містить жодного обґрунтування в цій частині.

Посилання представника позивача, що йому не виплачено компенсацію щорічної відпустки за 2023 рік суд вважає необґрунтованим, оскільки при звільненні не встановлено наявність у позивача днів, що підлягають компенсації за основну щорічну відпустку за 2023 рік, що вбачається з наказу про звільнення та зазначено у постанові Другого апеляційного адміністративного суду. Окрім того, позивач не звертався з відповідною вимогою до суду, а судом такі вимоги не розглядалися. Оскільки звернення в частині компенсації основних щорічних та додаткових відпусток обґрунтовувались неналежним розміром (без урахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168) компенсації, яка була виплачена позивачу при звільненні. Зазначення в резолютивній частині рішення суду "перерахувати та виплатити компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022-2024 роки" лише свідчить, що таким чином судом встановлено право позивача на компенсацію невикористаних днів щорічних відпусток за 2022 та 2024 роки, та додаткової відпустки за 2023-2024 роки.

Отже головним державним виконавцем правомірно, за наявності підстав, передбачених статтею 39 Закону №1404-VIII, було прийнято оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження, а тому відсутні підстави для скасування постанови від 16.07.2026 у виконавчому провадженні № 80532152.

Що стосується позовних вимог в частині скасування постанови головного державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №80532264, суд зазначає наступне.

Так, під час розгляду адміністративної справи №520/10973/25 судом було встановлено, що у відділеннях інспекторів прикордонної служби Інспектор прикордонної служби 1, 2, 3 категорії на момент виникнення спірних правовідносин мав право на щорічну відпустку тривалістю 7 календарних днів, відповідно до частини 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Відповідно до наданого розрахунку вислуги років позивач обіймав наступні посади: 1) з 02.04.2022 по 25.12.2022 – інспектор прикордонної служби 2 категорії водій відділення повітряної розвідки та протидії безпілотним розвідувальним суднам 6 прикордонної застави НОМЕР_5 прикордонної комендатури НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України; 2) з 25.12.2022 по 06.11.2024 – інспектор прикордонної служби 3 категорії санітарний інструктор третьої групи інспекторів третього відділення інспекторів прикордонної служби дев`ятої прикордонної застави третьої прикордонної комендатури НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої ч. 4 ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за період з 2022 року по 2024 рік, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зазначене зобов`язання було предметом стягнення в межах виконавчого провадження №80532264.

Натомість боржником, як вбачається з копії відповіді Військової частини НОМЕР_3 , направленої на адресу виконавчого органу, попри зобов`язання рішенням суду здійснити нарахування та виплату, не було нараховано позивачу дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 10-1 Закону №2011-ХІІ, відповідно, не виплачено належні суми коштів. В обґрунтування вчинених дій боржником зазначено про те, що військовослужбовцям, які мають право на отримання щорічної додаткової відпустки за декількох підстав, надається така відпустка за однією з підстав, за вибором військовослужбовця. Також у своєму рішенні боржник зазначив про невідповідність посади, яку обіймав ОСОБА_1 , визначеному Додатком 4 до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 переліку посад, зайняття яких надає право на щорічну додаткову відпустку за статтею 10-1 Закону №2011-ХІІ (а.с.179-181).

Суд звертає увагу, що стаття 1291 Конституції України гарантує обов`язковість виконання судових рішень.

Пунктом 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наявність у ОСОБА_1 права на отримання додаткової відпустки, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, за займаною ним посадою була встановлена в межах вирішення публічно-правового спору в адміністративній справі №520/10973/25. Відповідно, зобов`язано Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої ч.4 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" за період з 2022 по 2024 рік, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Тож вільне тлумачення боржником рішення суду щодо наявності або відсутності у позивача права на отримання грошової компенсації не може розцінюватися як виконання рішення суду та підставу для закінчення виконавчого провадження №80532264. У разі незгоди з рішенням суду відповідач не позбавлений права звернутися до суду з касаційною скаргою.

Суд також зважає на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 10.04.2025 у справі № 240/28517/23, від 21.08.2024 у справі № 240/27324/23, в яких підкреслено, що формальне підтвердження або припущення виконання рішення не може вважатися підставою для закінчення виконавчого провадження. Державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріали виконавчого провадження не містять достатніх та підтверджуючих доказів, які б свідчили про виконання боржником рішення суду в межах виконавчого провадження №80532264.

З урахуванням викладеного, рішення головного державного виконавця про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №805322264 є передчасним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №80532443, суд зазначає наступне.

