Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №460/8616/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 вересня 2026 рокум. Рівне№460/8616/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника (адвоката) до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати його здійснити починаючи з 01.01.2026 позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84% суддівської винагороди судді, який працює на посаді судді Рівненського апеляційного суду (з урахуванням регіонального коефіцієнта 1,1), із врахуванням базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, розміру доплати за вислугу років (80%), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн, встановленого на 01.01.2026 абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (та з урахуванням наступних змін розміру такого прожиткового мінімуму згідно із Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік), без обмеження граничним (максимальним) розміром.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року – 3328,00 гривень та на звернення позивача про проведення такого перерахунку, відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача та повідомив про відсутність підстав для проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2026 встановлено в розмірі 2102,00 грн. Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду відзив, де заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає про те, що саме на Державну судову адміністрацію України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, покладено обов`язок при наявності підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, а саме зміни розміру складових суддівської винагороди судді повідомляти органи Пенсійного фонду та формувати довідки про такі зміни, відтак у Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відсутні будь-які законні підстави для перерахунку пенсії позивача без належного повідомлення про це відповідними судовими органами. Відповідач також зазначає, що статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” чітко встановлено, що з 01.01.2024 та з 01.01.2025 база розміру посадового окладу судді має бути обрахована із розміру 2102 грн, при цьому вказана норма не визнавалась неконституційною, тож є діюча і підлягає до застосування. Відповідач зауважує, що посадовий оклад судді обраховується із розміру 2102 грн., а відтак відсутні підстави для проведення перерахунку грошового забезпечення позивача виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року – 3028 грн. З огляду на вказане, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 18.05.2026 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 19.05.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 25.05.2026 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановив відповідачу строк для подання відзиву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву і 08.06.206 подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ в рівненській області як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №460/3067/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задоволено повністю та вирішено: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 починаючи з 18.09.2023 (в межах встановленого законом шестимісячного строку звернення до суду), виходячи із 84% від суддівської винагороди та загального стажу роботи на посаді судді 37 років 3 місяці 2 дні, зарахувавши додатково до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періодів: проходження строкової військової служби з 20 травня 1976 року по 19 травня 1978 року - 2 роки; половини строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01 вересня 1979 року по 25 червня 1983 року - 1 рік 11 місяців 10 днів; роботи на посаді слідчого слідчого відділення відділу внутрішніх справ Рівненського міськвиконкому з 01 серпня 1983 року по 01 липня 1987 року - 3 роки 10 місяців 23 дні як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2024 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року в справі №460/3067/24 скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов задоволено частково та вирішено: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періодів: проходження строкової військової служби з 20 травня 1976 року по 19 травня 1978 року; половини строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01 вересня 1979 року по 25 червня 1983 року; роботи на посаді слідчого слідчого відділення відділу внутрішніх справ Рівненського міськвиконкому з 01 серпня 1983 року по 01 липня 1987 року та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 , починаючи з 18.09.2023.

09.03.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з письмовим зверненням, у якому просив провести йому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у зв`язку із збільшенням з 01.01.2026 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становить 3328,00 грн, з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2024 у справі №460/3067/24.

Відповідач розглянув вказане звернення позивача та листом від 26.03.2026 №8435-8638/Б-02/8-1700/26 повідомив, що на виконання судових рішень у справі №460/3067/24 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 18.09.2023, і після такого перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 18.09.2023 становить 174802,32 гри (208098,00 грн - розмір суддівської винагороди х 84%). Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм частини 4 статті 142 Закону №1402 - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, після 18.02.2020. Законами України про Державний бюджет України на 2021-2026 роки прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 1 січня 2021 року, з 1 січня 2022 року, з 1 січня 2023 року, з 1 січня 2024 року, з 1 січня 2025 року та з 01.01.2026 залишено на рівні 2102,00 грн. Враховуючи норми статей 135, 142 Закону №1402, з 01.01.2021 розміри складових суддівської винагороди не змінюються, відповідно щомісячне довічне грошове утримання не перераховується. Таким чином, підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн, немає.

Не погодившись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача, а тому у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є відмова відповідача щодо проведення перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з посадовим окладом розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року, який становить 3328,00 гривень.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі – Закон №1402-VIII).

Статтею 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Відповідно до частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частин 2, 4 статті 135 Закону №1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України №4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016, базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці чітко залежить від встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

У рішенні від 08 квітня 2016 року №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

У рішенні від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.

У рішенні від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність.

Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3- рп/2013, від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.

Згідно статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України Про прожитковий мінімум №966-XIV від 15.07.1999.

Відповідно до статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум є вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Отже, наведеною правовою нормою закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. При цьому, судді вказаним Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-ІХ від 15.12.2020 було установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць становить 2270,00 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні. Таким чином, вперше для визначення базового розміру посадового окладу судді була запроваджена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.

Аналогічним чином, відповідними нормами Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік, разом із встановленням на 01 січня 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 років прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн (2022 рік), 2684,00 грн (2023 рік), 3028,00 грн (2024 та 2025 роки), 3328,00 грн (2026 рік) відповідно, був передбачений такий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII.

Зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.

Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які мають пріоритет стосовно інших непрофільних законів.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5- рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас, Закон №1082-ІХ фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону №1402- VIII.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 10 листопада 2021 року по справі №400/2031/21 вказав, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру судді. При цьому судді також цим Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо.

Окрім того, Верховний Суд України, зауважував що Закон про Державний бюджет не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні ( виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень трьох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права спеціальний закон скасовує дію загального закону. Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм, коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Таким чином, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25 вважаючи, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі №520/32171/24, про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, відступила від таких висновків і сформулювала наступні:

1) у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

2) для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня, наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Враховуючи зазначені висновки, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", є протиправною.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» №4695-IX від 03.12.2025 в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2026 на рівні 3328,00 грн.

Саме такий розмір на переконання позивача повинен враховуватись як розрахункова величина для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Разом з тим, відповідач на заяву позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повідомив, що обчислення розміру такого довічного грошового утримання повинне здійснюватися із розрахункової величини - прожиткового мінімуму на рівні 2102,00 грн.

При цьому, Пенсійний орган у спірних правовідносинах не врахував, що визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом, а саме Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Оскільки з 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб підвищився до 3328,00 грн, відтак відповідач, маючи в своєму розпорядженні відомості щодо складових суддівської винагороди, його відсоткового розрахунку виходячи зі стажу роботи на посаді судді, був зобов`язаний здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 без його додаткового звернення на підставі матеріалів пенсійної справи.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що відповідач, не провівши перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2026 року у розмірі 3328,00 грн діяв протиправно.

Окремо суд зауважує на тому, що у позивача відсутній обов`язок пред`являти до Пенсійного органу довідку про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 містять відомості про суд, де суддя проходив службу, вислугу років (стаж роботи на посаді судді), позаяк такі відомості подавалися до Пенсійного фонду під час призначення судді щомісячного довічного грошового утримання i зберігаються у матеріалах особової справи та залишаються незмінними.

Окрім того, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2024 в справі №460/3067/24 відповідача зобов`язано зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періодів: проходження строкової військової служби з 20 травня 1976 року по 19 травня 1978 року; половини строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01 вересня 1979 року по 25 червня 1983 року; роботи на посаді слідчого слідчого відділення відділу внутрішніх справ Рівненського міськвиконкому з 01 серпня 1983 року по 01 липня 1987 року та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 , починаючи з 18.09.2023.

За наслідками проведеного перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на виконання вказаної постанови суду від 30.08.2024 в справі №460/3067/24, загальний стаж роботи позивача на посаді судді склав 37 років 2 місяці 28 днів, а розмір щомісячного довічного грошового утримання обрахований виходячи із 84% від суддівської винагороди, про що відповідач повідомив позивача листом від 09.09.2024 №1700-0202-8/51203. Отже, загальний стаж роботи на посаді судді та відсотковий розмір суддівської винагороди, з якої обчислюється довічне грошове утримання ОСОБА_1 є незмінним та не підлягає доказуванню в межах цієї адміністративної справи.

Конституційним Судом України у Рішенні від 18.02.2020 №2-р/2020 (частина шоста пункту 16) висловлено юридичну позицію про автоматичне здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди. Положення пунктів 1, 3 Розділу ІІ та пункту 2 Розділу ІІІ Порядку №3-1, які передбачають необхідність звернення судді та надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, не узгоджуються з принципом автоматичності перерахунку, про який йдеться у Рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020.

Таким чином, на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року у справі №640/10564/21, від 12 вересня 2023 року у справі №540/7777/21, від 28 листопада 2023 року у справі №640/16655/21.

Відтак, з метою ефективного відновлення порушених прав та інтересів позивача, суд приходить до висновку, що відповідача слід зобов`язати здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84% суддівської винагороди судді, який працює на посаді судді Рівненського апеляційного суду (з урахуванням регіонального коефіцієнта 1,1) із врахуванням базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, розміру доплати за вислугу років (80%), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн, встановленого на 01.01.2026 абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (та з урахуванням наступних змін розміру такого прожиткового мінімуму згідно із Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік), без обмеження граничним (максимальним) розміром, починаючи з 01.01.2026.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права та висновки Верховного Суду України, а також перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

5. Розподіл судових витрат.

Приписами пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, то ж позивач при зверненні до суду із позовною заявою судовий збір не сплачував, і крім того він не подав до суду доказів понесення ним будь-яких інших судових витрат. А тому у суду відсутні передбачені законом підстави для стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непроведення перерахунку раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2026 із врахуванням базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду (із застосуванням регіонального коефіцієнта 1,1), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн, встановленого на 01.01.2026 абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.01.2026 ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84% суддівської винагороди судді, який працює на посаді судді Рівненського апеляційного суду (з урахуванням регіонального коефіцієнта 1,1) із врахуванням базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, розміру доплати за вислугу років (80%), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн, встановленого на 01.01.2026 абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (та з урахуванням наступних змін розміру такого прожиткового мінімуму згідно із Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік), без обмеження граничним (максимальним) розміром.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ: 21084076).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК