Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №461/2899/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2899/26

Провадження №2/461/2425/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Чубей К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про усунення перешкод у здійсненні права спільної сумісної власності –

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шахов Дмитро Артемович, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», в якому просить: усунути перешкоди у здійсненні права спільної сумісної власності співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , шляхом виключення зі складу квартири АДРЕСА_2 приміщення під літерою XIV, площею 6,7 кв. м; скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині включення до складу квартири АДРЕСА_3 приміщення під літерою XIV, площею 6,7 кв. м, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, пов`язані із розглядом справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що здійснює управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 17 листопада 2020 року. На виконання рішення співвласників будинку від 20 липня 2021 року позивачем було проведено аналіз наявних інвентаризаційних, реєстраційних та інших документів з метою встановлення фактичного складу об`єкта нерухомого майна та правових підстав його формування. Позивач зазначив, що у складі будинку наявне приміщення під літерою XIV, площею 6,7 кв.м. Відповідно до матеріалів первинної інвентаризації будинку 1973 року з подальшим уточненням у 1984 році, зазначене приміщення обліковувалося як службове та не входило до складу житлових приміщень. При цьому у будинку також обліковувалися житлові приміщення площею орієнтовно 14,2 кв. м та 19,1 кв. м. У подальшому, на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів від 29 грудня 1984 року №693 «Розгляд заяв громадян про приєднання суміжних кімнат» відбулося приєднання житлових приміщень, внаслідок чого було сформовано квартиру АДРЕСА_2 більшої площі. Разом з тим, належних документів, які б дозволяли встановити точний склад приміщень, що увійшли до складу квартири, а також підтверджували включення до неї допоміжного чи службового приміщення під літерою XIV, позивачем не встановлено. Згодом квартиру АДРЕСА_2 було приватизовано, а Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради видано Свідоцтво про право власності №Г-27119 від 08 лютого 2006 року на підставі розпорядження №144. Позивач також вказав, що подальше переоформлення права власності на квартиру АДРЕСА_2 у 2011 році у зв`язку зі спадкуванням мало похідний характер та не передбачало перевірки первинного складу об`єкта нерухомого майна. Водночас в наявних у позивача матеріалах приміщення під літерою XIV визначено як приміщення загального користування (вбиральня), тоді як згідно з інвентаризаційними матеріалами це ж приміщення обліковується як службове. На думку позивача, такі відомості не є тотожними та свідчать про відсутність належних і узгоджених документів, які б підтверджували зміну правового статусу цього приміщення або його включення до складу приватизованої квартири АДРЕСА_2 . Позивач зазначив, що станом на час звернення до суду власником квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 33,3 кв. м, є відповідач ОСОБА_2 , при цьому у правовстановлюючих та реєстраційних документах приміщення під літерою XIV, площею 6,7 кв. м, зазначене як вбиральня загального користування та включене до складу квартири. Разом з тим, за твердженням позивача, відсутні документи, які підтверджували б прийняття уповноваженим органом рішення про зміну правового статусу приміщення під літерою XIV, переведення його до складу житлових приміщень, включення до об`єкта приватизації квартири АДРЕСА_2 чи набуття права приватної власності на нього. Саме по собі користування приміщенням окремими особами або його відображення у вторинних правовстановлюючих та реєстраційних документах не створює права приватної власності на таке приміщення.

Таким чином, позивач вважає, що включення приміщення під літерою XIV, площею 6,7 кв. м, до складу квартири АДРЕСА_2 не підтверджено належними правовстановлюючими документами та є наслідком помилкового формування об`єкта нерухомого майна. На думку позивача, спірне приміщення за своїм правовим режимом є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку та належить до спільного сумісного майна його співвласників. Посилаючись на наведені обставини, позивач просить усунути перешкоди у здійсненні співвласниками багатоквартирного будинку права спільної сумісної власності шляхом виключення приміщення під літерою XIV, площею 6,7 кв. м, зі складу квартири АДРЕСА_2 , а також скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині включення цього приміщення до складу квартири АДРЕСА_2 .

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23.04.2026 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (у письмовому провадженні).