У межах адміністративної справи №520/10973/25, судом встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_3 у період з 02.04.2022 по 19.05.2023 нарахування та виплата позивачеві грошового забезпечення проводились неналежним чином, із урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2018. Відтак, суд виснував, що бездіяльність відповідача щодо обчислення та виплати позивачу в заниженому розмірі грошового забезпечення з 02.04.2022 по 19.05.2023, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, є протиправною.

Тож суд зобов`язав відповідача провести перерахунок ОСОБА_1 за період з 02.04.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення суду, Військовою частиною НОМЕР_3 , в межах виконавчого провадження №80532443 було здійснено відповідний перерахунок та виплату сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. На підтвердження виконання рішення суду у вказаній частині Військовою частиною НОМЕР_3 направлено на адресу виконавчого органу відповідний розрахунковий лист, платіжну інструкцію №1926 від 16.02.2026 та довідки відповідних нарахувань згідно рішення суду (а.с.199-203).

Натомість твердження представника позивача щодо необхідності лише часткового проведення перерахунку, без включення до такого перерахунку вже нарахованої індексації, судом не приймаються до уваги, оскільки рішенням суду у справі №520/10973/25 встановлено, що у спірному випадку виплата позивачу індексації грошового забезпечення мала щомісячний характер, та враховуючи її особливу правову природу, у відповідача були відсутні правові підстави для її не включення до обрахунку спірних виплат.

Відтак боржником правомірно проведено перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу у спірний період, з урахуванням висновків суду в адміністративній справі.

Отже державним виконавцем, правомірно, за наявності підстав, передбачених статтею 39 Закону №1404-VIII, було прийнято оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження, а тому відсутні підстави для скасування постанови від 16.07.2026 у виконавчому провадженні № 80532443.

Аналізуючи позовні вимоги в частині скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №80532683 суд виходить з наступного.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/10973/25, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_3 перерахувати пільгову вислугу років ОСОБА_1 , врахувавши періоди безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за 2022-2024 роки, із розрахунку один місяць служби за три місяці, у зв`язку з чим перерахувати загальну вислугу років.

Так, судовим розглядом у вищевказаній адміністративній справі було встановлено, що позивач в період з 02.04.2022 по 06.11.2024 брав безпосередню участь в бойових діях, отримував відповідну додаткову винагороду до 100 000 грн (у 2024 році) та 70 000 грн (у 2022 році). Натомість, судовим розглядом не встановлено наявності доказів на підтвердження наявності у позивача конкретно визначеного періоду його участі у заходах із забезпечення оборони України. При цьому, відповідачем будь-яких пояснень з вказаної частини позовних вимог та доказів на спростування доводів позивача не надано. Отже рішенням суду зобов`язано відповідача перерахувати пільгову вислугу років ОСОБА_1 , врахувавши періоди безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за 2022-2024 роки, із розрахунку один місяць служби за три місяці, у зв`язку з чим перерахувати загальну вислугу років.

Варто зазначити, що рішенням суду у вказаній справі було визнано передчасною позовну вимогу в частині зобов`язання Військову частину НОМЕР_3 внести зміни до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 06 листопада 2024 року № 835-ОС в частині перерахунку календарної та пільгової вислуги років в конкретних роках, місяцях та днях.

Отже жодних зобов`язальних дій щодо врахування конкретного періоду проходження військової служби до пільгової вислуги років рішення суду у справі №520/10973/25 не містить. Відтак пільговому обчисленню підлягає не весь період з 2022 по 2024 рік, а лише ті дні, коли особа брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Як вбачається з копій матеріалів виконавчого провадження №80532683, на виконання рішення суду боржником було перераховано пільгову та загальну вислугу років позивача, та наказом №226-ОС від 09.03.2026 внесено відповідні зміни до наказу від 06.11.2024 №835-ОС, яким позивача звільнено з військової служби. Отже відповідачем по справі №520/10973/25 було визнано наявність у позивача іншої вислуги років, ніж та, що була визначена ним станом на дату звільнення позивача з військової служби.

Відтак, вільне тлумачення розрахунків представника позивача щодо пільгової вислуги років не свідчить про невиконання боржником рішення суду.

Отже державним виконавцем, правомірно, за наявності підстав, передбачених статтею 39 Закону №1404-VIII, було прийнято оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження, а тому відсутні підстави для скасування постанови від 16.07.2026 у виконавчому провадженні № 80532683.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши обставини справи та подані сторонами документи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись 6-9, 241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул.Ярослава Мудрого, буд.26, м.Харків, ЄДРПОУ 45752470), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування постанов – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маслова Дениса Борисовича від 16.07.2026 року про закінчення виконавчого провадження № 80532264.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04 вересня 2026 року.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН