Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №460/9186/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 вересня 2026 року м. Рівне№460/9186/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 17.02.2022 по 23.05.2024 року із застосуванням щомісячної індексації різниці відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078; 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 17.02.2022 по 23.05.2024 із застосуванням щомісячної індексації різниці відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у спірний період відповідач не здійснював нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення, право на яку виникло у березні 2018 року та зберігається до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів). Просить позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечив. Зазначив, зокрема, що у березні 2018 року позивач не проходив військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078. Крім того, відповідач посилається на зупинення на 2023 рік дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а щодо періоду 2024 року - на положення статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та не перевищення порогу індексації у 103 відсотки. Відповідач також вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду, який слід обчислювати з 23.05.2024 - дня його виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому заперечує проти доводів відзиву. Заперечуючи проти таких доводів, зазначає, що у лютому та березні 2018 року позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 та отримував грошове забезпечення, на підтвердження чого надала довідку про його щомісячний розмір. Після вибуття з Військової частини НОМЕР_1 позивач військової служби не припинив, а продовжив її проходження у Військовій частині НОМЕР_3 .

Позовна заява надійшла до суду 28.05.2026.

Ухвалою суду від 01.06.2026 позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 12.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши позовну заяву, відзив на неї, з`ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд враховує наступне.

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2022 № 32 позивач, який прибув з Військової частини НОМЕР_2 , з 17.02.2022 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.05.2024 № 147 позивач у зв`язку з призначенням на посаду у Військовій частині НОМЕР_3 вважався таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, а з 23.05.2024 був виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення.

Таким чином, виключення позивача 23.05.2024 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 не було пов`язане зі звільненням його з військової служби. Позивач продовжив її проходження в іншій військовій частині.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

За змістом абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, яка склалася у місяці підвищення доходу. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, яка склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) до визначеної суми індексації додається сума поточної індексації, яка складається внаслідок перевищення величиною індексу споживчих цін установленого порогу індексації.

Аналіз зазначених положень свідчить про існування двох різних за механізмом виникнення видів індексації - поточної індексації та індексації-різниці. Суми цих індексацій можуть нараховуватися одночасно та незалежно одна від одної.

Такий підхід є установленою практикою Верховного Суду, зокрема у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 10.04.2024 у справі № 200/564/23 та підтверджений у постанові від 20.08.2026 у справі № 560/2520/25. Верховний Суд наголошує, що у разі спору коло істотних обставин та норми матеріального права залежать від того, який саме вид індексації є предметом спору.

01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, якою були встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Верховний Суд послідовно виходить з того, що березень 2018 року є місяцем підвищення доходу військовослужбовців у розумінні пункту 5 Порядку № 1078.

Для вирішення питання про право особи на індексацію-різницю необхідно встановити розмір підвищення її доходу в березні 2018 року - різницю між грошовим забезпеченням у березні 2018 року та лютому 2018 року (А), суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), та зіставити зазначені величини.

Заперечення відповідача про те, що позивач у березні 2018 року не проходив військової служби саме у Військовій частині НОМЕР_1 , суд відхиляє.

У постанові від 10.04.2024 у справі № 200/564/23 Верховний Суд безпосередньо вирішував питання про право військовослужбовця на подальше отримання індексації-різниці у разі переведення з однієї військової частини до іншої. Верховний Суд зазначив, що після змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації незалежно від дати прийняття, переведення або виходу на роботу. За пунктом 10-2 Порядку № 1078 у разі переведення особи на інше місце проходження служби та продовження нею військової служби обчислення індексу споживчих цін пов`язується з підвищенням тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною посадою, а не з фактом переходу до іншого роботодавця чи військової частини.

У цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку, що якщо військовослужбовець набув право на індексацію-різницю під час служби в одній військовій частині та надалі був переведений до іншої військової частини, за відсутності чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) таке право зберігається і відповідна індексація має виплачуватися за новим місцем проходження служби.

Отже визначальним є не те, у якій саме військовій частині позивач проходив службу у березні 2018 року, а те, чи проходив він на той час військову службу, чи отримував грошове забезпечення та чи виникло у нього за результатами підвищення доходу право на індексацію-різницю.

Матеріалами справи підтверджується, що до прибуття у Військову частину НОМЕР_1 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . На підтвердження розміру отриманого ним грошового забезпечення представником позивача надано довідку Військової частини НОМЕР_2 про щомісячний розмір грошового забезпечення та індексації за період з 21.11.2017 по 16.02.2022.

Із зазначеної довідки вбачається, що загальний розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року становив 7 856,80 грн, а у березні 2018 року - 8 249,02 грн.

Отже розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року становив: 8 249,02 грн - 7 856,80 грн = 392,22 грн.

Зазначена довідка містить деталізацію складових грошового забезпечення позивача за лютий та березень 2018 року. Доказів того, що до сум, використаних для порівняння, включені виплати разового характеру, які відповідно до абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078 не повинні враховуватися при визначенні розміру підвищення доходу, відповідачем не надано.

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року визначається як результат множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на березень 2018 року у розмірі 1 762 грн, на величину приросту індексу споживчих цін 253,3 відсотка та становить: 1 762 грн Ч 253,3 % = 4 463,15 грн.

Верховний Суд при вирішенні спорів цієї категорії виходить із такого ж механізму визначення суми можливої індексації у березні 2018 року.

Оскільки розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року - 392,22 грн є меншим за суму можливої індексації - 4 463,15 грн, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 у позивача виникло право на індексацію-різницю.

Розмір такої індексації становить: 4 463,15 грн - 392,22 грн = 4 070,93 грн на місяць.

Суд також враховує, що у постанові від 20.08.2026 у справі № 560/2520/25 Верховний Суд вкотре наголосив, що повноваження суб`єкта, відповідального за нарахування і виплату грошового забезпечення, щодо визначення індексації-різниці не є дискреційними. Якщо матеріали справи дозволяють встановити необхідні для розрахунку величини, належним та ефективним способом захисту є визначення конкретного розміру належної особі індексації-різниці.

З огляду на викладене, суд не погоджується з доводами відповідача про неможливість визначення розміру індексації-різниці через те, що позивач у лютому та березні 2018 року не проходив служби саме у Військовій частині НОМЕР_1 . Необхідні відомості про грошове забезпечення позивача за відповідний період наявні у матеріалах цієї справи.

Посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.04.2024 у справі № 160/2481/23, також не спростовує висновків суду.

У справі № 160/2481/23 Верховний Суд виходив із встановленої обставини, що позивач у березні 2018 року військову службу взагалі не проходив: його було призвано на військову службу лише 13.06.2018. Тобто у такого військовослужбовця у березні 2018 року не існувало грошового доходу, щодо якого можна було б визначити розмір підвищення та встановити право на індексацію-різницю.

Фактичні обставини цієї справи є іншими, оскільки позивач проходив військову службу та отримував грошове забезпечення як у лютому, так і в березні 2018 року.

З наведеного слідує, що право позивача на індексацію-різницю виникло у березні 2018 року.

Абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 пов`язує тривалість виплати визначеної індексації-різниці з наступним підвищенням тарифних ставок (посадових окладів).

Доказів того, що до або протягом періоду проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 відбулося чергове нормативне підвищення тарифних ставок (посадових окладів), яке припинило б виплату раніше визначеної індексації-різниці, матеріали справи не містять. Навпаки, відповідач зазначає, що у період з 17.02.2022 по 23.05.2024 розміри посадового окладу чи окладу за військовим званням військовослужбовців не підвищувалися. А тому після зарахування позивача 17.02.2022 на грошове забезпечення Військової частини НОМЕР_1 у відповідача виник обов`язок продовжити виплату належної позивачу індексації-різниці.

За наданими відповідачем відомостями, за період з 17.02.2022 по 31.12.2022 позивачу було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у сумі 11 081,95 грн.

Проте виплата позивачу поточної індексації не виключає одночасного права на отримання індексації-різниці, оскільки це різні види індексації, які відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 можуть нараховуватися одночасно. Такий висновок прямо підтверджений Верховним Судом.

Отже, позовні вимоги в частині періоду з 17.02.2022 по 31.12.2022 є обґрунтованими.

Водночас щодо 2023 року суд враховує таке.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік було зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Правові наслідки зазначеного законодавчого регулювання щодо індексації-різниці безпосередньо оцінені Верховним Судом у постанові від 18.12.2025 у справі № 380/5270/24.

У цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено на 2023 рік, відсутня протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо невиплати військовослужбовцю індексації-різниці грошового забезпечення у період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Тому у Військової частини НОМЕР_1 були відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу індексації-різниці протягом 2023 року, а позовні вимоги за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 задоволенню не підлягають.

Щодо періоду з 01.01.2024 по 23.05.2024.

З 01.01.2024 дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» не була зупинена.

Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024.

Саме на зазначену норму, а також на не перевищення порогу індексації у 103 відсотки посилається відповідач, заперечуючи право позивача на індексацію за січень-травень 2024 року. Проте такі доводи не враховують предмет цього спору.

У постанові від 20.08.2026 у справі № 560/2520/25 Верховний Суд окремо розглянув питання застосування статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» саме у спорі про індексацію-різницю.

Верховний Суд зазначив, що посилання на початок обчислення індексу споживчих цін з 01.01.2024 та на поріг індексації у 103 відсотки стосуються механізму поточної індексації. Вирішуючи ж вимоги про виплату щомісячної індексації-різниці за 2024 рік, необхідно застосовувати положення абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078 і з`ясовувати обставини виникнення та збереження права саме на такий вид індексації. Через не з`ясування цих обставин Верховний Суд визнав висновки судів щодо 2024 року передчасними.

Отже, сам по собі початок нового обчислення індексу споживчих цін з 01.01.2024 та не перевищення ним порогу 103 відсотки не припиняють права на індексацію-різницю, якщо таке право виникло раніше та не настала передбачена абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078 обставина для припинення її виплати - чергове підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

У цій справі судом встановлено, що право позивача на індексацію-різницю виникло у березні 2018 року. Доказів чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), яке б припинило таке право, відповідачем не надано.

Зупинення протягом 2023 року дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» унеможливлювало нарахування і виплату індексації протягом відповідного календарного року, однак саме по собі не є підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), з яким абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 пов`язує припинення визначеної суми індексації-різниці.

Тому після припинення з 01.01.2024 законодавчого обмеження щодо здійснення індексації та за відсутності чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) правові підстави для виплати позивачу індексації-різниці існували до дня його виключення з грошового забезпечення Військової частини НОМЕР_1 - 23.05.2024.

Таким чином, вимоги позивача за період з 01.01.2024 по 23.05.2024 є теж обґрунтованими.

За приписами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності відмови у проведенні перерахунку та виплаті позивачу індексації-різниці за періоди з 17.02.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 23.05.2024, натомість доводи позивача частково відповідають обставинам справи, тому позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо доводів відповідача про пропуск строку звернення до суду суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, яка б врегульовувала порядок звернення осіб, які перебувають або перебували на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці, у зв`язку з чим до таких правовідносин підлягають застосуванню положення статті 233 Кодексу законів про працю України.

Питання застосування цієї норми саме до військовослужбовця, який після виключення зі списків однієї військової частини продовжив проходження військової служби в іншій частині, було предметом оцінки Верховного Суду у постанові від 13.08.2026 у справі № 580/8736/24.

У цій постанові Верховний Суд розмежував правове регулювання залежно від того, чи припинені службові відносини. Суд зазначив, що тримісячний строк, передбачений частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України, застосовувався до працівників, які продовжують перебувати у трудових відносинах, тоді як частина друга цієї статті регулює строки у справах про звільнення та виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. Встановивши, що військовослужбовець був виключений зі списків однієї військової частини у зв`язку з вибуттям до нового місця служби та продовжив проходження військової служби, Верховний Суд відніс такі правовідносини до сфери регулювання частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України.

Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України визнано такою, що не відповідає Конституції України, у частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Визнані неконституційними положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За обставин цієї справи позивач після виключення 23.05.2024 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 військову службу не припинив. Тому положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України щодо виплати всіх сум, які належать працівникові при звільненні, до спірних правовідносин не застосовуються.

Оскільки позивач звернувся до суду після ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 11.12.2025 № 1-р/2025, підстав для застосування до його вимог тримісячного строку, встановленого частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України, немає.

За таких обставин доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду є необґрунтованими.

При цьому питання про те, чи одержав позивач грошовий атестат 23.05.2024 або ж фактично дізнався про складові виплаченого грошового забезпечення лише після отримання відповіді Військової частини НОМЕР_1 у квітні 2026 року, не впливає на наведений висновок, оскільки у цих правовідносинах тримісячне обмеження частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України на час звернення до суду вже не діяло.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за періоди з 17 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 23 травня 2024 року із застосуванням щомісячної індексації-різниці відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за періоди з 17 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 23 травня 2024 року із застосуванням щомісячної індексації-різниці у розмірі 4 070,93 грн на місяць, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, пропорційно дням проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 у неповних місяцях та з урахуванням раніше виплачених сум такої індексації.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 04 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Суддя Т.О. Комшелюк