Крім того, ухвалою суду витребувано у Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» (адреса: м. Львів, вул. Грушевського, 16) копію повної приватизаційної справи квартири АДРЕСА_3 , до складу якої входять, зокрема, розпорядження №144, на підставі якого видано свідоцтво про право власності; заяву на приватизацію; договір найму (ордер); технічний паспорт, який використовувався при приватизації; документи, що визначають склад об`єкта приватизації; витребувано у Першої Львівської державної нотаріальної контори (адреса: м. Львів, вул. Саксаганського, 6) копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , які містять, зокрема, опис квартири АДРЕСА_3 , що входила до складу спадщини; документи, подані для оформлення спадщини; витребувано у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Думи Галини Михайлівни (адреса: м. Львів, вул. Петра Дорошенка, 31) копію нотаріальної справи, складеної при посвідченні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 №5366 від 05.12.2017; витребувано у Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (адреса: м. Львів, вул. Липинського, буд. 54) копію інвентаризаційної справи будинку АДРЕСА_1 , яка включає в себе, зокрема, всі технічні паспорти квартири АДРЕСА_2 (архівні та чинний); документи про внесення змін до технічної документації; підстави внесення таких змін.

13.05.2026 на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2026 Комунальна установа «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» надала витребувану документацію.

15.05.2026 на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2026 Перша Львівська державна нотаріальна контора надала витребувану документацію.

18.05.2026 на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2026 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дума Галина Михайлівна надала витребувану документацію.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.05.2026 клопотання позивача ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження – залишено без задоволення, у задоволенні клопотання представника позивача Шахова Д.А. про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції – відмовлено, розгляд справи відкладено.

29.05.2026 на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2026 Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» надало витребувану документацію.

16.06.2026 представник відповідача Оприско М.В. через Електронний суд подав відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив, що ОСОБА_2 позовні вимоги не визнає та вважає їх необґрунтованими. Представник вказав на неналежність позивача як особи, яка звернулася за захистом порушеного права. Зазначив, що позивач посилається на здійснення управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 17 листопада 2020 року, однак рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку, оформленим протоколом від 30 вересня 2022 року, було прийнято рішення відмовитися від продовження дії зазначеного договору з ФОП ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, з 18 листопада 2022 року утримання будинку здійснювало ЛКП «Айсберг», а не позивач. Крім того, представник відповідача посилається на положення частини першої статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відтак, оскільки позивач не є власником чи іншим титульним володільцем спірного майна, а тому не має права заявляти вимогу про усунення перешкод у користуванні ним. Представник відповідача також зазначив, що відповідно до статей 15, 16 ЦК України право на звернення до суду за захистом належить особі у разі порушення, невизнання або оспорювання її цивільного права чи інтересу. При цьому позивач просить усунути перешкоди у здійсненні права спільної сумісної власності співвласникам багатоквартирного будинку, хоча сам не є співвласником такого майна та не наділений повноваженнями звертатися до суду в інтересах інших співвласників, які мають самостійну правосуб`єктність. Водночас зазначив, що право власності на квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_2 набув на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05 грудня 2017 року, укладеного з ОСОБА_4 . Продавець, у свою чергу, набув право власності на 1/3 квартири на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради 08.02.2006 №Г-27119, згідно з розпорядженням Галицької районної адміністрації від 08 лютого 2006 року №144, зареєстрованого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 27 квітня 2006 року за реєстраційним номером: 14608966, у розмірі 2/3 часток на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Львівською державною нотаріальною конторою 19 жовтня 2017 року в реєстрі за №5-643, право власності на яку зареєстровано в Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису: 22889549. Спадкодавці ОСОБА_4 – його батьки – набули по 1/3 частки у праві власності на зазначену квартиру згідно з розпорядженням Галицької районної адміністрації від 08 лютого 2006 року №144. Тобто приватизація квартири АДРЕСА_3 та первинна реєстрація права власності на неї відбулися правопопередниками ОСОБА_2 ще у 2006 році, задовго до придбання квартир у будинку нинішніми співвласниками та там більше задовго до укладення позивачем договору управління майном багатоквартирного будинку. У зв`язку з цим відповідач вважає, що права позивача не порушені, а відтак відсутні правові підстави для їх судового захисту. Також відповідач заявив про застосування позовної давності. Зазначив, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 його правопопередниками було набуте та зареєстроване ще у 2006 році, а відповідач набув право власності на квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 05 грудня 2017 року. Відтак, позивач мав можливість дізнатися про склад квартири та наявність спірного приміщення у її складі раніше, а тому строк позовної давності на момент звернення до суду сплив. З огляду на викладене, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.06.2026 розгляд справи відкладено та надано позивачу час для подання відповіді на відзив.

