Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №460/14443/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 вересня 2026 рокум. Рівне№460/14443/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника (адвоката) до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача та зобов`язати його прийняти рішення (наказ) про звільнення позивача з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що 03.07.2026 він подав командиру Військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення його з військової служби відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю І групи. До вказаного рапорту про звільнення із військової служби позивач додав документи, що підтверджують родинні зв`язки, докази наявності у мами інвалідності І групи та потреби в постійному сторонньому догляді, докази спільного місця проживання та здійснення догляду до мобілізації на непрофесійній основі, акт обстеження сімейного стану військовослужбовця та інші документи, що підтверджують відсутність інших осіб по здійсненню догляду за мамою. Однак, згідно з відповіддю на рапорт від 16.07.2026 року вих. №8997 рішенням командира Військової частини НОМЕР_1 позивачу відмовлено у задоволенні рапорту про звільнення його з військової служби, і таке рішення відповідача мотивовано тим, що під час розгляду рапорту встановлено, що окрім ОСОБА_1 наявні інші члени сім`ї І ступеня споріднення - син ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , і який не потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько - консультаційної комісії закладу охорони здоров`я. Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив йому у звільненні з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а тому просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач подав до суду відзив, де заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначає про те, що під час розгляду рапорту позивача про звільнення не було встановлено обставин, які необхідні для застосування пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та звільнення позивача з військової служби, оскільки у ОСОБА_2 є повнолітній працездатний син, який не потребує постійного догляду і об`єктивно може і повинен піклуватись та здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю. Відповідач вважає, що юридичний факт "відсутності інших членів сім`ї", який є імперативною нормою закону для звільнення за цією підставою відсутній. Факт проживання особи за кордоном, на думку відповідача, є її особистим вибором та не звільняє від виконання конституційних обов`язків щодо батьків. Рідний брат позивача не обмежений у своїх правах щодо догляду за своєю матір`ю, і може вільно пересуватися в межах України чи країн Європейського союзу. Вказане не є об`єктивною причиною неможливості здійснювати догляд, такою як власна непрацездатність, інвалідність чи інші непереборні перешкоди. Позивач не надав належних, безперечних доказів, які б підтверджували об`єктивну та непереборну неможливість брата повернутися чи організувати догляд за матір`ю. Таким чином, відповідач стверджує, що діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а отже, жодної протиправності в його діях щодо порушення прав позивача не вбачається, у зв`язку з чим, позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 31.07.2026 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 31.07.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2026 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 03.08.2026 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив учасникам справи строки на подання заяв по суті спору та витребував у відповідача докази у справі, а саме оригінали або засвідчені в установленому порядку копії: рапорту позивача від 03.07.2026 про звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та долучені до такого рапорту документи.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав до суду 18.08.2026 відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову та долучив витребувані ухвалою суду від 03.08.2026 документи.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №254 від 15.05.2026 позивача ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Позивач є сином ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10.12.2024 (видано повторно).

Згідно із заявою ОСОБА_2 від 24.12.2024 заявниця потребує сторонньої допомоги за станом здоров`я, оскільки не може самостійно забезпечити свої побутові потреби. Утримання ОСОБА_2 здійснюється за рахунок її сина ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який є єдиною працездатною особою, яка добровільно надає їй послуги з матеріального забезпечення та постійного догляду. Інших працездатних осіб, які б зобов`язані були її утримувати немає. Заявниця бажає, щоб надалі саме він здійснював за нею догляд (постійний догляд).

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії РВН №0201004 від 21.10.2011 ОСОБА_2 має першу Б групу інвалідності з 21.10.2011, причина інвалідності: інвалід з дитинства (порушення ЦНС), інвалідність встановлено безстроково, висновок про умови та характер праці: непрацездатна, потребує постійного стороннього догляду.

Актом перевірки сімейного стану військовослужбовця від 19.03.2025, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено потребу у звільненні військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби та його фізичній допомозі у догляді матері ОСОБА_2 , яка відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серія РВН №0201004 від 21.10.2011 є особою з інвалідністю І групи, підгрупа Б, інвалід з дитинства (порушення ЦНС-ДЦП), згідно висновку про умови та характер праці: непрацездатна, потребує постійного стороннього догляду.

Згідно з висновком ЛКК про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду №55 від 03.03.2026, ОСОБА_2 визначено потребу в постійному сторонньому догляді.

Актом перевірки сімейного стану військовослужбовця від 26.06.2026, затвердженим ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеним на підставі заяви ОСОБА_1 , який здійснює/здійснюватиме постійний догляд, факт необхідності постійного догляду за ОСОБА_2 підтверджено та в ході перевірки виявлено, що мати військовослужбовця ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , і відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії РВН №0201004 від 21.11.2022 року ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи підгрупи Б, інвалід з дитинства (порушення ЦНС-ДЦП) та потребує постійного стороннього догляду. Також потреба в постійному сторонньому догляді підтверджується висновком ЛКК про наявність порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватись та/або самообслуговуватись і потребує постійного стороннього догляду №55 від 03.03.2026 року. Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 розлучена. Відповідно до доданих до заяви документів брат військовослужбовця ОСОБА_3 станом на дату перевірки перебуває за межами України, а саме на території Республіки Польща, де офіційно працює та утримує 3 неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 2016 р.н., ОСОБА_5 2019 р. н., ОСОБА_6 2020 р.н. Військовослужбовець ОСОБА_1 має сина ОСОБА_7 2017 р. н.

У матеріалах справи наявна заява ОСОБА_3 - брата ОСОБА_1 , від 16.06.2026 про те, що у зв`язку з постійним проживанням за кордоном, офіційним перебуванням на території Республіки Польща, здійсненням трудової діяльності та необхідністю щоденного утримання і забезпечення своїх трьох неповнолітніх дітей він фактично не має можливості здійснювати постійний сторонній догляд за своєю матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою з інвалідністю та проживає на території України.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії: НОМЕР_3 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 розірвано 20.11.2018.

Згідно з відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №116/07-05-07 від 12.05.2026, виданих Мізоцькою селищною радою, місце проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (позивача) зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Період реєстрації: з 17.07.2008 - по т. ч.

03.07.2026 позивач через свого представника (адвоката) звернувся засобами СЕДО через ІНФОРМАЦІЯ_2 до відповідача із рапортом про звільнення його з військової служби на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний сторонній догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю І групи. До вказаного рапорту позивач долучив копію висновку про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду №55 від 03.03.2026; копію довідки до акту огляду МСЕК №0201004 від 21.10.2011 про наявність інвалідності та потребу в постійному сторонньому догляді матері - ОСОБА_2 ; копію рішення про призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 06.03.2026; копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_8 ; відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 12.05.2026; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ; акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 26.06.2026; заяву ОСОБА_2 про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд від 04.12.2024; заяву ОСОБА_3 та її переклад з польської мови; копію паспорта для виїзду за кордон ОСОБА_3 з відмітками про виїзд з території України; копію акта обстеження сімейного стану військовослужбовця від 19.03.2025.

Листом від 16.07.2026 №8997 відповідач повідомив позивача та його представника (адвоката), що за результатами розгляду його рапорту від 03.07.2026 із наданих документів встановлено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду, однак також встановлено, що вона має ще одного сина ОСОБА_3 , який є членом сім`ї першого ступеня споріднення і який не потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Враховуючи вищезазначене, у командування військової частини НОМЕР_1 відсутні правові підстави для задоволення рапорту про звільнення позивача з військової служби.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача, а тому у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є дії відповідача, які полягають у відмові звільнити позивача з військової служби на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та у зв`язку з цим зобов`язання відповідача прийняти рішення (наказ) про звільнення позивача з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

В силу приписів статті 65 Основного Закону України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частиною 6 статті 2 Закону України №2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Статтею 24 Закону №2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, відповідно до ч. 3 якої закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону №2232-XII, а у частині 4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і на момент розгляду цієї справи строк дії воєнного стану в Україні є вкотре продовженим та чинним.

