Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №686/6299/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/6299/26

Провадження № 2/686/5807/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючої судді Хараджі Н.В.,

при секретарі судових засідань Мельник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19 вересня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 51 000,00 доларів США.

Факт отримання відповідачем зазначених коштів, а також його зобов`язання повернути їх у повному обсязі та у визначений строк, а саме до 19 січня 2026 року, підтверджується власноручно написаною ним розпискою, на якій він поставив свій підпис.

Проте відповідач належним чином своїх зобов`язань за договором позики не виконав, отримані грошові кошти у встановлений строк не повернув. На звернення позивача з вимогами про повернення заборгованості відповідач не реагує, ігнорує телефонні дзвінки, SMS-повідомлення та повідомлення, надіслані через різні текстові месенджери, а також уникає зустрічей за місцем свого проживання.

Позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з проханням добровільно повернути позичені кошти та попереджав про намір звернутися до суду у разі невиконання ним своїх зобов`язань. Однак такі звернення результату не дали, заборгованість відповідачем не погашена.

Оскільки відповідач у добровільному порядку своїх зобов`язань не виконав, а іншим способом повернути позичені кошти позивач не має можливості, останній змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених майнових прав та законних інтересів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2026 року головуючим у справі визначено суддю Хараджу Н.В.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.03.2026 року у справі відкрито провадження, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.04.2026 року продовжено строк підготовчого провадження у справі.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.07.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, разом із тим подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Крім того, разом із заявою представник позивача долучив до матеріалів справи оригінал розписки від 19.09.2025 року, яка підтверджує отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 51 000,00 доларів США.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання.

Крім того, відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, що підтверджується скріншотом, наявним у матеріалах справи.

Про поважність причин неявки в судове засідання відповідач суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, оглянувши оригінал розписки про отримання грошових коштів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України).

Статтею 629ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 19 вересня 2025 року позивач ОСОБА_1 передав у борг відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 51 000,00 доларів США, про що відповідач власноручно написав розписку.

Згідно з оригіналом розписки, долученим до матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 19 вересня 2025 року отримав від позивача ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 51 000,00 доларів США, які зобов`язався повернути до 19 січня 2026 року.

Згідно з статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Якщо наявний факт існування розписки або договору, у який позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом це свідчить про реальний характер договору позики, ключовим є зміст цього документу.

Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом України у постановах від 05 вересня 2018 р. у справі № 756/8630/14-ц , провадження № 61-8792св18, від 08 квітня 2021 р. у справі 500/1755/17, провадження 61-1899св20, від 22 вересня 2021 р. у справі № 761/29374/19 та від 16 лютого 2022 р. у справі № 520/19325/18.

Розписка є документом про отримання в борг грошових коштів, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору, зміст умов договору, і головне факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому, факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Крім того, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

На підтвердження укладення договору позики і передачі грошей позивач надав суду розписку, згідно з якою відповідач отримав кошти від позивача на загальну суму 51 000 доларів США.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладання цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано оригінал розписки від 19 вересня 2025 року, власноручно написаної відповідачем ОСОБА_2 , у якій зазначено істотні умови договору позики, а саме: анкетні дані сторін, суму та валюту фактично отриманих у борг грошових коштів, а також зобов`язання позичальника ОСОБА_2 повернути позивачу ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 51 000,00 доларів США у строк до 19 січня 2026 року.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд враховує, що для правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, слід встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15, від 08 червня 2016 року у справі 6-1103цс16, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14, від 18 вересня 2013 року №6-63цс13 та постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі №524/4946/16-ц.

Оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів, за умовами якого встановлено строк їх повернення. Оригінал розписки, яка підтверджує укладення договору позики, отримання відповідачем грошових коштів та його зобов`язання щодо їх повернення у визначений строк, міститься в матеріалах справи.

Відповідач своїх зобов`язань за договором позики не виконав, отримані грошові кошти у встановлений договором строк не повернув та не повернув їх до теперішнього часу, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем.

Судом також встановлено, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження погашення заборгованості або повернення отриманих у борг грошових коштів позивачу. Клопотань про витребування таких доказів відповідачем не заявлялося.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

З огляду на наведене, наявність оригіналу боргової розписки у позивача свідчить про невиконання відповідачем зобов`язання з повернення позики, оскільки доказів її повернення відповідачем не надано.

Боргова розписка, власноручно написана та підписана відповідачем, є документом, який підтверджує укладення договору позики, його умови, факт отримання відповідачем від позивача грошових коштів, а також зобов`язання відповідача повернути отримані кошти у визначений строк.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 707/2606/16-ц.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та те, що відповідач не виконав взятого на себе зобов`язання щодо повернення позики у встановлений строк, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247, 259, 263–265, 280–282 ЦПК України, ст. ст. 11, 202, 207, 526, 530, 545, 626, 628, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики в загальній сумі 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) доларів США.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата виготовлення повного тексту рішення суду 04.09.2026 року.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду Н.В. Хараджа