Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №440/4427/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/4427/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/4427/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

01.04.2025 адвокат Ольховська Марина Миколаївна, здійснюючи на підставі ордеру (серія АА №1556202 від 22.02.2025) представництво інтересів ОСОБА_1 , звернулася з вищезазначеним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (надалі - в/ч НОМЕР_1 ), яка полягає у неприйнятті у встановлений 15-денний строк командиром в/ч НОМЕР_1 письмового рішення за результатами розгляду письмової заяви позивача від 15.01.2025 разом із додатками про виплату грошового забезпечення військовослужбовця;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 прийняти письмове рішення за результатами розгляду письмової заяви ОСОБА_1 від 15.01.2025 про виплату грошового забезпечення військовослужбовця відповідно до вимог законодавства, чинного на момент подання відповідної заяви, станом на 15.01.2025.

Мотивуючи позов, заявниця вказує на обставини порушення прав позивача внаслідок неприйняття відповідачем рішення за її зверненням від 15.01.2025 щодо виплати грошового забезпечення її рідного брата - зниклого безвісті матроса ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позову не визнав. У відзиві на позовну заяву представник зазначив, з 11.02.2025 на адресу відповідача надійшла заява позивача про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 . Заяву було належним чином зареєстровано за №24/299 та передано на розгляд до відповідних посадових осіб. 16.02.2025 на адресу відповідача надійшов запит представника позивача щодо отримання результатів розгляду заяви позивача, який був зареєстрований, опрацьований та надано відповідь №25/3550 від 20.02.2025. За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу у виплаті грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 , про що повідомлено представника позивача відповіддю №25/3550 від 20.02.2025. У ОСОБА_2 є мати ОСОБА_3 , яка входить до першої черги отримання грошового забезпечення військовослужбовця. Відомостей щодо відмови останньої від виплати грошового забезпечення сина, чи свідоцтва про смерть на адресу відповідача не надходило. Водночас у відповідача відсутнє особисте розпорядження військовослужбовця на випадок розпорядження на випадок зникнення безвісти. Тож підстав для виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 на користь позивача наразі немає.

У відповіді на відзив представник позивача, спростовуючи твердження відповідача, зазначила, що відповідач отримав заяву ОСОБА_1 21.02.2025, а не 11.02.2025. При цьому ні позивачу, ні його представнику на адвокатський запит не надано належним чином засвідчену копію рішення уповноваженої особи, прийнятого за результатами письмової заяви ОСОБА_1 від 15.01.2025 про виплачу грошового забезпечення військовослужбовця (а.с. 62-64).

Правом на подачу заперечень відповідач не скористався.

Розгляд справи судом здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сестрою матроса ОСОБА_2 , який згідно зі сповіщенням сім`ї № ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.07.2024 №7446 зник безвісті 26.06.2024 в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення бойових дій в районі н.п. Кринки Херсонської області (а.с. 15).

11.02.2025 на адресу в/ч НОМЕР_1 надійшла заява позивача від 15.01.2025 про виплату грошового забезпечення зниклого безвісті ОСОБА_2 . Заява була зареєстрована за №24/299 та передана на розгляд (а.с. 52-53).

16.02.2025 на адресу відповідача надійшов запит представника позивача щодо результатів розгляду заяви позивача (а.с. 21), який було зареєстровано, опрацьовано та надано відповідь №25/3550 від 20.02.2025 (а.с. 48-49) наступного змісту:

"16.02.2025 року на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшов адвокатський запит щодо надання інформації стосовно розгляду заяви ОСОБА_1 на виплату грошового забезпечення її брата зниклого безвісті матроса ОСОБА_2 .

Пунктом 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 15, ст. 190 із наступними змінами) визначено:

"6. За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких с військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісті, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення".

18.02.2024 року на адресу військової частини НОМЕР_1 найшов лист із наданням повних витягів з ДРАЦС про народження, батьків, шлюб та смерть батька відносно ОСОБА_2 .

Враховуючи вище зазначене для виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 її брата зниклого безвісті матроса ОСОБА_2 немає підстав, так як у військовослужбовця є мати ОСОБА_3 згідно витягу з ДРАЦС щодо актового запису про народження №00049201086 від 04.02.2025 року.

Військова частина НОМЕР_1 в своїй діяльності завжди керується законами нормативно-правових актів. вимоги статутів Збройних Сил України та інших

Рішення прийняте за результатами розгляду запиту, може бути оскаржено у порядку та строки, встановлені чинним законодавством України."

У подальшому адвокат Ольховська М.М. звернулася до відповідача ще з одним запитом, в якому просила надати належним чином засвідчену копію рішення уповноваженої особи, прийнятого за результатами розгляду письмової заяви ОСОБА_1 від 15.01.2025 про виплату грошового забезпечення військовослужбовця (а.с. 31).

Листом від 21.03.2025 №25/6199 в/ч НОМЕР_1 надала аналогічну попередній відповідь (а.с. 34-35).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття у встановлений 15-денний строк командиром в/ч НОМЕР_1 письмового рішення за результатами розгляду письмової заяви ОСОБА_1 від 15.01.2025 разом із додатками про виплату грошового забезпечення військовослужбовця, позивач через представника звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17.

Як встановлено судом, 15.01.2025 ОСОБА_1 направила до командира в/ч НОМЕР_1 заяву щодо виплати грошового забезпечення її зниклого безвісті рідного брата ОСОБА_2 (а.с. 11-12).

У подальшому адвокат Ольховська М.М. направила відповідачу адвокатський запит з вимогою надати їй інформацію з копіями відповідних підтверджуючих документів щодо результатів розгляду письмової заяви ОСОБА_1 від 15.01.2025 (а.с. 21).

Відповідач листом від 20.02.2025 №25/3550 надав адвокату Ольховській М.М. відповідь, зі змісту якої слідує, що підстави для виплати грошового забезпечення ОСОБА_4 за зниклого безвісті брата ОСОБА_2 відсутні з огляду на той факт, що у військовослужбовця є мати ОСОБА_3 .

Таким чином бездіяльність з боку відповідача щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 , як свідчать матеріали справи, відсутня.

Разом з тим представник позивача наголошує на тому, що рішення як такого відповідач ні на звернення позивача, ні на запит адвоката не надав.

Закон України "Про адміністративну процедуру" регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов`язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина.

Вимоги до оформлення та змісту адміністративного акту врегульовано главою 1 розділу V "Адміністративний акт" Закону України "Про адміністративну процедуру".

Згідно з частиною першою статті 70 Закону України "Про адміністративну процедуру", адміністративний акт, як правило, приймається у письмовій (електронній або паперовій) формі. У випадках, передбачених законом, у тому числі з метою запобігання загрозі життю, здоров`ю громадян, майну або громадській безпеці, адміністративний акт може бути прийнято в усній формі.

Як передбачено статтею 71 цього ж Закону, письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.

Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім`я відповідальної посадової особи адміністративного органу.

У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.

Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.

У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.

У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов`язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.

Резолютивна частина адміністративного акта у випадках, визначених законодавством, може містити додаткові положення. Зміст додаткового положення не може суперечити меті адміністративного акта. Такими додатковими положеннями можуть бути, зокрема: 1) застереження про можливість відкликання адміністративного акта; 2) положення, що зобов`язує адресата виконати або припинити певну дію (зобов`язання); 3) застереження про те, що в подальшому зобов`язання може бути запроваджено, змінено чи доповнено. Адміністративний акт складається державною мовою із застосуванням офіційно-ділового стилю і термінології законодавства.

Вимоги до мотивування (обґрунтування) адміністративного акта визначені статтею 72 Закону України "Про адміністративну процедуру".

Так, адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються:

1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи);

2) фактичні обставини справи;

3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи;

4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу;

5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином.

Для окремих видів справ законодавством можуть визначатися додаткові відомості, що зазначаються у мотивувальній частині адміністративного акта.

Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта не вимагається, якщо:

1) адміністративний орган задовольнив заяву, при цьому адміністративний акт не стосується прав, свобод чи законних інтересів інших осіб;

2) адміністративний орган під час здійснення інспекційних (контрольних, наглядових) повноважень не виявив порушень законодавства.

Як встановлено судом вище, 11.02.2025 на адресу в/ч НОМЕР_1 надійшла заява позивача від 15.01.2025 про виплату грошового забезпечення зниклого безвісті ОСОБА_2 . Заява була зареєстрована за №24/299 та передана на розгляд (а.с. 52-53).

16.02.2025 на адресу відповідача надійшов запит представника позивача щодо отримання результатів розгляду заяви позивача (а.с. 21), запит було зареєстровано, опрацьовано та надано відповідь №25/3550 від 20.02.2025 (а.с. 48-49).

Зміст відповіді відповідача від 20.02.2025 №25/3550 свідчить про те, що така відповідь містить підпис командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_5 та начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_6 , печатку в/ч НОМЕР_1 та імена відповідальних осіб. У вступній частині листа зазначено найменування відповідача, дату прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості про адресата адміністративного акта - адвоката Ольховської М.М.

Крім того, лист містить мотивувальну та резолютивну частини, а саме - щодо наведення конкретних мотивів відмови у виплаті грошового забезпечення ОСОБА_2 та можливості оскарження такого рішення.

При цьому той факт, що лист в/ч від 20.02.2025 №25/3550 не містить назви "рішення" не означає, що такий документ не є рішенням за своєю суттю та правовою природою, якщо він ухвалений уповноваженим органом, містить обов`язкові реквізити, виражає владну волю цього органу та спрямований на регулювання конкретних правовідносин.

З наведеного випливає, що відповідач надав відповідь на адвокатський запит, в якому сформулював чіткий і однозначний висновок по суті звернення ОСОБА_1 , навів мотиви відсутності підстав для виплати грошового забезпечення її зниклого безвісті брата ОСОБА_2 . Тому така відповідь носить усі ознаки рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути предметом оскарження в суді.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За відсутності підстав для задоволення, відсутні й підстави для розподілу судових витрат, які складаються лише у сум сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 у справі №440/4427/25 - залишити без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун