Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №520/28046/24 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 вересня 2026 року № 520/28046/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства з зарахуванням до її страхового стажу періоду 42 роки 11 місяців та 7 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в порядку, межах, спосіб та строки, визначені законодавством, провести нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства з зарахуванням до її страхового стажу періоду 42 роки 11 місяців та 7 днів за період з моменту її звернення з заявою про призначення пенсії з 27.08.2024 та здійснити виплату різниці за весь період часу з моменту звернення з заявою про призначення пенсії і до ухвалення рішення у цій справі.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що звернулась пенсійного органу з заявою про призначення пенсії по віку, однак їй було відмовлено з підстав недостатнього страхового стажу. Вважає, що зазначені підстави для відмови у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи та навчання є формальними. При цьому, трудовим законодавством не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Просить суд позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Позивач скористалась своїм процесуальним правом та надала до суду відповідь на відзив, в якій додатково аргументувала доводи, викладені в позовній заяві.

Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд зазначає наступне.

27.08.2024 ОСОБА_1 у віці 60 років звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.09.2024 за №204850018252 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що страховий стаж особи становить 28 років 11 місяців 07 днів. До стажу не зараховано періоди роботи:

- згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.08.1982, оскільки на титульному листі трудової книжки відсутня дата видачі свідоцтва про шлюб;

- період навчання з 01.09.1979 по 30.03.1983, оскільки написання прізвища у дипломі серії НОМЕР_2 від 30.03.1983 не відповідає паспорту;

- довідку №26 від 14.05.2015, оскільки довідка видана в період окупації території Луганської області державою-агресором, інформація про перереєстрацію на підконтрольній Україні території відсутня, також не вказано дату звільнення з роботи.

Позивач, не погоджуючись з такою відмовою відповідача та вважаючи її протиправною, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 1 Закону № 1058 пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Абзацом 2 ст 56 Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (далі Порядок № 22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.

У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі Порядок № 637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п. 2 Порядку).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (п. 3 Порядку № 637).

З 29.07.1993 року діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі Інструкція № 58).

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (п. 1.1 Інструкції № 58).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (п. 2.3 Інструкції № 58).

Пунктом 2.4. Інструкції № 58 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.9. Інструкції № 58 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Відповідно до пункту 2.11 інструкції № 58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціали) і дата народження вказується на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

При цьому, суд зазначає, що на час заповнення трудової книжки позивача, діяла також Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 року № 162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 року № 252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 року № 412; далі Інструкція № 162).

Згідно п. 2.2, 2.3 Інструкції № 162 (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до п. 2.12 Інструкції № 162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 162 (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 року № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.

Щодо відсутності дати видачі свідоцтва про шлюб на титульному листі трудової книжки, суд звертає увагу на наступне:

З дослідженого судом титульного аркуша трудової книжки позивача слідує, що було здійснено зміну запису про прізвище власника трудової книжки шляхом написання нового прізвища через дефіс: "Гончарова-Мельник".

Також на внутрішньому боці обкладинки трудової книжки міститься запис про зміну прізвища з посиланням на відповідний документ - свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 .

Вказаний запис на внутрішньому боці обкладинки трудової книжки завірений підписом посадової особи підприємства та скріплений відповідною печаткою.

Також на підтвердження обставин щодо зміни прізвища позивачем до позовної заяви надано копію свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 26.02.1983.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.

Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301 закріплено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічні норми містяться у п. 18 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 15.08.1990 року № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців", відповідно до якого відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Суд зазначає, що позивач не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку/інструкції заповнення трудової книжки, та не засвідчені належним чином виправлення, не можуть бути самостійною підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно із записами у трудовій книжці, які в решті, виконані у відповідності до вимог Інструкції.

Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 року у справі № 428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Разом з тим, записи у трудовій книжці позивача, їх співставлення між собою, не містять протиріч, та у своїй сукупності, підтверджують факт роботи позивача у спірні періоди.

Враховуючи наведене, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.08.1982.

Щодо неврахування відповідачем до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1979 по 30.03.1983, оскільки написання прізвища у дипломі серії НОМЕР_2 від 30.03.1983 не відповідає паспорту, суд зазначає наступне.

Згідно п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктами 109 та 117 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590, було передбачено, що навчання в училищах та школах системи державних трудових резервів та системи професійно-технічної освіти (у ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах та училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищ) та в інших училищах, школах та на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації зараховується в стаж роботи, доказом стажу роботи може бути, зокрема, трудова книжка, довідка.

Верховний Суд в постанові від 18.03.2020 року у справі № 243/6299/17 наголосив, що згідно з п. "д" ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до п. 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідачем не зараховано спірний період, оскільки написання прізвища у дипломі серії НОМЕР_2 від 30.03.1983 не відповідає паспорту.

При дослідженні копії диплома серії НОМЕР_2 від 30.03.1983 судом встановлено, що останній виданий " ОСОБА_2 ", тобто на дошлюбне прізвище позивача, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 26.02.1983.

Також, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить записи про період навчання з 01.09.1979 по 30.03.1983 (запис №3,4).

Суд звертає увагу, що за відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Тобто, надання інших документів для підтвердження трудового стажу необхідне лише за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.

Враховуючи наведене, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1979 по 30.03.1983.

Щодо неврахування довідки №26 від 14.05.2015, оскільки довідка видана в період окупації території Луганської області державою-агресором, інформація про перереєстрацію на підконтрольній Україні території відсутня, також не вказано дату звільнення з роботи, суд зазначає наступне.

При дослідженні судом вищевказаної довідки встановлено, що позивач була прийнята з 03.05.1983 у Слов`яносербську ЦРЛ на посаду бухгалтера з обліку малоцінного інвентарю (наказ №83-к від 05.05.1983).

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.08.1982, остання містить записи, які кореспондуються зі спірною довідкою, відповідно до яких підтверджено факт роботи позивача на відповідній посаді (записи №5-13).

Суд повторно наголошує, що законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Враховуючи наведене, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 03.05.1983 у Слов`яносербській ЦРЛ, яка у подальшому переіменована в Слов`яносербське РТМО.

Відтак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно прийнято рішення від 03.09.2024 за №204850018252 про відмову у призначені пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому вказане рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Саме такий спосіб захисту порушеного права є належним у цій справі.

Щодо вимог зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в порядку, межах, спосіб та строки, визначені законодавством, провести нарахування та виплату пенсії позивачу відповідно до вимог чинного законодавства з зарахуванням до її страхового стажу періоду 42 роки 11 місяців та 7 днів за період з моменту її звернення з заявою про призначення пенсії з 27.08.2024 та здійснити виплату різниці за весь період часу з моменту звернення з заявою про призначення пенсії і до ухвалення рішення у цій справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Судом встановлено, що саме відповідач наділений відповідними повноваженнями щодо розгляду заяви позивача та прийняття відповідного рішення щодо призначення пенсії за віком.

Визнаючи протиправним та скасовуючи рішення від 03.09.2024 за №204850018252, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком, суд, з метою захисту порушеного права позивача, зобов`язує відповідача зарахувати до страхового стажу незараховані періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.08.1982.

Одночасно з цим, оскільки до компетенції суду не належить здійснення розрахунку стажу та розміру пенсії, а здійснюється лише контроль легальності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань, суд з метою ефективного та повного захисту прав позивача, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 27.08.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Відповідно до положень ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо скарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.09.2024 за №204850018252.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 усі періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.08.1982, у тому числі період роботи з 03.05.1983 у Слов`яносербській ЦРЛ, яка у подальшому переіменована в Слов`яносербське РТМО та період навчання з 01.09.1979 по 30.03.1983.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 27.08.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мороко А.С.