29.06.2026 позивач ФОП ОСОБА_1 на електронну пошту суду подав відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначив, що доводи відповідача про його неналежність як позивача є безпідставними та спростовуються фактичними обставинами справи. Позивач вказав, що здійснює управління багатоквартирним будинком на підставі договору від 17 листопада 2020 року, строк дії якого є безперервним та чинним до 17 листопада 2026 року, що додатково підтверджено рішенням зборів співвласників від 18 листопада 2024 року. Посилання відповідача на припинення повноважень управителя ґрунтуються на правочинах та рішеннях зборів, які визнані недійсними рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 грудня 2024 року у справі № 461/10047/23, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року та ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2026 року. Відтак, діючи в інтересах співвласників на виконання їхнього рішення, позивач наділений належними повноваженнями щодо захисту спільного майна від неправомірного вибуття. Спростовуючи заперечення відповідача щодо відсутності порушеного права та обраного способу захисту, позивач зазначив, що не ставить питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 чи інших цивільно-правових правочинів, укладених щодо цієї квартири, проте у разі встановлення під час розгляду справи інших юридично значущих обставин суд в праві самостійно вирішувати питання щодо відповідних процесуальних наслідків у порядку, визначеному законом. Предметом позову є усунення перешкод у здійсненні права спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку шляхом усунення правових наслідків включення до складу квартири АДРЕСА_2 приміщення під літерою XIV, площею 6,7 кв. м, правові підстави включення якого до складу квартири підлягають судовій перевірці. Позивач зазначив, що у цьому приміщенні встановлено загальнобудинковий лічильник води та здійснюється підключення до загального електролічильника місць загального користування, а витрати на їх утримання та оплату комунальних послуг несе управитель за відповідними договорами. Включення цього приміщення до складу приватної квартири порушує імперативну заборону щодо поділу спільного майна багатоквартирного будинку. Щодо застосування позовної давності позивач зазначив, що не був учасником процедури приватизації 2006 року чи правочинів відчуження 2017 року, а про невідповідності у документах дізнався під час проведення інвентаризації спільного майна. Крім того, позивач зауважив, що під час виконання ухвали суду від 23 квітня 2026 року суду не надано оригіналів технічних паспортів, ордера чи договору найму, наказу про зняття статусу службового житла та матеріалів окремої реєстраційної справи №14608966, яка перебуває в БТІ. Позивач підкреслив, що лише після витребування та всебічного дослідження вказаних доказів у їх сукупності суд матиме змогу встановити правовий ланцюг формування квартири АДРЕСА_2 та ухвалити законне рішення по суті спору.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02.07.2026 клопотання позивача ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження – залишено без задоволення. Клопотання позивача ФОП ОСОБА_1 про витребування доказів – задоволено частково. Повторно витребувано в Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» документи, що стосуються квартири АДРЕСА_3 , а саме: ордер на жиле приміщення; договір найму; спеціальний ордер (у разі перебування квартири у статусі службового житла); документи, що визначають склад об?єкта приватизації. У разі відсутності зазначених документів – зобов?язано Комунальну установу «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» надати письмові пояснення із зазначенням причин їх відсутності, місця можливого зберігання або відомостей про їх втрату чи знищення (за наявності таких відомостей). Витребувано в Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» реєстраційну справу квартири АДРЕСА_3 , сформовану 28.04.2006 за реєстраційним №14608966, та всі документи, що входять до складу реєстраційної справи №14608966, у тому числі документи, які стали підставою для проведення державної реєстрації права власності. В іншій частині клопотання – відмовлено. Крім того, ухвалою суду надано можливість відповідачу та його представнику ознайомитися з клопотанням про залучення третьої особи та висловити свою правову позицію з приводу зазначеного клопотання.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 28.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотань позивача ФОП ОСОБА_1 про витребування доказів та залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

05.08.2026 на виконання вимог ухвали суду від 02.07.2026 Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» надало витребувану документацію.