У ході судового розгляду справи суд встановив, що станом на день виникнення спірних правовідносин позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , а тому порядок звільнення його як військовослужбовця з військової служби регламентується Законом №2232-ХІІ, відповідно до якого підстави звільнення з військової служби, зокрема, під час дії воєнного стану, визначені в статті 26 Закону №2232-XII.

Підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ (у редакції чинній станом на дату подання рапорту) передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби у період воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Однією з таких підстав згідно з абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно з частиною 7 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення №1153/2008).

Відповідно до пунктів 6 та 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу". Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

За приписами пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев`ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.

Пунктом 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:

2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу":

- у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

- у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

- у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського;

- у військових званнях до бригадного генерала (коммодора) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II (Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року №680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Головнокомандувачем Збройних Сил України;

- у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року №680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України;

- у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II; Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року №680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військовому званні - Президентом України.

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

- підстави звільнення з військової служби;

- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Перелік документів, які подаються військовослужбовцями для звільнення з військової служби, визначається Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170).

Додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII) закріплений Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Так, пунктом 5 Переліку передбачено: … 26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я:

- документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.

5. Висновки суду по суті спору та позовних вимог.

Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права і висновки Верховного суду про їх застосування, суд дійшов до наступних висновків по суті спору та позовних вимог.

У ході розгляду справи суд встановив, що позивач 03.07.2026 подав до командира Військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", до якого долучив: копію висновку про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду №55 від 03.03.2026; копію довідки до акту огляду МСЕК №0201004 від 21.10.2011 про наявність інвалідності та потребу в постійному сторонньому догляді матері - ОСОБА_2 ; копію рішення про призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 06.03.2026; копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_8 ; відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 12.05.2026; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ; акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 26.06.2026; заяву ОСОБА_2 про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд від 04.12.2024; заяву ОСОБА_3 та її переклад з польської мови; копію паспорта для виїзду за кордон ОСОБА_3 з відмітками про виїзд з території України; копію акта обстеження сімейного стану військовослужбовця від 19.03.2025.

Однак, за результатами розгляду вказаного рапорту відповідач відмовив у звільненні позивача з військової служби, про що повідомив листом від 16.07.2027 №8997, в якому зазначив, що позивачу відмовлено у зв`язку із тим, що не виконана умова відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення у особи, яка потребує догляду. Відповідач вказує на те, що окрім позивача, ОСОБА_2 має ще одного сина ОСОБА_3 , який є членом сім`ї першого ступеня споріднення і який не потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Суд встановив, що позивач є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 10.12.2024. Водночас, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного догляду, що підтверджується даними з наявних у матеріалах справи довідки до акта огляду МСЕК серї РВН №0201004 від 21.10.2011, висновку про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду №55 від 03.03.2026, актів перевірки сімейного стану військовослужбовця від 19.03.2025 та 26.06.2026.

Відповідно до відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №116/07-05-07 від 12.05.2026, виданих Мізоцькою селищною радою, за адресою: АДРЕСА_1 з 17.07.2008 - по т. ч. зареєстровано 2 особи, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (позивач).

Згідно з актом перевірки сімейного стану військовослужбовця від 26.06.2026, затвердженим ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , перевірку було здійснено за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрований позивач і його мати ОСОБА_2 , яка відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії РВН №0201004 від 21.11.2022 року та висновку ЛКК №55 від 03.03.2026 є особою з інвалідністю І групи підгрупи Б. В ході перевірки виявлено, що відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 розлучена. Відповідно до доданих до заяви документів брат військовослужбовця ОСОБА_3 станом на дату перевірки перебуває за межами України, а саме на території Республіки Польща, де офіційно працює та утримує 3 неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 2016 р.н., ОСОБА_5 2019 р. н., ОСОБА_6 2020 р.н. Військовослужбовець ОСОБА_1 має сина ОСОБА_7 2017 р. н.

За результатами перевірки підтверджено факт необхідності постійного догляду за ОСОБА_2 .

