Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №755/10188/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/10188/25

Провадження №: 2/755/11271/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Коваленко І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди внаслідок вчинення адміністративного правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

04.06.2025 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат - Гулько Жанна Вікторівна, звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди внаслідок вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно заявлених вимог позивач просить суд:

«Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 42 755,40 грн, та судові витрати, що складаються з судового збору 1 211,20 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 19 000,00 грн»

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2025 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Коваленко І.В.

Судом в порядку ч.ч. 6, 8 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16.07.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Доводи позову

В обґрунтування позову, зокрема, вказується, що 28.01.2025 року відповідач ОСОБА_2 пошкодив вхідні двері квартири АДРЕСА_1 , власником якої є позивач. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.03.2025 року у справі №755/2562/25 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАп та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 (трьох) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 (п`ятдесят одну) грн 00 коп. За наслідками протиправних дій ОСОБА_2 , що мали місце 28.01.2025 року, позивачу завдано фінансових збитків. Позивач зазначає, що у зв`язку із адміністративним правопорушенням, яке мало місце 28.01.2025 року, він поніс матеріальні збитки на загальну суму 42 755, 40 грн., які складаються з: 4 000 грн. витрат на проведення робіт у виді установки вхідних дверей; 1 005, 40 грн. витрат на закупівлю матеріалів для установки вхідних дверей; 37 700, 00 грн витрати на Двері вхідні 850 Ліві.

Щодо правової позиції відповідача

Відзив на позовну заяву не надійшов.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Відповідно до наданої інформації Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України, місце проживання відповідача - ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

За змістом ч.ч. 6, 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка …> надсилається …> разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням …> за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його.

Згідно з п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття провадження. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, лист повернувся до суду не врученим із відміткою про причину: «За закінченням терміну зберігання».

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим Органом приватизації житла Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації 07.05.2019 року та Відповіддю №3275337 від 04.09.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

28 січня 2025 року о 20 годині 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_2 погрожував словесно сусіду та пошкодив вхідні двері у квартири АДРЕСА_1 .

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.03.2025 року у справі № 755/2562/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким образом, факт вчинення Відповідачем протиправних дій та його вина у пошкодженні майна Позивача встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, та не підлягають повторному доведенню.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Факт понесення Позивачем витрат на відновлення пошкоджених вхідних дверей на загальну суму 42 705,40 грн підтверджується наданими суду доказами:

1. Договором купівлі-продажу товару за зразками № 20/02/1 від 20.02.2025 р. на суму 37 700,00 грн;

2. Актом № 1 прийому-передачі виконаних робіт (установка дверей) від 20.02.2025 р. на суму 4 000,00 грн;

3. Квитанцією ТОВ «ЛЕРУА МЕРЛЕН Україна» № 000173531 00030 від 28.02.2025 р. на закупівлю будівельних матеріалів на суму 1 005,40 грн.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами першою, другою , третьою статті 83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Як встановлено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування розміру завданої шкоди чи належного її відшкодування.

За таких обставин вимога Позивача про стягнення з Відповідача матеріальної шкоди у розмірі 42 705,40 грн є обґрунтованою, доведеною належними доказами та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу:

Відповідно до ст. 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України, кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

На підтвердження понесених витрат Позивачем надано: Договір про надання правничої допомоги № 29/1 від 22.08.2024 р., Додаток № 1 до Договору, а також розрахунок виконаних робіт на загальну суму 19 000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що справа є малозначною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження та має типовий характер для спорів про відшкодування матеріальної шкоди. Ціна позову становить 42755,40 грн.

Згідно з Додатком 1 до договору про надання правничої допомоги № 29/1 від 22.08.2024 року, за правову допомогу, передбачену у п.п.2.1 Договору, замовник сплачує Адвокату винагороду в наступному розмірі: 4 000, 00 - витрати на адвокатський запит № 30/2 від 30.01.2025 року; 4 000, 00 - витрати на заяву ознайомлення з ЄО № 5138 від 28.01.2025 року; 1 000, 00 - витрати на адвокатський запит № 24/3 від 24.03.2025 року; 1 000, 00 - витрати на підготовку претензії від 24.04.2025 року; 4 000, 00 - витрати на підготовку позовної заяви від 26.05.2025 року; 5, 000 00 - витрати на представництво інтересів в суді.

З огляду на характер та складність спору, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, ціну позову, порядок розгляду справи та відсутність необхідності у здійсненні складних процесуальних дій, суд дійшов висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 19 000,00 грн не відповідає критеріям розумності та співмірності. Враховуючи наведене, суд визначає розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню, у сумі 5 000,00 грн, який є розумним та співмірним з обставинами цієї справи.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. 22, 1166 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідоме; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду, завдану адміністративним правопорушенням, у розмірі 42 705,40 грн (сорок дві тисячі сімсот п`ять гривень 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідоме; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 6 211,20 грн (шість тисяч двісті одинадцять гривень 20 копійок), з яких:

1 211,20 грн - витрати по сплаті судового збору;

6000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Повний текст рішення складений 04.09.2026 року.

Суддя : І.В.Коваленко