03.09.2026 представник позивача ОСОБА_5 через Електронний суд подав додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що лист Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» від 27.07.2026 №27/07-26-01 та додані до нього документи не містять усіх документів та відомостей, витребуваних ухвалою суду від 02.07.2026, зокрема ордера, договору найму, спеціального ордера та документів, які визначають склад об`єкта приватизації, а також належного повідомлення про причини їх відсутності та можливе місце знаходження. Крім того, у матеріалах справи відсутня витребувана реєстраційна справа №14608966. У зв`язку з цим представник позивача просить зобов`язати Комунальну установу «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» належним чином виконати ухвалу суду від 02.07.2026, надати документи, які не були надані, а в разі їх відсутності – окремо щодо кожної категорії документів повідомити суд про причини їх відсутності, можливе місце зберігання, передачу іншому органу, установі чи архіву, а також про втрату або знищення таких документів, якщо відповідні обставини мали місце. Також представник позивача просив зобов`язати Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» виконати ухвалу суду від 02.07.2026 та надати в повному обсязі реєстраційну справу квартири АДРЕСА_3 , сформовану 28.04.2006 за реєстраційним №14608966, разом з усіма документами, що входять до її складу, у тому числі документами, які стали підставою для проведення державної реєстрації права власності. Крім того, представник позивача просив відкласти розгляд справи, призначений на 03.09.2026, до виконання ухвали суду від 02.07.2026 або отримання належної інформації щодо причин неможливості її виконання.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Повідомлення сторін про розгляд справи було здійснено шляхом скерування судових повідомлень на їх поштову та електронну адреси.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши клопотання представника позивача про повторне витребування доказів, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статей 76, 81, 84 ЦПК України доказами є дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що мають значення для справи, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається.

Судом вжито необхідних заходів для отримання доказів, на які посилався позивач, а надані матеріали досліджено в сукупності.

Представником позивача не наведено обґрунтованих обставин, які б свідчили про необхідність повторного витребування документів або про те, що їх відсутність перешкоджає вирішенню спору. Наявних у матеріалах справи доказів достатньо для встановлення обставин, що мають значення для вирішення заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження.

За таких обставин суд не вбачає підстав для повторного витребування доказів, у зв`язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини третьої статті 2 та частини першої статті 210 ЦПК України суд зобов`язаний розглянути справу протягом розумного строку.

Провадження у справі відкрито ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23.04.2026. У ході розгляду справи судом уже вживалися заходи щодо витребування доказів та надавався сторонам час для реалізації їх процесуальних прав.

З огляду на те, що необхідні докази отримані та досліджені судом, а представником позивача не наведено об`єктивних обставин, які перешкоджають розгляду справи по суті, підстав для її подальшого відкладення судом не встановлено.

З урахуванням достатності наявних у справі доказів та необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Судом встановлено, що розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №144 від 28.02.2006 «Про передачу квартир у власність громадян» передано у власність громадян квартири згідно з додатком /а.с.73/.

Згідно з витягом із додатку до розпорядження Галицької районної адміністрації, двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 33,30 кв. м, передано у спільну сумісну власність ОСОБА_3 (уповноважений власник), ОСОБА_6 та ОСОБА_4 /а.с.74-75/.

Із заяви на приватизацію та довідки про склад сім`ї наймача від 24.01.2006 №12 вбачається, що ОСОБА_3 (наймач), ОСОБА_6 (дружина) та ОСОБА_4 (син) були зареєстровані та проживали у двох кімнатах жилою і загальною площею 33,3 кв. м у квартирі АДРЕСА_3 , а також користувалися туалетом загального користування площею 6,7 кв. м під літ. XIV /а.с.76, 80/.

Відповідно до технічного паспорта від 2006 року та експлікації внутрішніх площ, квартира АДРЕСА_3 розташована на 3 поверсі трьохповерхового будинку, складається з 2 житлових кімнат (площею 14,2 кв. м та 19,1 кв. м) загальною та житловою площею 33,3 кв. м, а також приміщення туалету загального користування під літ. XIV, площею 6,7 кв. м /а.с. 77-78/.

Згідно з інформаційною довідкою ЛКП «Цитадель-Центр» від 23.01.2006 квартиронаймачі кв. АДРЕСА_3 користуються туалетом загального користування на поверховому плані під літ. XIV, площею 6,70 кв. м /а.с.79/.

08 лютого 2006 року Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради згідно з розпорядженням від 08.02.2006 №144 видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 (серія НОМЕР_2 ), зареєстроване 27 квітня 2006 року в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», згідно з яким квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 33,3 кв. м передано у спільну сумісну власність ОСОБА_3 та членам його сім`ї: ОСОБА_6 та ОСОБА_4 /а.с.125/.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 02.08.2010 /а.с. 90/.

Після смерті ОСОБА_3 Першою львівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №26/2011 /а.с. 87/.

21 січня 2011 року дружина померлого – ОСОБА_6 звернулася до Першої львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , яка складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_3 та грошових вкладів /а.с. 89/.

28 січня 2011 року син померлого – ОСОБА_4 звернувся до Першої львівської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від належної йому частки спадщини після смерті батька ОСОБА_3 на користь своєї матері ОСОБА_6 /а.с.100/.

15 березня 2011 року державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Цікало О.А. видано ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за законом (зареєстровано в реєстрі за №3-280) на 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 , що належала померлому ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 08.02.2006 /а.с. 115/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 . 19 жовтня 2017 року державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Кутельмах О.Ф. видано ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом (зареєстровано в реєстрі за №5-643) на 2/3 частки квартири АДРЕСА_3 (з яких: 1/3 частка належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 08.02.2006, а 1/3 частка – успадкована нею після смерті ОСОБА_3 ) /а.с.127/.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №100749677 від 19.10.2017, за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної спільної часткової власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_3 (номер запису про право власності 22889549) /а.с. 130/.

05 грудня 2017 року між ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Думою Г.М. за реєстровим №5366. За цим договором ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 придбав у власність квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 33,3 кв. м (з приміщенням вбиральні XIV/6,7 кв. м загального користування) /а.с.123-124/.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №106283460 від 05.12.2017, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №38529874 від 05.12.2017 за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності (розмір частки: 1) на квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1382147846101 (номер запису про право власності 23746853). Відповідно до опису об`єкта нерухомого майна у вказаному витягу, загальна площа квартири становить 33,3 кв. м, житлова площа – 33,3 кв. м, квартира складається з двох кімнат та приміщення вбиральні XIV/6,7 кв. м загального користування /а.с.217/.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати економічну ситуацію і природні якості землі.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, суд може відповідно до викладеної у позові вимоги визначити такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм у їх системному зв`язку вбачається, що обраний особою спосіб захисту має відповідати змісту права, про захист якого вона просить, характеру його порушення та забезпечувати реальне поновлення порушеного права.

Позивач звернувся до суду з вимогою усунути перешкоди у здійсненні права спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 шляхом виключення приміщення під літ. XIV, площею 6,7 кв. м, зі складу квартири АДРЕСА_2 , а також просить скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині включення цього приміщення до складу квартири.

Обґрунтовуючи такі вимоги, позивач виходить із того, що спірне приміщення є приміщенням загального користування та, відповідно, належить на праві спільної сумісної власності співвласникам багатоквартирного будинку, у зв`язку з чим включення його до складу квартири АДРЕСА_2 порушує права таких співвласників.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 05 грудня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Думою Г.М. за реєстровим №5366, ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 33,3 кв. м, при цьому в описі об`єкта прямо зазначено приміщення вбиральні XIV площею 6,7 кв. м загального користування.

Також згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №106283460 від 05 грудня 2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1382147846101. В описі об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав зазначено, що квартира складається з двох кімнат та приміщення вбиральні XIV, площею 6,7 кв. м, загального користування.

Отже, на момент розгляду справи за відповідачем існує зареєстроване право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 , до опису якої включено приміщення вбиральні XIV, площею 6,7 кв. м.

При цьому суд звертає увагу, що наявні у справі документи, які містять відомості про включення приміщення XIV, площею 6,7 кв. м, до складу квартири АДРЕСА_2 , у встановленому законом порядку позивачем не оскаржуються.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, необхідною передумовою застосування статті 391 ЦК України є існування у позивача права власності або іншого речового права на конкретне майно та наявність з боку відповідача фактичних перешкод у здійсненні цього права.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18)).

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з негаторним позовом, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/91/20.

Верховний Суд також зазначає, що підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 та від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18.

Водночас спірні правовідносини у цій справі за своїм змістом не зводяться до створення відповідачем перешкод співвласникам у користуванні приміщенням, яке безспірно перебуває у їх спільній сумісній власності.

Навпаки, позивач фактично заперечує саме правову належність спірного приміщення відповідачу, стверджуючи, що приміщення XIV є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку і не могло бути включене до складу приватної квартири.

Таким чином, предметом спору фактично є не усунення перешкод у здійсненні вже існуючого та невизнаного відповідачем права спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку, а оспорювання права приватної власності відповідача на спірне приміщення та правових наслідків його включення до складу об`єкта нерухомого майна, право власності на який зареєстровано за відповідачем.

За таких обставин заявлена позивачем вимога про усунення перешкод у здійсненні права спільної сумісної власності не відповідає правовій природі негаторного позову, оскільки спрямована не на припинення перешкод у здійсненні вже існуючого та невизнаного права власності на конкретне майно, а фактично на зміну правового статусу частини об`єкта нерухомого майна, право власності на який зареєстровано за іншою особою.

Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Разом з тим, сама по собі вказівка на те, що певне приміщення за своїм функціональним призначенням є приміщенням загального користування, не перетворює заявлену вимогу про усунення перешкод у належний спосіб захисту, оскільки право власності на об`єкт, до складу якого це приміщення включено, зареєстроване за відповідачем та відповідні правовстановлюючі документи не оспорюються.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої зазначеної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Відтак, суд вважає, що заявлений позивачем спосіб захисту не спрямований на усунення конкретних фактичних перешкод, які відповідач чинить співвласникам у користуванні чи розпорядженні спільним майном. Натомість задоволення такої вимоги фактично призвело б до зміни складу об`єкта нерухомого майна, право власності на який зареєстровано за відповідачем, без вирішення питання щодо правової підстави виникнення та існування такого права.

Отже, за встановлених судом обставин спір між сторонами не є спором про усунення перешкод у здійсненні права власності у розумінні статті 391 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога про усунення перешкод у здійсненні права спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку шляхом виключення приміщення під літ. XIV, площею 6,7 кв. м, зі складу квартири АДРЕСА_2 є неналежним способом захисту, а тому не підлягає до задоволення.

Оскільки вимога про скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно заявлена як похідна від вимоги про усунення перешкод у здійсненні права спільної сумісної власності та спрямована на зміну відомостей щодо об`єкта, право власності на який зареєстровано за відповідачем, підстави для її задоволення також відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про усунення перешкод у здійсненні права спільної сумісної власності.

Вирішуючи питання про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Саме така позиція знаходить своє відображення у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц.

Оскільки судом встановлено, що заявлена позивачем вимога про усунення перешкод у здійсненні права спільної сумісної власності є неналежним способом захисту та не відповідає характеру спірних правовідносин, у зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно, питання щодо перебігу та спливу позовної давності не впливає на результат розгляду справи.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для застосування позовної давності до заявлених позовних вимог та вважає, що заява відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 317, 391 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про усунення перешкод у здійсненні права спільної сумісної власності–відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 .

Третя особа: Комунальна установа «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду, ЄДРПОУ 40223032, адреса: м. Львів, вул. Грушевського, буд. 16.

Третя особа: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ЄДРПОУ 03348525, адреса: м. Львів, вул. Липинського, буд. 54.

Суддя Зубачик Н.Б.