Оцінюючи обґрунтованість відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби, у зв`язку з наявністю у ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи підгрупи Б та потребує постійного догляду, членів сім`ї першого ступеня споріднення, а саме сина ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

У матеріалах справи наявна нотаріально засвідчена заява ОСОБА_2 від 24.12.2024 у якій зазначено, що її утримання здійснюється за рахунок її сина ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який є єдиною працездатною особою, яка добровільно надає їй послуги з матеріального забезпечення та постійного догляду, інших працездатних осіб, які б зобов`язані були її утримувати, немає та заявниця бажає, щоб надалі саме він здійснював за нею догляд (постійний догляд).

Матеріали справи містять також заяву ОСОБА_3 - брата ОСОБА_1 від 16.06.2026 про те, що у зв`язку з постійним проживанням за кордоном, офіційним перебуванням на території Республіки Польща, здійсненням трудової діяльності та необхідністю щоденного утримання і забезпечення своїх трьох неповнолітніх дітей він фактично не має можливості здійснювати постійний сторонній догляд за своєю матір`ю - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), яка є особою з інвалідністю та проживає на території України.

Факт виїзду за кордон ОСОБА_3 підтверджується копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 , виданого 15.08.2018, з відповідними штампами про вибуття ОСОБА_3 з території України.

Під час вирішення цієї справи, суд враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 25.02.2025 по справі №380/16966/24, де Суд зазначив, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи», в контексті абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2122-IX.

Також у постанові від 29.04.2026 по справі №520/14746/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, виснував, що: «у розумінні Закону про військову службу поняття «члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» необхідно тлумачити більш широко як таке, що охоплює осіб, пов`язаних із відповідною особою родинними відносинами першого чи другого ступеня споріднення, оскільки інше тлумачення призвело б до необґрунтованого звуження сфери застосування спірної норми та суперечило б її меті. У випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи суди мали перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів».

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що хоча формально у ОСОБА_2 існують інші члени сім`ї першого ступеня споріднення, зокрема ще один син, однак його проживання та перебування на території Республіки Польща, у зв`язку із здійсненням трудової діяльності та необхідністю щоденного утримання і забезпечення своїх трьох неповнолітніх дітей, є не лише об`єктивними підставами, що унеможливлюють виконання ним такого обов`язку щодо ОСОБА_2 , а й фактичним підтвердженням відсутності інших осіб, спроможних забезпечити необхідний їй догляд.

При цьому, суд враховує, що необхідність здійснювати постійний догляд передбачає саме спільне проживання з особою, а здійснювати такий догляд не може той, хто проживає окремо.

Ст. 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Згідно з ч. 1 ст. 172 СК України дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Статтею 202 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Таке піклування, турбота може знаходити свій вияв у особистому догляді, наданні матеріальної допомоги, представництві, захисті прав та інтересів батьків у різних установах тощо.

Згідно зі статтею 47 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" діти зобов`язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.

Суд зауважує, що у ОСОБА_2 , яка потребує постійного догляду, є син ОСОБА_1 , який відповідно до відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №116/07-05-07 від 12.05.2026, виданих Мізоцькою селищною радою, зареєстрований разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, комісією перевірки сімейного стану військовослужбовця в акті 26.06.2026 встановлено факт необхідності здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 .

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позивач надав відповідачу та до суду достатні докази для підтвердження необхідності здійснення ним постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 - особою з інвалідністю I групи та фактичної відсутності інших членів її сім`ї, зокрема першого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд.

За сукупністю вищенаведеного суд дійшов до висновку, що станом на дату подання рапорту позивач мав право на звільнення з військової служби, а відмова відповідача у звільнення з військової служби є протиправною.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права і висновки Верховного суду про їх застосування, суд дійшов до висновку, що у цій справі наявні фактичні і правові підстави для ухвалення судом рішення про задоволення позову повністю.

6. Розподіл судових витрат.

Приписами пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору, то ж позивач при зверненні до суду із позовною заявою судовий збір не сплачував до бюджету, і крім того він не подав до суду доказів понесення ним будь-яких інших судових витрат. З урахуванням наведеного у суду відсутні передбачені законом підстави для стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у цій справі, відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті та відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті та відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_5 );

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК